Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 5019/592/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Давида ОСОБА_2
до приватного підприємства "Кольортех"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"
про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу
у межах справи за заявою боржника приватного підприємства "Кольортех" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників 4, і.к. 31211021) про визнання його банкрутом
Секретар судового засідання Лиманський А ОСОБА_3 Ю.
представники сторін:
від позивача: не з`явився
від відповідача: Янчук В.В.
від третьої особи: Богун Г.О.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех".
10 жовтня 2017 року фізична особа - підприємець Ніколаєв ОСОБА_4 Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до боржника Приватного підприємства "Кольортех" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу, позовні вимоги аргументувавши тим, що на переконання позивача йому належить частина цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 62,23% від його вартості. Вказує, що майновий комплекс складається з: Будівлі контори "А2" загальною площею 393 кв.метри; Будівлі складу "Б1" загальною площею 498,1 кв. метри ; Навісу для с/г машин "В1" загальною площею 166,7 кв. метри; Матеріального складу №3 "Г1" загальною площею 269,3 кв. метри; Матеріального складу№1 "Д1" загальною площею 367,5 кв. метри; Прохідної "З" загальною площею 21,6 кв. метри.
У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення ст. 16 Цивільного кодексу України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП ОСОБА_5 за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012 року; визнати права ФОП ОСОБА_5 , як покупця за Основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - з 12.06.2012 року в частині 62,23 % від його вартості. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2016 року в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех" про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.16 р. у справі №5019/592/12 - скасовано. Вирішено змінити правовідносини між Приватним підприємством "Кольортех" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року.
Як зауважує позивач, в ході розгляду зазначеного позову та аргументів і зауважень сторін спору, Рівненським апеляційним господарським судом було встановлено, 1) легітимність Попереднього договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 р. №6, незалежно від процедури його нотаріального посвідчення; 2) факт сплати ФОП ОСОБА_5 на користь ПП "Кольортех" 62,23% вартості цілісного майнового комплексу, яка за домовленістю сторін, відображеній у додатку до Попереднього договору №6 складала 1.257.772,00 грн.; 3) факт передачі від ПП "Кольортех" ФОП Ніколаєву Д.Б. цілісного майнового комплексу у володіння та користування; 4) факт ухилення представників ПП "Кольортех" від укладання з ФОП ОСОБА_5 . Основного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, зазначеного у Попередньому договорі №6 від 12.06.2012 р.; 5) наявність всіх визначених ст.ст. 655,656 ЦК України стотних умов договору купівлі-продажу у Попередньому договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 р. №6, додатках та доповненнях до нього; 6) трансформація (зміна) правовідносин сторін спору з правовідносин за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 р. №6 на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу - з 12.06.2012 р.; 7) належність та повнота наданих ФОП Ніколаєвим Д. ОСОБА_6 . в обгрунтування позовних вимог доказів.
За наведеного позивач просить визнати за ФОП ОСОБА_5 право власності на частку цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 62,23%.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 29.05.2018 року. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року підготовче засідання відкладено на 26.06.2018 р.
Ухвалою від 26.06.2018 р. провадження у справі №5019/592/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до відповідача Приватного підприємства "Кольортех" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу - було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №5019/592/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до відповідача Приватного підприємства "Кольортех" про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 р. у справі №5019/592/12 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ПП "Кольортех" задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу – з 12.06.2012; визнано права фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.2012 в частині 62,23% від його вартості; стягнено з ПП "Кольортех" на користь фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. 2 756 грн. судового збору за подачу позовної заяви.
Постановою від 04 грудня 2018 р. Північно-західного апеляційного господарського суду, та постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У зв`язку з тим, що справа повернулася до господарського суду Рівненської області із суду касаційної інстанції, та рішення від 14.08.2018 р. у справі №5019/592/12 про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу - набрало законної сили, ухвалою від 01.07.2019 р. поновлено провадження у справі про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу, та призначено підготовче засідання.
Підготовчі засідання неодноразово відкладалися.
У процесі підготовчого провадження арбітражний керуючий Михайловський С.В. подав відзив від 24.05.2018 р. У останньому вказав, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2018 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р. у справі №5019/592/12 та справу направлено на новий розгляд, під час якого слід з`ясувати при розгляді питанння щодо укладення попереднього договору: чи було предметом попереднього договору передача права власності на нерухомість (продаж спірної нерухомості); причина, за якою попередній договір не було укладено у нотаріальній формі; якими доказами підтверджується наполягання покупця укласти попередній договір у нотаріальній формі; встановити, чи гроші, які покупець вважав оплатою купівлі нерухомості були отримані ПП "Кольортех". Тому орбітражний керуючий вважає, що розгляд даного позову про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу за наявності позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 20.02.2018 р. у даній справі та відсутності інших обгрунтувань є передчасним та безпідставиим. Відповідно просив відмовити у задоволенні цього позову.
17.07.2019 р. арбітражний керуючий Михайловський С.В. подав новий відзив, де виклав обгрунтування своєї позиції з урахуванням наявності судового рішення за результатами нового розгляду позову фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача Приватного підприємства "Кольортех" про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу. ОСОБА_7 вважає безпідставними твердження позивача про те, що він став власником сплаченої ним частки цілісного майнового комплексу за договором купівлі-продажу, у якому він визнаний судом Покупцем. Свою думку обгрунтовує статтею 392 ЦК України якою передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зазначає, що вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (вказана правова позиція неодноразово відображалась у постановах Верховного Суду України, зокрема від 06.07.2016 року у справі №3-576гс16, від 28.09.2016 у справі №6-1243цс15, від 30.03.2016 у справі №6-1851цс15). У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 №6-688ЦС15 зазначено, що "позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову)". У постанові від 02 травня 2018 у справі №910/4704/16 Верховний Суд вказав, що "підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно ст. 392 ЦК України, є оспорення або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду". В постанові від 04.07.2018 року по справі №653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду України зазначає, що "відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння". С ОСОБА_8 .Михайловський зауважує, що ні на час звернення до суду, ні станом на 15.07.2019 року позивач не є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , будь-якими доказами не підтверджено державну реєстрацію права власності. Враховуючи, що ні на момент звернення з позовом, ні на сьогоднішній день позивач не мав(має) усіх складових права власності (володіння, користування та розпорядження), обґрунтування позовної вимоги про визнання права власності положеннями ст. 328 ЦК є неправомірним, а сама вимога - безпідставною. Окрім того, на думку відповідача, є хибним висновок Позивача щодо тієї обставини, що він став власником сплаченої ним частки цілісного майнового комплексу ( АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, в якому він офіційно визнаний судом Покупцем.
Умовами Попереднього договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 6 від 12 червня 2012 року, який є договором купівлі-продажу між ПП "Кольортех" та ФОП ОСОБА_5 , не передбачено набуття Покупцем у власність частки майнового комплексу (62,23 %) цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.метрів і вартістю 782 835 грн. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що виключає набуття права власності на нерухоме майно в судовому порядку на підставі ст. 16, 328, 655, 656, 689, 691, 692 ЦК України. Також, як вбачається з рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 р. у справі №5019/592/12, Позивачем, в порушення умов Попереднього договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 6 від 12 червня 2012 року, ст. 691, 692 ЦК України, не здійснено повної оплати за цілісний майновий комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
За наведеного у сукупності просить відмовити у задоволенні позову про визнання права власності.
12 серпня 2019 року від позивача надійшла заява у порядку ч.3 ст.46 ГПК України про зміну підстав позову. У останній вказує, що на момент подання позовної заяви позивач обґрунтовував свої вимоги з посиланнями на постанову Рівненського Апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року, у справі № 5019/592/12, якою на той час було повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 за первинним позовом щодо визнання за ним зміни правовідносин та набуття прав покупця за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року, на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року, яка станом на сьогодні скасована. З урахуванням цього, зазначена постанова, не може бути більше підставою обґрунтування заявлених позивачем позовних вимог. Натомість, після скасування вказаної постанови Рівненського Апеляційного Господарського суду від 08 серпня 2017 року, у справі з`явились три нових процесуальних документи, якими позивач вважає доцільним обґрунтувати свої позовні вимоги та підставу подання ним позову. Так, 14 серпня 2018 року, Господарським судом Рівненської області, у справі № 5019/592/12, в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех", за позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, було винесено рішення яким мій позов ФОП ОСОБА_9 - було задоволено повністю та п. 2 рішення, змінено правовідносини між приватним підприємством "Кольортех" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 201 2 року. (Дане рішення набрало законної сили). Постановою від 04 грудня 2018 року Північно-західного апеляційного господарського суду, та постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 року у справі № 5019/592/12 залишено без змін.
Окремо позивач зазначає, що після набрання вищевказаними рішеннями суду законної сили, сторона позивача звернулась з відповідною заявою до органів ЦНАП щодо їхньої реєстрації на предмет права власності, однак у реєстрації вищевказаних рішень суду державним реєстратором прав на нерухоме майно, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради,Рівненської області, у реєстрації вказаних рішень суду було відмовлено - на підставі того, що вони у відповідності до ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснюють реєстрацію фактів набуття права власності на майно, предметом якого є нерухоме майно та надали роз`яснення, що право власності набувається в порядку ст. ст. 328, 355 ЦК України і додатково вказали у своїй письмовій відмові від 26 липня 2019 року, № 47975980, не визначено речові права, що підлягають реєстрації, а тому в цій частині у позивача є потреба визначити таке речове право, щоб усунути спір, що виник (шляхом визнання за позивачем права власності на частку (62,23 %), що є еквівалентом 2/3 частки від вищевказаного цілісного майнового комплексу).
22.08.2019 р. від арбітражного керуючого Михайловського С.В. надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, за якою переконаний, що заявою Позивача про зміну предмету та підстав позову від 12 серпня 2019 року, було одночасно змінено підстави та предмет позову, що з урахуванням норми ст. 46 ГПК не допускається. Про вказане неодноразово наголошував Верховний Суд, що підтверджується постановою від 22 травня 2019 року в справі № 920/369/17, постановою від 04 вересня 2018 року в справі № 910/19331/17, постановою від 24 квітня 2018 року в справі № 910/7004/17. Отже, законодавець виключає можливість одночасної зміни предмета та підстав позову згідно даної процесуальної норми (ст. 46 ГПК України). На думку Відповідача, встановлення обставин одночасної зміни предмета та підстав позову має наслідком залишення без розгляду такої заяви, оскільки вона подана з порушенням статті 46 ГПК України, а первісний позов має бути розглянуто по суті.
На згаданий відзив суд звертає увагу ОСОБА_7 , що заява подана позивачем, хоча і названа заявою про зміну предмету та підстав позову, проте із аналізу її змісту та прохальної частини вбачається, що фактично вона є заявою про зміну підстав позову, оскільки предмет позову не змінився. Дана заява відповідає вимогам ст.ст.46, 170 ГПК України, не порушує прав та інтересів сторін та інших осіб, тому прийнята судом до розгляду.
Ухвалою від 12.08.2019 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (35541, Рівненська обл., Радивилівський район, с.Крупець, код ЄДРПОУ 31259168).
22.08.2019 р. від ТзОВ "Радивилівмолоко" надійшли письмові пояснення по суті спору. Вказує, що позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріально округу Кондратюк О. В., власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко". Проведено державну реєстрацію вищезазначеного майна 14 липня 2015 року, про, що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 172945473 від 08 липня 2019 року. Натомість, з доданих до позовної заяви від 09.10.2017 року та заяви про зміну предмету від 12.08.2019 року документів, не вбачається скасування державної реєстрації спірного майна за Товариством з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" чи визнання, в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріально округу Кондратюк О. В. В свою чергу Позивачем не надано суду правовстановлюючих документів, які б підтверджували зареєстроване право власності саме за Позивачем. Окрім того, третій особі незрозуміло на яких підставах Позивач стверджує, що він став власником сплаченої ним частки цілісного майнового комплексу (м АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, в якому він офіційно визнаний судом Покупцем.
На переконання третьої особи ТзОВ "Радивилівмолоко" відповідно до умов Попереднього договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 6 від 12 червня 2012 року, який є договором купівлі-продажу між ПП "Кольортех" та ФОП ОСОБА_5 , не передбачено набуття Покупцем у власність частки майнового комплексу (62,23 %) цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.метрів і вартістю 782 835 грн. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що виключає набуття права власності на нерухоме майно в судовому порядку. Окрім того, Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 6 від 12 червня 2012 року, який є договором купівлі-продажу між ПП "Кольортех" та ФОП ОСОБА_5 , сторонами визначено предмет договору - цілісний майновий комплекс, який знаходиться в АДРЕСА_1 та ціну договору - 200 000,00 доларів США. Проте, як вбачається з рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 р. у справі № 5019/592/12, Позивачем, в порушення умов Попереднього договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 6 від 12 червня 2012 року, ст. 691, 692 ЦК України, не здійснено повної оплати за цілісний майновий комплекс, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що виключає визнання права власності на вказане майно в судовому порядку.
Таким чином, ТзОВ "Радивилівмолоко" просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 23.08.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено спір до розгляду по суті на 10.09.2019 р. У подальшому розгляд справи відкладено на 17.09.2019 р.
У судових засіданнях 10.09.2019 р. та 17.09.2019 р. заслухано пояснення представників сторін, за якими кожна із них висловила доводи, що співпадають з позицією, викладеною у письмових заявах по суті спору. Також досліджено письмові докази, учасники у справі виступили у судових дебатах.
17.09.2019 р. у судовому засіданні на стадії судових дебатів оголошено перерву до 03.10.2019 р.
03 жовтня 2019 року представники позивача не прибули до суду.
Представник відповідача та третьої особи у засіданні виступили у судових дебатах.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
12 червня 2012 року між ПП "Кольортех" (в особі директора ОСОБА_10 С ОСОБА_3 М.) (продавець), ОСОБА_5 (покупець) та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_11 було укладено попередній договір купівлі-продажу №6 (далі попередній договір), відповідно до якого продавець та покупець зобов`язались у майбутньому в строк до 31.12.2012 року укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором. Згідно умов попереднього договору, сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: продавець ПП "Кольортех"; покупець - ОСОБА_5 ; об`єкт - цілісний майновий комплекс, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Онофрійчук С.Й. 29 червня 2005 року за реєстром №4511, та зареєстрованих бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 1952466, записано в реєстрову книгу №103-1189 під №10; ціна визначається сторонами у розмірі 200 000,00 доларів США. Інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.
Відповідно до Попереднього договору продавець також зазначив, що даний об`єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває, прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передає продавцеві гроші в сумі 265 000,00 грн., факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми. В цей же день на виконання укладеного Попереднього договору, позивач передав за розпискою ОСОБА_11 , як довіреній особі продавця, 265 000,00 грн. в якості часткової оплати вартості об`єкту (майнового комплексу).
Розписками від 28 вересня 2012 року на суму 30 000,00 грн., від 28 вересня 2012 року на суму 30 000,00 грн., від 07 лютого 2014 року на суму 11 000,00 доларів США та платіжними дорученнями №124 від 25 жовтня 2012 року і №126 від 14 листопада 2012 року на суму 55 000,00 грн. ОСОБА_12 позивач перерахував на виконання даного договору кошти на загальну суму 395000,00 грн.
17 серпня 2012 року, між ПП "Кольортех" в особі директора ОСОБА_13 , як продавцем, ОСОБА_11 , як поручителем зі сторони продавця, та ФОП ОСОБА_5 , як покупцем, було укладено Додаток до попереднього договору купівлі-продажу №6, в якому встановлено вартість майнового комплексу в сумі 1 257 772,00 грн. та графік погашення даної вартості.
07 лютого 2014 року, поручителем зі сторони продавця - ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , було складено Акт здачі-приймання, згідно якого останнім було проведено будівельно-ремонтні роботи майнового комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 на загальну суму 387835,00 грн.
У подальшому у серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення ст. 16 Цивільного кодексу України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП ОСОБА_5 за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012 року; визнати права ФОП ОСОБА_5 , як покупця за Основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - з 12.06.2012 року в частині 62,23 % від його вартості.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2016 року в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех" про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.16 р. у справі №5019/592/12 - скасовано. Вирішено змінити правовідносини між Приватним підприємством "Кольортех" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 у справі № 5019/592/12 скасовано, справу № 5019/592/12 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду спору рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ПП "Кольортех" задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу – з 12.06.2012; визнано права фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.2012 в частині 62,23% від його вартості; стягнено з ПП "Кольортех" на користь фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. 2 756 грн. судового збору за подачу позовної заяви.
Постановою від 04.12.2018 р. Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ліквідатора ПП "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 18.04.2019 р. касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 р. у справі №5019/592/12 залишено без змін.
У подальшому після набрання вищевказаними рішеннями суду законної сили позивач звернувся із заявою до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований у АДРЕСА_1 .
Рішенням №47975980 від 26.07.2019 р. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності за ОСОБА_5 на цілісний майновий комплекс з реєстраційним номером 663889656101, що розташований у АДРЕСА_1 .
Підставою відмови зазначено, що у відповідності до ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згаданий орган здійснює реєстрацію фактів набуття права власності на майно, нерухоме майно у випадках коли є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності набувається в порядку ст. ст. 328, 355 ЦК України. У судовому рішенні, яке подано як підстава для реєстрації прав, не визначено речові права, що підлягають реєстрації, не визначено розміру частки заявника у праві спільної часткової власності. Заявником ОСОБА_5 надано документи, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
У зв`язку із наведеними обставинами ФОП ОСОБА_5 переконаний, що має право на реєстрацію за ним права власності на частину цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 62,23% від його вартості. Тому звернувся до господарського суду із даним позовом та просить його задоволити.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.
Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
Крім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 25.12.1997р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Через норму частини 1,2 статті 4 ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб`єктів господарювання передбачено визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Згідночастин 1,3,4 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Сформульована позивачем у позовній заяві по справі №5019/592/12 підстава позову підпадає під правове регулювання ст. 392 Цивільного кодексу України.
Стаття 392 ЦК України "Визнання права власності" законодавцем закріплена у Главі 29 "Захист права власності".
Відповідно до ст 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у випадках: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.
Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.
Разом з тим відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Згідно ч 1 ст 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частиною 4 статті 334 ЦК України зазначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч 1 ст 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частинами 2 та 4 статті 182 ЦК України передбачено, що державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав
Згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Під час розгляду справи №5019/592/12 судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано 14.07.2015 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко". Підстава виникнення пава власності зазначена: договір купівлі-продажу, серія та номер 724, виданий 14.07.2015 р. Копія цього договору купівлі-продажу та Інформація з Державного реєстру речових прав на майно міститься у матеріалах справи.
Докази того, що згаданий договір купівлі-продажу та запис у державному реєстрі речових прав визнано недійсними, скасовано тощо, у справі відсутні. А відтак вони є чинними.
Позивачем не надавалися суду документи, які б засвідчували зареєстроване за ним право власності на спірний об`єкт нерухомості. Рівно як і не надавалися докази того, що такі документи у нього були, але втрачені.
З огляду на це, за змістом інформації з Державного реєстру прав ФОП ОСОБА_5 не є зареєстрованим власником (співвласником) цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Однією з підстав пред`явлення даного позову ФОП ОСОБА_5 зазначає встановлене судовими рішеннями визнання його права як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.
У даному випадку суд констатує, що поняття визнання (наведеними вище судовими рішеннями у справі №5019/592/12) права фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.2012 в частині 62,23% від його вартості, не є тотожним та рівноцінним поняттю реєстрації права державної власності та не є фактом власне встановлення права власності на спірний об`єкт нерухомості.
Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові № 6-318цс15 від 24 червня 2015 року, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).
Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про можливість подання позову про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц).
Судом встановлено, що позивач не є у даний час та не був зареєстрований власником спірного об`єкта нерухомості, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно на підставі ст.392 Цивільного кодексу України.
В контексті наведеного у сукупності, в позові слід відмовити.
У відповідності до ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2019 року.
Суддя Бережнюк В.В.
