ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"06" лютого 2017 р. Справа № 14/5026/1020/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого –судді Довганя К.І., з секретарем Петрик І.О. за участю представників сторін: заявника – ОСОБА_1 ліквідатор за посадою, кредиторів – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ “Техносоюз –Д”- ОСОБА_4 за довіреністю, приватний нотаріус ОСОБА_5- не з’явився, представник УПФУ в м. Черкаси – не з’явився, представник ПАТ КБ ”Приват банк” - не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання недійсним договору у справі за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси про визнання банкрутом закритого акціонерного товариства “Рось”;
ВСТАНОВИВ:
В ході розгляду господарським судом Черкаської області справи про банкрутство ЗАТ «Рось», в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого ОСОБА_6, подано заяву від 25.04.2013 року №01-34/77, у якій він, посилаючись на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 25 та частину 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ “Рось” від 27.04.2010 року, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.04.2010 року, реєстровий №780, з моменту його вчинення,
- зобов'язати кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема, повернути продавцеві - ЗАТ "Рось" майно цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута, передане на виконання вказаного договору, повернути покупцеві - ТОВ "Техносоюз-Д" 701424,48 грн. коштів, сплачених на виконання умов вказаного договору.
В подальшому ЗАТ “Рось” у особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 подало до суду заяву від 19.11.2015 року, в якій ліквідатор просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ “Рось” від 27.04.2010 року, укладений між ЗАТ “Рось” та ТОВ “Техносоюз-Д”, посвідчений 27.04.2010 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №780;
- стягнути з ТОВ “Техносоюз-Д” на користь ЗАТ “Рось” судові витрати пов'язані з розглядом даної заяви (судовий збір) згідно підтверджуючих документів.
При цьому ліквідатор, як на правову підставу визнання недійсним договору послався, крім названих у заяві від 25.04.2013 року №01-34/77, також і на п.11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.04.2016р. задоволено заяву ЗАТ “Рось” від 25.04.2013 року №01-34/37 з уточненням від 19.11.2015 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ “Рось” від 27.04.2010 року №780, укладений між ЗАТ “Рось” та ТОВ “Техносоюз-Д”, посвідчений 27.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, стягнуто з ТОВ “Техносоюз-Д” на користь ЗАТ “Рось” судовий збір у розмірі 1147 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 апеляційну скаргу ТОВ “Техносоюз-Д” залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.04.2016р. по справі №14/5026/1020/2011 без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 р. вказані судові рішення були скасовані а заяву ліквідатора направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції, як на підставу скасування, вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було розглянуто заяву ТОВ “Техносоюз-Д” про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Відповідно до автоматичного розподілу у господарському суді Черкаської області заяву передано для розгляду судді Довганю К.І.
У судових засіданнях ліквідатор банкрута ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав і пояснив, що:
- заява ліквідатора від 19.11.2015 року є уточненням до поданої заяви ліквідатора ЗАТ “Рось” від 25.04.2013 року, яка розглядається не в позовному провадженні та в розумінні статті 22 ГПК України не є заявою про зміну підстав та зменшення позовних вимог;
- відповідно до договору про відступлення права вимоги (цессії) від 15.11.2013 року №15/11/13 ТОВ “Українська боргова компанія” (кредитор у справі про банкрутство ЗАТ “Рось”) відступило частково своє право вимоги ТОВ “ТЕХНОСОЮЗ-Д”. Згідно зазначеного договору ТОВ “ТЕХНОСОЮЗ-Д” стало новим кредитором ЗАТ “Рось”;
- ТОВ “ТЕХНОСОЮЗ-Д” підтвердило, що вартість цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута, яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, буд.1, складає 1 738 715,70 грн., а отже реалізовано за заниженою вартістю та фактично зацікавленій особі стосовно банкрута;
- звертається до суду у порядку статті 25 та частин 10, 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та з підстав, які передбачені Цивільним кодексом України (статті 203, 215) як на правові підстави визнання договору недійсним;
- 1 кв.м. майнового комплексу загальною площею 4 269,2 кв.м. було реалізовано за 92 грн., що є наглядним фактом заниження вартості майна;
- в протоколі зборів комітету кредиторів від 19.03.2010 року відсутні зазначення кількості голосів “За” і “Проти” прийнятого рішення про продаж майна, здійснені дописки ручкою;
- всупереч рішенню комітету кредиторів (протокол від 19.03.2010 року) та з перевищенням повноважень, арбітражний керуючий на свій власний розсуд здійснив продаж майна банкрута, за ціною нижчою від визначеної комітетом кредиторів на 87 577,00 грн. (902000 грн. – 814423 грн.), тобто договір №780 укладено з перевищенням повноважень арбітражного керуючого (а тому відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення договору у ліквідатора банкрута);
- даний договір погоджений не був з комітетом кредиторів(всі дії по виконанню умов спірного правочину, отримання коштів, їх розподіл, передача майна покупцеві виконувались ОСОБА_7 на підставі укладеного нею договору без будь-яких додаткових погоджень із комітетом кредиторів);
- відповідачем порушено установлений договором №780 графік платежів (було передбачено три транші, які не виконувались по строкам і сумі оплати) на банківський рахунок ЗАТ “Рось”, інший спосіб оплати в договорі не було зазначено;
- договір №780 відповідачем не виконано, оскільки сплачено частину коштів і не сплачено 112 998,52 грн., оскільки строки виконання договору минули;
- збитки боржника складають 200 575,52 грн. (87577,00 грн. + 112998,52 грн.);
- наданий відповідачем лист генерального директора ЗАТ “Рось” ОСОБА_8 з пропозицією відповідно до пунктів 6.3 і 6.4 договору №780 в рахунок оплати за придбане майно сплатити борг за ЗАТ “Рось” (а.с.221 т.13), по-перше, є сфальсифікованим, оскільки на той час печатка не могла перебувати у директора, оскільки в цей період була у ОСОБА_7, по-друге, не може бути визнаний згодою повноважного органу боржника, оскільки пункти 10.5, 10.3.4, 10.4.7 Статуту обмежують повноваження керівника сумою 500 тис. грн. і по-третє, не є доказом оплати;
- заборгованість перед колишніми працівниками банкрута становить - 2 083 328,18 грн., і що повернення спірного майна є єдиним джерелом погашення зазначеного боргу;
- арбітражний керуючий ОСОБА_7 порушила порядок продажу майна банкрута та права кредиторів.
У судових засіданнях представник ТОВ “Техносоюз-Д” проти задоволення заяви ліквідатора заперечив та зазначив, що:
- подана заява від 19.11.2015 року ліквідатора ЗАТ “Рось” ОСОБА_1 не може бути задоволена в силу вимог статті 22 ГПК України;
- посилання боржника на продаж майна банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_7 за заниженою вартістю (814 423 грн.), визначеною нею на власний розсуд, а не за вартістю (902 000 грн.), визначеною комітетом кредиторів, не відповідає фактичним обставинам, оскільки заперечень від комітету кредиторів у зв'язку з цим не поступило;
- арбітражним керуючим ОСОБА_7 було реалізовано не все майно ЗАТ “Рось”, чим і пояснюється зменшена вартість, оскільки спірний договір купівлі-продажу був укладений не на цілісний майновий комплекс, а на частину майна належного ЗАТ “Рось”;
- зазначена ліквідатором банкрута підстава для визнання недійсним договору частини 10, 11, статті 17 Закону не може бути застосована судом;
- покупець повністю розрахувався з продавцем, оплативши 06.08.2010 року борги продавця в сумі 127 948 грн., що підтверджується листом генерального директора ЗАТ “Рось” ОСОБА_8 з пропозицією відповідно до пунктів 6.3 і 6.4 договору-780 в рахунок оплати за придбане майно сплатити борг за ЗАТ “Рось”, а саме: плату за землю у сумі 67637,83 грн., податок з транспортних засобів у сумі 56029,59 грн., комунальний податок у сумі 3840,27 грн., плату за забруднення навколишнього середовища у сумі 440,83 грн.;
- договір №780 є чинним, оскільки відповідає вимогам статей 203, 626, 655, 657 Цивільного кодексу України.
Крім того представник ТОВ “Техносоюз-Д” просив розглянути його заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності від 21.01.2016 р. У вказаній заяві представник зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає лише два випадки, при настанні яких господарський суд (в межах справи про банкрутство) може визнати угоду недійсною - це коли контрагент є заінтересованою особою, або угода укладена або з кредитором або іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію.
Але, у першому випадку Відповідач не є заінтересованою особою у розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а у другому випадку оспорювана угода укладена більше ніж за шість місяців, що предували дню винесення ухвали про санацію та крім того Відповідач не був кредитором Позивача і ця угода не пов'язана з виплатою частки (паю) у зв'язку з виходом зі складу боржника.
Представник просить застосувати до спірних правовідносин передбачену ЦК України (ст. 258) спеціальну позовну давність( шість місяців), оскільки
з часу укладення Договору 780 від 27.04.2010р до відкриття провадження у справі №14/5026/1020/2011 про банкрутство ЗАТ «Рось», порушеною ухвалою суду від 12.05.2011 року, пройшов 1 рік та 15 днів та відмовити в задоволенні подову.
Ліквідатор боржника як у судовому засіданні такі у письмовому запереченні від 03.02.2017 заперечив пропуск строку позовної давності, вважаючи що скорочений строк такої давності до даних правовідносин застосований бути не може.
Кредитор ОСОБА_2 у судових засіданнях вимоги ліквідатора банкрута підтримала.
Дослідивши подані суду матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Майно цілісного майнового комплексу ЗАТ «Рось» по вул. 2-го Українського фронту, буд.1, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області зареєстровано за боржником відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006 року, виданого виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради та згідно з витягом про реєстрацію про права власності на нерухоме майно, виданим Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за №9822201 від 13.02.2006 року, реєстраційний номер об'єкта 747805.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.09.2006 року порушено провадження у справі №10/4867 про банкрутство боржника.
Ухвалою суду від 08.11.2006 року за результатами підготовчого засідання зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Постановою суду від 20.10.2009 року у справі №10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7
В подальшому ліквідатором банкрута було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №25196481 від 01.02.2010 року, РНО 747805, тип об'єкта цілісний майновий комплекс, адреса: м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, будинок 1, проведено оцінку майна ЦМК та отримано висновки суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна №01-12 від 05.02.2010 року на суму 396 890,00 грн. та №ПНО01-12-1 від 15.03.2010 року на суму 417 533,00 грн. (разом – 814 423 грн.).
Згідно з протоколом зборів комітету кредиторів ЗАТ "ОСОБА_2 від 19.03.2010 року ліквідатор банкрута ОСОБА_7 довела до відома комітету кредиторів такі обставини: нею після проведення оцінки майна здійснено публікацію оголошення про продаж майна; оцінка майна склала 901 588,00 грн.; на оголошення про продаж надійшла лише одна заява на його придбання від відповідача ТОВ "Техносоюз-Д". Окрім цього, згідно з цим протоколом, комітетом кредиторів прийнято рішення здійснити цільовий продаж майна цілісного майнового комплексу боржника безпосередньо товариству з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" за ціною 902 000,00 грн., встановити строк придбання майна до 01.05.2010 року та надано дозвіл ліквідатору банкрута на підписання договору купівлі-продажу майна ЦМК. При цьому слід зазначити, що протокол зборів комітету кредиторів не містить конкретного переліку майна, не містить посилання на документи (на акт інвентаризації, на конкретний звіт ліквідатора банкрута чи щонайменше на конкретні висновки про його оцінку), які містять такий перелік, сума вказана у доповіді ліквідатора банкрута та у наявних у справі висновках не співпадають на різницю у 87 165,00 грн.
Керівник боржника документи ліквідатору банкрута у цій справі не передав. Арбітражний керуючий ОСОБА_7 повідомляла суд телеграмою від 23.05.2013 року про те, що у грудні 2010 року передавала документи попередньому керівнику ОСОБА_9 (а.с.131 т.13), проте доказів вчинення такої передачі на виконання ухвали суду від 23.05.2013 року не надала і причин неподання не пояснила.
27.04.2010 року укладено спірний договір №780 (а.с.9 т.13), згідно з яким вартість майна складає 814 423,00 грн. (в т.ч. ПДВ), в т.ч. будівлі та споруди 396 890,00 грн. та обладнання 417 533,00 грн., розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010 року (а не 01.05.2010 року, як визначено комітетом кредиторів).
14.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 сформовано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187782 на кадастровий номер земельної ділянки №7122510100:11:021:0006, власником якої є ЗАТ "Рось", та витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187783 про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки площею 6,2230 га, власнику ЗАТ "Рось", ідентифікаційний код 14187396, м. Черкаси, вул.30 років Перемоги, буд.70, а 27.04.2010 року - сформовано витяг про реєстрацію договору-780 у державному реєстру правочинів №8482800 та отримано витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №26970850 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 року у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (ОСОБА_8О.) скасовано постанову господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 року у справі №10/4867 про відкриття ліквідаційної процедури ЗАТ “Рось”.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 року у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (ОСОБА_8О.) скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 року у справі №10/4867 з підстав ненадання ініціюючим кредитором суду доказів безспірності його вимог до боржника, провадження у справі №10/4867 припинено.
ТОВ «Техносоюз-Д» у період з 28.04.2010 по 12.08.2010 на виконання спірного договору сплатив ЗАТ «Рось» 701424,48 грн.
Провадження у даній справі (№14/5026/1020/2011) про банкрутство ЗАТ «Рось» порушено ухвалою суду від 12.05.2011 року. Після публікації в газеті "Голос України" від 18.06.2011 року оголошення про порушення справи про банкрутство, ухвалою суду від 29.11.2011 року затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15627170,38 грн. Постановою суду від 21.08.2012 року боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_6
Суду наданий представником відповідача лист ЗАТ "Рось" на адресу директора ТОВ "Техносоюз-Д" без дати і без номера за підписом генерального директора ОСОБА_8 з клопотанням про погашення заборгованості за договором №780 в рахунок плати за землю у сумі 67 637,83 грн., податку з транспортних засобів у сумі 56 029,59 грн., комунального податку у сумі 3840,27 грн., плату за забруднення навколишнього середовища у сумі 440,83 грн. (разом - на суму 127948,52 грн., а.с.221 т.13). Також в матеріалах справи наявна виписка банку по рахунку відповідача, згідно якої ним у період з 06.08.2010 по 09.08.2010 перераховано до бюджету плати за землю у сумі 67 637,83 грн., податку з транспортних засобів у сумі 56 029,59 грн., комунального податку у сумі 3840,27 грн., плату за забруднення навколишнього середовища у сумі 440,83 грн. , разом на суму 127948,52 грн.
Вказані обставини підтверджуються наступними доказами:
- витягом з Державного реєстру правочинів, згідно з яким запис 1, реєстр правочину №3916201, договір купівлі-продажу від 27.04.2010 року, номер у реєстрі нотаріальних дій №580, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 предметом правочину є комплекс, розташований у місті Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, будинок 1, відчужувач ЗАТ "ОСОБА_2, набувач ТОВ "Техносоюз-Д";
- витягом з банківського реєстру про перерахування коштів ТОВ "Техносоюз-Д" боржнику на суму 701424,48 грн. та виписками АТ "ОТП банк" про перерахування коштів на вказану суму;
- звітом ліквідатора ЗАТ "Рось", арбітражного керуючого ОСОБА_7, від 11.11.2009 року №15/11 про виконану роботу (а.с.29 т.13);
- державним актом на право користування землею серії Б №015482, виданим виробничо-кооперативному об'єднанню "Рось" (а.с.163 т.13);
- довідкою управління держкомзему від 26.04.2010 року №467/0-2 про належність землі ЗАТ "Рось" та про кількісну і якісну характеристику земельної ділянки;
- свідоцтвом про державну реєстрацію ЗАТ "Рось", довідкою з ЄДРПОУ ЗАТ "Рось", Статутом ЗАТ "Рось" (а.с.173 т.13);
- свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ "Техносоюз-Д" (а.с.195 т.13);
- витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно ТОВ "Техносоюз-Д", Статутом ТОВ "Техносоюз-Д" (а.с.198 т.13).
Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами є норми передбачені як Законом України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» так і норми передбачені цивільним законодавством.
Відповідно до пункту 4 пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 господарський суд в рамках провадження справи про банкрутство вирішує спори безпосередньо пов'язані з такою справою.
Спір про визнання договору недійсним, з підстав, передбачених цивільним законодавством, підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, оскільки пред'явлено з метою повернення відчуженого за цим договором майна до ліквідаційної маси.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку до суду із заявою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу спірного майна з підстав частин 10, 11 статті 17 Закону про банкрутство звернувся боржник у особі його ліквідатора, здійснюючи свої повноваження, передбачені статтею 25 Закону.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно частин 1 і 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до пунктів 14, 39, 41 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за №283/8882, при посвідченні правочинів з'ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов'язані ознайомитись з установчими документами (статут, засновницький договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом юридичної особи про призначення керівника філії або представництва і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи. У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності.
За змістом статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Статтею 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, чинній на момент продажу, встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон).
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналізуючи установлені обставини справи на відповідність їх чинному законодавству суд дійшов висновку, що виконанням спірного договору завдано збитків боржнику і створено умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника (частина 10 статті 17 Закону). Боржником доведено розмір спричинених йому незаконною реалізацією майна ЦМК прямих збитків у розмірі 112 998,52 грн.
Судом встановлено, що на момент укладення договору рішенням комітету кредиторів ліквідатор банкрута був уповноважений на продаж майна за ціною 902000 грн. а не 814423 грн., за якою його було продано. Ліквідатор банкрута при вчиненні правочину не мав права на зменшення ціни продажу та збільшення строків проведення розрахунків від тих, які були установлені комітетом кредиторів. Нову ціну і нові строки ліквідатор повинен був погоджувати з комітетом кредиторів.
За таких обставин, при укладенні договору ліквідатор банкрута не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).
Крім того, ліквідатором банкрута, комітетом кредиторів, приватним нотаріусом допущено порушення статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в редакції, що діяла на час продажу, щодо порядку реалізації майна (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).
Так, аналізуючи норми статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд виходить з наступного: 1) частини 2 та 3 статті 30 містять імперативні норми поведінки для ліквідатора банкрута; 2) існуючі види торгів - відкриті, закриті, аукціон, конкурс. Тому саме цими рамками обмежуються права комітету кредиторів у визначенні їх виду; 3) незалежно від визначення виду торгів комітетом кредиторів закон не скасовує обов'язку і не звільняє ліквідатора банкрута від виконання частин 2 та 3 статті 30 Закону; 4) порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. Тобто не комітет кредиторів їх визначає, а ліквідатор банкрута, і вносить на "погодження" комітету кредиторів, який або погоджується з ними або відхиляє. Якщо комітет кредиторів не погоджується, то ліквідатор банкрута розробляє нові і знову подає їх на погодження; 5) Закон не передбачає права комітету кредиторів визначати конкретну особу, якій має бути продано майно, проводити прямий продаж чи продаж без торгів.
Судом встановлено, що оголошення про продаж майна було здійснено до прийняття рішення комітетом кредиторів від 19.03.2010 року, тобто таке оголошення містило умови продажу майна визначені ліквідатором банкрута, а не комітетом кредиторів; після прийняття рішення комітетом кредиторів від 19.03.2010 року публікація оголошення про продаж майна ЦМК не здійснювалась.
З огляду на викладене, дії ліквідатора банкрута суд кваліфікує як продаж майна без публікації оголошення про його продаж, що є істотним порушенням Закону про банкрутство.
Прийняття комітетом кредиторів рішення про продаж майна конкретній юридичній особі суд кваліфікує як перевищення права останнього у визначенні порядку продажу майна. Крім того, протокол комітету кредиторів від 19.03.2010 року не містить складу майна (переліку інвентарних об'єктів) на визначену його ціну 902 000,00 грн.
Приватним нотаріусом при посвідченні договору не були перевірені обставини дотримання ліквідатором банкрута, як стороною договору, вимог статті 30 Закону про банкрутство та проігноровано обставину про ціну продажу майна ЦМК, за якою ліквідатор банкрута був уповноважений комітетом кредиторів його продати.
Вимоги статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, які встановлюють обмеження у дієздатності ліквідатора банкрута попереднім прийняттям комітетом кредиторів рішення про визначення складу, умов, строків і порядку продажу майна, повинні бути відомі ТОВ "Техносоюз-Д", тому товариство при укладенні договору повинно було пересвідчитись у наявності тих документів та дотриманні тих норм, з наявністю яких і з виконанням яких названий Закон пов'язує можливість придбання майна у банкрута. За таких обстави, ТОВ "Техносоюз-Д" не може бути визнаний добросовісним набувачем.
Таким чином, судом установлено ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
В той же час приймаючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 256, 257, 258 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність застосовується судом лише за наявності порушення прав особи, яка звернулася з позовом, та за заявою іншої сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявленою стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вказану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.
Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Відповідно до п 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2016 № 10 , якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності ТОВ «Техносоюз-Д» подано 21.01.2016 р.
Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в редакції, що діяла на час продажу , до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить повноваження ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .
Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в редакції, що діяла на час продажу, керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Тобто ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено підстав для визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство. Такі підстави наведені в ч. 11 ст. 17 названого Закону, а саме :
Угода боржника, у тому числі, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною якщо:
Угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
Угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом 6 місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншим або пов’язана з виплатою(видачею) частки (паю) в майні боржника у зв’язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам.
Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
Такий висновок відповідає, зокрема, постанові Верховного суду України у справі №14/2026/1311/2012 від 08.04.2015.
Виходячи з викладеного, ліквідатор в межах справи про банкрутство вправі подавати заяви про визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство лише з підстав, визначених в ч. 11 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Приписами цієї норми встановлена спеціальна позовна давність – 6 місяців.
Спірний договір укладено 27.04.2010 р., дану справу про банкрутство порушено 12.05.2011 р., боржника визнано банкрутом постановою суду від 21.08.2012 року , а із заявою про визнання спірного договору недійсним ліквідатор звернувся 25.04.2013р.
Таким чином із моменту укладення спірної угоди і до порушення справи про банкрутство пройшов 1 рік і 15 днів.
Отже заявником пропущено спеціальний строк позовної давності в 6 місяців.
Причин поважності цього строку заявник не назвав, клопотань про його поновлення не подав.
Таким чином у задоволені вказаної заяви слід відмовити.
Керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 49, 86 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволені заяви ліквідатора ЗАТ «Рось» ОСОБА_1 відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань
