ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
УХВАЛА
"26" січня 2017 р.
Справа № 922/719/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Савченко А.А.
при секретарі судового засідання Романченко Н.С.
розглянувши справу
за заявою
Публічного АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" м. Харків
до
Публічного АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" м. Харків
про
визнання банкрутом
за участю :
ліквідатора - ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Харківської області від 23.06.2016р. Публічне акціонерне товариство “Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_1. Зобов'язано ліквідатора в строк до 23.06.2017 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
20 грудня 2016 року до суду надійшла заява ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості банкрута з ПАТ "Верифікаційні проекти" (вх. №43496), в якій ліквідатор просить суд стягнути з ПАТ "Верифікаційні проекти" на користь ПАТ “Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації” дебіторську заборгованість на загальну суму 609860,00грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2016р. прийнято та призначено заяву ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості банкрута (вх. №43496) до розгляду в судовому засіданні на "26" січня 2017 р. о(об) 10:50, залучено ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" до участі в справі №922/719/16 з розгляду заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості банкрута (вх. №43496), зобов’язано ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" надати до суду обгрунтований відзив на заяву, з наданням необхідних доказів в його обгрунтування.
13.01.2017р. ліквідатором подано до суду уточнення до заяви ( вх. № 1001), в якій ліквідатор зазначає про те, що при виготовленні тексту заяви ним було помилково не зазначено про перерозподіл судових витрат, тому просить стягнути з ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" окрім дебіторської заборгованості в сумі 609860,00 грн. сплачену суму судового збору в розмірі 2756,00 грн.
Крім того, 26.01.2017р. ліквідатором подано до суду клопотання про долучення до заяви додаткових матеріалів.
Представник ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, у зв’язку з чим заява ліквідатора по справі № 922/719/16 розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними матеріалами. Факт належного повідомлення ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" про час та дату розгляду заяви підтверджується поштовим повідомленням про вручення ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" 05.01.2017р. копії ухвали суду від 22.12.2016р.
Ліквідатор в судовому засіданні підтримала заяву про стягнення дебіторської заборгованості в повному обсязі, просила суд її задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення ліквідатора, дослідивши матеріали справи та заяви в їх сукупності, встановив наступне.
Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 р. N 4212-VI ( далі – Закон про банкрутство) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, повернення майна, розірвання договорів, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.
Одночасно частиною 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядок розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.
Отже, імперативними нормами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та ст.ст. 12, 16 ГПК України встановлено виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства.
Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідна правова позиція стосовно порядку розгляду майнових спорів щодо боржника господарським судорм у межах справи про банкрутство без порушення окремого позовного провадження викладена у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016р. по справі № 3-304гс16. У відповідності до ст.111-28 ГПК України судові рішення Верховного суду є обов*язковими для всіх суб*єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
У відповідності до п. 4 ст. 40 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості тощо.
Ліквідатором на виконання вимог вищевказаної статті було подано до суду в межах справи про банкрутство Публічного АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" заяву про стягнення з ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" дебіторської заборгованості банкрута в сумі 609860,00 грн.
Суд вважає, що звернення ліквідатора до суду з відповідною заявою має на меті збільшення ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, що не суперечить вимогам Закону про банкрутство.
Ухвалою суду від 22.12.2016р. ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" було залучено до участі у справі № 922/719/16 з розгляду відповідної заяви.
Надаючи оцінку поданим до заяви додаткам, суд вважає вимогу ліквідатора підлягаючою задоволенню з огляду на наступне.
07.11.2014р. між ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" (Покупець) та ТОВ «БОНАНЗА» (Повірений), що діє від імені та за дорученням ПРАТ «АЛЕФ» (Продавець) було укладено Договір купівлі - продажу цінних паперів №БВ07/11/7 (далі - Договір).
У відповідності до п. 1.1 .Договору ПРАТ «АЛЕФ» зобов’язався передати у власність ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" цінні папери – акції, номінальною вартістю 250,00 грн., кількістю 4200 шт. Покупець - ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти", зобов*язався прийняти та оплатити вищезазначені цінні папери в порядку та на умовах, визначених договором. Загальна договірна вартість пакета цінних паперів (далі - ЦП) склала 1050 000,00 грн.
На виконання пунктів 3.3 та 6.1, 6.2. договору ПРАТ «АЛЕФ» було передано ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" відповідні акції, що підтверджено актом приймання-передачі цінних паперів до договору від 07.11.2014р. та довідкою ТОВ «Пірс» від 20.11.2015р.
П. 5.1. договору сторони узгодили, що Покупець перераховує грошові кошти в рахунок оплати ЦП на рахунок ПРАТ «АЛЕФ» до 07.11.2015р.
01.12.2014р. між ПРАТ «АЛЕФ» та АТ «НТІ ТТР» було укладено договір уступки права вимоги. За умовами договору було здійснено заміну кредитора у зобов*язанні - договорі купівлі - продажу цінних паперів №БВ07/11/7 на суму 662500,00 грн.
У відповідності до п.2.2 договору АТ «НТІ ТТР» набув права вимагати від ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" сплати грошових коштів в сумі 662500,00 грн. ОСОБА_3 приймання-передачі від 01.12.2014р. підтверджено передачу у відповідності до п.3.2. договору копії договору №БВ07/11/7.
За даними ліквідатора ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" було проведено часткову оплату за отримані цінні папери за договором купівлі-продажу, внаслідок чого за даними бухгалтерського обліку рахується заборгованість в сумі 609860,00 грн.
Згідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
З метою виконання ліквідаційної процедури у встановленому законом порядку та повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, ліквідатором на адресу боржника - ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти", було направлено Вимогу за вих.№ 03-03/296 від 08.07.2016 р. про негайну сплату заборгованості в сумі 3363519,77 грн., що утворилася на підставі низки інших договорів, а саме договору уступки від 01.12.14, договору оренди №2/К-15 від 01.12.09, договору №Б135 від 01.04.08р. та договору купівлі - продажу цінних паперів №Б 10/01-2 від 10.01.11 р.
ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" грошові кошти в рахунок виконання зобов*язання, зокрема за договором купівлі - продажу цінних паперів №БВ07/11/7 та договором уступки права вимоги від 01.12.2014р. не були виконані в повному обсязі, внаслідок чого станом на час розгляду справи заборгованість ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти" складає 609860,00 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається. За таких обставин, суд вважає вимогу ліквідатора про стягнення 609860,00 грн. боргу за договором уступки права вимоги від 01.12.2014р обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Керуючись ст.ст. 37- 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 4-1, 77, 86 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву ліквідатора (вх. №43496) задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Верифікаційні проекти» ( код 31645922, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул.Чернишевська, буд.4) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" ( код 24473039, місцезнаходження: 61072, м.Харків, пр-т Леніна ( Науки), буд.56) 609860,00 грн. дебіторської заборгованості та 2756,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Після набрання ухвалою законної сили видати наказ.
Ухвалу направити банкруту, ліквідатору, ОСОБА_2 "Верифікаційні проекти".
Суддя
ОСОБА_3
