ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року Справа № 5019/592/12
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників сторін:
позивача : Луцик К.В., Зражевська Я.О.
відповідача: Янчук В.В.
третьої особи: Богун Г.О., Грисюк А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича (вх.№3279/19 від 28 грудня 2019 року) на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 (повний текст рішення складено 11 жовтня 2019 року, суддя Бережнюк В.В.)
за позовом фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича
до Приватного підприємства "Кольортех"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко"
про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу
у межах справи за заявою боржника - ПП "Кольортех" про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех"
ВСТАНОВИВ:
10 жовтня 2017 року фізична особа - підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до боржника Приватного підприємства "Кольортех" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу, позовні вимоги аргументувавши тим, що на переконання позивача йому належить частина цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.м., розташованого за адресою: м.Рівне, вул. Старицького 21, в розмірі 62,23% від його вартості.
12 серпня 2019 року від позивача надійшла заява у порядку частини 3 статті 46 ГПК України про зміну підстав позову, а саме про визнання за фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем права власності на 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% відсотки цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.Старицького, буд.21.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2019 року у справі №5019/592/12 заяву позивача про зміну підстав позову задоволено та прийнято до розгляду.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко", про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи про банкрутство ПП "Кольортех".
Вказане рішення мотивоване тим, що позивач не є у даний час та не був зареєстрований власником спірного об`єкта нерухомості, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на рішення господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2018 року та постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року та яким було задоволено позов фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех" та змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12 червня 2012 року, визнано права фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м.Рівне, вул.Старицького, 21 з 12 червня 2012 року в частині 62,23% від його вартості.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що сторони дійсно уклали договір купівлі-продажу без дотримання нотаріальної форми його укладення, передбаченої чинним законодавством України, відбулось повне виконання договору сторонами: позивач сплатив відповідачу обумовлену у договорі купівлі-продажу частину вартості придбаного майна, відповідач передав позивачу майно, позивач володіє та користується цим майном, чого не спростовано жодним доказом, але не має можливості належним чином оформити правочин через відмову продавця від нотаріального посвідчення, що є підставами для визнання за позивачем права власності на придбане за цим правочином нерухоме майно.
Автоматизованою системою документообігу суду було визначено колегію суддів для розгляду справи №5019/592/12 у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В..
Ухвалою від 20 листопада 2019 року у даній справі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 залишено без руху. Зобов`язано апелянта - протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника Луцик К.В. на підписання апеляційної скарги.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду "Щодо призначення заміни судді-члена колегії у судовій справі" від 24 грудня 2019 року №01-04/1093, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Коломис В.В. призначено заміну судді-члена колегії у справі №5019/592/12.
Згідно із витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2019 року для розгляду справи №5019/592/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., судді Тимошенко О.М., Демидюк О.О.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 грудня 2019 року у справі №5019/592/12 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 повернуто скаржнику, оскільки не усунуто недоліки вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
28 грудня 2019 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року, відповідно до якої останній просить рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, копія посвідчення учасника УБД та докази надіслання апеляційної скарги сторонам. Апеляційна скарга підписана особисто позивачем.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 січня 2020 року у справі №5019/592/12 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича (вх.№3279/19 від 28 грудня 2019 року) на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 залишено без руху. Зобов`язано апелянта - протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку
09 січня 2020 року від фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги до якої додано копію скарги від 08 грудня 2019 року, копія епікризу від 20 грудня 2019 року, копію епікризу від 03 січня 2019 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2020 року поновлено фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12; розгляд апеляційної скарги призначено на "18" лютого 2020 р. об 10:00год.; зупинено дію рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12.
24 січня 2020 року від ТОВ "Радивилівмолоко" надійшли письмові пояснення №33 від 22 січня 2020 року на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. Третя особа не погоджується з правовою позицією позивача, натомість вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2019 року є законним та обгрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, при прийнятті рішення судом першої інстанції враховано, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кондратюк О.В., власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.Старицького, 21, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко". Проведено державну реєстрацію вищезазначеного майна 14 липня 2015 року, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №172945473 від 08 липня 2019 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року зупинено провадження у справі №5019/592/12 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 до повернення матеріалів справи з Верховного Суду.
Ухвалою від 18 червня 2020 року поновлено провадження у справі №5019/592/12 та призначено дату судового засідання на 30 червня 2020 року.
В судовому засіданні 30 червня 2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14 липня 2020 року.
14 липня 2020 року, безпосередньо в судовому засідання через адвоката Зражевську Я.О., від фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. надійшло клопотання щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції з проханням доручити її проведення Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор".
Відповідно до положень статті 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.
Проте, суд зазначає, що клопотання фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. про участь у судовому засіданні 14 липня 2020 року в режимі відеоконференції надійшло до суду 14 липня 2020 року, тобто, з порушенням строку, встановленого частиною 7 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому слід зазначити, що оскільки явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася, сторони не позбавлені права висловити власні позиції та міркування шляхом подання до суду письмових заяв по суті справи відповідно до параграфу 1 глави 1 розділу ІІІ ГПК України. Також, право позивача на участь у судовому засіданні забезпечене присутністю двох адвокатів.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотанні щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представники відповідача та третьої особи повністю заперечили проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на викладене у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 червня 2012 року між ПП "Кольортех" (в особі директора Соколовського С.М.) (продавець), Ніколаєвим Давидом Борисовичем (покупець) та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу №6 (далі попередній договір), відповідно до якого продавець та покупець зобов`язались у майбутньому в строк до 31 грудня 2012 року укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором. Згідно умов попереднього договору, сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: продавець ПП "Кольортех"; покупець - Ніколаєв Д.Б. ; об`єкт - цілісний майновий комплекс, який знаходиться в м. Рівне по вул. Старицького, 21, що належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Онофрійчук С.Й. 29 червня 2005 року за реєстром №4511, та зареєстрованих бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 1952466, записано в реєстрову книгу №103-1189 під №10; ціна визначається сторонами у розмірі 200 000,00 доларів США. Інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.
Відповідно до Попереднього договору продавець також зазначив, що даний об`єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває, прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передає продавцеві гроші в сумі 265 000,00 грн., факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми. В цей же день на виконання укладеного Попереднього договору, позивач передав за розпискою ОСОБА_2 , як довіреній особі продавця, 265 000,00 грн. в якості часткової оплати вартості об`єкту (майнового комплексу).
Розписками від 28 вересня 2012 року на суму 30 000,00 грн., від 28 вересня 2012 року на суму 30 000,00 грн., від 07 лютого 2014 року на суму 11 000,00 доларів США та платіжними дорученнями №124 від 25 жовтня 2012 року і №126 від 14 листопада 2012 року на суму 55 000,00 грн. ОСОБА_3 позивач перерахував на виконання даного договору кошти на загальну суму 395000,00 грн.
17 серпня 2012 року, між ПП "Кольортех" в особі директора Соколовського С.М., як продавцем, ОСОБА_2 , як поручителем зі сторони продавця, та ФОП Ніколаєвим Д.Б., як покупцем, було укладено Додаток до попереднього договору купівлі-продажу №6, в якому встановлено вартість майнового комплексу в сумі 1 257 772,00 грн. та графік погашення даної вартості.
07 лютого 2014 року, поручителем зі сторони продавця - ОСОБА_2 та Ніколаєвим Д.Б. , було складено Акт здачі-приймання, згідно якого останнім було проведено будівельно-ремонтні роботи майнового комплексу, що розташований по вул. Старицького, 21 в м. Рівне на загальну суму 387835,00 грн.
У подальшому у серпні 2016 року фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення ст. 16 Цивільного кодексу України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012 року; визнати права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за Основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 - з 12 червня 2012 року в частині 62,23 % від його вартості.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2016 року в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех" про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2016 року у справі №5019/592/12 - скасовано. Вирішено змінити правовідносини між Приватним підприємством "Кольортех" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2016 року у справі №5019/592/12 скасовано, справу № 5019/592/12 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду спору рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12 позов фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех" задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року; визнано права фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича, як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Старицького, 21 в м. Рівне з 12 червня 2012 року в частині 62,23% від його вартості; стягнено з ПП "Кольортех" на користь фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. 2 756 грн. судового збору за подачу позовної заяви.
Постановою від 04 грудня 2018 року Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ліквідатора ПП "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2018 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12 залишено без змін.
Вказаним рішенням було встановлено, що 12 червня 2012 року між ПП "Кольортех" (продавець), фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Ніколаєвим Д.Б. (покупець) та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу №6, відповідно до якого продавець та покупець зобов`язались у майбутньому, в строк до 31 грудня 2012 року, укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що розташований у м. Рівне, вул. Старицького, 21.
Згідно з умовами попереднього договору сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: ціну продажу майна - 200 000 доларів США та порядок його передачі від продавця до покупця. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передав продавцеві гроші в сумі 265 000 грн., факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми. Згідно договору зазначена сума розцінюється сторонами, як аванс у рахунок наступного договору купівлі-продажу. У разі, коли договір купівлі-продажу не відбудеться, продавець зобов`язується повернути покупцеві отриманий від нього аванс у повній сумі протягом трьох діб із дня вимоги, заявленої у письмовій формі.
Судами було встановлено, що 17 серпня 2012 року між ПП "Кольортех", ФОП Ніколаєвим Д.Б. та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_2 . підписано додаток до зазначеного договору №6, в якому сторони встановили графік погашення заборгованості покупцем за договором купівлі-продажу №6 на період липень 2012 - травень 2013 на загальну суму 1 257 772 грн., який покупцем розтлумачено як угоду, згідно з якою сторони перейшли до реального виконання умов договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, оскільки вона передбачала умови виконання саме договору-купівлі-продажу, а не попереднього договору.
Судами також встановлено, що ФОП Ніколаєв Д.Б. на виконання умов укладеного договору вступив у володіння спірним майновим комплексом з моменту укладення договору №6 та почав у ньому капітальний ремонт, витративши на нього 387 835 грн. та передав представникам продавця готівкових коштів на загальну суму 415 200 грн. упродовж 2012-2014 років.
Оцінивши зміст волевиявлення сторін на реальне виконання умов договору купівлі-продажу та фактичне вчинення сторонами договору дій, які підтверджують реальну передачу майна, проведення у ньому капітального ремонту, часткову оплату за спірне майно, особливості провадження даної у справи про банкрутство, суди дійшли висновку про можливість надання позивачу такого способу захисту як "зміна правовідношення" згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та "визнання за ним прав покупця" на частку в майновому комплексі боржника 62,23%, що також передбачено пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
У подальшому після набрання вищевказаними рішеннями суду законної сили позивач звернувся із заявою до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради щодо реєстрації за Ніколаєвим Давидом Борисовичем права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований у м.Рівне, вул.Старицького, 21.
Рішенням №47975980 від 26 липня 2019 року Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності за Ніколаєвим Давидом Борисовичем на цілісний майновий комплекс з реєстраційним номером 663889656101, що розташований у м .Рівне, вул.Старицького, 21.
Підставою відмови зазначено, що у відповідності до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згаданий орган здійснює реєстрацію фактів набуття права власності на майно, нерухоме майно у випадках коли є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності набувається в порядку статей 328, 355 Цивільного кодексу України. У судовому рішенні, яке подано як підстава для реєстрації прав, не визначено речові права, що підлягають реєстрації, не визначено розміру частки заявника у праві спільної часткової власності. Заявником Ніколаєвим Д.Б. надано документи, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
У зв`язку із наведеними обставинами ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до господарського суду Рівненської області з вимогою про реєстрацію за ним права власності на 2/3 частини цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.м., розташованого за адресою: м.Рівне, вул. Старицького 21, в розмірі 62,23% від його вартості. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з позивачем, що відповідно до обсягу позовних вимог, що складає 62,23% від загальної вартості цілісного майнового комплексу, частка складає 2/3 від загальної площі комплексу /т.1, а.с.158/.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову у позові, оскільки позивач не є у даний час та не був зареєстрований власником спірного об`єкта нерухомості, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно на підставі статті 392 Цивільного кодексу України. Місцевий господарський суд не дослідив доказів у справі, не дав оцінку преюдиційності рішенню господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12.
Тому, колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.
Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
Крім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Через норму частини 1, 2 статті 4 ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 14 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно частин 1, 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у випадках: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому, стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.
Передумовою для застосування зазначеної статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, способу для відновлення порушеного права. Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі №3-191гс14, від 06 липня 2016 року у справі №3-576гс16 та у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18.
Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12, яке було залишено без змін апеляційною та касаційною інстанцією було встановлено, що ФОП Ніколаєв Д.Б. на виконання умов укладеного договору вступив у володіння спірним майновим комплексом з моменту укладення договору №6 та почав у ньому капітальний ремонт, витративши на нього 387 835 грн. та передав представникам продавця готівкових коштів на загальну суму 415 200 грн. упродовж 2012-2014 років. Оцінивши зміст волевиявлення сторін на реальне виконання умов договору купівлі-продажу та фактичне вчинення сторонами договору дій, які підтверджують реальну передачу майна, проведення у ньому капітального ремонту, часткову оплату за спірне майно, особливості провадження даної у справи про банкрутство, суди дійшли висновку про можливість надання позивачу такого способу захисту як "зміна правовідношення" згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та "визнання за ним прав покупця" на частку в майновому комплексі боржника 62,23%, що також передбачено пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Отже, в силу статті 75 ГПК України вищенаведені обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, визнання права фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича, як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Старицького, 21 в м. Рівне з 12.06.2012 в частині 62,23% від його вартості свідчить про встановлення права власності на спірний об`єкт нерухомості у вказаній частці. Колегія суддів констатує про відсутність іншого, окрім зазначеного, способу для відновлення порушеного права. Задоволення позову про визнання права власності у даній справі не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, а саме на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у даній справі.
Колегія суддів приймає до уваги, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
Позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, яке він набув на законних підставах. Саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду. Належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на частку у цілісному майновому комплексі.
Крім того, місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а саме не розглянуто в установленому порядку відповідно до частини 2 статті 50 ГПК України заяву ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача /т.1, а.с.36/. Заява мотивована тим, що майно, яке є предметом спору з 17 жовтня 2008 року перебувало в іпотеці ПАТ "Кредобанк", було обтяжене забороною відчуження, накладеного нотаріусом, а також перебувало під арештом в рамках зведеного виконавчого провадження. Заявник є правонаступником банку за умовами договору факторингу.
Колегія суддів вважає, що порушенням судом першої інстанції норм процесуального права не впливає на вирішення спору, та само по собі не є підставою для зміни, скасування судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав залучення третьою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", оскільки перебування під арештом спірного майна не впливає на права і обов`язки заявника. Заявник відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України не оспорює право власності інших осіб, не звертався з самостійними вимогами на предмет спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою, місцевим судом було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича задоволенню.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 задоволити.
Рішення господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі №5019/592/12 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.
Визнати право власності фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв.метрів і вартістю 782835 грн. розташованого за адресою: м .Рівне, вул. Старицького, 21.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №5019/592/12 повернути до господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "16" липня 2020 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
