ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2018 р. Справа № 922/719/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,
за участю представників сторін:
від апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2,на підставі ордеру від 19.06.2018 №198000012 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.02.1996 НОМЕР_1),
ОСОБА_5 (особисто),
ліквідатор АТ "НТІ ТТР" - Тищенко О.І., на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 23.06.2016,
від інших учасників справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 1070Х) та заяву ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги (вх.№ 4680),
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018, постановлену в м.Харкові, (суддя Савченко А.А.),
у справі №922/719/16,
за заявою Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Тищенко Оксану Іванівну. Зобов'язано ліквідатора в строк до 23.06.2017 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
22 лютого 2018 року до Господарського суду Харківської області ліквідатором подано заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України, і як наслідок, повернення мана до складу ліквідаційної маси банкрута нежитлових приміщень 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права власності (вх. №5074).
Також, ліквідатором подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову (накладення арешту) (вх. №5075 від 22.02.2018), в якій ліквідатор просить суд вжити заходи забезпечення заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України, та, як наслідок, поверненнядо складу ліквідаційної маси банкрута нежитлових приміщень 5-го поверху №1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 667572663101.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 прийнято та призначено до розгляду заяву ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння з доповненнями (вх. № 5074), залучено до участі у справі №922/719/16 в якості учасника у справі про банкрутство - особу, яка бере участь у провадженні у справі, в межах розгляду зазначеної заяви ліквідатора ОСОБА_5.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 задоволено заяву ліквідатора про забезпечення позову (накладення арешту) (вх.№5075). Накладено арешт на нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 667572663101.
При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись приписами статті 5Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на обставини щодо реалізації спірного майна п'ять разів в нетривалий проміжок часу, передачі ОСОБА_5 зазначеного майна в іпотеку ОСОБА_1 за іпотечним договором від 23.01.2017 №144, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначивши про можливість та ймовірність подальшої реалізації об'єкту нерухомості, який є предметом розгляду заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння, дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16, відмовити ліквідатору Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення у наступному складі: нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявлених вимог з посиланням на положення ст.ст. 73, 74, 136, 137, 139 ГПК України апелянт вказує, що: по-перше, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заявник не надав доказів, які б свідчили про належність цього майна саме ОСОБА_5; по-друге, посилання суду про те, що протягом незначного часу нежитлові приміщення відчужувались п'ять разів, є необґрунтованими, оскільки всі правочини щодо відчуження майна вчинені до подання заяви ліквідатора про витребування майна; по-третє, заявником не надано доказів вчинення ОСОБА_5 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання заяви до суду, - реалізації майна чи вчинення підготовчих дій до його реалізації, які є неможливими з огляду наявності іпотеки та заборони відчуження з 23.01.2017.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16; справу №922/719/16 призначено до розгляду на 19.06.2018.
18.06.2018 ОСОБА_5 до початку розгляду справи судом подано заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№4680), в якій заявник, підтримуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16,просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі; ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16 - скасувати; відмовити ліквідатору ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Тищенко О.І. у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення (т.1 м.о.у. від 26.02.2018, а.с.69-72).
Крім того, зазначив про порушення його прав у зв'язку із накладенням арешту на спірні нежитлові приміщення, зокрема, в частині заподіяння фінансових збитків.На підтвердження зазначених обставин заявником подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів (вх. №4714), а саме: копію витягу із договору управління майном від 09.04.2018; копія витягу із договору від 28.09.2017 № 1222; копію листа ТОВ "Голд Тесоро" від 30.05.2018.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 прийнято заяву ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16; приєднано заяву ОСОБА_5 до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16.
03.07.2018 ОСОБА_1 подано додаткові письмові пояснення з приводу того, що оскаржуване судове рішення ухвалено в той час, коли головуючий суддя Савченко А.А. була відсутня у приміщенні судуузв'язку із знаходженням у відпустці по підготовці до проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи було надано копію ухвали Господарського суду Харківської області від 24.05.2018 у справі №922/719/16 (вх.№ 5032).
Також, 03.07.2018 до суду апеляційної інстанції від заявника ОСОБА_5 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких заявник вважає, що судом першої інстанції порушено приписи статті 140 ГПК України щодо строку розгляду заяви про забезпечення позову у зв'язку зі зверненням ліквідатора банкрута до суду з доповненнями до поданої заяви про забезпечення позову (накладення арешту). Крім того, на думку заявника, звернення працівника суду до Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень свідчить про упередженість суду. При цьому, заявником до зазначених пояснень на підтвердження своєї правової позицій додано науково-правовий висновок щодо правової природи та застосування норм цивільного законодавства України, зокрема, ст.ст. 387, 388 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор АТ "НТІ ТТР" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі № 922/719/16 та ОСОБА_5, який приєднався до зазначеної апеляційної скарги; ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16 про задоволення заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту - залишити без змін (вх.5074 від 04.07.2018).
В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема на те, що під час розгляду в межах справи про банкрутство АТ "НТІ ТТР" заяви про визнання недійсним договору від 01.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.Г. про застосування врегулювання за договором іпотеки, ОСОБА_5 вжито заходи щодо передання спірних нежитлових приміщень в іпотеку; неодноразова зміна власників щодо спірних нежитлових приміщень за 1,5 роки та ймовірність подальшого відчуження зазначеного нерухомого майна, що унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення заяви ліквідатора про витребування майна із чужого незаконного володіння в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України.
04.07.2018 апелянтом на підтвердження доводів апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 та порушення його прав та інтересів подано до суду апеляційної інстанції копію рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.07.2018 у справі НОМЕР_1/7996/18 (вступна та резолютивна частини) про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 оголошено в судовому засіданні перерву до 24.07.2018; зобов'язано Господарський суд Харківської області надати відомості щодо знаходження судді Савченко А.А. у відпустці в лютому 2018 року.
10.07.2018 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05.07.2018 Господарським судом Харківської області листом від 09.07.2018 № 017100 повідомлено про перебуванні в відпустці судді Савченко А.А. з 27.02.2018 по 02.03.2018; додано копію наказу від 26.02.2018 № 34-в "Про надання щорічної відпустки судді Савченко А.А.".
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 у зв'язку із відпусткою судді Бородіної Л.І. сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.
24.07.2018до апеляційного господарського суду ліквідатором АТ "НТІ ТТР" подано клопотання про долучення до матеріалів справи інформаціної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта спірного нерухомого майна від 16.07.2018 № 130908367 про відновлення записів про іпотеку та обтяження від 13.02.2009 №10194353 та №10198991 відповідно, іпотекодержатель/обтяжувач ТОВ "Антьє" (вх. № 5724).
В судовому засіданні 24.07.2018 представник скаржника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 наголошували на відсутності законних підстав для задоволення заяви ліквідатора про забезпечення позову (накладення арешту), що призвело до порушення їх прав та законних інтересів; підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги.
Ліквідатор ПАТ"НТІ ТТР" Тищенко О.І. зазначила на правомірності ухвали місцевого господарського суду з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення заяви ліквідатора про витребування майна із чужого незаконного володіння в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України. Просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 у справі №922/719/16 та ОСОБА_5, що приєднався до апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать відтиск штампу на останньому аркуші ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2018, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та конверти з судовою кореспонденцією, що повернулись на адресу суду апеляційної інстанції з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 3статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації в порядку, передбаченому статтею 95 Закону про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі №922/719/16 визнано ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації банкрутом" та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії АТ"НТІ ТТР" Тищенко О.І.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі №922/719/16 частково задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2016 (вх. №31122). Визнано недійсним договір від 01.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86. В іншій частині вимог за заявою відмовлено.
При постановленні вказаної ухвали місцевий господарський суд, з огляду на встановлені обставини щодо вчинення боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, дій з відчуження основних засобів (об'єктів нерухомого майна) за значно нижчою ціною від дійсної ринкової вартості станом на 18.06.2015, що призвело до суттєвого зменшення активів боржника, які можна спрямувати на погашення вимог кредиторів, дійшов висновку про наявність визначених ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання недійсним договору від 01.07.2015 про врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2016. З огляду на те, що на час розгляду справи ТОВ "Антьє" не є власником спірного майна, яке було відчужене третій особі за договором купівлі-продажу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог про зобов'язання ТОВ "Антьє" повернути до ліквідаційної маси банкрута нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які він отримав від боржника, та визнання його заставним кредитором АТ "НТІ ТТР" на суму 1153000,00 грн.
22 лютого 2018 року до Господарського суду Харківської області ліквідатором подано заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статей 387, 388 ЦК України (вх. №5074), в якій ліквідатор, зокрема, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 майно, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та повернути до складу ліквідаційної маси банкрута - Публічного акціонерного товариства " Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації ", а також визнати на ці приміщення право власності за Публічним акціонерним товариством "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (м.о.у. від 26.02.2018, а.с. 4-6).
Вказана заява мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у даній справі визнано недійсним договір від 01.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86. Вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належать АТ "НТІ ТТР" на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрованого в реєстрі за №281.Проте, станом на 21.02.2018 спірні нежитлові приміщення перебувають у власності ОСОБА_5, а отже підлягають поверненню до ліквідаційної маси банкрута АТ "НТІ ТТР".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 прийнято заяву ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння (вх. №5074) та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.03.2018; залучено до участі у справі №922/719/16 в якості учасника у справі про банкрутство - особи, яка бере участь у провадженні у справі, в межах розгляду заяви ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння (вх. №5074) ОСОБА_5; зобов'язано ОСОБА_5 надати до суду відзив на заяву ліквідатора, з наданням необхідних доказів в його обґрунтування.
Водночас, ліквідатором подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову (накладення арешту) (вх. №5075 від 22.02.2018), в якій ліквідатор просить суд вжити заходи забезпечення заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України, та, як наслідок, повернення до складу ліквідаційної маси банкрута нежитлових приміщень 5-го поверху №1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 667572663101.
26.02.2018 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви ліквідатора про забезпечення позову (накладення арешту) з підстав, зазначених вище (т.1 м.о.у. від 26.02.2018,а.с. 18-20).
Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б пункту 2 частини 1статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписівстатті 269 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).
Крім того, згідно із частиною 1статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3ГПК України).
За приписами частини 1статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 6статті 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За змістом пункту 8 частини 1 статті20та частини 9 статті30 ГПК України, спори з майновими вимогами до боржника, в тому числі вимога ліквідатора про витребування майна до ліквідаційної маси банкрута, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Отже, майнові спори є окремою процедурою у справі про банкрутство та розглядаються в її межах за правилами позовного провадження, передбаченого ГПК України, що надає господарському суду можливість вживати заходів забезпечення вимог ліквідатора, який звернувся з позовом в інтересах банкрута, у порядку, встановленомуст.ст.136,137,140 ГПК України шляхом винесення ухвали.
Аналогічна правова позиція стосовно застосування норм права викладена в постанові Верховного суду від19.06.2018 у справі № 910/24994/15.
Відповідно до частини 1статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета споруд або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 2статті 136 ГПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов'язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №911/3871/17.
З огляду на викладене, виходячи з приписів статей136,137 ГПК України, заходи забезпечення позову, в тому числі з майновими вимогами в межах справи про банкрутство, застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, приймаючи ухвалу про вжиття заходів для забезпечення віндикаційного позову ліквідатора банкрута шляхом накладення арешту на нерухоме майно, щодо якого виник спір, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення майнових вимог, які вимагаються до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів. Право здійснення забезпечення вимог боржника у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Такий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного суду від19.06.2018 у справі № 910/24994/15.
Позов в процесуальному сенсі - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.
Як вже було зазначено у цій постанові, судом першої інстанції в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства " Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на стадії ліквідаційної процедури прийнято до розгляду заяву ліквідатора боржника про витребування майна з чужого незаконного володіння (вх. №5074), в якій ліквідатор, окрім іншого, просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 майно, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірні нежитлові приміщення) та повернути до складу ліквідаційної маси банкрута - Публічного акціонерного товариства " Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", а також визнати на ці приміщення право власності за Публічним акціонерним товариством "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації".
Оскільки предметом позову (заяви) ліквідатора АТ "НТІ ТТР" у даній справі є витребування з чужого незаконного володіння та повернення до складу ліквідаційної маси банкрута - Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" спірних нежитлових приміщень; визнання права власності на ці приміщення за банкрутом, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову (заяви) і предметом заявлених (позовних) вимог у даній справі.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність та обґрунтованість вжиття заходів забезпечення заяви (позову) ліквідатора про витребування майна та визнання права власності шляхом накладення арешту, з таких підстав.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі №922/719/16 частково задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2016 (вх. №31122). Визнано недійсним договір від 01.07.2015, посвідчений ПН ХМНО Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86. В іншій частині вимог за заявою відмовлено.
Вказана ухала залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі №922/719/16, а отже, в силу приписів статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, є обов'язковою до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що до місцевого господарського суду ліквідатором АТ "НТІ ТТР" подано заяву (вх. №31122 від 20.09.2016), в якій ліквідатор просив суд визнати недійсним договір від 01.07.2015,посвідченийПНХМНО Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідчений ПН ХМНО Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86; зобов'язати ТОВ "Антьє" повернути до ліквідаційної маси банкрута - АТ "НТІ ТТР" майно, яке він отримав від боржника, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнати ТОВ "Антьє" заставним кредитором АТ "НТІ ТТР" на суму 1153000,00грн., грошові вимоги якого внести окремо до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою майна (іпотекою).
При постановленні вказаної ухвали місцевий господарський суд, з огляду на встановлені обставини щодо вчинення боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, дій з відчуження основних засобів (об'єктів нерухомого майна) за значно нижчою ціною від дійсної ринкової вартості станом на 18.06.2015, що призвело до суттєвого зменшення активів боржника, які можна спрямувати на погашення вимог кредиторів, дійшов висновку на наявність визначених ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання недійсним договору від 01.07.2015 про врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2016.
З огляду на те, що на час розгляду справи ТОВ "Антьє" не є власником спірного майна, яке було відчужене третій особі за договором купівлі-продажу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в їх задоволенні заявлених вимог про зобов'язання ТОВ "Антьє" повернути до ліквідаційної маси банкрута нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які він отримав від боржника, та визнання його заставним кредитором АТ "НТІ ТТР" на суму 1153000,00 грн.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 21.02.2016 №114767834 власником спірних нежитлових приміщень з 05.12.2016 та станом на 21.02.2018 був ОСОБА_5
Судова колегія зазначає, що відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджуються ті обставини, що під час вирішення судом спору про визнання недійсним договору від01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідченого ПН ХМНО Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86, повернення спірного майна до ліквідаційної маси банкрута та визнання права власності на це майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. внесено запис про обтяження № 18668268 від 23.01.2017.
Згідно внесеної інформації про державну реєстрацію обтяжень підставою виникнення обтяжень є іпотечний договір, засвідчений 23.01.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: ОСОБА_1 (обтяжувавач), ОСОБА_5 (особа, майно/права якої обтяжуються); предмет обтяження: нежитлові приміщення 5- го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1
При цьому, за твердженням ліквідатора, за період з липня 2015 року по грудень 2016 року право власності на спірне нерухоме майно неодноразово було відчужено на підставі цивільно-правових договорів, зокрема, договору про позасудове врегулювання за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Сульженко Ж.О 13.02.2009 за реєстровим № 86, договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П. 01.07.2015 за реєстровим № 982, договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П. 21.09.2015 за реєстровим № 1515, договору купівлі-продажу 149/250 часток нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Поляковим Д.В. 04.08.2016 за реєстровим № 1387.
Також, посилаючись на неможливість надати копій цих договорів у зв'язку з тим, що АТ "НТІ ТТР" не є стороною зазначених договорів, ліквідатор просив суд, зокрема, витребувати в Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради реєстраційні справи щодо спірного нерухомого майна за період з 01.07. 2015 (т.1 м.о.у. від 26.02.2018, а.с. 4-6).
Вказані обставини свідчать про наявність під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову (заяви) обґрунтованих припущень про подальшу реалізацію спірного нерухомого майна, яке є предметом розгляду заяви ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння (вх. №5074).
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду також вважає за необхідне зазначити про такі обставини.
27.03.2018 до Господарського суду Харківської області ОСОБА_5 подано зустрічну заяву з підстав статті 392 Цивільного кодексу України на заяву ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності (вх. № 8082 від 27.03.2018) у справі №922/719/16 про визнання банкрутом Публічного АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", в якій він просив суд визнати за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.51, а.с. 3-4, 17-18).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2018 у справі №922/719/16 повернуто ОСОБА_5 зустрічну заяву з підстав статті 392 Цивільного кодексу України на заяву ліквідатора ПАТ "НТІ ТТР" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності (вх. №8082 від 27.03.2018) та додані до неї документи.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2018 у справі №922/719/16 та передано заяву ОСОБА_5 (вх. № 8082 від 27.03.2018) на розгляд суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2018 прийнято та призначено зустрічну заяву ОСОБА_5 з підстав, предбачених ст.392 ЦК України для спільного розгляду із заявою ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності по справі №922/719/16 (вх. № 5074).
Колегією суддів встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 у справі №638/7996/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на предмет іпотеки позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві приватної власності ОСОБА_5 (т.3, м.о.у. від 26.02.2018, а.с. 139).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою задоволення позовних вимог рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.07.2018 у справі №638/7996/18 стало невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики щодо повернення грошових коштів у визначений термін, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача як іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.07.2018 № 130908367 вбачається, що в реєстрі поновлено запис про іпотеку № 10194353 від 13.02.2009, згідно якого підставою виникнення іпотеки є додатковий договір до договору іпотеки від 13.02.2009, виданий приватним нотаріусом ХМНО Сульженко Ж.О. 19.05.2009, реєстраційний номер 315; іпотекодавець: АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", іпотекодержатель: ТОВ "АНТЬЄ".
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку в частині накладення арешту на спірний об'єкт нерухомості в якості забезпечення віндикаційних вимог ліквідатора про повернення спірного майна до ліквідаційної маси позивача, оскільки суди встановлені судом першої інстанції та виявлені Харківським апеляційним господарським судом під час апеляційного провадження обставини, зокрема звернення до суду з вимогами про визнання права власності на спірне майно, свідчать про можливість та ймовірність подальшого відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що може ускладнити виконання рішення суду про витребування майна у разі задоволення віндикаційного позову.
Доводи ОСОБА_5 про порушення його права прав у зв'язку із накладенням арешту на спірні нежитлові приміщення, зокрема, в частині заподіяння фінансових збитків не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки подані копії витягів із договору управління майном від 09.04.2018 та договору від 28.09.2017 №1222, листа ТОВ "Голд Тесоро" від 30.05.2018, не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову.
При цьому, статтею 146 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, зокрема, у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову. Проте, на даний час місцевим господарським судом не вирішена заява ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Іншого обґрунтування підстав непропорційності цих заходів заявником не наведено.
Крім того, як зазначалось вище, майно, на яке накладено заборону на відчуження оскаржуваною ухвалою, вже перебувало на той час під обтяженням на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що свідчить про обмеження власника щодо права його відчуження. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала не має жодних майнових наслідків для ОСОБА_5, не позбавляє його права використовувати майно у своїй діяльності, а отже при її прийнятті місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів учасників у справі про банкрутство та ОСОБА_5
Доводи скаржника з посиланням на науково-правовий висновок щодо правової природи та застосування норм цивільного законодавства України, зокрема, ст.ст. 387, 388 ЦК України, не розглядаються судом апеляційної інстанції, оскільки не стосуються предмета спору.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи ліквідатора АТ "НТІ ТТР" Тищенко О.І. про вжиття заходів забезпечення позову (заяви) є обґрунтованими, оскільки є очевидною небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам кредиторів та боржника, захист яких може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів забезпечення позову, та для відновлення цих прав необхідні будуть значні зусилля та витрати. Адекватність вжитого заходу відповідає вимогам, викладеним в заяві про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності з урахуванням співвідношення права, про захист якого просить заявник, шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, а невжиття цих заходів зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення вимог ліквідатора боржника АТ "НТІ ТТР".
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_5 на порушення місцевим господарським судом вимог статті 140 ГПК України щодо строків вирішення заяви ліквідатора про забезпечення позову (накладення арешту) (вх. №5075 від 22.02.2018), з огляду на те, що відповідно до частин 1, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, а отже, судом з дотриманням процесуальних строків розглянуто заяву про забезпечення позову та постановлено оскаржувану ухвалу в перший робочий день - 26.02.2018.
Крім того, з огляду на те, що частиною 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу передбачено, що примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили. Колегія суддів відхиляє доводи заявника ОСОБА_5 про упередженість суду та зазначає, що оскаржувана ухвала на виконання вимог процесуального законодавства направлена Департаменту реєстрації Харківської міської ради.
Доводи ОСОБА_1 щодо постановлення ухвали суду першої інстанції від 26.02.2018 за відсутності головуючого судді Савченко А.А. в приміщенні Господарського суду Харківської області у зв'язку з відпусткою по підготовці до проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді спростовуються листом від 09.07.2018 № 017100 господарського суду Харківської області, яким повідомлено про перебуванні у відпустці судді Савченко А.А. з 27.02.2018 по 02.03.2018, на підтвердження чого додано копію наказу від 26.02.2018 №34-в "Про надання щорічної відпустки судді Савченко А.А.".
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали господарського суду Харківської області та спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду визнається колегією суддів апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам процесуального права та залишається без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судові витрати на апелянтів.
Керуючись ст. ст.129,269,270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281- 284 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/719/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 27.07.2018.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
