Справа № 175/5360/13-ц
Провадження № 4-с/175/28/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Новік Л.М.
за участю секретаря Сапай О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58655011 від 18 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2019 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 заінтересовані особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58655011 від 18 березня 2019 року, в якій заявник просила поновити строк звернення до суду оскільки про оскаржувану постанову від 18.03.2019 року представнику скаржника стало відомо лише 04.04.2019 р.; визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни про відкриття виконавчого провадження №58655011 від 18.03.2019 року. Витрати пов`язані з розглядом скарги покласти на Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Скаргу обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не проживає, не перебуває , не працює на території Чечелівського району м. Дніпра та не має там майна, ОСОБА_1 разом з дитиною постійно проживає в Республіці Польща. Також посилався на те, що у виконавчому листі зазначено адресу стягувача, яка також не відноситься до Чечелівського району. У виконавчому провадженні відсутній платіжний документ про сплату стягувачем авансового внеску за виконання рішення.
Представник заінтересованої особи Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 11.12.2020 року надали суду відзив на скаргу в якому просили відмовити в задоволенні скарги посилаючись на її безпідставність.
Адвокат заявника ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, з невідомої суду причини, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку SMS повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду, зі статусом «Доставлено». Про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв не надавав.
Представник заінтересованої особи Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за довіреністю Савенко О.О. до початку судового засідання надала заяву в якій заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.
Заінтересована особа ОСОБА_2 надав суду клопотання в якому заявлені вимоги не визнав, просив розглядати скаргу без його участі та залишити її без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права чи свободи.
Стаття 129-1Конституції Українипередбачає,що судоверішення єобов`язковим довиконання. Державазабезпечує виконаннясудового рішенняу визначеномузаконом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
ЄСПЛ дотримується такої ж позиції, оскільки у своєму рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» зазначив, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як неодмінна складова судового розгляду.
Окрім того, ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє, а також, що система ефективна законодавчо та практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії права на справедливий суд (рішення від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України»).
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на і території України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець згідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Встановлено, що 18 березня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було відкрито виконавче провадження №58655011 з приводу виконання виконавчого листа виданого 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у справі №175/5360/13-ц про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: «Зобов`язати ОСОБА_1 погоджувати з ОСОБА_2 всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше)». (а.с.71).
Посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 07 вересня 2018 року, якою було відкрито касаційне провадження у справі №175/5360/13-ц та зупинено дію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58655011 від 18 березня 2019 року.
Так, судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року по цивільній справі №175/5360/13-ц (провадження №61-37709св18), рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року залишено без змін; поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року.
За приписами ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу-боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/5360/13-ц від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року набрали законної сили, судом касаційної інстанції не скасовано, виданий 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області виконавчий лист не визнаний таким, що не підлягає виконанню, ухвала Верховного Суду щодо зупинення виконання вищевказаних судових рішень відсутня, тобто вищевказані рішення є такими, що є обов`язковим до виконання.
Також суд не вбачає як підставу для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58655011 від 18 березня 2019 року і фактичне її направлення на адресу боржника, за якою ОСОБА_1 не проживає і яка відноситься до Самарського району м. Дніпра, адже адреса вказана в виконавчому листі. ОСОБА_1 обізнана про наявні виконавчі провадження з приводу виконання рішення Дніпропетровського районного суду від 14 листопада 2017 року, а сам по собі факт відкриття саме Чечелівським відділом ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області виконавчого провадження не є підставою для скасування вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши оскаржувані виконавчі дії державного виконавця у виконавчому провадженні №58655011 від 18 березня 2019 року, суд приходить до переконання, що дії державного виконавця вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не доведено порушення державним виконавцем норм чинного законодавства при винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вимоги чинного законодавства державним виконавцем були додержані, постанова про відкриття виконавчого провадження була складена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії), своєчасно та неупереджено, крім того виконавчий лист є таким, що підлягає виконанню, оскільки рішення на підставі яких було видано виконавчий лист набрали законної сили. За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст.452ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Враховуючи, що у задоволенні скарги відмовлено, судові витрати покладаються на заявника.
Керуючись ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58655011 від 18 березня 2019 року відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.М. Новік
