ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 14/5026/1020/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
учасники справи:
заявник - ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Рось",
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д",
представники заявника та боржника в судове засідання не з'явилися,
представник скаржника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018
у складі колегії суддів: Верховця А.А. (головуючий), Сотнікова С.В., Остапенка О.М
за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 27.04.2010
в межах справи №14/5026/1020/2011
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства "Рось"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. 29.09.2006 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі №10/4867 про банкрутство боржника - Закритого акціонерного товариства "Рось" (далі - ЗАТ "Рось").
2. 08.11.2006 ухвалою за результатами підготовчого засідання зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
3. 20.10.2009 постановою Господарського суду Черкаської області у справі №10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.
4. 27.04.2010 між ліквідатором ТОВ "Рось" Тараненко Н.Л. та ТОВ "Техносоюз-Д" був укладений договір №780 купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось", відповідно до якого вартість майна складає 814 423 грн (в т.ч. ПДВ), а саме, вартість будівлі та споруди - 396 890 грн та вартість обладнання - 417 533 грн, розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010.
5. 28.04.2010 постановою Вищого господарського суду України у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано постанову Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі №10/4867 про визнання ЗАТ "Рось" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
6. 23.06.2010 постановою Вищого господарського суду України у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі №10/4867 з підстав ненадання ініціюючим кредитором суду доказів безспірності його вимог до боржника, провадження у справі №10/4867 припинено.
7. 12.05.2011 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 14/5026/1020/2011 про банкрутство ЗАТ "Рось".
8. 21.08.2012 постановою Господарського суду Черкаської області визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
9. 25.04.2013 ліквідатор банкрута звернувся із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.04.2010 Виходцевим І.А., реєстровий №780, з моменту його вчинення, зобов'язання кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема, повернути продавцеві ЗАТ "Рось" майно цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута, передане на виконання вказаного договору, повернути покупцеві ТОВ "Техносоюз-Д" 701 424,48 грн коштів, сплачених на виконання умов вказаного договору.
10. В подальшому ліквідатор банкрута подав заяву від 19.11.2015, в якій просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010, укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за реєстровим №780;
- стягнути з ТОВ "Техносоюз-Д" на користь ЗАТ "Рось" судові витрати пов'язані з розглядом даної заяви (судовий збір) відповідно до підтверджуючих документів. Як на підставу для задоволення заяви про визнання недійсним договору ліквідатор послався на ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 25 та частину 10, 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції (далі - Закон про банкрутство).
11. 21.01.2016 ТОВ "Техносоюз-Д" подало заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
12. 04.04.2016 ухвалою Господарського суду Черкаської області задоволено заяву ЗАТ "Рось" від 25.04.2013 №01-34/37, з урахуванням уточнень від 19.11.2015, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., стягнуто з ТОВ "Техносоюз-Д" на користь ЗАТ "Рось" судовий збір у розмірі 1 147 грн.
13. 29.06.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Техносоюз-Д" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.04.2016 у справі №14/5026/1020/2011 - без змін.
14. 28.09.2016 постановою Вищого господарського суду України вказані судові рішення були скасовані, а заяву ліквідатора направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було розглянуто заяву ТОВ "Техносоюз-Д" про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
15. 06.02.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області відмовлено повністю в задоволенні заяви ліквідатора ЗАТ "Рось" про визнання недійсним договору, з огляду на пропуск спеціальної позовної давності, строк якої складає шість місяців та встановлений частиною одинадцятою статті 17 Закону про банкрутство.
16. 11.04.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ЗАТ "Рось" задоволено, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ЗАТ "Рось" про визнання недійсним договору задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", посвідченого 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А.
17. 22.08.2017 постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі №14/5026/1020/2011 залишено без змін.
Обґрунтування апеляційної скарги особи, яка не брала участь у справі
18. 11.09.2018 не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у відповідності до статті 272 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі № 14/5026/1020/2011 та постановити нову ухвалу про відмову у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2010. ОСОБА_2 зазначає, що місцевим судом не застосовано частину третю статті 30 Закону про банкрутство (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), а також вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ліквідатор банкрута не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.
19. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2010 вона стала наступним набувачем майна, яке було предметом спірного договору та власником цього майна на момент постановлення судом оскаржуваної ухвали. ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 за позовом ліквідатора ЗАТ "Рось" до ПП "Терра-Граніт" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, визнано право власності на цілісний майновий комплекс, який, як стверджує апелянт, належить їй. Підставою для задоволення зазначеного позову, як вказує апелянт, стали встановлені судом в межах справи № 14/5026/1020/2011 факти про недійсність договору купівлі-продажу від 27.04.2010 між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", у якого і придбано вказане майно ОСОБА_2 Апелянт також зазначала, що хоча постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі № 925/1600/17 скасовано рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем у справі про визнання права власності на майно має бути ОСОБА_2 З огляду на зазначене, ОСОБА_2 вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі № 14/5026/1020/2011 з висновками про наявність підстав для недійсності договору купівлі-продажу безпосередньо впливає на її права та обов'язки.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
20. 24.09.2018 ухвалою Київського апеляційного господарського суду відмовлено ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі №14/5026/1020/2011. Апеляційну скаргу разом з доданими документами надіслано ОСОБА_2 Матеріали справи №14/5026/1020/2011 повернуто до Господарського суду Черкаської області.
21. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені і рішення стосовно його прав, обов'язків та інтересів судом не приймалось, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, вже були предметом розгляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій за правилами редакції Господарського процесуального кодексу України до 15.12.2017, що виключає повторний перегляд справи в апеляційному порядку, то апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі № 14/5026/1020/2011 підлягає відмові у відкритті.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. 10.10.2018 ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №14/5026/1020/2011 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2010 в межах справи про банкрутство та передати справу на розгляд апеляційної інстанції посилаючись на порушення апеляційним господарським судом положень частини п'ятої статті 272 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що на момент укладення оспорюваного договору ліквідатор ЗАТ "Рось" мав усі передбачені законом підстави на його укладення та посилалася на положення частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України та правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-62цс16 від 27.04.2016, відповідно до якого перевищення органом управління юридичної особи наданих йому повноважень не є самостійною підставою для визнання правочину недійсним. Як стверджує скаржник, зазначені доводи не були предметом розгляду апеляційним господарським судом, за результатом якого було прийнято постанову від 11.04.2017.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
23. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання законності відмови особі, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_2, у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, яка вже була переглянута судом апеляційної інстанції.
26. Частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 272 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Частиною п'ятою зазначеної статті встановлено, що суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
27. Обґрунтовуючи неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів частини п'ятої статті 272 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник у касаційній скарзі вказувала, що доводи, викладені нею в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 не були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, за наслідком якого було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017.
28. При цьому, вирішуючи питання про прийняття або відмову у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017, судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у даній справі, за наслідком розгляду апеляційної скарги ЗАТ "Рось" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017, апеляційну скаргу ЗАТ "Рось" було задоволено, зазначену ухвалу скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ЗАТ "Рось" про визнання недійсним договору задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д", посвідченого 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. В подальшому, не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 ТОВ "Техносоюз-Д" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 11.04.2017 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017. Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 касаційну скаргу ТОВ "Техносоюз-Д" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 14/5026/1020/2011 залишено без змін.
29. Таким чином, ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 вже була переглянута судом апеляційної інстанції, за наслідком чого було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, яка була залишена без змін судом касаційної інстанції. При цьому зазначену постанову суду апеляційної інстанції було прийнято в період дії Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII.
30. Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в редакції після 15.12.2017, передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Натомість, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка була чинна до 15.12.2017, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
31. Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, викладеному в оскаржуваній ухвалі про те, що розглядаючи вперше апеляційну скаргу ЗАТ "Рось" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017, Київський апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від 11.04.2017, у відповідності до положень частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, перевірив законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в повному обсязі, у тому числі і щодо обставин зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_2
32. З огляду на викладене, встановивши, що права ОСОБА_2 оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не порушені, рішення стосовно її прав, обов'язків та інтересів судом не приймалося, оскаржувана ухвала вже була переглянута в апеляційному порядку в повному обсязі за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, дійшов обґрунтованих висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 на підставі частини п'ятої статті 272 Господарського процесуального кодексу України.
33. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Б. Висновки щодо застосування норми права
34. Частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Частиною п'ятою зазначеної статті встановлено, що суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Встановивши, що оскаржуване апелянтом судове рішення суду першої інстанції вже було предметом апеляційного перегляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, положення статті 101 якого передбачали перевірку судом апеляційної інстанції законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, в тому числі і щодо обставин, на які посилається апелянт, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини п'ятої статті 272 Господарського процесуального кодексу України.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у справі прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
36. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 - залишенню без змін.
Г. Розподіл судових витрат
37. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 14/5026/1020/2011 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
Л. Катеринчук
