ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2014 р. Справа № 12/5009/1801/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,
при секретарі Катренко І.С.,
за участю представників:
від апелянта - Задорожнього Д.В. - на підставі довіреності від 06.10.2014р. №01/132,
від кредиторів - не з'явились,
старший прокурор відділу прокуратури Луганської області Ногіна О.М. - на підставі свідоцтва від 09.10.2012р. № 008307,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (вх. №2930 З/2) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.07.2014р. у справі 12/5009/1801/11
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український графіт", м.Запоріжжя,
до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", м. Запоріжжя,
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2014р. у справі №12/5009/1801/11 (суддя Черкаський В.І.) скаргу заявника від 04.02.2013р. (вх. №09-06/2393 від 04.02.2013р.) на дії ліквідатора задоволено. Визнано додаткові кредиторські вимоги ОСОБА_3 до банкрута у розмірі 8392 грн. 19 коп., зобов'язавши ліквідатора включити їх до реєстру 1-ї черги задоволення вимог.
На думку місцевого господарського суду, подана ОСОБА_3 скарга на дії ліквідатора є правомірною та відповідає нормам чинного законодавствам у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 23.07.2014р., Відкрите акціонерне товариство "Вуглецевий композит" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.07.2014р. у справі №12/5009/1801/11 та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги на дії ліквідатора ВАТ "Вуглецевий композит".
Скаржник, обґрунтовуючи свою позицію у справі, зазначив, що місцевий господарський суд неправомірно задовольнив вимоги ОСОБА_3 в сумі 8392,19 грн., оскільки в силу ст. 235 Кодексу законів про працю України відсутні правові підстави для визнання вказаних вимог, в результаті чого на користь кредитора буде стягнуто подвійну оплату за час вимушеного прогулу.
Також, апелянт, посилаючись на ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначає про відсутність підстав для нарахування вказаних грошових вимог в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вуглецевий композит".
Крім того, на думку апелянта, посилання місцевого господарського суду на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя не є обґрунтованим, оскільки обставини щодо отримання ОСОБА_3 в період з 05.10.2012р. по 10.05.2011р. допомоги по безробіттю не були предметом дослідження у вказаній справі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2014р. у справі № 12/5009/1801/11 апеляційну скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
09.10.2014р. ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор просив суд залишити без задоволення скаргу ліквідатора ВАТ "Вуглецевий композит", подану на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.07.2014р. у справі № 12/5009/1801/11; залишити без змін ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.07.2014р. у справі №12/5009/1801/11 в частині задоволення скарги гр. ОСОБА_3 на дії ліквідатора ВАТ "Вуглецевий композит" щодо визнання її поточним кредитором з кредиторськими вимогами в сумі 8392 грн. 19 коп. та віднесення її вимог до першої черги задоволення вимог кредиторів; розглянути апеляційну скаргу за відсутності скаржниці гр. ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_4 (вх.№ 8799).
Кредитор, посилаючись на ст. 127, ч. 3 ст. 117, 235 Кодексу законів про працю України, а також положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зазначає про правомірність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав щодо вирахування з оплати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 8392,19 грн.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.07.2014р. у справі №12/5009/1801/11 та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги на дії ліквідатора ВАТ "Вуглецевий композит".
Прокурор відділу прокуратури в Луганській області заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд ухвалу місцевого господарського суду від 23.07.2014р. залишити без змін.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що участь представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників інших кредиторів за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, та перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з наказом від 19.11.2009р. № 58-к ОСОБА_3 було прийнято до служби охорони та безпеки Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит".
Наказом від 22.09.2010р. № 46-к ОСОБА_3 звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
В період з 05.10.2010р. по 10.05.2011р. відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону Україин "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Правобережним районним центром зайнятості нараховано та виплачено ОСОБА_3 допомогу по безробіттю в сумі 8392 грн. 19 коп.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. за заявою Відкритого акціонерного товариства "Український графіт" порушено провадження у справі №12/5009/1801/11 про банкрутство ВАТ "Вуглецевий композит".
19.08.2011р. в газеті "Голос України" №154 надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Вуглецевий композит", 02.09.2011р. в газеті "Голос України" № 162 надруковано доповнення до вищезазначеної публікації.
Рішенням Ленінського районного суду від 13.12.2011р. у справі № 2-757/11 поновлено ОСОБА_3 на роботі у Відкритому акціонерному товаристві "Вуглецевий композит" на раніш займаній посаді інженера-інспектора служби охорони та безпеки. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку, нарахованого за час вимушеного прогулу у розмірі 20991,82 грн., яка повинна бути виплачена з відрахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2011р. у справі № 2-2346/11 позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" про стягнення індексу інфляції за несвоєчасну виплату заробітної плати задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" на користь ОСОБА_3 індекс інфляції за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 1284 гривень 29 копійок.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі №22-2652/12р. рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2011р. у справі № 2-757/11 залишено без змін.
Зазначені рішення у наведених частинах не виконані, виконавчі провадження по ним зупинено у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство №12/5009/1801/11 відносно ВАТ "Вуглецевий композит", про що свідчить лист Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Міністерства юстиції України від 12.12.2012р. №12885-2/11.
Постановою господарського суду Запорізької області від 27.02.2013р. ВАТ "Вуглецевий композит" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іщенка Д.В.
06.03.2013р. в газеті "Голос України" № 44 здійснено публікацію оголошення про визнання "Вуглецевий композит" банкрутом.
Заявою від 15.03.2013р. ОСОБА_3 звернулася до арбітражного керуючого Іщенко Д.В. з вимогою про визнання грошових вимог до ВАТ "Вуглецевий композит" та вирішення питання щодо внесення їх до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, передбаченої положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В запереченнях від 05.04.2013р. № 10, надісланих на адресу кредитора, Арбітражний керуючий Іщенко Д.В. вказані грошові вимоги ОСОБА_3 не визнав.
23.04.2013р. до господарського суду Запорізької області ОСОБА_3 було подано скаргу на дії ліквідатора, в якій скаржник просив суд визнати незаконними дії арбітражного керуючого гр. Іщенко Дмитра Васильовича щодо невизнання її поточним кредитором з кредиторськими вимогами в сумі 22276 грн. 02 коп.; зобов'язати арбітражного керуючого Іщенка Дмитра Васильовича визнати ОСОБА_3 поточним кредитором з кредиторськими вимогами на загальну суму 22276,02 грн., де 20991,82 грн. - сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1284,20 грн. - сума індексації, до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" та включити її до реєстру вимог кредиторів у порядку черговості, передбаченою чинним законодавством.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. у справі №12/5009/1801/11 скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано кредиторські вимоги ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" у сумі 22276,02 грн. та віднесено їх до 1-ї черги задоволення вимог кредиторів.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. у справі № 12/5009/1801/11 апеляційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. у справі № 12/5009/1801/11 - залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 03.06.2014р. у справі №12/5009/1801/11 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.01.2014р. у справі № 12/5009/1801/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області
23.07.2014р. винесено оскаржувану ухвалу від 23.07.2014р. у справі №12/5009/1801/11.
Не погодження ВАТ "Вуглецевий композит" з оскаржуваною ухвалою і стало підставою для звернення з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 21 Закону України "Про оплату праці" визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Стаття 117 Кодексу законів про працю України встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як зазначено вище, рішенням Ленінського районного суду від 13.12.2011р. у справі № 2-757/11 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку, нарахованого за час вимушеного прогулу у розмірі 20991,82 грн.
Крім того, заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12.09.2011р. у справі № 2-2346/11 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" на користь ОСОБА_3 індекс інфляції за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 1284 гривень 29 копійок.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно з ч. 4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Щодо твердження боржника про відсутність підстав для нарахування середнього заробітку за час затримки по сплаті заробітної плати за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами пункту 1-1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Запорізької області від 27.02.2013р. ВАТ "Вуглецевий композит" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплат заробітної плати та нарахування на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Згідно з ст. 94 Кодексу законів про працю, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило. У грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.
За структурою Кодексу законів про працю України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу.
Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати.
Згідно з п. 2.2, 2.2.7, 2.2.8 наказу Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5 "Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати" фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду заробітної плати зокрема входять: суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індекс інфляції, нарахований на невиплачену суму заробітної плати відноситься до фонду додаткової заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарський суд України від 29.04.2014р. у справі № 905/242/13-г.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу задовольняються, зокрема вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненим працівникам банкрута.
Враховуючи викладене, посилання апелянта на відсутність підстав для нарахування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в період дії мораторію на підприємстві, з яким працівник перебував у трудових відносинах, є необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням діючих нормативно-правових актів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 23.07.2014р. ліквідатор надав пояснення стосовно того, що додаткові вимоги ОСОБА_3 включені в реєстр вимог кредиторів у сумі 13883,83 грн.
Щодо посилання апелянта на відсутність правових підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_3 в розмірі 8392,82 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, за період з 05.10.2010р. по 10.05.2011р. ОСОБА_3 отримувала допомогу по безробіттю в сумі 8392,19 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закон) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону видами забезпечення за цим Законом, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 16, 17 Закону джерелами формування кошті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є страхові внески страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб, які сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною 4 статті 35 Закону встановлено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Статтею 36 Закону, яка встановлює права та обов'язки застрахованої особи, передбачено повний перелік підстав, за якими з безробітного можуть бути стягнуті суми витрат, до яких не входять повернення виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення працівника на роботі за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, який входить до фонду додаткової заробітної плати, та сума допомоги по безробіттю не тотожні за своїм змістом, є різними за порядком нарахування та природою виникнення, а також регулюються різними нормативно-правовими актами.
Зокрема, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Кодексом законів про працю не передбачено право вимоги повернення роботодавцю сум, сплачених Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття працівникові як соціальну допомогу, за рахунок нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні його на роботі за рішенням суду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу закону про працю при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, зазначена норма не встановлює ніякого обмеження при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в тому числі і будь якого відрахування із заробітної плати.
На думку колегії суддів, посилання апелянта на положення ст. 235 Кодексу законів про працю є необґрунтованим та свідчить про довільне тлумачення ним норм вказаної статті, оскільки, як зазначалося вище, виплата допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є матеріальним забезпеченням, соціальною виплатою на випадок безробіття та не відноситься до поняття заробітної плати.
Постановою Вищого господарського суду від 03.06.2014р. у справі №12/5009/1801/11 про банкрутство ВАТ "Вуглецевий композит" при розгляді касаційної скарги ліквідатора ВАТ "Вуглецевий композит" Іщенка Д.В. встановлено, що господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги посилання ліквідатора банкрута на те, що в період з 05.10.2010 року по 10.05.2011 року, тобто в період, за який було присуджено оплату за час вимушеного прогулу, ОСОБА_3 отримувала допомогу по безробіттю в сумі 8392,19 грн. На підтвердження вказаних обставин ліквідатором було подано господарському суду довідку Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, а також постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 808/2331/13-а за позовом Правобережного районного центру зайнятості м.Запоріжжя до ВАТ "Вуглецевий композит" про стягнення заборгованості, згідно з якою з ВАТ "Вуглецевий композит" на користь Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя стягнуто 8392,19 грн. Вказаним обставинам господарські суди попередніх інстанцій належної оцінки не дали, що унеможливлює встановлення розміру фактичної заборгованості перед кредитором.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 808/2331/13-а від 04.02.2014 року апеляційну скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. у справі за позовом Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ВАТ "Вуглецевий композит" про стягнення заборгованості скасовано. Провадження у справі закрито.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також апелянтом не спростовано висновків господарського суду першої інстанції, через що ухвала господарського суду Запорізької області від 23.07.2014р. у справі №12/5009/1801/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.07.2014 р. у справі №12/5009/1801/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 14.10.2014р.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Р.А. Гетьман
