КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" квітня 2017 р. Справа№ 14/5026/1020/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Верховця А.А.
за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,
арбітражного керуючого Іванюка О.М. (ліквідатор боржника),
кредиторів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Рось"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 (суддя Довгань К.І.)
за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 27.04.2010.
в межах справи № 14/5026/1020/2011
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства "Рось"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 відмовлено повністю в задоволенні заяви ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось" визнання недійсним договору.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 06.02.2017, прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось".
Від ліквідатора надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, яка мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" сплатило на користь боржника грошові кошти в сумі 112998,52 грн., що складають завдані збитки, які виникли у зв'язку з укладенням оспорюваного договору від 27.04.2010.
Колегія суддів відмовила у задоволенні заяви ліквідатора, оскільки відмова від апеляційної скарги порушує права та охоронювані законом інтереси кредиторів боржника, зокрема, по вимогам із заробітної плати.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рось".
Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
25.04.2013 ліквідатор банкрута звернувся із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010, посвідчений Виходцевим І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.04.2010, реєстровий №780, з моменту його вчинення, зобов'язання кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема, повернути продавцеві ЗАТ "Рось" майно цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута, передане на виконання вказаного договору, повернути покупцеві ТОВ "Техносоюз-Д" 701424,48 грн. коштів, сплачених на виконання умов вказаного договору.
В подальшому ліквідатор банкрута подав заяву від 19.11.2015, в якій просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010, укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", посвідчений 27.04.2010 Виходцевим І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №780;
- стягнути з ТОВ "Техносоюз-Д" на користь ЗАТ "Рось" судові витрати пов'язані з розглядом даної заяви (судовий збір) згідно підтверджуючих документів.
Як на підставу для задоволення заяви про визнання недійсним договору ліквідатор послався на ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 25 та частину 10, 11 статті 17 Закону про банкрутство.
ТОВ "Техносоюз-Д" 21.01.2016 подало заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.04.2016 задоволено заяву ЗАТ "Рось" від 25.04.2013 №01-34/37 з уточненням від 19.11.2015, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", посвідчений 27.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., стягнуто з ТОВ "Техносоюз-Д" на користь ЗАТ "Рось" судовий збір у розмірі 1147 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 апеляційну скаргу ТОВ "Техносоюз-Д" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.04.2016 у справі №14/5026/1020/2011 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 вказані судові рішення були скасовані, а заяву ліквідатора направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення, суд касаційний суд вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було розглянуто заяву ТОВ "Техносоюз-Д" про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
При новому розгляді справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось" про визнання недійсним договору з огляду на пропуск спеціальної позовної давності, строк якої складає шість місяців та встановлений ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство.
Колегія суддів вважає вказаний висновок помилковим, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, майно цілісного майнового комплексу ЗАТ "Рось" по вул. 2-го Українського фронту, буд.1, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області зареєстровано за боржником відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006 року, виданого виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради та згідно з витягом про реєстрацію про права власності на нерухоме майно, виданим Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за №9822201 від 13.02.2006 року, реєстраційний номер об'єкта 747805.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2006 порушено провадження у справі №10/4867 про банкрутство боржника - ЗАТ "Рось".
Ухвалою за результатами підготовчого засідання від 08.11.2006 зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі №10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.
В подальшому ліквідатором банкрута було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №25196481 від 01.02.2010, РНО 747805, тип об'єкта цілісний майновий комплекс, адреса: м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, будинок 1, проведено оцінку майна ЦМК та отримано висновки суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна №01-12 від 05.02.2010 на суму 396890,00 грн. та №ПНО01-12-1 від 15.03.2010 на суму 417533,00 грн. (разом 814 423 грн.).
Згідно з протоколом зборів комітету кредиторів ЗАТ "Рось" від 19.03.2010 ліквідатор банкрута Тараненко Н.Л. довела до відома комітету кредиторів такі обставини.
Після проведення оцінки майна здійснено публікацію оголошення про продаж майна; оцінка майна склала 901 588,00 грн.; на оголошення про продаж надійшла лише одна заява на його придбання від відповідача ТОВ "Техносоюз-Д".
Окрім цього, згідно з цим протоколом, комітетом кредиторів прийнято рішення здійснити цільовий продаж майна цілісного майнового комплексу боржника безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" за ціною 902 000,00 грн., встановити строк придбання майна до 01.05.2010 та надано дозвіл ліквідатору банкрута на підписання договору купівлі-продажу майна ЦМК.
При цьому, протокол зборів комітету кредиторів не містить конкретного переліку майна, не містить посилання на документи (на акт інвентаризації, на конкретний звіт ліквідатора банкрута чи щонайменше на конкретні висновки про його оцінку), які містять такий перелік, сума вказана у доповіді ліквідатора банкрута та у наявних у справі висновках не співпадають, різниця становить 87165,00 грн.
Керівник боржника документи ліквідатору банкрута у цій справі не передав. Арбітражний керуючий Тараненко Н.Л. повідомляла суд телеграмою від 23.05.2013 року про те, що у грудні 2010 року передавала документи попередньому керівнику ОСОБА_7 (а.с.131 т.13), проте доказів вчинення такої передачі на виконання ухвали суду від 23.05.2013 року не надала і причин неподання не пояснила.
27.04.2010 укладено оспорюваний договір №780 (а.с.9 т.13), згідно з яким вартість майна складає 814423,00 грн. (в т.ч. ПДВ), в т.ч. будівлі та споруди 396890,00 грн. та обладнання 417533,00 грн., розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010 (а не 01.05.2010, як визначено комітетом кредиторів).
14.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцем І.А. сформовано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187782 на кадастровий номер земельної ділянки №7122510100:11:021:0006, власником якої є ЗАТ "Рось", та витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187783 про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки площею 6,2230 га, власнику ЗАТ "Рось", ідентифікаційний код 14187396, м. Черкаси, вул.30 років Перемоги, буд.70, а 27.04.2010 сформовано витяг про реєстрацію договору-780 у державному реєстру правочинів №8482800 та отримано витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №26970850 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано постанову Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі №10/4867 про відкриття ліквідаційної процедури ЗАТ "Рось".
Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі №10/4867 з підстав ненадання ініціюючим кредитором суду доказів безспірності його вимог до боржника, провадження у справі №10/4867 припинено.
ТОВ "Техносоюз-Д" у період з 28.04.2010 по 12.08.2010 на виконання спірного договору сплатив ЗАТ "Рось" 701424,48 грн.
Провадження у даній справі про банкрутство ЗАТ "Рось" порушено ухвалою суду від 12.05.2011.
Після публікації в газеті "Голос України" від 18.06.2011 оголошення про порушення справи про банкрутство, ухвалою суду від 29.11.2011 затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15627170,38 грн.
Постановою суду від 21.08.2012 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено Левченка В.М.
Суду наданий представником відповідача лист ЗАТ "Рось" на адресу директора ТОВ "Техносоюз-Д" без дати і без номера за підписом генерального директора Мельниченко О.О. з клопотанням про погашення заборгованості за договором №780 в рахунок плати за землю у сумі 67 637,83 грн., податку з транспортних засобів у сумі 56 029,59 грн., комунального податку у сумі 3840,27 грн., плату за забруднення навколишнього середовища у сумі 440,83 грн. (разом - на суму 127948,52 грн., а.с.221 т.13).
Також в матеріалах справи наявна виписка банку по рахунку відповідача, згідно якої ним у період з 06.08.2010 по 09.08.2010 перераховано до бюджету плати за землю у сумі 67 637,83 грн., податку з транспортних засобів у сумі 56 029,59 грн., комунального податку у сумі 3840,27 грн., плату за забруднення навколишнього середовища у сумі 440,83 грн. , разом на суму 127948,52 грн.
Вказані вище обставини підтверджуються наступними доказами:
- витягом з Державного реєстру правочинів, згідно з яким запис 1, реєстр правочину №3916201, договір купівлі-продажу від 27.04.2010 року, номер у реєстрі нотаріальних дій №580, посвідчений приватним нотаріусом Виходцев І.А. предметом правочину є комплекс, розташований у місті Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, будинок 1, відчужувач ЗАТ "Рось, набувач ТОВ "Техносоюз-Д";
- витягом з банківського реєстру про перерахування коштів ТОВ "Техносоюз-Д" боржнику на суму 701424,48 грн. та виписками АТ "ОТП банк" про перерахування коштів на вказану суму;
- звітом ліквідатора ЗАТ "Рось", арбітражного керуючого Тараненко Н.Л., від 11.11.2009 року №15/11 про виконану роботу (а.с.29 т.13);
- державним актом на право користування землею серії Б №015482, виданим виробничо-кооперативному об'єднанню "Рось" (а.с.163 т.13);
- довідкою управління держкомзему від 26.04.2010 року №467/0-2 про належність землі ЗАТ "Рось" та про кількісну і якісну характеристику земельної ділянки;
- свідоцтвом про державну реєстрацію ЗАТ "Рось", довідкою з ЄДРПОУ ЗАТ "Рось", Статутом ЗАТ "Рось" (а.с.173 т.13);
- свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ "Техносоюз-Д" (а.с.195 т.13);
- витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно ТОВ "Техносоюз-Д", Статутом ТОВ "Техносоюз-Д" (а.с.198 т.13).
Господарський суд в рамках провадження справи про банкрутство вирішує спори безпосередньо пов'язані з такою справою. Спір про визнання договору недійсним, з підстав, передбачених цивільним законодавством, підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, оскільки пред'явлено з метою повернення відчуженого за цим договором майна до ліквідаційної маси.
В даному випадку, до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута з підстав, передбачених частинами 10, 11 статті 17 Закону про банкрутство звернувся ліквідатор, здійснюючи свої повноваження, передбачені статтею 25 Закону про банкрутство.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно частин 1 і 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За змістом статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Статтею 30 Закону про банкрутств во в редакції, чинній на момент продажу, встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон).
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в результаті укладення спірного договору боржнику завдано збитків і створено умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника (частина 10 статті 17 Закону про банкрутство), оскільки ліквідатором доведено розмір спричинених незаконною реалізацією майна ЦМК прямих збитків у розмірі 112 998,52 грн.
Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на момент укладення договору рішенням комітету кредиторів ліквідатор банкрута був уповноважений на продаж майна за ціною 902000 грн. а не 814423 грн., за якою його було продано. Ліквідатор банкрута при вчиненні правочину не мав права на зменшення ціни продажу та збільшення строків проведення розрахунків від тих, які були установлені комітетом кредиторів. Нову ціну і нові строки ліквідатор повинен був погоджувати з комітетом кредиторів.
За таких обставин, при укладенні договору ліквідатор банкрута не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).
Крім того, ліквідатором банкрута, комітетом кредиторів, приватним нотаріусом допущено порушення статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла на час продажу, щодо порядку реалізації майна (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).
Так, з аналізу статті 30 Закону про банкрутство вбачається, що частини 2 та 3 вказаної статті містять імперативні норми поведінки для ліквідатора банкрута; встановлені види торгів - відкриті, закриті, аукціон, конкурс, а тому саме цими рамками обмежуються права комітету кредиторів у визначенні їх виду. Незалежно від визначення виду торгів комітетом кредиторів закон не звільняє ліквідатора банкрута від виконання частин 2 та 3 статті 30 Закону про банкрутство.
Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна визначаються ліквідатором та погоджуються з комітетом кредиторів.
Якщо комітет кредиторів не погоджується, то ліквідатор банкрута розробляє нові умови продажу і знову подає їх на погодження.
Закон про банкрутство не передбачає права комітету кредиторів визначати конкретну особу, якій має бути продано майно, проводити прямий продаж чи продаж без торгів.
Судом встановлено, що оголошення про продаж майна було здійснено до прийняття рішення комітетом кредиторів від 19.03.2010, тобто таке оголошення містило умови продажу майна визначені ліквідатором банкрута, а не комітетом кредиторів; після прийняття рішення комітетом кредиторів від 19.03.2010 публікація оголошення про продаж майна ЦМК не здійснювалась.
З огляду на викладене, дії ліквідатора банкрута суд кваліфікує як продаж майна без публікації оголошення про його продаж, що є істотним порушенням Закону про банкрутство.
Прийняття комітетом кредиторів рішення про продаж майна конкретній юридичній особі суд кваліфікує як перевищення права останнього у визначенні порядку продажу майна. Крім того, протокол комітету кредиторів від 19.03.2010 не містить складу майна (переліку інвентарних об'єктів) на визначену його ціну 902 000,00 грн.
Приватним нотаріусом при посвідченні договору не були перевірені обставини дотримання ліквідатором банкрута, як стороною договору, вимог статті 30 Закону про банкрутство та проігноровано обставину про ціну продажу майна ЦМК, за якою ліквідатор банкрута був уповноважений комітетом кредиторів його продати.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваної угоди недійсною.
Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, окрім іншого, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.
Частиною 10 статті 17 Закону про банкрутство встановлено, що керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:
виконання договору завдає збитків боржнику;
договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;
виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Додаткові підстави для визнання договорів недійсними, укладені за участю боржника встановлені ч. 11 статті 17 Закону про банкрутство.
Так, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:
угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
Все отримане за такою угодою повертається сторонам.
Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів зазначає, що спеціальний строк, встановлений абзацом 3 частини 11 статті 17 Закону про банкрутство підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають після введення у справі про банкрутство процедури санації і визначають специфічні підстави для визнання недійсними угод. При цьому, з підстави передбаченої абзацом 3 частини 11 статті 17 Закону про банкрутство може бути визнано угоду, що укладена боржником протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію і надає перевагу одному кредитору перед іншими.
Тобто, до вимог про визнання недійсною угоди, які заявляються ліквідатором в ліквідаційній процедурі на виконання повноважень, встановлених статтею 25 Закону про банкрутство, підлягають застосуванню правила про позовну давність, встановлені загальними нормами цивільного законодавства, в даному випадку статті 257 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведені норми законодавства, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви з підстав пропуску ліквідатором шестимісячного строку позовної давності, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Як підтверджується матеріалами справи, оспорюваний договір укладено боржником 27.04.2010, ліквідатор звернувся із заявою про визнання вказаного договору недійсним - 25.04.2013, тобто в межах трирічного строку позовної давності, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" підлягає відхиленню, а заява ліквідатора - задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання заяви та апеляційної скарги належить покласти на відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д".
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Рось" задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі № 14/5026/1020/2011.
3. Прийняти нове рішення.
4. Заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось" про визнання недійсним договору задовольнити.
5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" (м. Київ, вул. Щорса, 31, ідентифікаційний код 35141880) на користь Закритого акціонерного товариства "Рось" (м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги,70, ідентифікаційний код 14187396) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147 грн.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" (м. Київ, вул. Щорса, 31, ідентифікаційний код 35141880) в доход Державного бюджету України 1760,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.
8. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Черкаської області.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
А.А. Верховець
