У Х В А Л А
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 50/311-б
Провадження № 12-31гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 50/311-б
за заявою Компанії «Тікон Бізнес ЛТД»
про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» (далі - ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»)
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані»)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2019 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року
за заявою ТОВ «Файненс Компані»
про заміну кредитора у справі про банкрутство
В С Т А Н О В И Л А:
09 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Файненс Компані» про заміну кредитора у справі № 50/311-б про банкрутство ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ТОВ «Файненс Компані» за вимогами за кредитним договором № 35/59454-КЛ від 03 листопада 2006 року на суму 3 306 086,13 грн, забезпечених заставою майна боржника, та на суму 308 510, 45 грн вимог шостої черги реєстру вимог кредиторів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року, відмовив ТОВ «Файненс Компані» у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі № 50/311-б.
У грудні 2019 року ТОВ «Файненс Компані» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року скасувати, а заяву ТОВ «Файненс Компані» про заміну кредитора у справі про банкрутство - задовольнити.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2020 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 30 квітня 2020 року на підставі частин третьої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зазначає, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше постановленій ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 922/6220/15.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що системний аналіз положень статей 4, 14, частини шостої статті 12, статті 17, пункту 26 частини першої статті 255, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, частин першої та третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що у позовному провадженні допускається касаційний перегляд рішень судів про заміну (відмову у заміні) кредитора правонаступником. Норми законодавства про банкрутство застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексі України з процедур банкрутства іншого врегулювання права на касаційне оскарження судових рішень про заміну кредитора правонаступником, мають застосовуватися норми чинного ГПК України як загальні норми процесуального права.
Відкриваючи касаційне провадження у справі № 50/311-б за касаційною скаргою ТОВ «Файненс Компані», Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у заміні сторони (кредитора) у справі про банкрутство разом із прийнятою за результатами її апеляційного перегляду постановою апеляційного суду допускається до касаційного перегляду на підставі пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, а частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено прямої заборони на перегляд у касаційному порядку судових рішень щодо правонаступництва кредитора боржника.
Аналіз практики застосування Верховним Судом процесуальних норм щодо права на касаційне оскарження ухвал суду про заміну (відмову у заміні) сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження дозволяє дійти висновку, що касаційними судами цивільної, господарської та адміністративної юрисдикцій допускаються до касаційного перегляду прийняті у справах позовного провадження судові рішення про заміну (відмову у заміні) сторони виконавчого провадження, що є завершальною стадією судового провадження (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 2-5518/11, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 673/544/19).
Тобто, за твердженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, простежується однаковий підхід касаційних судів цивільної, господарської та адміністративної юрисдикцій щодо застосування приписів процесуального закону при вирішенні питання про допуск до касаційного перегляду рішень місцевого та апеляційного судів, прийнятих за наслідком розгляду заяв про заміну (відмову у заміні) сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження у справах, що розглядаються за правилами позовного провадження.
Разом з тим у раніше постановленій судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалі від 12 листопада 2019 року у справі № 922/6220/15висловлено іншу правову позицію на предмет неможливості перегляду в касаційному порядку рішень судів, прийнятих у справі про банкрутство за наслідком розгляду заяв про заміну кредитора правонаступником. Закриваючи касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою на судові рішення про заміну кредитора правонаступником, колегія суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду проаналізувала норми процесуального права (частини третьої статті 8 та статті 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та дійшла висновку, що визначений частиною третьою статті 8 цього Закону перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним і не передбачає можливості подання касаційної скарги на прийняті у справі про банкрутство судові рішення про заміну кредитора правонаступником. Суд зауважив, що у разі розгляду по суті касаційної скарги на постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду про правонаступництво кредитора у справі про банкрутство, суд касаційної інстанції не буде діяти як «суд, встановлений законом» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Як стверджує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зважаючи на повноваження касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, недопуск до перегляду у касаційному порядку прийнятих у справі про банкрутство судових рішень про заміну (відмову у заміні) кредитора правонаступником позбавить скаржника можливості доказувати про порушення норм матеріального права в суді касаційної інстанції, який є «судом права, а не факту» та компетентний здійснювати перевірку правильності застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального права при вирішенні питання про правонаступництво вимог кредитора у справі про банкрутство.
За висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду особа, прав та (або) обов`язків якої стосується прийняте місцевим судом у справі про банкрутство судове рішення за наслідком розгляду питання про заміну кредитора правонаступником, зважаючи на відсутність у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (частина третя статті 8) та Кодексі України з процедур банкрутства (частина третя статті 9) прямої заборони на перегляд у касаційному порядку ухвал про визнання (відмову у визнанні) вимог кредитора в порядку правонаступництва, в силу приписів пункту 2 частини першої статті 287 та пункту 26 частини першої статті 255 ГПК України має право розраховувати на те, що подана нею касаційна скарга на таке судове рішення буде розглянута судом касаційної інстанції по суті з перевіркою правильності застосування як місцевим, так і апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при розгляді питання про заміну правонаступником кредитора у справі про банкрутство. Оскільки протилежне становитиме обмеження скаржника у доступі до суду касаційної інстанції, що може бути визнано порушенням «права на справедливий суд» в розумінні статті 6 Конвенції.
Крім того колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дослідила, що ТОВ «Файненс Компані» звернулося за захистом набутих у ПАТ «Омега Банк» майнових прав на підставі договору № 1 відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року як у справі № 50/311-б (із заявою про заміну кредитора правонаступником), так і у справі № 31/287-10 (із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні), що зумовлює обов`язок національних (господарських) судів забезпечити єдиний підхід до вирішення спору про право ТОВ «Файненс Компані» на майнові права незалежно від форми здійснення господарського судочинства (провадження у справі про банкрутство чи позовне провадження) та надання доступу до касаційного суду для реалізації права на касаційне оскарження прийнятих у цих справах судових рішень.
Тому, зважаючи на постановлення колегією суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвали від 12 листопада 2019 року у справі № 922/6220/15, з висновками про неможливість касаційного перегляду судових рішень (ухвали місцевого суду та постанови апеляційного суду) про заміну кредитора правонаступником як таких, що не передбачені в переліку згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також фактичний допуск скаржника ТОВ «Файненс Компані» до суду касаційної інстанції у справі № 31/287-10 з винесенням постанови Верховного Суду від 17 січня 2020 року у господарській справі, яка залишила в силі постанову апеляційного суду про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні на ТОВ «Файненс Компані» внаслідок відступлення йому права вимоги за дійсним правочином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вбачає правові підстави для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду з метою відступу від правової позиції про недопуск до перегляду у касаційному суді судових рішень про заміну кредитора правонаступником чи відмову у заміні кредитора правонаступником, прийнятих в межах провадження у справі про банкрутство.
Зазначену правову проблему, за твердженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, необхідно вирішити для забезпечення можливості реалізації касаційним судом повноважень відповідно до статті 300 ГПК України щодо перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у питаннях правонаступництва вимог кредиторів у справі про банкрутство та формування єдиної правозастосовчої практики щодо допуску до касаційного провадження касаційних скарг, поданих на судові рішення у справах про правонаступництво грошових вимог кредиторів, які чітко не визначені законодавцем у переліках відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду зазначає, що порушене Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду правове питання стосується виключно судів господарської юрисдикції й проблема оскарження в касаційному порядку судових рішень про заміну кредитора у справі про банкрутство вже обговорювалася та вирішувалася судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Як зазначалося раніше, в ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 922/6220/15висловлено правову позицію на предмет неможливості перегляду в касаційному порядку рішень судів, прийнятих у справі про банкрутство за наслідком розгляду заяв про заміну кредитора правонаступником.
Наразі, фактичною метою передачі справи є намір колегії суддів, що розглядає справу, відступити від цього висновку судової палати.
Разом з тим, виходячи із системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.
Механізм передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше, передбачений нормами статей 302, 303 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо колегія суддів, палата, об`єднана палата вважають за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні відповідної палати касаційного суду, то справа може бути передана на розгляд такої палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка за наявності для цього правових підстав може відступити від висновків, прийнятих цією ж палатою раніше.
У такому випадку відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки механізм відступу колегією суддів від попереднього висновку, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі палати, може бути реалізований без її участі.
Велика Палата Верховного Суду також враховує необхідність існування однакового підходу щодо передачі справ колегіями, палатами тощо з метою формування єдиного і зрозумілого цілісного механізму відступу від попередньо зроблених висновків.
Схожа правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), в якій Велика Палата Верховного Суду вже наголошувала, що необхідність існування єдиного сталого механізму для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше, безпосередньо випливає із тих завдань, реалізацію яких повинен здійснювати Верховний Суд. Адже, статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на Верховний Суд покладено обов`язок забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи № 50/311-б до розгляду та повертає її відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
У Х В А Л И Л А:
Справу № 50/311-б за заявою Компанії «Тікон Бізнес ЛТД» про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року за заявою ТОВ «Файненс Компані» про заміну кредитора у справі про банкрутство - повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Р. Кібенко
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. С. Золотніков О. Г. Яновська
