ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 14/5026/1020/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Василишина С. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022
та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021
у справі №14/5026/1020/2011
за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи №14/5026/1020/2011
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства "Рось"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №14/5026/1020/2011 про банкрутство ЗАТ "Рось".
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, задоволено заяву ліквідатора ЗАТ "Рось" та витребувано у ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту.
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії приватного виконавця Плесюка О. С., в якій просила скасувати постанову приватного виконавця Плесюка О. С. від 01.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59436467; скасувати постанову приватного виконавця Плесюка О. С. від 01.07.2020 про закінчення виконавчого провадження №59436467 у зв`язку з фактичним виконанням; зобов`язати приватного виконавця Плесюка О. С. повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" як такий, що не підлягає виконанню приватним виконавцем.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №14/5026/1020/2011 (суддя Грачов В. М.) у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Плесюка О. С. відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 (колегія суддів: Пантелієнко В. О. - головуючий, Грек Б. М., Поляков Б. М.) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №14/5026/1020/2011 залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №14/5026/1020/2011 скасувати і ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Плесюка О. С. задовольнити.
Підставами касаційного оскарження зазначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника заявника касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 порушено провадження у справі № 14/5026/1020/2011 про банкрутство ЗАТ "Рось".
Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 ЗАТ "Рось" визнано банкрутом.
В грудні 2018 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Юдицький О.В. звернувся до суду із заявою № 02-01/14298/1020-2011 про витребування у ОСОБА_1 та повернення ЗАТ "Рось" в особі його ліквідатора цілісного майнового комплексу ЗАТ "Рось", розташованого за адресою: Черкаська обл., м.Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011 заяву ліквідатора ЗАТ "Рось" задоволено повністю та витребувано у ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту.
На виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 було видано наказ від 30.05.2019.
Постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 01.07.2019 за заявою боржника, відкрито виконавче провадження №59436467 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011 про витребування у ОСОБА_1 та зобов`язання повернути ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, що складається з будівель і споруд загальною вартістю 396 890,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 66 148,33 грн, у вказаному в наказі складі.
Постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 01.07.2019 з ОСОБА_1 стягнено основну винагороду приватного виконавця в сумі 81 442,30 грн.
Постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 29.07.2019 зупинено виконавче провадження №59436467 до розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у справі №14/5026/1020/2011.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011 залишено без змін.
Постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 10.06.2020 поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59436467 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011.
Між приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. та ЗАТ "Рось" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Юдицького О. В. на підставі ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження №59436467 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011 було складено акт від 01.07.2020 щодо вилучення у ОСОБА_1 та передачі ЗАТ "Рось" зазначеного вище цілісного майнового комплексу ЗАТ "Рось".
Постановою приватного виконавця Плесюка О.С. виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №14/5026/1020/2011 скасовано, а справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця Плесюка О. С., ОСОБА_1 зазначала, що ухвала місцевого суду від 16.05.2019 про витребування майна не підлягала примусовому виконанню в порядку Закону України "Про виконавче провадження". На думку ОСОБА_1 , виконання вказаної ухвали мало бути здійснено шляхом звернення до державного реєстратора речових прав з метою державної реєстрації права власності, у зв`язку з чим приватним виконавцем Плесюком О. С. помилково відкрито виконавче провадження №59436467 та відповідно закінчено з посиланням на повне виконання. Такі дії приватного виконавця в свою чергу, як стверджувала ОСОБА_1 , призвели до неправомірного покладення на боржника обов`язку сплати винагороди приватному виконавцю у розмірі 81 442,30 грн.
Крім того, у скарзі зазначалось, що судове рішення суду першої інстанції так і залишилось не виконаним, оскільки після закінчення виконавчого провадження, так і станом на час звернення зі скаргою до суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право спірне нерухоме майно залишається зареєстрованим за ОСОБА_1 .
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що станом на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі №14/5026/1020/2011 набрала законної сили 16.05.2019, тому на її виконання видано 30.05.2019 відповідний наказ, що відповідає вимогам виконавчого документа. Таким чином, вказівка суду на витребування у ОСОБА_1 та зобов`язання повернути ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось" у вказаному в наказі складі, передбачала можливість його примусового виконання шляхом пред`явлення до приватного чи державного виконавця у разі невиконання боржником вказаного рішення в добровільному порядку.
При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що виконавче провадження відкрито не лише щодо нерухомого майна, а також щодо рухомого майна.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що постанова приватного виконавця Плесюка О. С. від 01.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59436467 винесена з дотриманням вимог п. 2 ч. 1 ст. 3, п. 9 ч. 4 ст. 4, ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".
За висновками судів постанова приватного виконавця Плесюка О.С. від 01.07.2020 про закінчення виконавчого провадження не суперечить вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, Закону України "Про виконавче провадження", оскільки актом передачі від 01.07.2020 підтверджено факт вилучення та передачі спірного майна від скаржника до ЗАТ "Рось" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Юдицького О. В., відтак прав заявника скарги у виконавчому провадженні не порушують.
Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За змістом ст. ст. 326, 327 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
В п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій судовим рішенням, щодо якого було відкрито спірне виконавче провадження, витребувано у ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс, до складу якого входять об`єкти нерухомого майна та рухомого майна (обладнання).
Відповідно до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 передбачено, що об`єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - це об`єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності.
На цілісний майновий комплекс поширюється режим складної речі, визначений нормами ст. 188 ЦК України, відповідно до якої якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування майна передбачає, зокрема, вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу.
Рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13 та від 08.06.2022 у справі №369/13690/20.
Касаційний суд погоджується із твердженням заявника касаційної скарги, що приватний виконавець з огляду на положення ст. ст. 2, 3, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не здійснює внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна.
Разом з тим, судове рішення про витребування майна передбачало також вилучення такого майна із володіння боржника та передачу його стягувачу. Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, приватним виконавцем виконувалось судове рішення про витребування цілісного майнового комплексу, до складу якого входили як об`єкти нерухомого майна, так і значна кількість об`єктів рухомого майна (обладнання).
Відтак, приватним виконавцем Плесюком О. С. правомірно відкрито виконавче провадження № 59436467 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 у справі № 14/5026/1020/2011 про витребування у ОСОБА_1 та зобов`язання повернути ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось".
Як встановлено судами попередніх інстанцій актом передачі від 01.07.2020 підтверджено факт вилучення та передачі спірного майна від скаржника до ЗАТ "Рось" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Юдицького О. В. у виконавчому провадженні № 59436467, у зв`язку з чим винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, приватним виконавцем Плесюком О. С. в межах визначених законодавством повноважень вжито у виконавчому провадженні № 59436467 всі передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення. У зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Плесюка О. С.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, і доводи, викладені у касаційних скаргах, наведеного не спростовують.
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на наведене, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 та ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №14/5026/1020/2011 - без змін.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №14/5026/1020/2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Жуков С. В.
Огороднік К. М.
