ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
27 березня 2017 року
Справа № 5019/592/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого),
Куровського С.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
ДПІ у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
на постанову
Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року
у справі Господарського суду
№ 5019/592/12 Рівненської області
за заявою
Приватного підприємства "Кольортех"
до
Приватного підприємства "Кольортех"
про
визнання банкрутом
ліквідатор
Михайловський С.В.
ВСТАНОВИВ:
подана ДПІ у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - скаржником) касаційна скарга на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року у справі №5019/592/12 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.
Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З матеріалів касаційної скарги органу державної фіскальної служби вбачається, що на підтвердження направлення копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у даній справі про банкрутство скаржник надав оригінали описів вкладень у цінні листи, надіслані на адресу боржника - Приватного підприємства "Кольортех", ліквідатора Михайловського С.В. та кредитора боржника - ТОВ "Приватні інвестиції", якого замінено правонаступником згідно з постановою апеляційного суду від 18.01.2017 року у даній справі (том матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 року у справі №5019/592/12, а.с. 102 - 104).
Разом з тим, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами ТОВ "Радивилівмолоко", прав та обов'язків якого, як правонаступника кредитора боржника - ТОВ "Приватні інвестиції, стосується оскаржувана в касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції.
З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, яким встановлено ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення та ухвали господарського суду.
Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 року, чинним з 01.01.2017 року, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року становив 1 600 грн.
Отже, за подання скаржником у лютому 2017 року касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 18.01.2017 року, прийняту за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 15.12.2016 року про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Радивилівмолоко" про заміну кредитора у справі, підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 600 грн.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги органу державної фіскальної служби, скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 18.01.2017 року у справі №5019/592/12 у встановлених порядку та розмірі.
З огляду на таке, касаційна скарга ДПІ у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 1113 ГПК України. При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 1113 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ДПІ у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року у справі №5019/592/12 повернути скаржнику.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді С.В. Куровський
Н.Г. Ткаченко
