ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2015 року
Справа № 50/311-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Погребняка В.Я.- доповідач,
суддів:
Катеринчук Л.Й.
Поліщука В.Ю.
розглянув касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"
на ухвалу
Господарського суду м.Києва від 12.02.2015 року
та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року
у справі
№50/311-б господарського суду м.Києва
за заявою
Компанії "Тікон Бізнес ЛТД"
до
Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"
про
банкрутство
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" - Наріжний Є.Ю., дов. б/н від 12.01.2015 року,
від Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" - Синюк В.М.,дов. № 682/12 від 10.06.2015 року,
від Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" - Братченко А.В., дов № 09-32/980 від 05.05.2013 року,
арбітражний керуючий Кіцул С.Б., посвідчення № 1296 від 20.08.2013 року,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року ( суддя Пасько М.В.), серед іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ „Київський завод гумових та латексних виробів" станом на 12.02.2015 року на загальну суму 168 288 541,09 грн.; в задоволенні заяви ТОВ „Арма Факторинг" про визнання кредитором боржника в сумі 33 816 795,10 грн. відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., суддя Верховець А.А., суддя Шипко В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Арма Факторинг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 50/311-б залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 50/311-б залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" ( далі - ТОВ "Арма Факторинг") звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою заяву про включення грошових вимог, як таких, що забезпечені заставою майна, ТОВ "Арма Факторинг" до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" на суму 33 816 795,10грн. - задовольнити. Визнати ТОВ "Арма Факторинг" кредитором у справі №50/311-б з грошовими вимогами, як такими, що забезпечені заставою майна, до боржника на суму 33 816 795,10грн.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що оскаржені судові акти є незаконними, необґрунтованими, такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. При цьому, скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що ТОВ "Арма Факторинг" подало заяву про включення до реєстру вимог кредиторів саме як заставний кредитор, а предметом розгляду при винесенні ухвали господарського суду м.Києва від 26.12.2012 року у справі №50/311-б, постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2013 року та постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року у цій справі були вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Арма Факторинг" як конкурсного кредитора.
Розпорядженням Заступника секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України №04-05/403 від 06.07.2015 року для розгляду справи №50/311-б господарського суду м.Києва сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Катеринчук Л.Й., Поліщук В.Ю.
Боржник , Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів"( далі - ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів), у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Компанія „Тікон Бізнес ЛТД" звернулася до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" у зв'язку з неспроможністю останнього погасити прострочену заборгованість у розмірі 641 249,10 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ „Київський завод гумових та латексних виробів".
Відповідне оголошення опубліковано в газеті „Голос України" № 129 (4879) від 15.07.2010 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, серед іншого, відмовлено у задоволенні грошових вимог ТОВ „Арма Факторинг" на суму 42 626 594,10 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року ПАТ „Київський завод гумових та латексних виробів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гартенка В.Ф.
Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в газеті „Голос України" №187 від 08.10.2013 року.
21.05.2014 року ТОВ „Арма-Факторинг" звернулося до суду із заявою з вимогою включити до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги в розмірі 33 816 795,10 грн., з яких: 15 293 520,00 грн. основного боргу з факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року та Додатку № 4 від 11.02.2009 року; 12 297 611,50 грн. відсотків за користування наданим факторинговим фінансуванням; 3 058 704,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування; 1 613 113,43 грн. пені; 395 066,88 грн. 3% річних та 1 158 780,29 грн. інфляційних втрат, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
11.12.2014 року на затвердження суду від ліквідатора банкрута надійшов реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року, серед іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ „Київський завод гумових та латексних виробів" станом на 12.02.2015 року на загальну суму 168 288 541,09 грн., та відмовлено в задоволенні заяви ТОВ „Арма Факторинг" про визнання кредитором боржника в сумі 33 816 795,10 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року апеляційну скаргу ТОВ „Арма Факторинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 50/311-б залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 50/311-б залишено без змін.
Приймаючи оскаржені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи ТОВ „Арма Факторинг", які викладенні в заяві вже були предметом дослідження в даній справі, зокрема під час проведення попереднього засідання господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року, за наслідками якої відмовлено в задоволенні заяви ТОВ „Арма Факторинг".
Судова колегія погоджується з висновками та рішеннями судів попередніх інстанцій з оглядом на таке.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України ( далі - ГПК України) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) .
За приписами ст.15 Закону про банкрутство ( в редакції, що діяла на момент прийняття ухвали від 26.12.2012 року), у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.
Тобто, у справі про банкрутство завдання господарського суду у попередньому засіданні полягає в перевірці заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на предмет їх відповідності чинному законодавству.
Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, серед іншого, відмовлено у задоволенні грошових вимог ТОВ „Арма Факторинг" на суму 42 626 594,10 грн. Означена ухвала, в частині рішення щодо грошових вимог ТОВ "Арма Факторинг", залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року, яка, в свою чергу, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року у даній справі. Рішення судів про відмову у визнанні грошових вимог заявника мотивовані недоведеністю належними та допустимими доказами настання строку платежу за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року та, відповідно, наявності грошового зобов'язання, визначеного умовами основного договору.
Предметом розгляду, під час ухвалення означених судових рішень, були грошові вимоги ТОВ "Арма Факторинг" до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" в сумі 42 626 594,10 грн., з яких:
- 15 293 520,00 грн. основного боргу з факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
- 12 297 611,50 грн. нараховані відсотки за користування наданим факторинговим фінансуванням за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
- 3 058 704,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
- 1 613 113,43 грн. пені за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
- 395 066,88 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, Додатку № 4 від 11.02.2009 року;
- 1 158 780,29 грн. інфляційні втрати;
- 8 812 798,00 грн. заборгованість за виданими векселями в якості розрахунку за надані факторингові послуги.
Як викладено вище, 21.05.2014 року, після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом у даній справі, ТОВ „Арма-Факторинг" звернулося до суду з вимогою включити до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги в розмірі 33 816 795,10 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Заява мотивована наявністю грошового зобов'язання боржника(банкрута) перед ТОВ "Арма Факторинг" за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року та додатками, яке є забезпеченим майном боржника в силу договору застави від 17.09.2009 року та додаткових угод №№55-65 до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року .
Грошові вимоги складаються з: 15 293 520,00 грн.- основного боргу з факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року та Додатку № 4 від 11.02.2009 року; 12 297 611,50 грн.- відсотків за користування наданим факторинговим фінансуванням; 3 058 704,00 грн. - штрафу за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування; 1 613 113,43 грн. - пені; 395 066,88 грн. - 3% річних та 1158 780,29 грн. - інфляційних втрат.
Під час розгляду даної заяви, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що аналогічні вимоги, на яких ґрунтується заява скаржника, вже були предметом дослідження в даній справі, за результатами розгляду яких ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року, відмовлено заявнику в задоволені грошових вимог в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що, в даному випадку, судами попередніх інстанцій правомірно застосовано ст.35 ГПК України, оскільки склад грошових вимог, підстави виникнення та доказова база є ідентичними та їм надана правова оцінка.
При цьому, слід зауважити, що заявлені ТОВ "Арма Факторинг" грошові вимоги не є поточними в розумінні приписів Закону про банкрутство та строк їх заявлення, враховуючи приписи Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 року, закінчився.
Поміж тим, ТОВ "Арма Факторинг" наголошує на тому, що заявлені 21.05.2014 року вимоги як заставні раніше не заявлялися.
Абзацом 2 частини 6 статті 14 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.01.2013 року ) передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Такі ж положення містяться у абз.2 ч.8 ст.23 Закону про банкрутство у редакції чинній з 19.01.2013 року.
Частинами 1, 2 статті 1, частиною 2 статті 11 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. Кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що не суперечить законодавству України. При цьому, застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Таким чином, реалізація прав заставодержателя, в розумінні приписів означеного Закону, насамперед залежить від встановлення факту невиконання основного зобов'язання.
Проте, як про це зазначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, як в даному судовому провадженні, так і під час затвердження реєстру вимог кредиторів, ТОВ "Арма Факторинг" не підтверджено наявність заборгованості за основним договором, Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року, та строк його виконання. Від так, не підтверджене зобов'язання не може бути визнано заставним.
Стосовно посилань скаржника на наявність висновку комісійної судово-економічної експертизи № 515/516/13-45 від 16.05.2013 року, відповідно до якого заборгованість ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" перед ТОВ „Арма Факторинг" по Генеральному договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року склала всього в сумі 17 818 646,24 грн. слід вказати наступне.
В даному випадку, справа знаходиться в ліквідаційній процедурі, яка відбувається за приписами Закону про банкрутство в редакції чинній на момент визнання боржника банкрутом.
Відповідно до приписів ст. 25 Закону про банкрутство (у визначеній редакції) внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Таким чином, судова колегія погоджується з твердженням апеляційного суду , що наявність нововиявлених обставин, які мають значення для справи, є підставою для звернення до суду із відповідною заявою про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року.
Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій у повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для скасування ухвалу суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117- 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду м.Києва від 12.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року у справі №50/311-б залишити без змін.
Головуючий суддя:
В.Я. Погребняк
Судді:
Л.Й. Катеринчук
В.Ю. Поліщук
