Справа № 175/5360/13-ц
Провадження № 2/175/909/16
Р і ш е н н я
І м е н е м У к р а ї н и
14 листопада 2017 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Реброва С.О.,
при секретарі Ратушної Л.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненим первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради та Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Управління – служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини, та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним, а також позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядку спілкування з ним,
в с т а н о в и в:
27 квітня 2016 року у справі № 175/5360/13-ц Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ були скасовані рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року, а сама справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст. 31 ЦПК України, свої уточні вимоги у позовній заяві обґрунтовує тим, що з відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі з 20 лютого 2009 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач забрала спільну дитину та переїхала проживати до своїх батьків чим створює позивачу перешкоди в спілкуванні з сином. В ході судових засідань Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було встановлено, що позивач має бажання спілкуватися з сином, брати активну участь у його вихованні, утриманні та розвитку, проте відповідач перешкоджає позивачу у спілкуванні з ним. Крім того, відповідач змінює своє місце проживання, не повідомляючи про це позивача, чим також створює перешкоди у спілкуванні батька та сина. Визначений спосіб участі позивача у виховані малолітнього сина не відповідає інтересам дитини, є недостатнім для спілкування та порушує права позивача як батька, які є рівними з правами матері.
ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом про зміну способу участі батька у вихованні дитини. У своєму позові наголошує на те, що ОСОБА_1 не використовував визначений графік побачень у повному обсязі, спілкувався із сином коли йому було зручно та вигідно. Зазначає, що не чинить перешкод батьку у спілкуванні з сином, додатково посилається на відповідь Управління – служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 02 квітня 2013 року. Крім того ОСОБА_3 вказує, що батько дитини поводиться по відношенню до неї та дитини агресивно, зухвало, що виражається в регулярних порушеннях режиму життя дитини. Також зазначає, що ОСОБА_1 чинив насильницькі дії, фізично та психічно травмуючи дитину та позивача за зустрічним позовом, за фактом яких остання зверталась до правоохоронних органів із відповідною заявою, посилається на додані докази. Таку поведінку батька вважає такою, що вкрай негативно впливає на життя та здоров’я ОСОБА_6 і його подальший розвиток. Крім того ОСОБА_3 вважає, що після зустрічей із батьком, син ОСОБА_7 приїжджає у зіпсованому та скандальному настрої. Після таких дій у дитини з’явились нічні страхи, крики уві сні, неспокійний сон з регулярними просинаннями серед ночі, тощо. У зв’язку з чим позивач була вимушена звернутись за допомогою до лікарів різних спеціалізацій. У зв’язку із протиправною поведінкою зверталась до правоохоронних органів. За її зверненнями було відкрито кримінальні провадження за ознаками ст. 126 КК України.
ОСОБА_3 вважає, що в інтересах дитини буде справедливий, доцільний та більш комфортний графік побачень батька з сином – один раз на місяць, другу середу місяця з 17:00 години до 19:00 години за місцем її мешкання в присутності представника Органу опіки та піклування.
Також в ході судового розгляду третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4, заявив позов про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 є його донькою, ОСОБА_1 - це її колишній чоловік, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, який є його рідним онуком. Раніше коли вони проживали разом дід приймав участь у вихованні онука, спілкувався з ним, гуляв, тощо. Однак, після переїзду, донька почала відмовляти у побаченнях, мотивуючи не тим, що в неї є графік, згідно якого ОСОБА_1 повинен спілкуватися із ОСОБА_6. ОСОБА_4 є людиною похилого віку, спілкування з онуком для нього вкрай важливе, оскільки це дає можливість бути ближчим до сім'ї, створює добрі спогади. ОСОБА_8 багато значить у їх з бабусею житі. Від спілкування із онуком він отримує лише позитивні емоції, завжди перебуває в доброму настрої. На підставі цього він звернувся до суду з даним позовом.
Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5, бабуся онука звернулась до суду з позовом щодо усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним. Також зазначивши, що спілкування з онуком для неї вкрай важливе, оскільки це дає можливість бути ближчим до сім'ї, створює добрі спогади. Від спілкування із онуком вона отримує лише позитивні емоції, завжди перебуває в доброму настрої, однак відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, чинить перешкоди щодо спілкування з онуком, на підставі цього вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, заперечуючи щодо задоволення зустрічних позовних вимог, підтримавши також позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5, та заперечуючи щодо позовних вимог третьої особи ОСОБА_4
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги просивши суд їх задовольнити, заперечував щодо уточненого первісного позову з підстав необґрунтованості та не доведення що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, позивач не сплачує аліменти на підставі чого виникла заборгованість, щодо позовних вимог третіх осіб ОСОБА_5, та ОСОБА_4, не заперечував, але зазначив що дитина зараз перебуває на навчанні за межами України.
Інші сторони в судове засідання не з’явились, суд приймає їх думку на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, з'ясувавши дійсні обставини справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до положень статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Тобто визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях - повазі до інших людей, любові до членів своєї сім'ї, родини.
Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті та прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Дитина має природну потребу і право спілкуватися з батьком, тому мати не повинна перешкоджати його особистим контактам з дитиною.
Правило ч.2 ст.157 СК України додатково підкреслює обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь в її вихованні, хоча збереження у нього цього обов'язку прямо випливає зі ст.141 СК України, згідно якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов'язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Нормою ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (стаття 158 СК України).
І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 лютого 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 20 лютого 2009 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року шлюб між сторонами був розірваний. Також встановлено у судовому засіданні, що позивач за первісним позовом має бажання спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні. Між сторонами виник спір щодо участі батька у спілкуванні з дитиною, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями сторін та показаннями свідків.
Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини, схваленою резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року (ратифікована Постановою ВР України 27.02.1991року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Отже, із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно, а спілкування з дитиною є одночасно правом та обов’язком того з батьків, хто проживає окремо. При цьому той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому у спілкуванні з нею, а останній за наявності таких перешкод має право звернутися до суду з позовом про їх усунення. За таким позовом суд визначає спосіб участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків та інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. ст.8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Таким чином, на основі обставин справи, з'ясованих судом, підтверджених наданими сторонами доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд встановив і матеріалами справи підтверджується, що третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є дідом та бабою ОСОБА_6.
Відповідно до ст. 24 ОСОБА_9 України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених ОСОБА_9 України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.
Відповідно до вимог ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Згідно ст. 263 Сімейного кодексу України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В цьому випадку суд визначає способи участі дідуся та бабусі у вихованні дитини шляхом встановлення періодичності чи систематичності побачень, можливості спільного відпочинку, відвідування дитиною місця їх проживання, місця та часу їхнього спілкування.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Право дитини на сімейне виховання включає, крім виховання батьками, право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, іншими родичами.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування діда та баби з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, оскільки дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що для забезпечення інтересів дитини ОСОБА_6, з метою створення умов для виконання дідом та бабою, обов'язку по вихованню дитини та здійснення їх права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити спосіб участі третіх осіб з самостійними вимогами у вихованні малолітнього онука шляхом систематичних побачень при цьому суд також враховує інтереси дитини матері та батька.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4, та позов третьої особи ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 ст.88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, враховуючи те, що первісний позов та зустрічний позову було задоволено у повному обсязі, а також частково задоволені позовні вимоги третіх осіб із самостійними вимогами, суд приходить до висновку про віднесення сплаченого судового збору сторонами за їх рахунок.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст.8,11,15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 114 СК України, ст.ст. 3 – 5, 8, 10, 11, 57, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити наступний час та дні для зустрічей батька з сином:
- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини — 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;
- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_3;
- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_1, без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;
- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;
- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_1;
- день народження ОСОБА_1 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;
- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;
- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.
Зобов'язати ОСОБА_3 погоджувати з ОСОБА_1 всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше).
Зобов'язати ОСОБА_3 заздалегідь (за тиждень) повідомляти ОСОБА_1 про додаткові можливості або перешкоди в спілкуванні з сином (від'їзд відповідачки з міста, відпустка з сином за межами постійного мешкання та інше). Зокрема під час відсутності ОСОБА_3 за місцем постійного мешкання, ОСОБА_1 має пріоритетне право на спілкування з сином, включаючи нічний час, на території квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 чи іншим місцем мешкання батька до повернення матері у місто.
Заборонити, без нотаріальної згоди ОСОБА_1, виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові - ОСОБА_6.
Позовні вимоги ОСОБА_3 – задовольнити.
Встановити місце та час спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, один раз місяць, а саме: другу середу місяця з 17:00 години до 19:00 години за місцем мешкання матері - ОСОБА_3 в присутності представника Органу опіки та піклування.
Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_4 перешкоди в реалізації його права на виховання та спілкування з онуком, зобов'язавши ОСОБА_3, не чинити перешкод у спілкуванні з онуком - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визначити ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком - ОСОБА_6 на умовах за обопільної згодою батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_3
У задоволенні іншої частини позовних вимоги ОСОБА_4 – відмовити.
Позовні ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_5 перешкоди в реалізації її права на виховання та спілкування з онуком, зобов'язавши ОСОБА_3, не чинити перешкод у спілкуванні з онуком - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визначити ОСОБА_5 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком - ОСОБА_6 на умовах за обопільної згодою батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_3
У задоволенні іншої частини позовних вимоги ОСОБА_5 – відмовити.
Враховуючи те, що первісний позов та зустрічний позову було задоволено у повному обсязі, а також частково задоволені позовні вимоги третіх осіб із самостійними вимогами, суд приходить до висновку про віднесення сплаченого судового збору сторонами за їх рахунок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.О. Ребров
