ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2020 р. Справа№ 14/5026/1020/2011
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Копитової О.С.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
у присутності представників сторін:
від боржника: ліквідатор Юдицький О.В. - посвідчення № 416 від 05.04.2013
від ГУ ПФУ в Черкаській області: Шаповаленко С.І. - довіреність № 111319/08-01 від 28.12.2019
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року
у справі № 14/5026/1020/2011 (суддя Хабазня Ю.А.)
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства "Рось"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі №14/5026/1020/2011 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Хабазні Ю.А. у справі №14/5026/1020/2011 залишено без розгляду, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 5 000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011 в частині накладення на нього штрафу в сумі 5 000,00 грн., а в частині залишення без розгляду заяви про відвід - повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Агрикова О.В., Остапенко О.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
Ухвалою суду 03.12.2019 року задоволено заяву головуючого судді Отрюха Б.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №14/5026/1020/2011, матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому складу суду від 09.12.2019 року справу №14/5026/1020/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою суду 16.12.2019 року задоволено заяву суддів Сітайло Л.Г., Буравльова С.І. та Пашкіної С.А. про самовідвід у справі №14/5026/1020/2011, справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому складу суду від 17.12.2019 року справу №14/5026/1020/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №14/5026/1020/2011 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року та призначено справу до розгляду на 30.01.2020 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2020 для розгляду справи №14/5026/1020/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Грек Б.М.
Ухвалою суду від 30.01.2020 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №14/5026/1020/2011 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року.
Ухвалою суду від 30.01.2020 року відкладено розгляд справи на 20.02.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України.
Представник ГУ ПФУ в Черкаській області та ліквідатор банкрута в судовому засіданні 20.02.2020 року проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Скаржник, його представники та представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Інформація про стан судових справ є відкритою, доступною і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справі „Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та „Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003) зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалою суду першої інстанції і ставить під сумнів її законність.
Як встановлено судом, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі №14/5026/1020/2011 було відкрито ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Агрикова О.В., Остапенко О.М. та призначено до розгляду на 13.11.2019 року.
Вказану ухвалу оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.10.2019 року та вручено особисто скаржнику 07.10.2019 року, що підтверджується відомостями з веб-сайту „Укрпошта" за штриховим ідентифікатором: 0411628939306.
Ухвалою суду від 13.11.2019 року відкладено розгляд справи на 11.12.2019 року.
Вказану ухвалу оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.11.2019 року та вручено особисто скаржнику 23.11.2019 року, що підтверджується відомостями з веб-сайту „Укрпошта" за штриховим ідентифікатором: 0411624239598.
В подальшому, ухвалою суду від 23.12.2019 року справу №14/5026/1020/2011 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року прийнято до провадження у новому складі суду та призначено справу до розгляду на 30.01.2020 року.
Вказану ухвалу оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.12.2019 року та не було вручено скаржнику з відміткою „Укрпошта" «за закінченням встановленого строку зберігання»
Ухвалою суду від 30.01.2020 року відкладено розгляд справи на 20.02.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України.
Вказану ухвалу оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.02.2020 року та не було вручено скаржнику з відміткою „Укрпошта" «інші причини».
Отже сукупність наведених вище обставин переконливо свідчить, що скаржник, обізнаний про розгляд судом його апеляційної скарги, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та контакт-центру суду, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, явка в судове засіданні якого залежала виключно від волевиявлення останнього.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
20.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у даній справі в частині стягнення штрафу - зміні шляхом зменшення суми штрафу, а апеляційне провадження щодо оскарження ухвали про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хабазні Ю.А. у справі №14/5026/1020/2011 - закриттю, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).
При цьому, судова колегія враховує, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.
У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень даного кодексу зазначено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність, в тому числі, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Таким чином, станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції (20.02.2020 року) Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
Разом з тим, як зазначалось, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами.
Оскільки спірні правовідносини у справі виникли під час дії Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на той час, і місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, керувався відповідними положеннями даного Закону, то під час перегляду справи в апеляційному порядку на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм законодавства, чинного до введення у дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосуванню підлягають норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції.
Аналогічна позиція щодо застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладена у пунктах 11-17 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 911/3198/13.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справі №14/5026/1020/2011 про банкрутство ЗАТ „Рось", провадження у якій порушено ухвалою суду від 12.05.2011 року за заявою УПФ України в м. Черкаси.
Після публікації в газеті "Голос України" від 18.06.2011 року оголошення про порушення справи про банкрутство, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.11.2011 року у даній справі затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15 627 170,38 грн.
Постановою господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. ліквідатором банкрута призначено Левченка В.М.
Під час ліквідаційної процедури ЗАТ „Рось" неодноразово змінювались арбітражні керуючі, які виконували функції ліквідатора банкрута, зокрема, ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 року припинено повноваження арбітражного керуючого Іванюка О.М. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Юдицького О.В.
24.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Хабазні Ю.А. від розгляду справи №14/5026/1020/2011, яку мотивовано наявністю обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, а отже наявні підстави для його відводу відповідно до ст.35 ГПК України.
У поданій заяві скаржник зазначає, що у нього, як колишнього працівника ЗАТ "Рось", вимоги по заробітній платі якого включені до реєстру вимог кредиторів, тобто учасника справи про банкрутство, виникло внутрішнє переконання у тому, що суддя Хабазня Ю. А. упереджено ставиться до боржника ЗАТ „Рось" та не забезпечує умов (повернення майна боржника), які б були достатніми для погашення вимог по заробітній платі, натомість віддає перевагу ТОВ "Техносоюз-Д" (безпідставно задовольняє кредиторські вимоги), який і так є найбільшим кредитором ЗАТ „Рось".
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі №14/5026/1020/2011 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Хабазні Ю.А. у справі №14/5026/1020/2011 залишено без розгляду, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України, штраф у розмірі 5 000,00 грн.
Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд входив з того, що подання відповідного відводу судом визнано зловживанням процесуальними правами, як наслідок застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу у розмірі 5 000,00 грн.
Досліджуючи апеляційну скаргу щодо оскарження наведеної ухвали в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хабазні Ю.А. у справі №14/5026/1020/2011, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.
Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, в тому числі, про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хабазні Ю.А.
Разом з тим, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду в цій частині не належить до переліку, наведеного у ст. 255 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду позову (заяви) без розгляду йдеться про залишення без розгляду заяв, поданих по суті справи, перелік яких наведено у частині 2 статті 161 ГПК України, якими є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Аналогічна правова позиція щодо неможливості оскарження ухвали про залишення без розгляду заяви про відвід судді викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №916/1461/16 та від 26.02.2019 року у справі № 910/12099/17.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі „Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування „суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.
Втім, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, яке помилково відкрите, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 року у справі №5002-17/2743-2009 та від 08.01.2019 року справі №922/1906/18.
Таким чином, оскільки ухвала Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хабазні Ю.А. у справі №14/5026/1020/2011 в силу наведених вище положень чинного законодавства не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, як наслідок відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказану ухвалу місцевого господарського суду у зазначеній вище частині.
Водночас, переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ували в частині накладення на скаржника штрафу, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо зловживання останнім процесуальними правами, виходячи з наступного.
Згідно п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно положень ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Правовідносини суду із кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, а отже зловживає ним.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не є учасником провадження у справі про банкрутство, оскільки в матеріалах даної справи про банкрутство відсутня ухвала господарського суду про визнання грошових вимог ОСОБА_1 до боржника, оскільки останній не звертався до суду з відповідною заявою, як і не є скаржник забезпеченим кредитором боржника або іншою особою, яка відноситься до учасників провадження у справі про банкрутство. Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.11.2019 року у даній справі.
Більш того, як зазначено місцевим господарським судом, відвід заявлено по закінченні 10-ти денного строку, протягом якого його може бути заявлено, за відсутності обґрунтувань і доказів поважності причин пропуску установленого законом строку, заяву про відвід подано з підстав, які не можуть бути підставою для заявлення відводу в силу ч. 4 ст.35 ГПК України, а також заяву про відвід подано з метою не допустити розгляд справи по суті у судовому засіданні 25.04.2019 року і її подання спрямовано на перешкоджання такому розгляду і прийняттю судового рішення.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, а також встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про відвід судді Хабазні Ю.А. саме з викладених в ній підстав, вдався до зловживань процесуальними правами з метою затягування розгляду справи або перешкоджання такому розгляду, внаслідок чого було порушено положення законодавства про завдання та основні засади господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 ГПК України у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 132 ГПК України, а саме, заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;
За вказаних обставин, оскільки подання скаржником заяви про відвід судді Хабазні Ю.А. у цій справі судом було визнано зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме та невиправдане затягування судового процесу, правомірним є висновок суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із розміром присудженого до стягнення з апелянта штрафу у сумі 5 000,00 грн., оскільки судом належним чином не обґрунтовано розмір штрафу та його співмірність із встановленим порушенням, а також не зазначено, яким чином судом визначено таку суму.
Більш того, як встановлено судом та підтверджується доданими до апеляційної скарги документами, а саме випискою з історії хвороби № 581, ОСОБА_1 є хворим на хворобу Паркінсона та, відповідно, постійно потребує лікування.
Як було зазначено вище, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, мінімальним розміром штрафу є один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи фактичні обставини справи, а також особу скаржника та його хворобу, беручи до уваги, що відповідне зловживання процесуальними правами з боку ОСОБА_1 відбулось вперше, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів процесуального примусу шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України мінімального розміру штрафу, а сам одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на дату винесення оскаржуваної ухвали становив 1 921,00 грн., з огляду на що оскаржувана ухвала в частині стягнення штрафу підлягає зміні та викладенню в іншій редакції.
Керуючись ст.ст. 131-135, 231, 255, 264, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі №14/5026/1020/2011 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі №14/5026/1020/2011 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу змінити, виклавши пункт 2 її резолютивної частини наступними чином:
"2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України (ідентифікаційний код 26255795; вул.Липська, буд.18/5, м.Київ, 01601; реквізити рахунка для зарахування коштів до Державного бюджету України: отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100; код за ЄДРПОУ: 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31116106026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф у розмірі 1 921,00 грн."
3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011 в чистині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хабазні Ю.А. у справі №14/5026/1020/2011 закрити.
4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
5. Справу повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в частині закриття апеляційного провадження у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України
Повний текст постанови підписано 24.02.2020 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді О.С. Копитова
Б.М. Грек
