КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" квітня 2015 р. Справа№ 14/5026/1020/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Верховця А.А.
Шипка В.В.
при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.
за участю представників сторін:
від ТОВ „Рось-Ялта": Чорноіваненко Д.О. - довіреність № 11 від 10.11.2014р.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-Ялта" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року
за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства „Рось"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рось-Ялта"
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно- будівельна компанія"
про визнання недійсним договору від 03.09.2009 року № 4/2
у справі № 14/5026/1020/2011 (суддя Хабазня Ю.А.)
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства „Рось"
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року заяву ЗАТ "Рось" в особі ліквідатора задоволено частково. Визнано недійсним договір про часткове припинення зобов'язання передачею відступного від 03.09.2009 року № 4/2, укладений між ЗАТ „Рось" та ТОВ „Рось-Ялта" на загальну суму 871 928,97 грн. Стягнуто з ТОВ „Рось-Ялта" на користь ЗАТ "Рось" майно, одержане на виконання договору про часткове припинення зобов'язання передачею відступного від 03.09.2009 року № 4/2 на суму 232 422,33 грн. У решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Рось-Ялта" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року та у заяві ліквідатора банкрута відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року колегією суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів Верховця А.А., Шипка В.В. вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
23.02.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Рось-Ялта" надійшла повторно.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року зазначену апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Шипко В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року колегією суддів вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
23.03.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Рось-Ялта" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року зазначену апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Шипко В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ „Рось-Ялта" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.04.2015 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
Ухвалою суду від 07.04.2015 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 21.04.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ЗАТ „Рось" надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги та розглядати справу без його участі.
Представник ТОВ „Рось-Ялта" в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року скасувати та відмовити у заяві ліквідатора банкрута в повному обсязі.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на направляли.
21.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника ТОВ „Рось-Ялта", колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Рось-Ялта" слід відмовити, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.09.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника № 10/4867, ухвалою від 08.11.2006 року за результатами підготовчого засідання зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Постановою суду від 20.10.2009 року у справі № 10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 року у справі №10/4867 скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 року у справі № 10/4867 з підстав ненадання ініціюючим кредитором суду доказів безспірності його вимог до боржника, провадження у справі № 10/4867 припинено.
Провадження в даній справі (№ 14/5026/1020/2011) за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси про банкрутство ЗАТ „Рось" порушено ухвалою суду від 12.05.2011 року. Після публікації в газеті "Голос України" від 18.06.2011 року оголошення про порушення справи про банкрутство, ухвалою суду від 29.11.2011 року у цій справі затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15 627 170,38 грн.
Постановою господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 року боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено Левченка В.М.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.09.2013 року припинено повноваження Левченка В.М. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Богомазова П.С.
03.10.2014 року ліквідатором Богомазовим П.С. подано заяву від 02.10.2014 року № 01/0110-14 про визнання недійсним договору про часткове припинення зобов'язання передачею відступного від 03.09.2009 року № 4/2, укладеного між ЗАТ „Рось" та ТОВ „Рось-Ялта" та повернення усього майна, одержаного на виконання цього правочину, боржнику.
Заявлені вимоги пред'явлено з підстав, передбачених ст.25 та ч.10 ст.17 Закону про банкрутство (в редакції, чинній з 04.11.2012 року) та ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України.
Вказана заява обґрунтована тим, що укладенням Договору № 4/2 боржнику завдано збитків на суму 871 928,97 грн. та створено умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності останнього; спірний договір від імені боржника підписано директором Мельниченком О.О. без відповідних на то повноважень, а також без згоди розпорядника майна під час дії процедури розпорядження майном боржника.
За наслідками розгляду заяви ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року заяву ліквідатора банкрута задоволено частково. Визнано недійсним договір про часткове припинення зобов'язання передачею відступного від 03.09.2009 року № 4/2, укладений між ЗАТ „Рось" та ТОВ „Рось-Ялта" на загальну суму 871 928,97 грн. Стягнуто з ТОВ „Рось-Ялта" на користь ЗАТ „Рось" майно, одержане на виконання договору про часткове припинення зобов'язання передачею відступного від 03.09.2009 року № 4/2 на суму 232 422,33 грн. У решті вимог відмовлено.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство (в редакції, чинній з 04.11.2012 року) ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсними укладених до порушення провадження у справі про банкрутство угод боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону.
Згідно ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Зазначені у ст. 17 Закону про банкрутство підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), оскільки при визнанні угод недійсними зі згаданих підстав завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси з метою задоволення за рахунок його реалізації грошових вимог кредиторів (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2014 року у справі 5/17/56-Б).
Так, 03.09.2009 року, тобто під час процедури розпорядження майном боржника у справі № 10/4867, між боржником і ТОВ „Рось-Ялта" укладено спірний Договір № 4/2 про часткове припинення зобов'язання передачею відступного, згідно з яким вартість переданого відступного майна складає 871 928,97 грн. (в т.ч. ПДВ), майно передано на часткове погашення боргу боржника перед ТОВ „Рось-Ялта" на суму 3 422 817,88 грн. за договором від 05.05.2004 року №Р-01-05.04-61 на виконання робіт по будівництву 12-ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Ялта, Бакунінський проїзд, 11-А.
Вказаний договір від імені ЗАТ „Рось" підписано директором Мельниченком О.О.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що обставини порушення провадження у цій справі були відомі ТОВ „Рось-Ялта", однак до реєстру вимог кредиторів боржника у справі № 10/4867 вимоги ТОВ „Рось-Ялта" включені не були.
Згідно із умовами Договору № 4/2, Специфікацією № 1 та актами прийому-передачі майна від 07.09.2009 року, від 09.09.2009 року, від 10.09.2009 року, складеними та підписаними керівниками ЗАТ „Рось" та ТОВ „Рось-Ялта", ЗАТ „Рось" передало, а ТОВ „Рось-Ялта" прийняло відступний у вигляді транспортних засобів в кількості 11 одиниць на загальну суму 315 478,00 грн., обладнання та матеріали в кількості 136 одиниць на загальну суму 556 450,97 грн., а всього майна на суму 871 928,97 грн.
10.09.2009 року між боржником та ТОВ „Рось-Ялта" укладено договір зберігання строком до 31.12.2010 року, згідно з яким ТОВ „Рось-Ялта" передало на зберігання боржнику майно за двома актами прийому передачі майна від 10.09.2009 року (один на майно за адресою: м. Корсунь-Шевченківський, вул. Українського фронту, 1; другий - на майно за адресою: м. Черкаси, вул. Перемоги, 70).
Майно, передане на зберігання за вказаними актами від 10.09.2009 року повністю співпадає з майном, переданим у власність по Договору № 4/2 за актами прийому-передачі майна від 09.09.2009 року та від 10.09.2009 року.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, майно за актом приймання передачі від 07.09.2009 року на зберігання боржнику не передавалось.
Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Укладаючи спірний договір, сторони виходили з того, що передачею відступного майна на 871 928,97 грн. частково погашається борг боржника перед ТОВ „Рось-Ялта", що виник на підставі договору від 05.05.2004 року №Р-01-05.04-61 на виконання робіт по будівництву 12-ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Ялта, Бакунінський проїзд, 11-А.
Проте, ТОВ „Рось-Ялта" не надано суду жодних доказів існування боргу боржника перед ним у сумі 3 422 817,88 грн. за договором від 05.05.2004 року № Р-01-05.04-61. До того ж факт відсутності вказаного боргу було встановлено за результатами проведення попереднього засідання ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.11.2011 року в даній справі при розгляді грошових вимог ТОВ „Рось-Ялта" до боржника на суму 3 422 817,88 грн. При цьому слід зазначити, що на цю ж суму вимог при розгляді реєстру вимог кредиторів претендувало і ТОВ „Фреєр" з підстав придбання права на неї згідно з договором із ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія" від 02.08.2010 року про відступлення права вимоги, отриманням від первісного кредитора оригіналу договору №Р01-05.04-61 від 05.05.2004 року з додатками, а також документів згідно з актами прийому передачі.
З даної ухвали місцевого господарського суду вбачається, що у визнанні вимог обох заявників було відмовлено з підстав ненадання доказів наявності цього боргу і відповідно права вимоги.
За таких обставин, оскільки ТОВ „Рось-Ялта" не надано суду доказів наявності боргу ЗАТ „Рось" перед ним, а також те, що вимоги ТОВ „Рось-Ялта" не були включені до реєстру вимог кредиторів ЗАТ „Рось" у справі № 10/4867, то колегія суддів приходить до висновку, що боржником відчужено майно в погашення неіснуючого боргу, тим самим спричинивши останньому збитки у розмірі 871 928,97 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи на момент укладення спірного договору стосовно боржника здійснювалась процедура розпорядження майном у справі № 10/4867.
За приписами п.13 ст.13 Закону про банкрутство, розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника, здійснюється лише за погодженням з розпорядником майна.
Так, згідно з протоколом зборів комітету кредиторів ЗАТ „Рось" від 19.03.2010 року ліквідатором банкрута доведено до відома комітету кредиторів, що оцінка цілісного майнового комплексу боржника склала 901 588,00 грн.
Таким чином, керівник боржника при вчиненні спірного правочину не мав права на відчуження майна без згоди розпорядника майна, тобто здійснив його реалізацію в порушення вимог п.13 ст.13 Закону про банкрутство і як наслідок, в силу приписів ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України вказаний договір підлягає визнанню недійсним.
За таких обставин, оскільки укладенням договору про часткове припинення зобов'язання передачею відступного від 03.09.2009 року № 4/2 завдано збитків боржнику та створено умови, що перешкоджають відновленню його платоспроможності, а також те, що спірний договір підписано від імені боржника директором Мельниченком О.О. з порушенням вимог чинного законодавства щодо розпорядження майном без згоди на то розпорядника майна, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним із зазначених вище підстав.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Метою заявника (ліквідатора банкрута) в даному спорі є визнання недійсним Договору № 4/2 та повернення усього одержаного на виконання цього правочину. Однак, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що майно передане у власність від боржника до ТОВ „Рось-Ялта" за двома актами-приймання передачі від 09.09.2009 року і від 10.09.2009 року і яке в подальшому передане на зберігання від ТОВ „Рось-Ялта" до боржника за двома актами приймання передачі від 10.09.2009 року, на даний час знаходиться у володінні ТОВ „Рось-Ялта" чи повернено боржником до ТОВ „Рось-Ялта" зі зберігання, то у вимозі про повернення вказаного майна судом першої інстанції правомірно відмовлено.
Щодо вимоги ліквідатора про повернення майна, переданого за Договором № 4/2 і актом приймання-передачі від 07.09.2009 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що в цій частині вимога є такою, що підлягає задоволенню, оскільки ТОВ „Рось-Ялта" не надано доказів вибуття цього майна з його володіння.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, що стосуються добросовісності набувача, не підтверджується матеріалами справи та є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року у даній справі є такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рось-Ялта" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року у справі № 14/5026/1020/2011 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року у справі № 14/5026/1020/2011 - без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Справу № 14/5026/1020/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 27.04.2015 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді А.А. Верховець
В.В. Шипко
