Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
__________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
11 лютого 2021 року м. Рівне Справа № 5019/592/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича
до відповідача: Приватного підприємства "Кольортех"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"
про: визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу
у межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех"
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача (ФОП Ніколаєв Давид Борисович): Зражевська Я.О.;
від позивача (ФОП Ніколаєва Давид Борисович): Луцик К,В.;
від відповідача (ПП "Кольортех"): Янчук В.В.;
від ТОВ "Радивилівмолоко": Богун Г.О.;
1. Процесуальні питання підготовчого провадження
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех".
10 жовтня 2017 року фізична особа - підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до боржника Приватного підприємства "Кольортех" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 липня 2020 року рішення Господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано право власності фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.м. і вартістю 782 835 грн., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького 21.
Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 липня 2020 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року скасовано, справу №5019/592/12 в частині розгляду позову фізичної особи - підприємця Ніколаєва Д.Б. про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року прийнято справу №5019/592/12 в частині розгляду позову фізичної особи - підприємця Ніколаєва Д.Б. про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу, підготовче засідання призначено на 22 грудня 2020 року.
В судовому засіданні 22 грудня 2020 року оголошено перерву до 14 січня 2021 року.
Ухвалою суду від 14 січня 2021 року зокрема розгляд справи відкладено на 02 лютого 2021 року.
В судовому засіданні 02 лютого 2021 року оголошено перерву до 11 лютого 2021 року.
Згідно з правилами статті 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Відповідно до приписів статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Водночас, станом на час проведення підготовчого засідання 11 лютого 2021 року суд констатує наявність процесуальних завдань, що потребують вирішення на стадії підготовчого засідання
Враховуючи положення статті 183 ГПК України, та враховуючи ряд процесуальних завдань, що потребують вирішення під час підготовчого провадження, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.
2. Щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог
22 грудня 2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої, позивач, з огляду на висновки зроблені Верховним Судом при розгляді касаційної скарги на попередні судові рішення, просив суд викласти позовні вимоги в наступній редакції:
"Визнати право власності фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв. метрів і вартістю 782835 грн. розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, що включає в себе наступні об`єкти: контора літ. "А-2" площею 393,0 кв.м., навіс для с/г машин літ. "В-1" площею 166,7 кв.м., матеріальний склад №3 літ. "Г-1" площею 269,3 кв.м, матеріальний склад №1 літ. "Д-1" площею 367,5 кв.м. та прохідну літ. "З" площею 21,6 кв.м.". Тобто позивач змінив редакцію вимоги, що розглядається судом, а саме доповнив таку вимогу (про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу) переліком та характеристиками об`єктів нерухомості, що на думку позивача включає в себе спірна частка в цілісному майновому комплексі.
14 січня 2021 року відповідач (ПП "Кольортех") подав заперечення на заяву про уточнення позовних вимог. Так відповідач вказує, що процесуальним законом не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. А у разі надходження вказаних заяв суд повинен їх розцінювати як: -подання іншого позову; -збільшення або зменшення розміру позовних вимог; -об`єднання позовних вимог; -зміна предмету або підстав позову.
Крім того відповідач зауважує, що вказані в заяві про уточнення позовних вимог позивачем відомості є некоректними, оскільки не є еквівалентом 62,23%, а становить 66,6%, загальна площа об`єктів нерухомого майна є не 1067,99 кв.м., а становить 1218,1 кв.м.
14 січня 2021 року відповідач (ТОВ "Радивилівмолоко") подав заперечення на заяву про уточнення позовних вимог. В запереченнях відповідач зазначив, що подана заява про уточнення позовних вимог містить нові позовні вимоги, що свідчить про те, що вона подана без дотримання приписів статті 46 ГПК України.
Дослідивши подану заяву про уточнення позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до статті 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
При цьому суд вважає, що у вирішенні питання щодо оцінки поданої заяви, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.
У своїй постанові у справі №911/2139/19 від 11 листопада 2020 року Верховний Суд зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.
Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об`єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Таким чином, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, суд вважає за необхідне дослідити пред`явлення та зміну вимог позивача у даному спорі.
Позовна вимога позивача на час пред`явлення позову до суду (жовтень 2017 року) була сформульована наступним чином: "визнати право власності ФОП Ніколаєва Д.Б. на частку (62,23%) цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв. метрів і вартістю 782 835грн., розташованого за адресою: м.Рівне, вул. Старицького 21".
12 серпня 2019 року позивачем було подано заяву про зміну підстави позову, яка ухвалою суду від 12 серпня 2019 року задоволена та прийнята до розгляду.
Відповідно до вказаної заяви позивачем сформульовано позовну вимогу наступним чином: "визнати за мною, Фізичною особою - підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем, право власності на 2/3 частки, що є еквівалентом (62,23%) цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул. Старицького, буд 21".
Натомість, під час нового розгляду позивач подав суду заяву у якій позовну вимогу сформульовано так: "Визнати право власності фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв. метрів і вартістю 782835 грн. розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, що включає в себе наступні об`єкти: контора літ. "А-2" площею 393,0 кв.м., навіс для с/г машин літ. "В-1" площею 166,7 кв.м., матеріальний склад №3 літ. "Г-1" площею 269,3 кв.м, матеріальний склад №1 літ. "Д-1" площею 367,5 кв.м. та прохідну літ. "З" площею 21,6 кв.м.".
Таким чином, з матеріалів справи видно, що позивач вже користувався правом на зміну підстав позову. Так, 12 серпня 2019 року від позивача надійшла заява у порядку ч.3 ст.46 ГПК України про зміну підстав позову. А ухвалою від 12 серпня 2019 року заяву позивача про зміну підстав позову суд задоволив та прийняв до розгляду.
А отже, позивачу під час попереднього розгляду справи були відомі процесуальні правила щодо зміни предмету чи підстав позову, а також застереження щодо таких правил.
Попередній розгляд справи здійснювався за тими ж процесуальними правилами, що передбачені в нинішній редакції ГПК України. Зокрема права позивача, серед іншого визначалися положеннями статті 46 ГПК України, редакція якої не зазнала змін з часу закриття підготовчого провадження під час попереднього розгляду даної справи. Стаття 46 ГПК України на той час містила наступні положення щодо процесуальних прав позивача:
- позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України);
- позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання (п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України);
- позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви - до закінчення підготовчого засідання (ч. 2 ст. 46 ГПК України).
Отже, позивач мав можливість скористатися такими процесуальними механізмами під час попереднього розгляду цієї справи.
Окрім цього, положення статті 46 ГПК України, у редакції, чинній під час попереднього розгляду та в редакції станом на час нового розгляду, містять застереження щодо неможливості зміни предмета або підстав позову під час нового розгляду справи: у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 4 ст. 46 ГПК України).
Також у даній процесуальній нормі наведено виключення щодо такого застереження: зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
З наведеного суд робить висновок, що позивач вправі змінити предмет або підстави позову лише за умов зміни фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи. При цьому, тягар доведення наявності зміни фактичних обставин несе саме позивач.
Водночас у поданій заяві позивач не навів обґрунтувань щодо зміни фактичних обставин. А натомість посилався на правову позицію та висновки Верховного Суду відображені в постанові за результатами касаційного перегляду.
За правилами статті 182 ГПК України, суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Саме на дану норму посилається позивач у своїй заяві.
Однак, як видно зі змісту статті 182 ГПК України, наведені норми визначають дії суду під час підготовчого засідання необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Так, у випадку наявності певних неточностей, помилок, описок тощо суд може заслухати уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. При цьому розгляд таких уточнень позовних вимог та заперечень проти них відбувається у разі необхідності та відноситься до повноважень суду.
Як було зазначено вище, процесуальні правила господарського судочинства не визначають право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тим більше такі "доповнення" та "уточнення" не допустимі під час нового розгляду справи. Адже отримавши правову позицію Верховного Суду під час касаційного перегляду, та "доповнивши" або "уточнивши" свої позовні вимоги на основі висновків касаційного суду, позивач порушує баланс процесуальної рівності сторін та ставить під сумнів принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства.
Суд нагадує, що положеннями частини 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (частина 3 статті 2 ГПК України).
Вочевидь, під час попереднього розгляду позивачу також були відомі обставини щодо того, які саме об`єкти включає в себе цілісний майновий комплекс за адресою: м.Рівне, вул. Старицького, 21.
А проте, позивач лише зараз подав до суду заяву про "уточнення позовних вимог" та по суті змінює таку вимогу, додавши до вимоги про визнання права власності на частку у цілісному майновому комплексі ("визнати право власності на частку 2/3 частки, що є еквівалентом...") певний перелік об`єктів нерухомого майна.
На думку суду, таким чином позивач намагається змінити предмет позову, доповнивши вимогу щодо частки у праві власності на майно (по суті - частки у спільній частковій власності), яка є самостійним об`єктом цивільних прав, новими вимогами, що спрямовані на об`єкти нерухомого майна.
Суд ще раз зауважує, що предметом спору за пред`явленою позивачем вимогою є право власності на частку. Право власності на частку у спільній власності може бути окремим об`єктом цивільних прав, а отже захист та визнання права власності на частку у спільній власності може бути окремою вимогою у позові. Також окремими об`єктами цивільних прав є об`єкти нерухомого майна. А відповідними способами захисту можуть бути визнання права власності на окремо визначений об`єкт нерухомого майна, а також виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Водночас, у даному спорі не розглядаються вимоги про виділення частки або вимоги щодо окремо визначених об`єктів нерухомого майна - складових цілісного майнового комплексу.
Здійснивши оцінку поданої позивачем заяви про "уточнення позовних вимог" суд робить висновок, що така заява за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову. Отже, встановивши що вказана заява за своєю суттю є заявою про зміну предмета позову суд вважає за необхідне повернути позивачу вказану заяву.
3. Щодо клопотання про поновлення строків
11 лютого 2021 року позивачем подано клопотання про поновлення строків на долучення до матеріалів справи доказів, які були подані згідно з клопотанням від 21 грудня 2020 року, та за клопотанням від 02 лютого 2021 року.
За приписами статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з нормами статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Розглянувши аргументи позивача викладені в заявах про долучення доказів, а також обґрунтування висвітлені у клопотанні щодо поновлення строків для долучення до матеріалів справи доказів суд з метою повного всебічного та об`єктивного розгляду справи, з врахуванням положень статті 80 ГПК України, вважає за необхідне задоволити клопотання позивача про поновлення строків на долучення до матеріалів справи доказів.
Керуючись статтями 46, 80, 119, 182, 183, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про уточнення позовних вимог від 21 грудня 2020 року повернути заявнику.
2. Клопотання позивача про поновлення строків на долучення до матеріалів справи доказів від 11 лютого 2021 року задоволити.
3. Підготовче засідання відкласти на "23" лютого 2021 р. на 14:00 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна 26 а, в залі судового засідання (кабінеті) №11.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України документи, що підтверджують повноваження представників.
Веб-дреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/
Суддя Качур А.М.
