КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2013 р. Справа№ 50/311-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Разіної Т.І.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря Карпюк О.С.,
представників:
від ТОВ "Арма Факторинг" - Гаєвський С.Ю. (дов. № б/н від 26.12.2012),
від ПАТ "Альфа-Банк" - Стасюк А.В. (дов. № 361/12 від 19.03.2012),
від ТОВ "ФК Факторинг" - Варга О.М. (дов. № б/н від 05.02.2013),
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг",
та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2012
у справі № 50/311-б (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою Компанії "Тікон Бізнес ЛТД"
до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 у справі № 50/311-б відмовлено, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" в задоволенні заяви про визнання кредитором з грошовою вимогою до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови кредитору у визнанні грошових вимог до боржника на суму 42629594,10 грн.; заяву ТОВ "Арма Факторинг" про визнання кредитором з грошовою вимогою до боржника на суму 42629594,10 грн. задовольнити; визнати ТОВ "Арма Факторинг" кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 42629594,10 грн.; зобов'язати розпорядника майна боржника внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг".
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 у справі № 50/311-б відмовлено, зокрема, Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання кредитором з грошовою вимогою до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 175 599,79 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови кредитору у визнанні грошових вимог до боржника на суму 35 687,00 грн.; заяву Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання кредитором з грошовою вимогою до боржника на суму 35 687,00 грн. задовольнити; визнати ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 35 687,00 грн.; зобов'язати розпорядника майна боржника внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю".
Розпорядник майна боржника надав відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг", в якому зазначив про необґрунтованість поданої скарги.
Також, розпорядник майна боржника надав відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю", в якій зазначив, що скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувана - скасуванню або зміні.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Під грошовим зобов'язанням слід розуміти зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (ч. 1).
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів (ч. 2 ст. 15 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" № 129(4879) від 15.07.2010, тобто останнім днем звернення до господарського суду із кредиторськими вимогами до боржника є 16.08.2010.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2010 до суду першої інстанції звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" із заявою про визнання його кредитором боржника із майновими вимогами в сумі 42 629 594,10 грн., з яких:
- 15 293 520,00 грн. основного боргу з факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008, Додатку № 4 від 11.02.2009;
- 12 297 611,50 грн. нараховані відсотки за користування наданим факторинговим фінансуванням за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008, Додатку № 4 від 11.02.2009;
- 3 058 704,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008, Додатку № 4 від 11.02.2009;
- 1 613 113,43 грн. пені за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008, Додатку № 4 від 11.02.2009;
- 395 066,88 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення наданого факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008, Додатку № 4 від 11.02.2009;
- 1 158 780,29 грн. інфляційні втрати;
- 8 812 798,00 грн. заборгованість за виданими векселями в якості розрахунку за надані факторингові послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 між ТОВ "Арма Факторинг", як фактором, та ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", як клієнтом, укладено Генеральний договір факторингу № 11-08 Ф (далі - Генеральний договір факторингу), в якому сторони домовилися вживати такі терміни:
- основний договір - договір укладений між клієнтом та його боржником, предметом якого є поставка продукції з умовою відстрочки платежу (п.1.1);
- фінансування (сума фінансування) - сума грошових коштів, яку фактор передає клієнтові у розпорядження під відступлення права грошової вимоги (п. 1.2);
- розмір фактичного фінансування - це сума, яка визначається розміром перерахованого фактором клієнтові фінансування, зменшеного на суми, отримані від боржника при виконанні грошової вимоги факторові або/та від клієнта, отримані шляхом повернення фінансування. Розмір фактичного фінансування є базою для нарахування плати за користування фінансуванням (п. 1.3);
- договірна сума - грошові кошти, що належать до сплати боржником клієнтові за поставлену продукцію (п. 1.4);
- сума боргу/борг клієнта перед фактором, забезпеченого клієнтом відступленням свого права грошової вимоги - розмір фактичного фінансування, наданого фактором клієнтові (п. 1.5).
Статтею 1077 Цивільного кодекс України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 1078 Цивільного кодекс України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до умов Генерального договору факторингу, фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта (боржника) за плату, а клієнт (боржник) зобов'язався відступити факторові своє право майбутніх грошових вимог до боржників, найменування яких вказуються у додаткових угодах до договору, та здійснювати фактору оплату за користування переданими у розпорядження клієнта грошовими коштами (п. 2.1).
Згідно пункту 2.2 Генерального договору факторингу, клієнт (боржник) відступає факторові свої грошові вимоги до боржників з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Клієнт зобов'язався повернути факторові грошові кошти, надані йому у розпорядження фактором у випадку, якщо боржники не виконають грошові вимоги, право яких відступається клієнтом під фінансування, і які пред'явлені до виконання фактором.
Пунктом 3.4 Генерального договору факторингу сторони узгодили, що відступлення права грошової вимоги у зобов'язанні від клієнта до фактора відбувається у момент передачі документів, які засвідчують право грошової вимоги та дійсність грошової вимоги, розрахункові документи та документи, що підтверджують дійсність грошової вимоги та інформацію, яка є важливою для здійснення даного права.
Також, пунктом 3.5 Генерального договору факторингу визначено, що протягом 2 календарних днів з дати підписання додаткових угод до цього договору клієнт передає фактору документи, що засвідчують право клієнта відступити право грошової вимоги та дійсність грошової вимоги, розрахункові документи та документи, що підтверджують здійснення поставки (в додаткових угодах вказуються реквізити цих документів), а саме: оригінал або нотаріально посвідчену копію основного договору, укладеного між клієнтом та боржником на підставі якого здійснено поставку продукції на умовах відстрочки платежу; оригінали видаткових накладних, оригінал специфікації, оригінали довіреностей на отримання ТМЦ (чи інших документів, що підтверджують здійснення поставки), а вказані документи передаються за актом приймання -передачі (п.3.7).
Згідно пункту 3.10 Генерального договору факторингу, боржники зобов'язані виконати грошові вимоги, здійснивши факторові платежі у момент настання строку платежу за зобов'язанням боржників перед клієнтом згідно основних договорів. При цьому клієнт несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржниками грошових вимог, право яких відступається і які пред'явлені фактором до виконання.
Пунктом 3.11 Генерального договору факторингу визначено, якщо боржник/боржники не здійснять платежі факторові у термін, визначений умовами основного договору, клієнт протягом 5 банківських днів з моменту настання терміну платежу повертає факторові суму боргу клієнта перед фактором у повному обсязі та сплачує факторові плату за користування фінансуванням. Протягом двох банківських днів після отримання боргу та плати від клієнта фактор передає клієнтові відступлене ним раніше право вимоги шляхом передачі документів на підставі акту приймання-передачі та повідомляє боржника/боржників про зворотне відступлення права грошової вимоги клієнтові.
Відповідно до додатку № 4 від 11.02.2009 до Генерального договору факторингу, укладеного між ТОВ "Арма Факторинг", як фактором, та ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", як клієнтом, на виконання п. 2.2 Генерального договору факторингу № клієнт відступив право грошової вимоги до боржника - Республіканського унітарного підприємства "Мінський тракторний завод" з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, прийнятого клієнтом за Додатковою угодою № 55 від 05.08.2008; № 56 від 06.08.2008; № 57 від 06.08.2008; № 58 від 14.08.2008; № 59 від 15.08.2008; № 60 від 26.09.2008; № 61 від 26.09.2008; № 62 від 30.09.2008; № 63 від 02.10.2008; № 64 від 03.10.2008; № 65 від 06.10.2008.
Також, відповідно до п. 2 додатку № 4 від 11.02.209 до Генерального договору факторингу, у відповідності до п. 3.13 Генерального договору факторингу, клієнт зобов'язується відступити фактору право грошової вимоги до боржника - Республіканського унітарного підприємства "Мінський тракторний завод" за грошовими зобов'язаннями, які виникли згідно з Контрактом № 47 від " 15"лютого 2008, Контрактом № 14 від 23.01.2008, Контрактом № 113 від 02.09.2008 за вантажними митними деклараціями згідно наведеного переліку на загальну суму 18 784 245,68 грн.
Згідно пункту 3 додатку № 4 від 11.02.2009 до Генерального договору факторингу, сторони дійшли згоди замінити боржника - ТОВ "ЗАЗ-Техснаб" на Республіканське унітарне підприємство "Мінський транспортний завод", внаслідок чого фактор у відповідності до п. 3.1.3 Генерального договору факторингу повертає клієнту право грошової вимоги до боржника - ТОВ "ЗАЗ-Техснаб", а клієнт відступає право грошової вимоги до боржника - Республіканського унітарного підприємства "Мінський транспортний завод" під фінансування, яке було надано клієнту по додаткових угодах № 55 від 05.08.2008; № 56 від 06.08.2008; № 57 від 06.08.2008; № 58 від 14.08.2008; № 59 від 15.08.2008; № 60 від 26.09.2008; № 61 від 26.09.2008; № 62 від 30.09.2008; № 63 від 02.10.2008; № 64 від 03.10.2008; № 65 від 06.10.2008, укладених відповідно до умов Генерального договору факторингу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, додаткові угоди вказані в додатку № 4 від 11.02.2009 до Генерального договору факторингу, укладені між ТОВ "Арма Факторинг", як фактором, та ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", як клієнтом, щодо майбутньої грошової вимоги клієнта до боржника - ТОВ "ЗАЗ-Техснаб".
При цьому, в обґрунтування наявності грошових вимог до боржника сумі 15293520,00 грн., ТОВ "Арма Факторинг" посилалось на наявність здійсненого за Генеральним договором факторингу від 01.01.2008 та Додатку № 4 від 11.02.2009, факторингового фінансування боржника - ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" в сумі 15293520,00 грн. під відступлення права майбутньої грошової вимоги саме до Республіканського унітарного підприємства "Мінський транспортний завод" за накладними, наведеними у заяві.
При цьому, накладні та угоди на підставі яких вони оформлені, кредитором до заяви про визнання вимог до боржника не додано.
На підтвердження здійсненого факторингового фінансування під відступлення права грошової вимоги саме до Республіканського унітарного підприємства "Мінський транспортний завод" заявник посилається на копії виписок з власного банківського рахунку та зазначення в них здійснених операцій по перерахуванню коштів на користь боржника в якості факторингового фінансування за додатковими угодами № 55 від 05.08.2008; № 56 від 06.08.2008; № 57 від 06.08.2008; № 58 від 14.08.2008; № 59 від 15.08.2008; № 60 від 26.09.2008; № 61 від 26.09.2008; № 62 від 30.09.2008; № 63 від 02.10.2008; № 64 від 03.10.2008; № 65 від 06.10.2008, які укладені до Генерального договору факторингу.
Як вбачається з виписок з банківського рахунку, в графах "призначення платежу" зазначені відомості про здійснене факторингове фінансування по додатковим угодам № 55 від 05.08.2008; № 56 від 06.08.2008; № 57 від 06.08.2008; № 58 від 14.08.2008; № 59 від 15.08.2008; № 60 від 26.09.2008; № 61 від 26.09.2008; № 62 від 30.09.2008; № 63 від 02.10.2008; № 64 від 03.10.2008; № 65 від 06.10.2008 до Генерального договору факторингу, згідно яких ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", як клієнт, відступив фактору - ТОВ "Арма Факторинг" майбутні грошові вимоги до боржника - ТОВ "ЗАЗ-Техснаб".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані виписки не можуть бути належним доказом факторингового фінансування в сумі 15293520,00 грн. під відступлення права грошової вимоги саме до Республіканського унітарного підприємства "Мінський транспортний завод", оскільки заміна предмету факторингового фінансування тягне за собою і зміну обов'язку щодо дотримання строку сплати клієнтом суми боргу перед фактором в момент настання терміну платежу, визначеного умовами основного договору, укладеного між клієнтом і боржником, та, відповідно, зміну строку настання у фактора права вимоги грошового зобов'язання.
Також обґрунтованим визнається висновок суду першої інстанції про не підтвердження належними та допустимими доказами, як-то передбачено п. 3.5, п. 3.13 Генерального договору факторингу, настання строку платежу за Основним договором, укладеним клієнтом (боржником у даній справі) та боржником (Республіканським унітарним підприємством "Мінський транспортний завод") та, відповідно, наявності грошового зобов'язання, визначеного умовами основного договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вимоги ТОВ "Арма Факторинг" в частині визнання його кредитором боржника на суму 15293520,00 грн. основного боргу з факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008, Додатку № 4 від 11.02.2009 не підтвердженні належними та допустимими доказами в розумінні статей 32, 34 ГПК України, а отже визнанню в межах справи про банкрутство не підлягають.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 Кодексу).
Відповідно до ст. 625, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у кредитора виникає право на нарахування та стягнення неустойки, а також нарахувань, передбачених ст. 625 (інфляційні, три проценти річних), в разі прострочення боржником основного зобов'язання.
Як було встановлено вище, ТОВ "Арма Факторинг" не підтвердило беззаперечними доказами наявність заборгованості боржника за Генеральним договором факторингу, строку його виконання, отже заявлені вимоги в сумі 12297611,50 грн. відсотків за користування факторинговим фінансуванням, 3058704,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення факторингового фінансування, 1613113,43 грн. пені за несвоєчасне повернення факторингового фінансування, 395066,88 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення факторингового фінансування за Генеральним договором факторингу, 1158780,29 грн. інфляційних також визнанню не підлягають.
Щодо кредиторських вимог ТОВ "Арма Факторинг" на суму 8812798,00 грн., які виникли з Генерального договору факторингу та підтверджені векселями, колегія суддів зазначає наступне.
В обгрунтування кредиторських вимог за Генеральним договором факторингу, заявник посилається на оплату боржником послуг факторингу векселями:
Серії АА 0610801 на суму 200 000,00 грн.,
Серії АА 0610802 на суму 100 000,00 грн.,
Серії АА 0610803 на суму 100 000,00 грн.,
Серії АА 0610804 на суму 200 000,00 грн.,
Серії АА 0610805 на суму 200 000,00 грн.
Серії АА 0610806на суму 200 000,00 грн.
Серії АА 0610807на суму 200 000,00 грн.
Серії АА 0610808на суму 1 000 000,00 грн.
Серії АА 0610810 на суму 1 000 000,00 грн.
Серії АА 0610811 на суму 1 000 000,00 грн.
Серії АА 0610813 на суму 1 000 000,00 грн.
Серії АА 0610814 на суму 1 000 000,00 грн.
Серії АА 0610815 на суму 612 798,00 грн.
Серії АА 0610816 на суму 1 000 000,00 грн.
Серії АА 0610817на суму 1 000 000,00 грн.
Вказані векселя були передані боржником за актом прийому-передачі майна від 25.05.2009, при цьому сам акт не містить будь-яких посилань на Генеральний договір факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт від 25.05.2009 не може бути доказом в обґрунтування наявності грошових вимог до боржника в сумі 8812798,00 грн. саме за Генеральним договором факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008, на який ТОВ "Арма Факторинг" посилається як на підставу наявності у нього грошових вимог до боржника.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" є необґрунтованими та такими, що не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2010 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ВАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання кредитором ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"на суму 175599,79 грн., тобто у строк визначений ст. 14 Закону про банкрутство.
В обґрунтування своїх вимог кредитор посилається на заборгованість, яка стягнута з боржника судовими рішеннями у справі № 49/199 та справі № 49/199-48/250.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 у справі № 49/199 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" до ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" про стягнення 173260,92 грн. позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 139 913,00 грн. основного боргу, 18 470,05 грн. пені, 13 359,79 грн. інфляційних, 1 518,08 грн. 3% річних, 1 732,60 грн. держмита за подання позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 866,30 грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 у справі № 49/199 скасовано в частині стягнення основного боргу на суму 12234грн., пені на суму 18470,05 грн., інфляційних на суму 13359,79 грн., 3% річних на суму 1518,08 грн., держмита за подання позову на суму 1732,6 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118 грн., держмита за подання апеляційної скарги на суму 866,3 грн., в цій частині справу №49/199 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва при новому розгляді справи № 49/199-48/250 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 12 234 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 876 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 6 107 грн. 18 коп., державне мито у розмірі 2 595 грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 107 грн. 46 коп.
Таким чином, кредитором заявлено вимоги до боржника на загальну суму 175599,79 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник частково погашав існуючу заборгованість, яка виникла до дня порушення провадження у даній справі.
Так, згідно платіжного доручення № 2789 від 07.09.2011, боржник перерахував на користь ВАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" грошові кошти в сумі 178164,00 грн. при цьому в зазначена сума в платіжному дорученні є конкурсною кредиторською заборгованістю, яка заявлена кредитором у даній справі. Тобто, боржник погасив кредиторські вимоги ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" у повному обсязі на суму 175599,79 грн.
Колегіє суддів не беруться до уваги посилання ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" в апеляційній скарзі на платіжні доручення, накладні на відпуск готової продукції та рахунки, які оплачує боржник здійснюючи свою поточну оперативну господарську діяльність під час провадження у даній справі про банкрутство, оскільки ухвалою про порушення провадження у даній справі було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який, зокрема, дозволяє боржнику погашати заборгованість, не інакше як у спосіб та в порядку, встановленому статтею 14 Закону про банкрутство, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Крім того, призначенням платежу у платіжних дорученнях боржника вказані рахунки виставлені за поставку сировини датою після порушення провадження у справі, тобто погашається поточна заборгованість та яка не є конкурсною.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредиторські вимоги ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" є безпідставини та такими, що не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржниками не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які вони посилаються в апеляційних скаргах.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 у даній справі в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" та Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод технічного вуглецю" визнання їх кредиторами боржника відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 - 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 у справі № 50/311-б в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" в задоволенні заяви про визнання кредитором з грошовою вимогою до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 42629594,10 грн. залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" залишити без задоволення.
4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 у справі № 50/311-б в частині відмови Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання кредитором з грошовою вимогою до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" у розмірі 175 599,79 грн. залишити без змін.
Головуючий суддя Сотніков С.В.
Судді Разіна Т.І.
Ткаченко Б.О.
