ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 5019/592/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович,
представник позивача адвокат Зражевська Я.О. (ордер серії РН-732 №005 від 18.04.2019), адвокат Луцик К.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №720 від 14.01.2010)
відповідач (боржник) Приватне підприємство "Кольортех",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"
розглянув касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 04.12.2018
у складі колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Коломис В.В.
та рішення Господарського суду Рівненської області
від 14.08.2018
у складі судді Бережнюк В.В.
за позовом фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича
до Приватного підприємства "Кольортех"
про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу
в межах справи №5019/592/12
про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех"
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 22.12.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду, ліквідатор Приватного підприємства "Кольортех" Михайловський Сергій Володимирович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
2. 31.01.2019, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 21.01.2019, колегією суддів: Катеринчук Л.Й. головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №5019/592/12 за касаційною скаргою ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 та призначено її розгляд в судовому засіданні 19.03.2019 о 09 год. 45 хв.
3. Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2019 відкладено розгляд касаційної скарги ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 на 18.04.2019 о 10 год. 00 хв.
4. 20.02.2019 позивач фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович поштовою кореспонденцією надіслав відзив на касаційну скаргу.
5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статей 203, 209, 317, 635, 657 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року (далі Закон про банкрутство), статей 83-86 Господарського процесуального кодексу України.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
6. Провадження у справі №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" (далі ПП "Кольортех ", боржник) порушене ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.04.2012, а 23.05.2012 ухвалою Господарського суду Рівненської області введено процедуру розпорядження майном боржника Приватного підприємства Кольортех, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Мельника І.А.
7. 19.09.2012 ухвалою Господарського суду Рівненської області було затверджено реєстр вимог кредиторів в сумі грошових вимог кредиторів 3 263 779, 48 грн., у складі:
- Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби з грошовими вимогами на суму 277 413, 02 грн., у тому числі 238 393, 64 грн. основного боргу /третьої черги задоволення/, 39 019, 38 грн. неустойки (штраф, пеня) /шостої черги задоволення/;
- ТОВ Фінансова компанія Приватні інвестиції з грошовими вимогами на суму 2 985 293, 46 грн., у тому числі 2 453 913, 87 грн. вимоги, що забезпечені заставою /першої черги задоволення/, 531 379, 59 грн. неустойки (штраф, пеня) /шостої черги задоволення/ та 1 073 грн. судових витрат /першої черги задоволення/.
8. Постановою Господарського суду Рівненської області у справі № 5019/592/12 було припинено процедуру розпорядження майном ПП Кольортех 05.02.2014, визнано його банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Михайловського С.В. та відкрито ліквідаційну процедуру боржника строком на 12 місяців. У подальшому повноваження Михайловського С.В. подовжувалися судом.
9. 23.12.2015 ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі №5019/592/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, ліквідовано юридичну особу ПП Кольортех, а вимоги усіх кредиторів визнано погашеними; виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі припинено. Зазначена ухвала скасована постановою Рівненського апеляційного господарського суду 09.02.2016 з передачею справи на розгляд місцевого суду на стадії ліквідації в іншому складі суду. Постанова апеляційного суду залишена без змін постановою ВГСУ 12.04.2016.
10. 28.03.2016 року фізична особа-підприємець Ніколаєв Б.Д. звернувся до місцевого суду з позовною заявою в межах провадження у справі про банкрутство №5013/582/12 до відповідача ПП "Кольортех" про зміну правовідносин між ПП "Кольортех" та фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Д.Б. за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12.06.2012 в судовому порядку, як один із способів захисту цивільних прав згідно пункту 6 частини 2 статті 16 ЦК України та визнання за ним права покупця на 62,23% цілісного майнового комплексу ПП "Кольортех", розташованого в місті Рівне, вул. Старицького, 21 за цим договором купівлі-продажу.
11. Ухвалою суду 26.08.2016 позовна заява прийнята до розгляду. Спір слухався судами неодноразово. Постановою Верховного Суду 20.02.2018 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 у справі №5019/592/12 з розгляду даного спору скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 позов фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех" задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12.06.2012; визнано права фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича, як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.2012 в частині 62,23% від його вартості; стягнено з ПП "Кольортех" на користь фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. 2 756 грн. судового збору за подачу позовної заяви.
13. Судом встановлено, що 12.06.2012 між ПП Кольортех (продавець), фізичною особою-підприємцем (далі ФОП) ОСОБА_3 (покупець) та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу №6 (далі попередній договір), відповідно до якого продавець та покупець зобов`язались у майбутньому, в строк до 31.12.2012, укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.
Згідно з умовами попереднього договору сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: ціну продажу майна 200 000 доларів США та порядок його передачі від продавця до покупця. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передав продавцеві гроші в сумі 265 000 грн., факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми. Згідно договору зазначена сума розцінюється сторонами, як аванс у рахунок наступного договору купівлі-продажу. У разі, коли договір купівлі-продажу не відбудеться, продавець зобов`язується повернути покупцеві отриманий від нього аванс у повній сумі протягом трьох діб із дня вимоги, заявленої у письмовій формі.
14. Суд встановив, що 17.08.2012 між ПП Кольортех, ФОП Ніколаєвим Д.Б. та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_1 підписано додаток до зазначеного договору №6, в якому сторони встановили графік погашення заборгованості покупцем за договором купівлі-продажу №6 на період липень 2012 травень 2013 на загальну суму 1 257 772 грн., який покупцем розтлумачено як угоду, згідно з якою сторони перейшли до реального виконання умов договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, оскільки вона передбачала умови виконання саме договору-купівлі-продажу, а не попереднього договору.
15. Суд встановив, що ФОП Ніколаєв Д.Б. на виконання умов укладеного договору вступив у володіння спірним майновим комплексом з моменту укладення договору №6 та почав у ньому капітальний ремонт, витративши на нього 387 835 грн. та передав представникам продавця готівкових коштів на загальну суму 415 200 грн. упродовж 2012-2014 років.
16. Суд встановив, що з липня 2014 року по грудень 2014 року ОСОБА_3 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, що в значній мірі ускладнило своєчасний захист ним своїх майнових інтересів в даній справі про банкрутство (том 2 матеріалів, які стосуються позову ОСОБА_3 , а.с. 82-86).
17. Оцінивши зміст волевиявлення сторін на реальне виконання умов договору купівлі-продажу та фактичне вчинення сторонами договору дій, які підтверджують реальну передачу майна, проведення у ньому капітального ремонту, часткову оплату за спірне майно, особливості провадження даної у справи про банкрутство, місцевий суд дійшов висновку про можливість надання позивачу такого способу захисту як "зміна правовідношення" згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 ЦК України та "визнання за ним прав покупця" на частку в майновому комплексі боржника 62,23%, що також передбачено пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України.
18. Судом спростовані твердження розпорядника майна Михайловського С.В. про те, що спірний договір укладено в період стадії розпорядження майном боржника без погодження з розпорядником майна боржника і майно, яке є предметом договору, перебуває під забороною відчуження, оскільки дійсно 17.04.2012 ухвалою Господарського суду Рівненської області, у справі №5019/592/12, було порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та накладено арешт на все майно та грошові кошти, проте відповідно до частини 3 статті 11 Закону про банкрутство, у редакції, чинній на час прийняття ухвали, повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Кольортех" опубліковано на офіційному сайті Вищого господарського суду України та в газеті "Голос України" №123 (5373) 10.07.2012, в той час як попередній договір купівлі-продажу №6 сторонами було укладено 12.06.2012, тобто до офіційного оприлюднення відомостей про порушення справи про банкрутство стосовно продавця за договором, а продавець - ПП "Кольортех" при реалізації свого майна не вказав про дану обставину, а в попередньому договорі взагалі зазначив, що останнє нікому не продане, не подароване, не заставлене, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі не перебуває і прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає.
Судом зазначено, що ФОП Ніколаєв Д.Б., як покупець, приймаючи рішення про набуття у власність та укладаючи попередній договір цілісного майнового комплексу не знав та не міг знати, що відносно ПП "Кольортех" порушено провадження про банкрутство, що його майно знаходиться під забороною і що при його реалізації необхідне погодження з розпорядником майна боржника.
19. Щодо посилань ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на наявність укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ПП "Кольортех" Договору іпотеки №424-08/1 від 17.10.2008, за яким було передано в іпотеку ПАТ "Кредобанк" цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: 33016, місто Рівне, вул. Старицького, 21, суд врахувавши, що продавець - ПП "Кольортех" при реалізації свого майна промовчав про дану обставину, а в Попередньому договорі взагалі зазначив, що даний об`єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває і прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає, зазначив, що визнання за ФОП Ніколаєвим Д.Б. прав покупця на 62,23% частини цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу приписів Закону України "Про іпотеку", не припиняє в цій частині іпотеку, іпотека є дійсною для нового набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
20. 04.12.2018 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ліквідатора ПП "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 - без змін.
21. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про зміну правовідносин сторін договору в судовому порядку та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу на частину спірного приміщення з огляду на те, що сторонами, відповідно до свого волевиявлення, погоджено усі істотні умови договору щодо купівлі-продажу майна, що підтверджується укладанням попереднього договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 6 від 12.06.2012, фактичним вчиненням сторонами дій з передачі набувачу у володіння спірного приміщення, здійсненням його капітального ремонту, частковою оплатою за спірне майно та врахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство, які не обмежують суд в цивільно-правових засобах захисту прав осіб, а дозволяють застосування спеціальних заходів захисту майнових прав учасників провадження, властивих для процедур банкрутства.
22. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про необізнаність позивача, як покупця, про факт порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Кольортех", що майно відповідача знаходилося під забороною та про те, що при його реалізації необхідне погодження з розпорядником майна боржника, зазначивши про те, що відповідач, укладаючи спірний договір №6 зазначив про те, що даний об`єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, у спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває і прав на нього у третіх осіб, у тому числі права привілейованої купівлі, немає.
23. Апеляційний суд спростував висновки про нікчемність оспорюваного договору з посиланням на досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, відбулось часткове його виконання, майно було фактично передано покупцю у володіння, користування та розпорядження, в свою чергу покупець проводив ремонтні роботи цього майна та розпоряджався ним у власних цілях, матеріалами справи підтверджується факт неодноразового звернення позивача до відповідача щодо нотаріального посвідчення правочину, що спростовує доводи ТОВ "Приватні інвестиції" про його нікчемність.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (відповідача)
24. Скаржник доводив, що згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, натомість судами не надано оцінку того, що попередній договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально, що суперечить частині 1 статті 635 ЦК України та статтям 209, 657 ЦК України, отже, враховуючи приписи статті 220 ЦК України, даний договір є нікчемним.
25. Скаржник доводив, що в порушення частини 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спірний правочин щодо нерухомого майна, належного боржнику повинен був укладатися виключно за згодою розпорядника майна боржника.
26. Скаржник стверджував, що цілісний майновий комплекс, зазначений у попередньому договорі, з 17.10.2008 перебував в іпотеці, був обтяжений забороною відчуження, саме по цій причині сторонами попереднього договору не було дотримано вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, оскільки наявність заборон та обтяжень накладених на спірне майно відповідно до положень частини 3 статті 46-1 та пункту 1 частини 1 статті 49 Закону України "Про нотаріат" (в редакції чинній на дату підписання попереднього договору) унеможливлювали нотаріальне посвідчення договору щодо такого майна.
27. Скаржник доводив, що суди в порушення норм матеріального права, а саме статей 317, 761 ЦК України, не дослідили обставин, що підтверджують законність фактичної передачі цілісного майнового комплексу позивачу.
28. Скаржник аргументував, що судами враховано експертно-правовий висновок, який не відповідає вимогам статті 108 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
29. Позивач фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович у відзиві на касаційну скаргу зазначив про обґрунтованість та законність винесених рішень та просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Позивач зазначив, що за правилами частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, та зауважив, що попередній договір містив усі істотні умови договору купівлі-продажу, визначені статтями 655, 656 ЦК України. Відповідно до приписів пункту 6 частини 2 статті 16 ЦК України суд має право захистити майнові права особи у спосіб зміни правовідношення, що й було зроблено в даному випадку, також суд має право визнати за особою право на частину майна згідно пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України..
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
30. Цивільний кодекс України
Пункт 1 частини 2 статті 11 підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Стаття 15 кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частина 2 статті 16 способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частина 1 статті 202 правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 5 статті 203 правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 209 правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Стаття 210 правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Частина 4 статті 213 якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 215 недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Стаття 220 у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Частина 1 стаття 317 власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частина 1 статті 635 попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Стаття 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 657 договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Стаття 659 продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Частина 1 стаття 662 продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
31. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
Стаття 4 державній реєстрації підлягають: право власності ; речові права, похідні від права власності; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Частина 1 статті 5 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи, висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій статей 15, 16, 203, 209, 317, 635, 657 ЦК України, статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, статей 83-86 ГПК України.
А.2. Юридична оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій
33. Відповідно до частини 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
З огляду на таке визначення, попередній договір є консенсуальним (передбачає домовленість щодо вчинення певних дій сторонами) та не передбачає вчинення реальних дій щодо об`єкта майнових прав (його передачу, оплату, управління ним, тощо). З такого договору виникає єдине спільне для сторін зобов`язання вчинити дії з укладення в майбутньому певного договору на узгоджених ними в попередньому договорі умовах.
34. Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, договір купівлі-продажу належить до реальних договорів, укладення якого вимагає від сторін вчинення певних дій з передачі майна (товару) за обумовлену сторонами ціну.
Договір є різновидом правочину, а правочином є дія особи (осіб), спрямована на зміну, набуття або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України). Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні не тільки звертати увагу на назву договору, але й проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання договору.
У відповідності до встановленого судами попередніх інстанцій змісту укладеного між сторонами попереднього договору, сторони узгодили істотні умови щодо об`єкта договору купівлі-продажу, ціну продажу та перейшли до його реального виконання (здійснили передачу майна, набувач розпочав згідно графіку сплату вартості спірного майна, вступив в управління майном та здійснював його ремонт), що підтверджує висновки судів про вихід сторін за межі попереднього за своєю суттю договору та переростання договору в реальну угоду з відчуження (купівлю-продаж) майна. Отже, суди дійшли висновку про те, що дії сторін правочину, укладеного 12.06.2012 з додатком 17.08.2012 були спрямовані на реальне відчуження майна шляхом купівлі-продажу, внаслідок чого правовідносини сторін слід змінити, визнавши їх такими, що підтверджують укладення основного договору купівлі-продажу та його виконання сторонами.
35. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист своїх прав та інтересів, як способами, визначеними цивільним законодавством, до яких, зокрема належать визнання конкретного права, зміна правовідношення, та інші способи, визначені законом чи судом у визначених законом випадках.
36. Провадження у справах про банкрутство надає суду спеціальні механізми захисту прав особи в залежності від того, яким кредитором боржника (конкурсним чи поточним) є така особа. Так, законодавцем передбачено можливість захисту своїх прав конкурсними кредиторами із застосуванням механізмів формування реєстру вимог конкурсних кредиторів та пропорційного задоволення вимог таких кредиторів відповідно до певної черговості.
Разом з тим, законодавцем передбачено правову можливість задоволення вимог поточних кредиторів боржника в ході процедури розпорядження майном шляхом передачі майнових активів кредитору, на якого не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство за ухвалою суду, прийнятою в межах провадження у справі про банкрутство (абзац 4 частини 5 статті 19 та абзац 1 частини 6 статті 19 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013, яка застосовується до боржника у даній справі).
Судами встановлено, що дії сторін з купівлі-продажу майна за договором 12.06.2012 мали місце у процедурі розпорядження майном, оскільки справа про банкрутство
боржника була порушена 17.04.2012. Отже, суд у справі про банкрутство, розглядаючи позовні вимоги про зміну правовідношення сторін та визнання за позивачем права покупця на частину майна не був обмежений законодавцем у таких способах захисту цивільних прав, які дозволяють звернення стягнення на майно боржника, оскільки про це прямо зазначено у частинах 5-6 статті 19 Закону про банкрутство щодо поточних вимог кредиторів боржника, яким є позивач ФОП Ніколаєв Д.Б. у даній справі.
37. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Отже, обрання судами ефективного способу захисту цивільних прав особи відповідає також вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
38. Колегія суддів касаційного суду приймає до уваги особливості даної справи та висновки судів про те, що в той період, коли боржника у даній справі було визнано банкрутом (05.02.2014) та повинні були проводитися заходи ліквідаційної процедури з включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимог поточних кредиторів боржника та розгляду майнових спорів про належність включення до ліквідаційної маси окремого майна боржника, позивач Ніколаєв Д.Б. приймав участь в захисті територіальної цілісності держави, що ускладнило захист ним власних прав та інтересів. На час звернення позивача з даним позовом у справу про банкрутство в 2016 році обраний ним спосіб захисту шляхом зміни в судовому порядку правовідносин за договором з боржником та визнання за ним прав покупця за таким договором був здатний забезпечити ефективний захист прав заявника Ніколаєва Д.Б., оскільки активи боржника уже були розпродані в ліквідаційній процедурі та вирішувались питання про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на стадії ліквідаційної процедури з припиненням боржника, як юридичної особи.
39. Відповідно до частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо договір не визначає ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до частин 1, 11 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Колегія суддів касаційного суду зазначає що одним із завдань господарського суду у справах про банкрутство є забезпечення справедливості, пропорційності та балансу інтересів кредиторів боржника та самого боржника при розподілі його активів та погоджується в цілому з висновками судів про можливість захисту прав та інтересів поточного кредитора ОСОБА_3 у обраний ним спосіб шляхом зміни правовідношення сторін за договором купівлі-продажу та визнання за ним права покупця на частину майна боржника, не вважаючи це відступом від правових позицій Верховного Суду України у постанові 02.09.2015 у справі №6-226цс14, постановах Верховного Суду 14.11.2018 у справі №638/21295/15-ц, та 14.01.2019 у справі №464/8424/15-ц, які прийняті винятково щодо застосування статті 635 ЦК України та без встановлення обставин реального виходу сторонами при виконанні правочину за межі попереднього договору, укладення та фактичного виконання умов реального договору купівлі-продажу з передачею предмета договору у володіння, користування та розпорядження від продавця до покупця з моменту його укладення.
Також касаційний суд зазначає, що про можливість обрання способів захисту цивільних прав, які дозволяють ефективних захист прав набувача майна за попереднім договором, що визнаний судами основним договором купівлі-продажу, внаслідок повного виконання саме умов договору купівлі-продажу, зазначено касаційним судом у постанові 26.09.2018 у справі №910/21911/14.
40. З огляду на зазначене, Суд доходить до висновку, що рішення судів прийняті з дотриманням чинного цивільного законодавства та особливостей захисту цивільних прав у процедурах банкрутства, є справедливими та такими, що не порушують балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство.
А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги
41. Доводи скаржника про неправильне застосування судами статей 209, 220, 635, 640 ЦК України щодо неприйняття до уваги судами обставин не посвідчення нотаріально спірного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що встановлення таких обставин не може обмежувати особу, права якої порушено, у способах захисту своїх прав шляхом доказування дійсності навіть нікчемного правочину (частина 2 статті 215 ЦК України), а відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 ЦК України особа вправі заявити до суду вимогу про зміну правовідношення в судовому порядку. Отже у спосіб зміни правовідношення та встановлення в судовому порядку реальних зобов`язань за договором купівлі-продажу позивач довів дійсність такого договору купівлі-продажу, що з моменту постановлення судового рішення уже не вимагає його нотаріального посвідчення.
42. Доводи скаржника згідно з пунктом 25 описової частини постанови щодо порушення частини 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ, Суд вважає необґрунтованими, як такі, що спростовуються висновками судів про можливість зміни правовідношення сторін в порядку пункту 6 частини 2 статті 16 ЦК України уже на стадії ліквідаційної процедури боржника за рішенням суду, до якої застосовуються положення редакції Закону про банкрутство №4212-УІ від 22.12.2011, чинного з 19.01.2013, згідно з яким суд у справі про банкрутство за приписами частин 5-6 статті 19 може дозволити стягнення на майно боржника щодо вимог поточного кредитора, яким є ФОП Ніколаєв Д.Б. у даній справі.
43. Доводи скаржника про перебування в іпотеці та обтяження забороною майна боржника на час укладення оспорюваного договору, що унеможливило його нотаріальне посвідчення у 2012-2013 роках, не спростовують компетентності рішень судів про можливість зміни правовідношення щодо спірного майна боржника за судовим рішенням, прийнятим на стадії його ліквідаційної процедури, оскільки з введенням ліквідаційної процедури скасовуються всі заборони та обмеження щодо майна боржника (частина 1 статті 38 Закону про банкрутство).
44. Доводи скаржника згідно пунктів 24-26 описової частини постанови колегія суддів вважає такими, що спростовуються висновками пунктів 33-40 мотивувальної частини постанови, з огляду на встановлені судами обставини, а доводи про необхідність переоцінки окремих доказів у справі є необґрунтованими та такими, що виходять за межі компетенції касаційного суду згідно статті 300 ГПК України.
При цьому Суд звертається до практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначаючи про те, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя не може тлумачитися як такий, що вимагає відповіді на кожен аргумент сторін у справі. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються (Справа "Серявін проти України" рішення 10.02.2010, параграф 58). Аналізуючи судові рішення у даній справі крізь призму застосування статті 6 Конвенції ЄСПЛ, касаційний суд вважає їх достатньо мотивованими та належно обґрунтованим, а доводи скаржника такими, що не спростовують справедливості та законності прийнятих рішень.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів касаційного суду вбачає порушення норм процесуального права місцевим судом у тому, що акт суду першої інстанції за наслідком спору у даному позовному провадженні було оформлено у формі "рішення суду", в той час як Закон про банкрутство передбачає прийняття в межах провадження у справах про банкрутство таких судових актів, як ухвали та постанови (частина 1 статті 8 Закону). Отже, в даному випадку суд повинен був оформити своє рішення в формі ухвали. Разом з тим, оскільки процесуальна форма судового акта відповідає вимогам діючого Господарського процесуального кодексу України, суди відповідно до частини 6 статті 12 розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом для позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що допускає можливість застосування положень ГПК України, Суд не вбачає істотного процесуального порушення, яке б зумовлювало скасування рішення місцевого суду.
Отже, постанову апеляційного суду 04.12.2018 та рішення місцевого суду 14.08.2018 у даній справі слід залишити без змін як такі, що є правильними по суті.
В. Судові витрати
46. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк
