ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
27 грудня 2011 р.
№50/311-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
судді:
суддів:
ЗаріцькоїА.О.,
Козир Т.П.,
Кота О.В..,
Малетича М.М.,
Шевчук С.Р,
розглянувши заяву
Арбітражногокеруючого Кабаєва Гліба Валентиновича
про перегляд Верховним Судом України
постанови
у справі
за заявою
до
про
Вищогогосподарського суду України від 21.06.2011
№ 50/311-б
Компанії "Тікон Бізнес ЛТД"
Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"
банкрутство ,
ВСТАНОВИВ:
Арбітражний керуючий Кабаєв Гліб Валентинович подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2011 у справі №50/311-б.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 у справі №50/311-б касаційну скаргу Арбітражного керуючого Кабаєва Гліба Валентиновича залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 та ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі №50/311-б залишено без змін.
Заявник у своїй заяві просить вказану вище постанову Вищого господарського суду України , ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Заяву обґрунтовує посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2007 у справі №7/66-Б, від 08.04.2009 у справі №25/53/09, від 01.08.2007 у справі №43/504, зазначаючи про неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 3-1, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України не встановила.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Приймаючи постанову від 21.06.2011 у справі №50/311-б, на яку подана заява про перегляд Верховним Судом України, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, зазначив про те, що права учасників провадження у справі про банкрутство щодо подання пропозицій господарському суду для призначення розпорядника майна у справі № 50/311-б, а також щодо, всебічного та повного розгляду в судовому засіданні кандидатур розпорядника не порушені, а тому підстави для скасування судових актів попередніх інстанцій відсутні. При цьому касаційний суд вказав про те, що суди попередніх інстанцій з урахуванням приписів, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2010, за результатами нового розгляду у повному обсязі забезпечили ініціюючому кредитору та іншим арбітражним керуючим можливість надати та запропонувати свою кандидатуру на призначення на посаду розпорядника майна боржника. Крім того, місцевий суд за результатами розгляду по суті всіх кандидатур арбітражних керуючих в межах компетенції, наданої йому законом в процедурах банкрутства, призначив на посаду розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гартенко В.Ф.
У постанові від 18.12.2007 у справі №7/66-Б, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, мотивуючи тим, що господарський суд першої інстанції правомірно призначив розпорядника майна боржника в порядку статті 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, яка регулює правове положення розпорядника майна боржника у справі про банкрутство, при цьому боржник не перебуває у процесі приватизації , дані щодо державної частки у майні підприємства відсутні. При цьому суд касаційної інстанції зазначив про те, що згідно статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при призначенні розпорядника майна боржника виключне право призначення розпорядника майна боржника у справах про банкрутство належить господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2009 у справі №25/53/09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та дійшов висновку про те, що ухвала господарського суду Запорізької області від 11.02.2009 в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Петренка А.С. у справі № 25/53/09 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається. Разом з тим , суд касаційної інстанції зазначив, що посилання ЗАТ "Інвестиції та нерухомість" на порушення господарським судом першої інстанції вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в тій частині, що при призначенні розпорядника майна боржника не враховано думку боржника є безпідставним і суперечить вимогам закону, так як відповідно до статті 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” право надання пропозицій щодо кандидатури розпорядника майна належить кредиторам боржника, а не боржнику.
У постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2007 у справі №43/504, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій мотивуючи тим, що господарський суд першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним у справі доказам, прийшли до вірного висновку про те що, у відповідності до статті 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий Петрусенко В.А. є заінтересованою особою по відношенню до боржника і виконання ним обов"язків розпорядника майна боржника виключається.
Таким чином, зазначені постанови не можуть бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права з подібних правовідносинах з огляду на відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу названих постанов суду касаційної інстанції, у порівнянні з постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 у справі №50/311-б.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11114–11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити Арбітражному керуючому Кабаєву Глібу Валентиновичу у допуску справи №50/311-б до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя
А. Заріцька
Судді
Т. Козир
О.Кот
М. Малетич
С. Шевчук
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)
