ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2014 року
Справа № 12/5009/1801/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.В.,
Євсікова О.О.
за участю представників:
Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя - не з'яв.,
ВАТ "Вуглецевий композит" - Філіппенко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013
та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2013
у справі № 12/5009/1801/11
за заявою Публічного акціонерного товариства "Український графіт"
до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2011.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 (суддя Дьоміна А.В.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 (колегія суддів у складі: суддя Богатир К.В. - головуючий, судді Дучал Н.М., Ушенко Л.В.), у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про визнання його поточним кредитором боржника на суму 417930,87 грн. відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції від 13.11.2013, постанову апеляційного суду від 23.12.2013 та визнати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя поточним кредитором боржника з кредиторськими вимогами в сумі 417930,87 грн. В обґрунтування касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пп. 6.4, пп. 6.8., абз. 2 пп. 6.9 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплату страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2011 порушено провадження у даній справі про банкрутство ВАТ "Вуглецевий композит" на підставі ст.ст. 7, 11, 12 Закону про банкрутство;
- ухвалою господарського суду від 14.06.2011 введено процедуру розпорядження майном ВАТ "Вуглецевий композит", розпорядником майна призначено Багмета С.В. та зобов'язано ВАТ "Український графіт" у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство боржника відповідно до п. 5 ст. 11 Закону про банкрутство;
- 19.08.2011 в газеті "Голос України" № 154 здійснено публікацію про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства-боржника;
- постановою господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 ВАТ "Вуглецевий композит" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іщенка Д.В;
- в газеті "Голос України" № 44 від 06.03.2013 опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
- 30.10.2013 Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя звернулось з заявою про визнання його поточним кредитором боржника на суму 417930,87 грн., з яких 78996,96 грн. - заборгованість єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень-червень 2013 року, 309223,61 грн. - заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 з березня по жовтень 2013 року, 29710,30 грн. - заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 з березня по жовтень 2013 року.
Відповідно до п. 11 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи, що постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури була прийнята 27.02.2013, господарськими судами правомірно застосовано вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за його новою редакцією.
Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що з моменту порушення справи про банкрутство боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, окрім випадків, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 2 Закону про банкрутство).
Так, положеннями ст. 38 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до наведених вимог Закону про банкрутство визначено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
Заява про визнання поточних вимог подається кредитором у ліквідаційній процедурі в межах визначених законом строків.
Із заяви Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про визнання поточних вимог боржника за березень-жовтень 2013 року вбачається, що заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заборгованість із відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій виникли після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Запорізької області від 27.02.2013.
Водночас, відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури. Відтак, нарахування боржнику спірної заборгованості у якості поточної є безпідставним.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови Управлінню Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя, у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі 417930,87 грн.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09.
Крім того, кредитором взагалі пропущений встановлений законом двохмісячний строк звернення з заявою до боржника як поточного кредитора, який сплинув ще 07.05.2013, оскільки офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом відбулося 06.03.2013.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на застосування у даному випадку законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування стосовно нарахування та виплати єдиних соціальних внесків та відшкодування витрат на виплату пенсій не беруться Вищим господарським судом України до уваги, оскільки Закон про банкрутство має пріоритет перед іншим законодавством України у регулюванні правовідносин банкрутства, в якому прямо визначено, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку ст.ст. 23, 38 Закону про банкрутство.
З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2013 у справі № 12/5009/1801/11 залишити без змін.
Головуючий суддя:
В. Картере
Судді:
Т. Барицька
О. Євсіков
