УХВАЛА
15 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/719/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023
за скаргою Національного Банку України (вх. № 10410 від 26.04.2023) на дії/бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича
у справі № 922/719/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
26.04.2023 на електронну адресу Господарського суду Харківської області від Національного Банку України надійшла скарга (вх. № 10410 від 26.04.2023) на дії/бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича по справі № 922/719/16.
У скарзі Національний банк України просив:
1.Визнати бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною.
2.Стягнути завдану шкоду в розмірі 12 985 315,40 грн з арбітражного керуючого, ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9) в частині завданих збитків внаслідок дій та бездіяльності арбітражним керуючим.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 відмовлено в задоволенні скарги Національного банку України на дії/бездіяльність ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І. (вх. № 10410 від 26.04.2023).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено скаргу Національного банку України на бездіяльність ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича. Визнано бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково - технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною. Стягнуто з арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича (свідоцтво №663 від 26.03.2013, 61098, м.Харків, пров. Першотравневий, 9) на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9) збитки в розмірі 12 985 315, 40 грн. Стягнуто з арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича (свідоцтво №663 від 26.03.2013, 61098, м.Харків, пров.Першотравневий, 9) на користь Національному банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9) витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2684, 00 грн.
27.12.2023 арбітражний керуючий Сорокін Михайло Іванович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 залишити без змін. Також скаржник просив зупинити виконання вказаної постанови до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/719/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.12.2023.
08.01.2024 та 10.01.2024 від скаржника до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.
28.12.2023 до Верховного Суду від Національного банку України надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №922/719/16.
15.01.2024 до Верховного Суду від Національного банку України надійшли доповнення до заперечень проти відкриття касаційного провадження у справі №922/719/16, у яких заявник просить визнати дії арбітражного керуючого Сорокіна М.І. щодо оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 зловживанням процесуальними правами.
В обґрунтування вказаних заперечень заявник зазначає, що об`єктом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції за результатами розгляду скарги Національного банку скарги на дії/бездіяльність ліквідатора Боржника, що в силу положень статті 9 КУзПБ не підлягає касаційному оскарженню. Вказує, що касаційна скарга є необґрунтованою, а дії скаржника свідчать про зловживанням ним процесуальними правами, що полягають в безпідставному оскарженні судових рішень, що не підлягають оскарженню.
Дослідивши касаційну скаргу та зазначені заперечення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").
У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Суд звертає увагу, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
З дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним принципом визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених Кодексу України з процедур банкрутства.
Слід зазначити, що умови прийнятності касаційної скарги встановлені главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України (залишення без руху, повернення, відмова у відкритті чи відкриття касаційного провадження), які мають універсальний характер для будь-якої форми господарського судочинства, не зазнали змін у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Натомість новелами Кодексу України з процедур банкрутства є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023).
Наведений в абз. 1 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 та з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Зазначений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Зазначене відповідає загальновизнаному положенню відповідно до якого судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи(частина третя статті 3 ГПК України). Отже при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Предметом касаційного оскарження арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича є постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16, якою ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі № 922/719/16 скасовано, а скаргу Національного банку України на бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" арбітражного керуючого Сорокіна М.І задоволено, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням внесених змін 20.03.2023.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 не підпадає під об`єкти касаційного оскарження визначені частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням змін, що набрали чинності з 15.04.2023.
Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.
Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки, арбітражним керуючим Сорокіним Михайлом Івановичем подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16, предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Харківської області від 18.12.2023, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Щодо розгляду клопотання Національного банку України про визнання дій арбітражного керуючого Сорокіна М.І. щодо оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 зловживанням процесуальними правами, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 43 цього Кодексу залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Отже, Верховний Суд зазначає, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, натомість у даному випадку, подавши касаційну скаргу, скаржник реалізував своє право на касаційне оскарження судових рішень, передбачене нормами ГПК України. Реалізація прав не суперечить завданням господарського судочинства.
З огляду на зазначене, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання подання касаційної скарги арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 зловживанням процесуальними правами.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича, клопотання про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 колегією суддів не розглядається.
З урахуванням викладеного та керуючись, статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №922/719/16 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.Г. Пєсков
К.М. Огороднік
