СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" квітня 2021 р. Справа № 922/719/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича, м.Харків,
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 (суддя Усатий В.О.), постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові о 16год 47хв, повний текст якої складений 16.11.2020,
у справі №922/719/16
за заявою: ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», м.Харків,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності (т.57л, а.с. 73-90).
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, яке він набув на підставі відплатного договору. Також, місцевий господарський суд зазначив, що ліквідатором не доведено, що такий спосіб захисту, як витребування майна у добросовісного набувача, є найбільш ефективним; ліквідатор не реалізував права на застосування іншого способу захисту порушеного права, зокрема, звернення до ТОВ «Антьє» з вимогою про відшкодування вартості спірного майна. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що витребування спірного майна у ОСОБА_1 та ТОВ «Голд Тесоро», які є добросовісними набувачами, є несправедливим і передчасним способом захисту порушених прав боржника за відсутності доказів застосування ліквідатором інших способів захисту прав боржника. Крім того, суд вказав на те, що мета - формування ліквідаційної маси боржника у спірних правовідносинах не співвідноситься із засобами, які використав ліквідатор, оскільки недотриманий баланс інтересів боржника та ОСОБА_1 і ТОВ «Голд Тесоро», які у спірних правовідносинах будуть нести «індивідуальний та надмірний тягар».
Ліквідатор ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» (далі - ПАТ "НТІ ТТР") арбітражний керуючий Сорокін М.І. з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та 02.12.2020 звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора про витребування майна та визнання права власності (т.57л, а.с. 185-194).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що договір про позасудове врегулювання за договором іпотеки від 01.07.2015 в судовому порядку визнаний недійсним у зв`язку з відчуженням майна у «сумнівний період» за вартістю, значно нижчою за ринкову, тобто за обставин «спотворення» дійсної волі боржника, спрямованої не на досягнення розумної ділової мети та розумного економічного інтересу, а на виведення активів боржника на шкоду кредиторам. Таким чином, на думку скаржника, спірне майно вибуло з володіння боржника поза волею боржника. Крім того, вказує на те, що поведінка набувачів спірного майна свідчить про спільну домовленість на вчинення дій, спрямованих на виведення майна з ліквідаційної маси. Також скаржник зазначає, що звернення з позовом до ТОВ «Антьє» про відшкодування вартості спірного майна після визнання правочину недійсним є безперспективним та неефективним заходом, оскільки 21.05.2018 щодо ТОВ «Антьє» порушено провадження у справі про банкрутство. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_1 будучи обізнаним про наявність спору щодо спірного майна, 25.11.2016 дізнався про потенційні ризики визнання договору недійсним, а через десять днів, 05.12.2016, уклав договір купівлі-продажу цього майна. Оскільки ОСОБА_1 має юридичну освіту, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, є практикуючим адвокатом, він мав можливість передбачити потенційні ризики придбання цього майна. Також, на думку скаржника, ОСОБА_1 є пов`язаною особою з ТОВ «Антьє», оскільки він був представником останнього у даній справі, що підтверджується, зокрема, довіреністю, наданою ТОВ "Антьє" Бринцеву М. А. на представництво інтересів від 25.11.2016.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у цій справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.12.2016 між ним та ОСОБА_2 остання була законним власником спірного майна; нотаріусом при посвідченні цього договору перевірено право продавця на відчуження майна; будь-які заборони щодо відчуження майна були відсутні. Крім того, вказує на те, що спірне майно придбано за два роки до визнання судом договору від 01.07.2015 недійсним, за таких обставин ОСОБА_1 вважає себе добросовісним набувачем спірного майна, яке вибуло з волі ПАТ «НТІ ТТР» (т.57л-2, а.с.8-13).
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Голд Тесоро» також заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Зокрема, зазначає, що ліквідатор ні в заяві, а ні в апеляційній скарзі не визначає в чому саме полягає незаконність володіння майном ТОВ «Голд Тесоро». Також вказує на те, що задоволення вимог про витребування спірного майна призведе до порушення Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод (т.57л-2, а.с.35-39).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що: рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 за ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які витребовуються ліквідатором; ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, адже набуваючи майно у власність знав, що воно відчужено з волі банкрута та особою, яка мала правові підстави на його продаж; спірне майно на час укладення договору купівлі-продажу належало ОСОБА_2 , заборон щодо його продажу не було. ОСОБА_3 вважає, що задоволення вимог ліквідатора призведе до неможливості витребування коштів, витрачених на придбання та ремонт майна, що призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод (т.57л-3, а.с. 88-90).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 заперечила проти вимог апеляційної скарги та просила ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. При цьому наголосила, що у справі №Б-39/187-08, яка є подібною до спірних правовідносин, суди відмовили у задоволенні заяви ліквідатора про витребування майна у добросовісного набувача, постановою Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №Б-39/187-08 ці рішення суду залишені без змін.
ОСОБА_1 також заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що він є добросовісним набувачем спірного майна; витребування майна у нього призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод та порушення прав його дружини.
Ліквідатор боржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора про витребування майна та визнання права власності.
Представник ТОВ «Пірс» підтримав вимоги апеляційної скарги і також просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 та задовольнити заяву ліквідатора про витребування майна та визнання права власності. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 вчиняються дії, спрямовані на неможливість витребування спірного майна, а саме: відчуження частини майна, поділ спірного майна. Крім того, вказав на те, що на час укладення правочину щодо придбання спірного майна ОСОБА_1 був обізнаний про вибуття майна поза волею власника, оскільки був представником ТОВ «Антьє».
Інші учасники справи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників інших учасників у справі за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, ОСОБА_1 , представників ОСОБА_3 , ТОВ «Пірс», ТОВ «Голд Тесоро», перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 порушено провадження у справі № 922/719/16 про банкрутство ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).
Постановою Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі № 922/719/16 АТ "НТІ ТТР" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Тищенко О.І.
Ухвалою місцевого господарського суду від 22.09.2016 у цій справі затверджений реєстр вимог кредиторів АТ "НТІ ТТР", до якого включено, зокрема, вимоги ТОВ "Антьє" на загальну суму 305175,48грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів боржника.
З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2004 між ВАТ «Важпромелектропроект» (продавцем) та АТ «НТІ ТТР» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.27, а.с.199).
Вказане нерухоме майно передано продавцем покупцеві на підставі акта прийому-передачі від 18.05.2004 до договору купівлі-продажу б/н від 11.05.2004 (т.27, а.с.200).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.06.2004 №3731261 АТ "НТІ ТТР" набуло право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5" загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2004 №281, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (т.27,а.с.200).
Також, в матеріалах справи міститься технічний паспорт на громадський будинок АДРЕСА_1 (т.27, а.с.201-210).
26.06.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 10231592 про право власності АТ «НТІ ТТР» на нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5" загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.27,а.с.173-186).
З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2009 між АТ "НТІ ТТР" (іпотекодавцем) і ТОВ "Антьє" (іпотекодержателем) укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрований в реєстрі за № 86, п.1.1 якого встановлено, що договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 12.02.2009 №Б13 та за будь-якими додатковими угодами до нього, укладеними між іпотекодавцем та іпотекодержателем, згідно з умовами якого іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю договірну вартість цінних паперів у розмірі 1200000,00грн в строк до 12.02.2010 (т.20, а.с.135-137, т.57д, а.с.315).
Відповідно до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки (з урахуванням додаткового договору від 19.05.2009 до договору іпотеки від 13.02.2009) є нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5" загальною площею 1287,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 281, право власності зареєстроване КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 01.06.2004, номер витягу 3731261, реєстраційний номер 6050982 (т.53,а.с.108-112).
01.07.2015 між ТОВ "Антьє" та АТ «НТІ ТТР» укладений договір про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим №86, п.1 якого встановлено, що АТ «НТІ ТТР» передає у власність, а ТОВ "Антьє" прийнмає у власність нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II, в літ. "А-5" загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок виконання основного зобов`язання, забезпеченого договором іпотеки вказаної нерухомості, посвідченим Приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим №86, яке на час укладення цього договору становить 1153000,00грн (т.20,а.с.134).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.07.2015 ТОВ «Антьє» набуло право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7кв.м на підставі договору про позасудове врегулювання за договором іпотеки від 01.07.2015 №968, про що внесений запис про право власності 10231592; 01.07.2015 припинено право власності на вказане майно АТ «НТІ ТТР», про що внесений відповідний запис (т.27, а.с.173).
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2015 між ТОВ «Антьє» (продавцем) та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (покупцями) укладений договір купівлі-продажу, за яким останні приймають у власність в різних частках кожний нежитлові приміщення 5-го поверху, №1-6, 35-71,71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язуються сплатити обумовлену суму грошей. Продаж здійснюється за 1153000грн (т.31,а.с.34,35).
21.09.2015, тобто менше ніж через три місяці, між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавцями) та ОСОБА_7 (покупцем) укладений договір купівлі-продажу, за яким останній придбав нежитлові приміщення 5-го поверху, №1-6, 35-71,71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 1153000,00грн (т.31,а.с.36).
В подальшому, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірне майно відчужене за договором купівлі-продажу 149/250 часток нежитлових приміщень, укладеним між ОСОБА_7 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), посвідченим 04.08.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляком Д. В. за реєстровим № 1387; 101/250 часток нежитлових приміщень - за договором, укладеним між ОСОБА_7 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), посвідченим 18.08.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є. В. за реєстровим № 935.
20.09.2016 ліквідатор АТ «НТІ ТТР» арбітражний керуючий Тищенко О.І. звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про позасудове врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2009 та зобов`язання ТОВ «Антьє» повернути до ліквідаційної маси банкрута майно, яке воно отримало від боржника, а саме спірні нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати ТОВ «Антьє» заставним кредитором АТ «НТІ ТТР» на суму 1152000,00грн, грошові вимоги якого внести окремо до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою майна (іпотекою). В обґрунтування своїх вимог ліквідатор посилався, зокрема, на те, що боржник здійснив продаж майна за ціною нижчою за ринкову його вартість та вказував на те, що дійсна вартість предмета іпотеки становить 14389746,70грн (т.20,а.с.122-124).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі №922/719/16, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та постановою Верховного Суду від 30.08.2018, частково задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2009 (вх. №31122); визнано недійсним договір від 01.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86; в іншій частині вимог (щодо зобов`язання ТОВ «Антьє» повернути до ліквідаційної маси банкрута - АТ «НТІ ТТР» майно, яке воно отримало від боржника, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-71,71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) відмовлено (т.48, а.с.205-213, т.49в, а.с.262-279, т.54,а.с.254-260).
При цьому суди дійшли висновку про наявність визначених ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство підстав для визнання недійсним договору від 01.07.2015 про врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2009; спірний правочин вчинений боржником щодо відчуження основних засобів (об`єктів нерухомого майна) протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, за ціною нижчою за ринкову, що призвело до суттєвого зменшення активів боржника на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, оскільки внаслідок виконання боржником зобов`язань за договором врегулювання, залишку майна АТ «НТІ ТТР» стало недостатньо для задоволення всіх (частини) вимог кредиторів боржника.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо повернення майна до ліквідаційної маси банкрута, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Антьє» на момент розгляду справи не є власником спірного майна, оскільки воно відчужене третій особі за договором купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2009 ОСОБА_1 був представником ТОВ «Антьє» на підставі довіреності від 25.11.2016 з усіма правами, що надаються позивачу, відповідачу, третій особі, кредитору чи боржнику; знайомився з матеріалами справи, про що свідчить його заява на ознайомлення з матеріалами справи від 28.11.2016 з відміткою «з матеріалами справи (том 20,27), ознайомився, зробив фотокопії 30.11.2016р.» та особистий підпис (т.27,а.с.111,112).
З протоколу судового засідання від 20.12.2016 та ухвали Господарського суду Харківської області від 20.12.2016 у цій справі вбачається, що ОСОБА_1 представляв інтереси ТОВ «Антьє» та надавав пояснення щодо заяви ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки (т.27,а.с.145, 147,148).
У письмових поясненнях від 24.01.2017, наданих ТОВ «Антьє», які підписані ОСОБА_1 зазначено, що ТОВ «Антьє» є добросовісним набувачем майна; вартість майна була погоджена сторонами у договорі від 01.07.2015, а визнання спірного договору недійсним призведе до порушення прав учасників, які брали участь у продажі та набутті права власності (т.27,а.с.187-189).
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2016, тобто після звернення ліквідатора боржника з заявою про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про позасудове врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2009 та зобов`язання ТОВ «Антьє» повернути майно (заява від 20.09.2016) та ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи, зокрема, з заявою ліквідатора, між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, п.1 якого встановлено, що продавець передає у власність покупця, а покупець приймає нежитлові приміщення п`ятого поверху №1-6, 35-71, 71а, 72-91, ІІ, в літ. «А-5», загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та сплачує за них обговорену суму (т.54,а.с.159).
Продаж нежитлових приміщень, які є предметом цього договору, за домовленістю сторін вчиняється за суму 2499000грн (п.3 цього договору).
23.01.2017 між ОСОБА_3 (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавцем) укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за реєстровим №145, п.1.1 якого встановлено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення п`ятого поверху №1-6, 35-71, 71а, 72-91, ІІ, в літ. «А-5», загальною площею 1287,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.54,а.с.169-171).
22.02.2018 ліквідатор Тищенко О.І. звернулась до місцевого господарського суду із заявою про:
- витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 майна, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, у літ. "А-5", загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути до складу ліквідаційної маси банкрута - ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації";
- визнання права власності на нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II у літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (т.50, а.с. 4-31).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2018 № 114767834 власником нежитлових приміщень 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, в літ. «А-5» загальною площею 1287,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на момент звернення ліквідатора боржника з заявою від 22.02.2018 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2016 № 2785, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кірією Ю. О. Вказане майно передано в іпотеку ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 23.01.2017 №144, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. (т.50, а.с.98-106).
Ухвалою суду першої інстанції від 26.02.2018 накладено арешт на нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 1287,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.50,а.с.49-51).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 у справі №638/7996/18 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на предмет іпотеки; визнано за ОСОБА_1 право власності на предмет іпотеки - нежитлові приміщення п`ятого поверху, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою місцевого господарського суду від 30.03.2018 у цій справі залучено до участі у справі ОСОБА_3 (т.50, а.с.141-145).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2019 у справі №922/719/16 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 майна, а саме: нежитлових приміщень 5-го поверху №№1-6, 35-71, 71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5» загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано заходи забезпечення позову (накладення арешту), вжиті ухвалою суду від 26.02.2018, а саме: скасовано арешт на нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-71, 71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5» загальною площею 1287,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 57, а.с. 83-90).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.06.2019 внесений запис про право власності №31927550 на нежитлові приміщення п`ятого поверху №1-6, 35-60, 81,83-88,91 в літ. «А-5» загальною площею 481кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Голд Тесоро» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, в якості внеску учасника до статутного капіталу від 06.06.2019; 05.06.2019 внесений запис №31885633 про право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху №51-57, 57а, 58, 59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 90, ІІ в літ. «А-5» загальною площею 759,2кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2785 від 05.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кірія Ю.О.; висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 25.02.2019 №25-02/19/1, здійсненого ФОП Бачинським О.Ю.(т.57з,а.с.74,75).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у цій справі залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.05.2019 у справі №922/719/16; задоволено клопотання ТОВ «Голд Тесоро» від 06.09.2019, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 (т.57в, а.с. 118-135).
Постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у цій справі частково задоволено касаційні скарги ТОВ «Пірс» та ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» в особі ліквідатора; скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.05.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 922/719/16; справу № 922/719/16 (в частині розгляду заяви ліквідатора ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» від 22.02.2018) передано до Господарського суду Харківської області на новий розгляд (т.57е, а.с.33-62).
При цьому, у п.36.13 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що основними питаннями, що слід було розв`язати у межах нинішньої справи, є такі:
1)питання вибуття спірного майна від позивача за його волею/поза його волею;
2)питання впливу на цю справу обставин, встановлених ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2018 (залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018, постановою Верховного Суду від 30.08.2018) у справі № 922/719/16, за відсутності участі відповідача, не лише у розрізі інституту захисту речових прав та Першого протоколу до Конвенції, а й через призму дотримання принципів справедливого правосуддя як частини міжнародних зобов`язань України згідно з Конвенцією, а також з огляду на мету провадження у справі про банкрутство АТ «НТІ ТТР»;
3)питання добросовісності відповідача у розрізі можливої обізнаності щодо фактів незаконного вибуття спірного майна з володіння позивача (стаття 388 ЦК України).
Також Верховний Суд зазначив, що дійшовши висновків про можливість застосування наслідків визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій, передбачених виключно статтею 20 Закону про банкрутство, і обмеживши тим самим боржника в особі ліквідатора на обрання ефективного способу захисту порушеного права, суди першої та апеляційної інстанцій не надали повною мірою оцінки доводам заявника про добросовісність власника спірного майна, зокрема щодо пов`язаності учасників правочинів з продажу (перепродажу) спірного майна, а також обставинам представництва ОСОБА_1 інтересів ТОВ «АНТЬЄ», тобто обізнаністю відповідача про спірність та можливу незаконність вибуття майна з володіння АТ «НТІ ТТР» (п.36.14 постанови).
У п.37 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що: застосування приписів статті 388 ЦК України як наслідків визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій в порядку статті 20 Закону про банкрутство є можливим за умов:
1) наявності (доведеності) обставин, які вказують на неможливість (неефективність) застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 20 Закону про банкрутство (відсутність майна, коштів у кредитора, наявність інших обставин);
2) вибуття спірного майна з володіння боржника (банкрута у справі) поза його волею;
3) доведеності обставин, які дають підстави для застосування в межах справи про банкрутство (як наслідок застосування приписів статті 20 Закону про банкрутство) приписів статті 388 ЦК України;
4) наявності доведеного статусу власника спірного майна;
5) якщо такий спосіб захисту буде визнаний судом найбільш ефективним у конкретному випадку за наявності відповідних доказів у справі.
25.05.2020 ліквідатор боржника Сорокін М.І. подав заяву, в якій просив залучити до участі у справі ТОВ «Голд Тесоро»;
- визнати за АТ «НТІ ТТР» право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху №51-57,57а, 58,59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 89, 90, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 759,2кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1846430563101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за АТ «НТІ ТТР» право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 ІІ в літ. «А-5», загальною площею 481кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846442163101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати з володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «НТІ ТТР» нежитлові приміщення 5-го поверху №51-57,57а, 58, 59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 89, 90, ІІ в літ. «А-5» загальною площею 759,2кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1846430563101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати з володіння ТОВ «Голд Тесоро» (ідентифікаційний код 41255992) на користь АТ «НТІ ТТР» нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 в літ. «А-5», площею 481кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846442163101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.57з,а.с.49-54).
При цьому, у вказаній заяві ліквідатор зазначив, що 05.06.2019 ОСОБА_1 на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта від 25.02.2019 №25-02/19/1 поділив в реєстрі прав на нерухоме майно спірні приміщення на два окремі об`єкти, площею 759,2кв.м та 481 кв.м. Крім того, вказав на те, що: спірне майно вибуло поза волею власника, а тому може бути витребувано у будь-якого набувача; ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, оскільки є пов`язаною особою з ТОВ «Антьє», з огляду на те, що ОСОБА_1 був представником ТОВ «Антьє» в судових засіданнях, подавав документи від імені ТОВ «Антьє» під час розгляду заяви ліквідатора про визнння недійсним правочину від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2019 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, в якості внеску учасника до статутного капіталу ТОВ «Голд Тесоро» Бринцев М.А. передав, а ТОВ «Голд Тесоро» прийняло в якості негрошового внеску до статутного капіталу ТОВ «Голд Тесоро» у вигляді нежитлових приміщень п`ятого поверху №1-6, 35-60, 81,83-88,91, ІІ літ. «А-5», загальною площею 481кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартість яких складає 2000000,00грн (т.57з,а.с.217).
У відзиві на заяву ліквідатора боржника ПАТ «НТІ ТТР» від 28.10.2020 ТОВ «Голд Тесоро» зазначило, що товариство було створено у квітні 2017 року; участі у розгляду справи №922/719/16 не приймало; про наявність спору дізналось лише після 10.06.2019. Крім того, товариство заявляє про сплив позовної давності та просить відмовити у задоволенні заяви ліквідатора (т.57з, а.с.214-216).
10.11.2020 місцевим господарським судом постановлено оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.57л,а.с.73-90).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Предметом даного спору є визнання за боржником права власності на майно: нежитлові приміщення 5-го поверху №51-57,57а, 58,59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 89, 90, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 759,2кв.м; нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 ІІ в літ. «А-5» загальною площею 481кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та витребування вказаного майна у ОСОБА_1 та у ТОВ «Голд Тесоро», відповідно.
Підставою заявлених вимог є визнання недійсним у межах справи № 922/719/16 (про банкрутство ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації») договору від 01.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т. Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж. О. 13.02.2009 за реєстровим №86, укладеним між ТОВ «Антьє» та АТ «НТІ ТТР».
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В силу положень пунктів 5, 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб`єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.
Принцип непорушності права власності гарантований Конституцією України та узгоджується з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Зазначена стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, і, отже, відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна завідомо призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника і завдає шкоди кредиторам.
Боржник, який відчужує майно (за значно заниженою ціною) після виникнення у нього зобов`язань діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам (п.45.2 постанови Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/12809/16).
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/7547/17 від 07.12.2018).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі № 922/719/16, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та постановою Верховного Суду від 30.08.2018, частково задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2009 (вх. №31122); визнано недійсним договір від 01.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідченим ПН ХМНО Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86; в іншій частині вимог (щодо зобов`язання ТОВ «Антьє» повернути до ліквідаційної маси банкрута - АТ «НТІ ТТР» майно, яке він отримав від боржника, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху, №1-6, 35-71,71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) відмовлено (т.48, а.с.205-213, т.49в, а.с.262-279, т.54,а.с.254-260).
При цьому суди дійшли висновку, що спірний правочин вчинений боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, за ціною нижчою за ринкову, що призвело до суттєвого зменшення активів боржника на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, оскільки внаслідок виконання боржником зобов`язань за договором врегулювання, залишку майна АТ «НТІ ТТР» стало недостатньо для задоволення всіх (частини) вимог кредиторів боржника.
Вищевикладене свідчить про те, що договір від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки укладений з метою зменшення активів боржника - ПАТ «НТІ ТТР» та неможливості задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, ПАТ «НТІ ТТР» діяло недобросовісно, зловживаючи правом власності, оскільки використовувало правомочності розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів.
Зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у цій справі визнано недійсним договір від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки, ТОВ «Антьє» неправомірно набуло право власності на майно - нежитлові приміщення 5-го поверху, №1-6, 35-71,71а, 72-91, ІІ в літ. «А-5» загальною площею 1287,7кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд.56.
Разом з тим, в задоволенні вимог ліквідатора про зобов`язання ТОВ «Антьє» повернути до ліквідаційної маси банкрута - АТ «НТІ ТТР» майно, отримане за цим правочином, відмовлено з тих підстав, що на момент розгляду спору майно вибуло з власності ТОВ «Антьє».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що основною метою визнання недійсними правочинів за участю боржника в порядку статті 20 Закону про банкрутство є: захист інтересів кредиторів; наповнення ліквідаційної маси; скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
В силу приписів статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Цивільним кодексом України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2009 ОСОБА_1 був представником ТОВ «Антьє» на підставі довіреності від 25.11.2016 з усіма правами, що надаються позивачу, відповідачу, третій особі, кредитору чи боржнику; знайомився з матеріалами справи, про що свідчить заява на ознайомлення з матеріалами справи від 28.11.2016 з відміткою «з матеріалами справи (том 20,27), ознайомився, зробив фотокопії 30.11.2016р.» та особистий підпис (т.27,а.с.111,112).
Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 05.12.2016 між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), останній був обізнаний про наявність спору щодо вказаного майна між боржником - АТ «НТІ ТТР» та ТОВ «Антьє» (первісним набувачем спірного майна), оскільки був представником ТОВ «Антьє» у цьому спорі та був ознайомлений з матеріалами справи №922/719/16, у тому числі з заявою ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки; повернення майна, отриманого за цим договором, і визнання права власності, а отже, зважаючи на наявність юридичної освіти та зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю з 2012 року, про що свідчить інформація з офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України, міг припускати, що майно вибуло з володіння власника АТ «НТІ ТТР» без достатніх правових підстав, та як наслідок, про відсутність у ОСОБА_2 права розпорядження цим майном з підстав відсутності у неї права на це майно, однак не проявив належної обачності.
У п.п.35.25, 40 постанови Верховного Суду від 20.02.2020 у цій справі зазначено, що в разі коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою («кредитор» у розумінні статті 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до статті 388 ЦК України, звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство. Встановлення у статті 20 Закону про банкрутство спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій боржника не виключає можливості захисту прав і законних інтересів у способи, передбачені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, та у цьому випадку шляхом застосування приписів статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц.
Одним із випадків, коли майно можна витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).
За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі правочину, який в подальшому рішенням суду визнаний недійсним, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №906/1765/18 та від 18.02.2021 у справі №Б-39/187-08.
Слід зазначити, що за умови вибуття майна з володіння власника не з його волі не має значення питання добросовісності, оскільки за таких обставин майно витребовується і від добросовісного набувача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №916/3545/15.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нежитлові приміщення п`ятого поверху №1-6, 35-71, 71а, 72-91, ІІ, в літ. «А-5», загальною площею 1287,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вибули з володіння ПАТ «НТІ ТТР» не з його волі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.02.2021 у справі Б-39/187-08 та від 20.02.2020 у цій справі.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
У справі «Котов проти Росії» (рішення Великої палати ЄСПЛ від 03.04.2012) Високий суд зазначив, що також визнає, що за певних обставин стаття 1 Протоколу Першого може вимагати «прийняття заходів, необхідних для захисту права власності ... навіть у випадку з судовими позовами між фізичними особами чи компаніями». Окрім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Совтрансавто Холдинг» проти України» (пункт 96) викладено аналогічний висновок та акцентовано увагу на те, що це означає для держави обов`язок розробити таку судову процедуру, яка би була забезпечена усіма необхідними процесуальними гарантіями та дозволяла би національним судам ефективно та справедливо розглядати будь-який спір, що виникає між приватними особами.
Доводи ОСОБА_1 про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції при витребуванні у нього майна та про те, що він буде нести "індивідуальний і надмірний тягар" не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки: ОСОБА_1 як особа, яка займається адвокатською діяльністю з 2012 року, придбаваючи спірне майно мав усвідомлювати та припускати можливість визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки, укладеним між АТ «НТІ ТТР» та ТОВ «Антьє» щодо спірного майна, та застосування відповідних правових наслідків, оскільки при розгляді відповідної заяви ліквідатора боржника ОСОБА_1 був представником ТОВ «Антьє» та був ознайомлений з правовими підставами вибуття майна з володіння АТ «НТІ ТТР»; витребування майна є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення та повернення майна до ліквідаційної маси з метою подальшого задоволення вимог кредиторів та досягнення основної цілі Закону про банкрутство; ОСОБА_1 не позбавлений права звернення з позовом до особи, в якої він придбав спірне майно, про повернення коштів, сплачених на виконання правочину.
Повернення майна у власність АТ «НТІ ТТР» переслідує легітимну мету, а саме максимальне задоволення вимог кредиторів боржника у процедурі банкрутства.
При цьому не буде порушено балансу інтересів АТ «НТІ ТТР», кредиторів боржника та набувачів майна, оскільки у ОСОБА_1 наявні засоби правового захисту щодо повернення коштів, сплачених на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ним та ОСОБА_8 , а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 при придбанні майна міг припускати виникнення такого спору та обачливо ставитись до своїх прав та обов`язків.
У п. 82 постанови Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №Б-39/187-08 судова палата акцентує увагу на тому, що проведення ремонтних робіт у спірній квартирі жодним чином не впливає на можливість/неможливість витребування майна з чужого незаконного володіння та такі обставини зумовлюють здійснення розрахунків при витребуванні майна, що врегульовано частиною четвертою статті 390 ЦК України, згідно з якою добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди; якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження ОСОБА_1 та ТОВ «Голд Тесоро» про те, що внаслідок витребування майна вони будуть позбавлені можливості отримати кошти за здійснені поліпшення майна.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що витребування майна у набувача ОСОБА_1 та ТОВ «Голд Тесоро» на користь боржника є пропорційним, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод
Місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що обраний ліквідатором спосіб захисту не є найбільш ефективним у розрізі інституту захисту речових прав, оскільки відшкодування вартості спірного майна за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину, фактично буде неможливим, з огляду на таке.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2018 відкрито провадження у справі №922/1199/18 про банкрутство ТОВ "Антьє"; визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "ФК "Стандарт кепітал" у розмірі 6800000,00грн; постановою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/1199/18 ТОВ «Антьє» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; АТ «НТІ ТТР» також перебуває в процедурі банкрутства ще з 23.06.2016. Строк ліквідаційної процедури в силу приписів статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства не може перевищувати 12 місяців, а отже застосування такого способу захисту порушеного права, як стягнення з ТОВ «Антьє» коштів у розмірі вартості спірного майна призведе до затягування ліквідаційної процедури АТ «НТІ ТТР», оскільки задоволення вимог кредиторів банкрута здійснюється лише після формування ліквідаційної маси; також може призвести до неможливості виконання такого рішення у зв`язку з недостатністю майна боржника - ТОВ «Антьє», яке могло би бути спрямоване на задоволення вимог кредиторів АТ «НТІ ТТР», оскільки сам факт визнання юридичної особи банкрутом свідчить про недостатність у неї майна для задоволення вимог усіх кредиторів. Обрання такого способу захисту порушеного права призведе до порушення прав кредиторів АТ «НТІ ТТР», а також не буде досягнута основна мета, визначена статтею 20 Закону про банкрутство, - збільшення ліквідаційної маси.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у п.36.13, встановлено, що: спірне майно вибуло з володіння АТ «НТІ ТТР» поза його волею; ОСОБА_1 , придбаваючи спірне майно, мав розуміти та усвідомлювати можливість визнання недійсним договору про застосування врегульовання за договором іпотеки від 01.07.2015, зважаючи на те, що на момент придбання ним майна існував спір щодо правомірності набуття ТОВ «Антьє» спірного майна та його витребування, ОСОБА_1 був представником ТОВ «Антьє», що в сукупності свідчить про його необачність та власну недбалість. Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги мету провадження у справі про банкрутство, враховуючи можливість поновлення ОСОБА_1 своїх прав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів боржника, а також набувачів майна ОСОБА_1 та ТОВ «Голд Тесоро» (директором та одноособовим засновником і власником якого є ОСОБА_1 ).
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання ОСОБА_3 на постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №Б-39/187-08 з огляду на таке.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У пункті 4.25 постанови від 05.08.2020 у справі №910/10225/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, у п.102 постанови від 18.02.2021 у справі №Б-39/187-08 Верховний Суд зазначив, що набувач майна вжила усіх розумних заходів, виявила обережність та обачність для з`ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна, що свідчить про законність та добросовісність набуття права власності покупця на спірну квартиру. Тоді як, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не виявив обережності та обачності при придбанні спірного майна, про що було зазначено вище.
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що обставини цієї справи не є подібними до обставин у справі №Б-39/187-08.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. На момент розгляду справи в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо наявності права власності на спірне майно у ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, вимоги ліквідатора щодо витребування нежитлових приміщень 5-го поверху №51-57, 57а, 58, 59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 89, 90, ІІ в літ. "А-5" загальною площею 759,2кв.м, з володіння ОСОБА_1 та нежитлових приміщень 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 в літ. "А-5" загальною площею 481кв.м, з володіння ТОВ "Голд Тесоро" на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою стороною, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (згідно приписів законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено: по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
При цьому метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що суд підтверджує наявне право власності в разі, якщо його хтось заперечує або не визнає це право (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 12.11.2014 у справі № 6-129цс14).
Верховний Суд України в аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України також зазначив, що у разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК (постанова Верховного Суду України від 07.11.2012 у справі N 6-107цс12).
В аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховний Суд України зазначив, що вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису та ін.).
Отже, встановивши факт невизнання та оспорювання ОСОБА_1 та ТОВ «Голд Тесоро» права власності АТ «НТІ ТТР» на спірне нерухоме майно, яке вибуло з володіння власника поза його волею, та в подальшому було поділено (частина з якого передана до статутного капіталу ТОВ «Голд Тесоро», а частина залишилась у власності ОСОБА_1 ), з присвоєнням кожному з об`єктів окремого реєстраційного номеру об`єкта нерухомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право власності АТ «НТІ ТТР» на спірне майно (нежитлові приміщення п`ятого поверху №1-6, 35-60, 81,83-88,91 в літ. «А-5», загальною площею 481кв.м, №51-57, 57а, 58, 59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 90, ІІ в літ. «А-5», загальною площею 759,2кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) підлягає захисту шляхом його визнання у судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції також відмовляє у задоволенні заяви ТОВ «Голд Тесоро» про застосування позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/18 зроблено висновок про застосування норми права, згідно якого за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743.
Станом на момент звернення ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" з заявою від 21.02.2018 про визнання права власності та витребування майна позовна давність не пропущена, оскільки спірне майно вибуло з володіння власника -АТ «НТІ ТТР» на підставі договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
На підставі викладеного, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення Господарським судом Харківської області повно з`ясовані всі фактичні обставини справи, однак зроблені невідповідні висновки, рішення місцевого господарського суду прийнято без дотримання основоположних прав особи на судовий захист, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни від 21.02.2018 (з урахуванням заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сорокіна М. І. від 25.05.2018).
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 та ТОВ «Голд Тесоро» пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/719/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни від 21.02.2018 (з урахуванням заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича від 25.05.2018).
Визнати за Публічним акціонерним товариством "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху №51-57, 57а, 58, 59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 89, 90, ІІ в літ. "А-5" загальною площею 759,2кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846430563101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за Публічним акціонерним товариством "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" право власності на нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 в літ. "А-5" загальною площею 481кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846442163101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувати з володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (ідентифікаційний код 24473039) нежитлові приміщення 5-го поверху №51-57, 57а, 58, 59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 89, 90, ІІ в літ. "А-5" загальною площею 759,2кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846430563101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тесоро" (ідентифікаційний код 41255992) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (ідентифікаційний код 24473039) нежитлові приміщення 5-го поверху №1-6, 35-50, 81, 83-88, 91 в літ. "А-5" загальною площею 481кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846442163101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" витрати по сплаті судового збору за подання заяви у сумі 3524,00грн, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг у сумі 7929,00грн та витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у сумі 7048,00грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірс" (ідентифікаційний код 31341482) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5286,00грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тесоро" (ідентифікаційний код 41255992) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (ідентифікаційний код 24473039) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2643,00грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 15.04.2021.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
