ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
У Х В А Л А
08.10.2014
Справа № 50/311-б
За заявою Ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Кіцула С.Б.
До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
Про визнання недійсним договору оренди майнового комплексу
За заявою Компанії "Тікон Бізнес ЛТД"
до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"
про визнання банкрутом
суддя : Мандичев Д.В.
Представники :
від заявника:
не з'явились
від боржника:
не з'явились
ліквідатор:
Кіцул С.Б.
від ПАТ «Альфа Банк»:
Атаманенко О.П.
від ПАТ «АК«Київводоканал»:
Корнієнко Л.О.
від ПАТ «Промінвестбанк»:
Братченко А.В.
від Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі «Епсілон»:
Антоненко Я.М.
від ПАТ «Банк Контракт»:
Мирутенко М.М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Компанія "Тікон Бізнес ЛТД" звернулась до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки відкрите акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" неспроможне сплатити борг у сумі 641 429,10 грн. протягом трьох місяців після встановленого для його сплати строку.
Постановою Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гартенка В.Ф.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2014 припинено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Гартенка Віталія Федоровича та призначено ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича.
19.06.2014 від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" надійшла заява про визнання недійним договору оренди майнового комплексу від 01.11.2011 року, укладеного між ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ФОП ОСОБА_2
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2014 заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Кіцула С.Б. про визнання недійним договору оренди майнового комплексу від 01.11.2011 року, укладеного між ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ФОП ОСОБА_2 прийнято до розгляду в межах справи №50/311-б.
12.08.2014 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ФОП ОСОБА_2 про витребування доказів.
До початку розгляду справи, судом встановлено, що до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ФОП ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у судовому засіданні у зв'язку з неотриманням ФОП ОСОБА_2 копії заяви ліквідатора про визнання спірного договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 17.09.2014.
27.08.2014 до Господарського суду міста Києві від ФОП ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 розгляд справи було відкладено на 24.09.2014.
У зв'язку з неявкою представника ФОП ОСОБА_2 у судове засідання та необхідністю у витребуванні додаткових доказів, суд, ухвалою від 24.09.2014 відклав розгляд справи на 08.10.2014.
У судове засідання 08.10.2014 з'явились представники ПАТ "Альфа Банк", ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Промінвестбанк", Міжнародної універсальної товарно-сировинної біржи "Епсілон", ПАТ "Банк Контракт" та ліквідатор. Представники ФОП ОСОБА_2 у судове засідання 08.10.2014 не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
В судовому засіданні 08.10.2014 ліквідатор та представники кредиторів підтримали вимоги, які викладені в заяві ліквідатора, просили суд її задовольнити.
Заява ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Кіцула С.Б. до ФОП ОСОБА_2 про про визнання недійним договору оренди майнового комплексу від 01.11.2011 року, підписаного між ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ФОП ОСОБА_2 мотивована наступним.
Як стало відомо ліквідатору Кіцулу С.Б., між ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» та ФОП ОСОБА_2 було підписано договір оренди майна від 01.11.2011 р. майнового комплексу загальною площею 1,0623 га за адресою: АДРЕСА_1, на строк до 01.11.2013 р., який 01.11.2013 р. було пролонговано попереднім ліквідатором Гартенком В.Ф. на строк 2 роки 11 місяців.
Як зазначає ліквідатор боржника у своїй заяві, вказаний договір оренди був укладений з порушенням законодавства України, пролонгований попереднім ліквідатором з перевищенням повноважень та без дотримання істотних умов, які визначені законодавством для таких договорів виходячи з того, що згідно ч. 1 ст. 38 3акону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо, постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 боржника - ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, зобов"язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора у строк до 11.09.2014, а тому, на думку ліквідатора Кіцула С.Б. пролонгація зазначеного договору оренди, який закінчився 01.11.2013 відбулася попереднім ліквідатором ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» з перевищенням повноважень на 2 роки 11 місяців та без умови припинення договору у випадку продажу майна в ліквідаційній процедурі, натомість з умовою про продовження терміну дії договору навіть у випадку зміни власника майна, що орендується та без погодження з комітетом кредиторів боржника та суду.
Також, як стверджує ліквідатор, порядок здійснення орендної плати та проведення розрахунків по згаданому договору встановлена пунктом 7.1. цього договору, відповідно до якого, якщо розмір витрат орендаря менше 200 000,00 гривень на рік, то різницю до 200 000,00 гривень орендар зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок орендодавця а тому, фактично, на думку ліквідатора, даний договір є безоплатним, банкрут не отримує орендної плати за даним договором, а вартість майна, що орендується зменшується, у зв'язку з його зносом.
Ліквідатор також стверджує, що даний договір оренди майнового комплексу від 01.11.2011 не містить істотних умов згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме: склад і вартість майна з урахуванням його індексації; орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, забезпечення виконання зобов'язань, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, у зв"язку з чим, ліквідатор просить суд визнати договір оренди недійсним, внаслідок того, що його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства, суперечить змісту ч.4 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Оскільки ліквідаційна процедура банкрута завершується складанням ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, що затверджуються судом, який розглядає справу про банкрутство, то, як стверджує ліквідатор боржника, до завершення ліквідаційної процедури повинні бути здійснені всі розрахунки з кредиторами за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, а до звіту та ліквідаційного балансу мають бути додані, серед інших матеріалів, відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, копії таких договорів та акти приймання-передачі майна (ч. 1 ст. 42 3акону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), а передача майна банкрута у користування іншій особі на підставі вищезазначеного договору оренди майна унеможливлює здійснення у повному обсязі тих заходів у ліквідаційній процедурі, з якими Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пов'язує її завершення.
У письмових поясненнях на заяву ліквідатора від 27.08.2014, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проти заяви ліквідатора Кіцула С.Б. заперечив, посилаючись на те, що пролонгація договору оренди відбулася без перевищення повноважень попереднім ліквідатором боржника, а автоматично, відповідно до умов пункту 9.1. даного договору, в якому погоджено, що договір діє з 01.11.2011 року по 01.11.2013 року, якщо жодна із сторін не проявила ініціативи з розірвання договору оренди, то він автоматично пролонгується на строк 2 роки 11 місяців, оскільки жодна із сторін не проявила ініціативу з розірвання договору,
Щодо твердження ліквідатора Кіцула С.Б. про те, що пролонгація строку дії відбулася без зазначення в цьому договорі умови припинення договору у випадку продажу майна в ліквідаційній процедурі, а з умовою про продовження діяльності орендаря у випадку зміни власника майна, що орендується (п.4.4.), то ФОП ОСОБА_2 стверджував про те, що даний пункт договору кореспондується з приписами чинного законодавства України, а саме, відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України яким встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, а відповідно до ч.2 ст.770 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється, однак не зобов'язані цього робити.
Крім цього, ФОП ОСОБА_2 заперечив проти твердження ліквідатора про те, що даний договір є безоплатним, оскільки на думку ФОП ОСОБА_2 п.7.1. договору оренди майна визначає, яку суму коштів належить сплачувати орендареві, а також вказує на порядок здійснення розрахунків, а саме в договорі оренди вказано: якщо розмір витрат орендаря менше 200 000,00 грн. на рік, то різницю до 200 000,00 грн. орендар зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок орендодавця, у зв"язку з чим на думку ФОП ОСОБА_2 у ліквідатора немає підстав стверджувати про безоплатність даного договору.
Також, ФОП ОСОБА_2 стверджує про відсутність підстав для застосування до правовідносин сторін умов Закону України «Про оренду державного та комунального майна», де перераховані істотні умови договору оренди державного та комунального майна, оскільки майно, що передається за договором (майновий комплекс загальною площею 1,0623 га. за адресою: АДРЕСА_1) не належить до майна, що перебуває в державній чи комунальній власності відповідно до статті 1 цього Закону.
Отже, на думку ФОП ОСОБА_2, всі твердження ліквідатора, які викладені останнім у заяві про визнання договору оренди майна від 01.11.2011 р. є безпідставними.
В ході розгляду заяви, судом було встановлено наступне.
01.11.2011 між ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", як орендодавцем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як орендарем було підписано договір оренди майна від 01.11.2011р., відповідно до умов якого, орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове користування майновий комплекс загальною площею 1,0623 га за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", орендною платою за передане в оренду майно являються витрати понесені орендарем на оплату комунальних послуг, електроенергії, охорону бази, вивіз сміття, вивіз фекалій, ремонт та оновлення житлових будинків та господарських приміщень бази, отримання дозвільної документації (п.3.2), орендар має право продовжувати свою діяльність в рамках цього договору в разі зміни прав власності орендодавця на орендоване майно до кінця строку договору (п.4.4.), якщо розмір витрат орендаря менше 200 000,00 грн. на рік, то різницю до 200 000,00 грн. орендар зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок орендодавця (п.7.1.), даний договір діє з 01.11.2011 по 01.11.2013, якщо жодна із сторін не проявила ініціативи з розірвання договору оренди, він автоматично пролонгується на строк 2 роки 11 місяців (п.9.1.), дія договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на який він був укладений, загибелі об'єкта оренди, банкрутства орендаря, при невиконанні договірних зобов'язань, при простроченні у виплаті орендної плати, компенсації комунальних послуг і загально експлуатаційних витрат більше трьох місяців, достроково за згодою сторін або за рішенням суду (п.9.8.).
Спір у справі виник у зв'язку із оспорюванням ліквідатором Кіцулом С.Б. дійсності договору.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 759 та частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ст. 284 цього ж Кодексу істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до п.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Статтею 286 цього ж Кодексу визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Стаття 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Тобто, з огляду на викладене, при розгляді спору щодо визнання договору недійсним, суд повинен встановити чи був такий договір укладений.
Пунктом 7.1. підписаного між сторонами договору оренди майна від 01.11.2011 визначено: якщо розмір витрат орендаря менше 200 000,00 грн. на рік, то різницю до 200 000,00 грн. орендар зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок орендодавця.
Розглянувши зміст оспорюваного правочину, суд прийшов до висновку про те, що в даному пункті договору оренди розмір орендної плати стосовно майна, орендованого ФОП ОСОБА_2 сторонами взагалі не визначений, а визначений порядок визначення розміру орендної оплати і умову за настання якої може чи не може настати обов'язок орендаря сплатити орендну плату орендодавцю.
Таким чином, враховуючи, що в договорі оренди майна від 01.11.2011 сторонами не визначено розмір орендної плати, що є істотною умовою договору оренди, суд вважає, що договір оренди майна від 01.11.2011 є неукладеним через відсутність обов'язкової істотної умови (розміру орендної плати), а це, в свою чергу, є позбавленням орендодавця права на отримання орендної плати згідно зі ст.762 Цивільного кодексу України та суперечить правовій природі договору оренди як відплатного договору. В такому випадку це фактично призводить до безпідставного звільнення орендаря від внесення орендної плати.
Таким чином, судом встановлено, що сторонами в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених для даного виду договорів, а тому договір оренди майна майнового комплексу загальною площею 1,0623 га за адресою: АДРЕСА_1, на строк до 01.11.2013 р. від 01.11.2011 є неукладеним.
Згідно із абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Отже, враховуючи, що судом встановлено неукладеність договору оренди майна, то підстави для визнання його недійсним відсутні.
За таких обставин, в задоволенні заяви ліквідатора Кіцула С.Б. про визнання недійним договору оренди майнового комплексу від 01.11.2011 року, укладеного між ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ФОП ОСОБА_2 необхідно відмовити повністю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 626, 638, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 283, 284, Господарського кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
У Х В А Л И В:
1. В задоволенні заяви ліквідатора Кіцула С.Б. про визнання недійним договору оренди майнового комплексу від 01.11.2011 року, укладеного між ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ФОП ОСОБА_2 відмовити повністю.
2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкруитство, ліквідатору та ФОП ОСОБА_2
Суддя Д.В. Мандичев
