ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
01 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 14/5026/1020/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін та приватного виконавця Плесюка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 14/5026/1020/2011 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рось",
ВСТАНОВИВ:
16.07.2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника подала суду скаргу на дії приватного виконавця Плесюка О. С. (вх. № 10730/20, т. 38 а.с. 144-148), в якій просила суд:
скасувати постанову приватного виконавця Плесюка О. С. від 01.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59436467;
скасувати постанову приватного виконавця Плесюка О. С. від 01.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59436467 у зв`язку з фактичним виконанням;
зобов`язати приватного виконавця Плесюка О. С. повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", як такий, що не підлягає виконанню приватним виконавцем.
Скарга мотивована тим, що на думку скаржника ухвала суду від 16.05.202019 року про витребування майна не підлягає примусовому виконанню в порядку Закону України "Про виконавче провадження", а реалізація вказаної ухвали полягає у зверненні до державного реєстратора речових прав з метою оформлення права власності, шляхом його державної реєстрації, відповідно безпідставне відкриття приватним виконавцем Плесюком О.С. виконавчого провадження № 59436467 та його закриття, що мало наслідком неправомірне покладення обов`язку на скаржника сплати винагороди приватного виконавця у розмірі 81442 грн. 30 коп.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.09.2021 року скаргу ОСОБА_1 , після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 28.07.2020 року, прийнято та призначено до розгляду на 05.10.2021 року, зобов`язано приватного виконавця Плесюка О.С. надати суду до 05.10.2021 року письмовий відзив на скаргу, оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) матеріалів виконавчого провадження.
В судовому засіданні 05.10.2021 року приватний виконавець Плесюк О.С. та ліквідатор боржника Артеменко О.О. заперечили проти задоволення скарги, вказали на її безпідставність та необґрунтованість, просили відмовити у її задоволенні, в засіданні суду оголошено перерву до 11.10.2021 року, явку учасників справи визнано необов`язковою.
Приватний виконавець Плесюк О.С. подав суду 08.10.2021 року письмові пояснення на скаргу (вх. № 16125/21 т. 39 а.с. 1-2), в яких заперечив твердження скаржника викладені у його скарзі, вказав, що ним дотримано вимоги ст.ст. 1, 3, 18, 60 Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 року, виданого на виконання ухвали суду від 16.05.2019 року. Також зауважив, що скасування постановою Верховного Суду від 18.02.2021 року ухвали суду від 16.05.2019 року може бути підставою для повороту виконання рішення в порядку ст. 333 ГПК України, а не для визнання постанов приватного виконавця протиправними.
Боржник в особі ліквідатора Артеменка О.О. подав суду заяву (вх. № 16127/21 т. 39 а.с. 60), в якій повідомив суд, що на даний час спірний майновий комплекс разом з обладнанням передано ліквідатором ЗАТ "Рось" арбітражним керуючим Юдицьким О.В. на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» відповідно до акту приймання-передачі майна від 18.06.2020 року.
Сторони та приватний виконавець Плесюк О.С. явку представників в судове засідання 11.10.2021 року не забезпечили, представник скаржника подав суду 05.10.2021 року заяву (вх. № 15874/21, т. 38 а.с. 219), в якій підтримав подану скаргу, просив її задовольнити та розгляд скарги провести без його участі, боржник та приватний виконавець Плесюк О.С. причини неявки не повідомили, їх явка обов`язковою не визнавалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд розглядає скаргу без участі представників сторін та відділу ДВС.
Згідно з ст. 233, ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано судове рішення без його проголошення, датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення.
Вислухавши пояснення приватного виконавця Плесюка О.С. ліквідатора боржника Артеменка О.О., дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, матеріали справи № 14/5026/1020/2011 в частині, що стосуються вирішення скарги, та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє в задоволенні скарги повністю з таких підстав.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 04.02.2019 про закриття провадження у справі відмовлено; заяву боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 27.12.2018 року №02-01/14298/1020-2011 задоволено повністю, витребувано у ОСОБА_1 та зобов`язано повернути ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у вказаному в ухвалі суду складі; стягнено з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Рось" судовий збір у розмірі 881 грн. (суддя Хабазня Ю.А.).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 року залишено без змін.
30.05.2019 року на виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 року видано наказ.
Постановою приватного виконавця Плесюка О.С. від 01.07.2019 року, за заявою боржника, відкрито виконавче провадження № 59436467 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011 про витребування у ОСОБА_1 та зобов`язання повернути ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у вказаному в наказі складі (т. 36 а.с. 179-196).
Постановою приватного виконавця Плесюка О.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 01.07.2019 року стягнено з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця в сумі 81442 грн. 30 коп. (т. 36 а.с. 197-206).
29.07.2019 року постановою приватного виконавця Плесюка О.С. зупинено виконавче провадження № 59436467 до розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у справі № 14/5026/1020/2011 (т. 36 а.с. 34-41).
Постановою приватного виконавця Плесюка О.С. від 10.06.2020 року, за заявою боржника від 05.06.2020 року, поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59436467 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011 (т.39 а.с. 43-50).
01.07.2020 року між приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. на підставі ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження № 59436467 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011 та ЗАТ "Рось" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Юдицького О.В. складено акт передачі щодо вилучення у ОСОБА_1 та передачі ЗАТ "Рось", цілісного майнового комплексу ЗАТ "Рось", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у вказаному в акті складі, що відповідає переліку зазначеному в наказі Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 року (т. 36 а.с. 225-228).
01.07.2020 року приватним виконавцем Плесюком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 89 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" (т. 36 а.с. 207-224).
Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 року у справі № 14/5026/1020/2011 скасовано, а справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області, розгляд якої триває.
Отже, спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, Господарського процесуального кодексу України, Конституції України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що:
виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1);
відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів судові накази (п.2 ч. 1 ст. 3);
виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем (п.9 ч. 4 ст. 4);
під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (ч. 2 ст. 13);
виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 18);
виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (п. 1 ч. 1, ч. 5, ч. 7 ст. 26);
виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48);
під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу (ч.1 ст. 60);
за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1ст. 63);
рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74).
Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Інструкція з організації примусового виконання рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 1302/2832/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, якою визначено зокрема наступне:
текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами (п.8 розділу 1);
виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. (п. 1 розділу 9).
Відповідно до ст.ст. 339, 342, 343 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
При винесені ухвали судом також враховується п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», згідно якої за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відтак, з огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вважає, що спірна постанова приватного виконавця Плесюка О.С. від 01.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59436467 винесена за заявою ЗАТ "Рось", на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011 про витребування у ОСОБА_1 4, 19, та зобов`язання повернути ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у вказаному в наказі складі винесена з дотриманням вимог п. 2 ч. 1 ст. 3, п. 9 ч. 4 ст. 4, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Твердження скаржника про недотримання приватним виконавцем Плесюком О.С. п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо безпідставності прийняття до виконання виконавчого документу та необхідності повернення його без виконання суд зазначає наступне. Приватний виконавець лише в межах визначених Законом України «Про виконавче провадження» здійснює виконавчі дії на примусове виконання рішень судів, які набрали законної сили - в даному випадку ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 року. Станом на 01.07.2019 року вказана ухвала набрала законної сили 16.05.2019 року тому на її виконання видано 30.05.2019 року відповідний наказ, що містить всі складові виконавчого документа на виконання Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, вказівка суду на витребування у ОСОБА_1 та зобов`язання повернути ЗАТ "Рось" цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у вказаному в наказі складі, передбачала можливість його примусового виконання шляхом пред`явлення до приватного чи державного виконавця у разі невиконання боржником вказаного рішення в добровільному порядку.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов`язки державного виконавця, проте положення чинного законодавства не передбачають обов`язок державного виконавця при прийнятті виконавчого документу до виконання перевіряти фактичні дані способу виконання рішення суду, які направлені на усунення спору між сторонами.
Суд прийняв рішення у спорі та вказав які дії повинні бути здійснені сторонами у ньому, на його виконання видав наказ суду від 30.05.2019 року, який і повинен виконати приватний виконавець. Таким чином, суд вважає безпідставними доводи скаржника про обов`язок державного виконавця повернути спірний виконавчий документ без виконання.
Відповідно і постанова приватного виконавця Плесюка О.С. від 01.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження не суперечить вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, Закону України «Про виконавче провадження» оскільки актом передачі від 01.07.2020 року підтверджено факт вилучення та передачі спірного майна від скаржника до ЗАТ "Рось" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Юдицького О.В., відтак прав заявника скарги у виконавчому провадженні, не порушують.
Наявність обов`язку ОСОБА_1 з повернення ЗАТ «Рось» цілісного майнового комплексу ЗАТ "Рось", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у вказаному складі, на момент вчинення виконавчих дій боржника підтверджено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 року у справі № 14/5026/1020/2011, яка набрала законної сили, і на момент вчинення виконавчих дій не виконана скаржником, що було підставою наявності виконавчого провадження № 59436467, яке повинно забезпечити виконання рішення суду та в подальшому його закінчення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V) правова позиція Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 року у справі № 905/707/16.
В рішенні Європейського суду «Пономарьов проти України» зазначено, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та такими, що підлягають виконанню, рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відтак суд скаргу ОСОБА_1 із зазначених у ній підстав визнає необґрунтованою і в її задоволенні відмовляє повністю.
Керуючись ст.ст. 129, 233-235, 343, п.п. 9, 17.5, 17.15, 19.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 (вх. № 10730/20 від 16.07.2020 року) на дії приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 01.11.2021 року.
Суддя В.М. Грачов
