ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2104/20 Справа № 175/5360/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні від 13.09.2019 року
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року, -
В С Т А Н О В И В:
23.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Сухова І.О. від 13.09.2019 року про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні №58654717. В обґрунтування скарги посилалась на те, що ознайомившись із документами вказаного виконавчого провадження, виявлено ряд істотних порушень, зокрема вказана постанова не містить мотивів її прийняття і обґрунтованих обставин, що ускладнюють виконання рішень у виконавчому провадженні визначених у ч.1 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження»; не вказано при якому відділу ДВС було утворено виконавчу групу; не містить обов`язкових відомостей передбачених п.3 розділу ІV «Виконавчі групи» Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом МЮУ від 02.04.2012р. №512/5; відомості про утворення виконавчої групи не внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження; порушено порядок призначення керівника виконавчої групи оскільки керівником призначено державного виконавця Савенко О.О., а до складу групи входить старший державний виконавець ОСОБА_2 , яка займає вищу посаду; постановою не визначено інші відомості, в тому числі щодо покладення на керівника виконавчої групи прав і повноважень у виконавчому проваджені, встановлених законодавством, для начальників органів державної служби. В обґрунтування поважності причин пропущеного строку на звернення до суду із даною скаргою посилається на те, що лише 17.10.2019 року її представнику стало відомо про оскаржувану постанову під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні від 13.09.2019 року- відмовлено (а.с.34-36).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду 1 інстанції (а.с.43-44).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити часткового, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що на виконанні Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №58654717 з виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року, ухваленого у цивільній справі №175/5360/13.
13.09.219 року постановою начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Суховим І.О. утворено виконавчу групу відповідно до ст..25 ЗУ «Про виконавче провадження» до якої входять керівник групи ОСОБА_4 , старший державний виконавець ОСОБА_2 та державний виконавець Волошин О.В.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд 1 інстанції зазначив, що порушення прав та законних інтересів боржника у виконавчому провадженні, які б підлягали захисту, судом не встановлено.
Однак із вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Відповідно до розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону, при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.
Виконавча група може бути утворена за рішенням:
- директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - при будь-якому органі державної виконавчої служби з числа державних виконавців будь-якого органу державної виконавчої служби;
- начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - з державних виконавців цього відділу;
- начальника управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - з державних виконавців підпорядкованих органів державної виконавчої служби;
- начальника відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - з державних виконавців цього відділу;
- начальника управління забезпечення примусового виконання рішень - з державних виконавців підпорядкованих органів державної виконавчої служби;
- начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - з державних виконавців цього відділу;
- начальника відділу державної виконавчої служби - з державних виконавців цього відділу;
Особа, яка приймає рішення про утворення виконавчої групи, виносить про це вмотивовану постанову.
У постанові обов`язково зазначаються:
- обставини, які обумовили утворення виконавчої групи;
- склад виконавчої групи, її керівник, орган державної виконавчої служби, при якому утворюється виконавча група;
- інші відомості, в тому числі щодо покладення на керівника виконавчої групи прав і повноважень у виконавчому провадженні, встановлених законодавством, для начальників органів державної виконавчої служби.
Зміни до складу виконавчої групи вносяться особою, яка прийняла рішення про утворення виконавчої групи шляхом винесення відповідної постанови.
Відомості про утворення виконавчої групи вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження. Постанова про утворення виконавчої групи надсилається членам виконавчої групи.
Керівником виконавчої групи призначається державний виконавець, який займає вищу посаду або є працівником органу державної виконавчої служби вищого рівня, або один із членів виконавчої групи, якщо всі її члени займають однакові посади.
Керівник виконавчої групи при виконанні покладених на нього повноважень:
- отримує документи виконавчого провадження або їх копії;
- розподіляє обов`язки між членами виконавчої групи;
- визначає рахунки органів державної виконавчої служби, на які необхідно зараховувати кошти виконавчого провадження;
- у разі необхідності приймає рішення щодо передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах виконавчої групи;
- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження, їх клопотання;
- за наявності підстав у встановленому порядку вносить подання про заохочення за успіхи в роботі або застосування дисциплінарного стягнення до членів виконавчої групи, а також щодо зміни складу виконавчої групи;
- подає особі, яка прийняла рішення про утворення виконавчої групи, заяву про виплату винагороди державним виконавцям виконавчої групи;
- здійснює інші права та обов`язки у виконавчому провадженні відповідно до Закону, в тому числі покладені на нього керівником органу державної виконавчої служби, який прийняв рішення про утворення виконавчої групи.
Процесуальні документи видаються державними виконавцями, що входять до виконавчої групи, на виконання доручення керівника виконавчої групи.
Посадові особи органів державної виконавчої служби зобов`язані сприяти роботі виконавчої групи, яка здійснює виконавчі дії на їхній території.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №58654717 з виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року, ухваленого у цивільній справі №175/5360/13.
13.09.219 року постановою начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Суховим І.О. утворено виконавчу групу відповідно до ст..25 ЗУ «Про виконавче провадження» до якої входять керівник групи ОСОБА_4 , старший державний виконавець ОСОБА_2 та державний виконавець Волошин О.В. (а.с. 5-6,7-8).
З оскаржуваної постанови начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Суховим І.О. про утворення виконавчої групи вбачається, що вказана постанова в порушення положень ст. 25 Закону України Про виконавче провадження, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, не містить мотивів її прийняття і обґрунтованих обставин, що ускладнюють виконання рішень у виконавчому провадженні; - не містить відомостей, в тому числі щодо покладення на керівника виконавчої групи прав і повноважень у виконавчому провадженні, встановлених законодавством, для начальників органів державної виконавчої служби; оскаржувана постанова не внесена до автоматизованої системи виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи те, що оскаржувану постанову від 13.09.2019 р. про утворення виконавчої групи, державним виконавцем було прийнято з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, тому вонає неправомірноюта підлягаєскасуванню.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_5 - Олійник К.О. надано договір про надання правової допомоги від 17.10.2019 р., квитанцію № 51388 від 21.10.2019 р. про часткову оплату гонорару адвоката у сумі 3 500 грн.; акт виконаних робіт від 21.10.2019 р. (а.с.20-21,23,24)
Враховуючи викладене, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення судових витрат понесених та підтверджених на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
Відповідно дост.ст.133,137,141ЦПК України з Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні від 13.09.2019 року задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сухова Ігоря Олеговича від 13.09.2019 р. про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні № 58654717.
Стягнути з Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 500 грн.
Стягнути з Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді:
