ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/412/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.
за участю представника Головного управління ДФС у Луганській області - Костенко А.М. та ліквідатора банкрута арбітражного керуючого - Віскунова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Луганський окружний адміністративний суд касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019
та ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018
у справі № 913/412/16
за заявою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено
провадження у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі № 913/412/16 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатора банкрута.
На офіційному веб-сайті ВГСУ в мережі Інтернет, 18.10.2017 за №46513, оприлюдненно повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій".
У березні 2018, кредитор - Головне управління ДФС у Луганській області (правонаступник Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення)) звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою від 16.03.2018 про визнання поточних вимог до боржника в розмірі 8 530,89 грн. основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб згідно з податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, поданої боржником, за період з 30.12.2017 по 30.01.2018 та судового збору за подання заяви у сумі 3 524 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/412/16 (суддя Ковалінас М.Ю.), грошові вимоги кредитора - Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на суму 8 530,89 грн. та 3 524 грн. судового збору відхилено і відмовлено у включені цих вимог до реєстру вимог кредиторів боржника.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 913/412/16 (судді : Матрюхіна Н.О., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 залишено без змін.
В касаційній скарзі Головне управління ДФС у Луганській області просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/412/16 щодо відхилення грошових вимог Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на зазначену суму.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо відхилення грошових вимог до банкрута, скаржник посилається на неврахування судами вимог ст. 4 Податкового кодексу України, зокрема, на те, що кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу, оскільки усі платники податків та зборів рівні перед законом.
Крім того, Головне управління ДФС у Луганській області касаційній скарзі посилається на неврахування судами вимоги ст. ст.16, 46, 49 57 Податкового кодексу України, внаслідок чого вирішуючи даний спір та відхиляючи кредиторські вимоги останнього, судом безпідставно залишено поза увагою те, що сума основного боргу, складається із самостійно угоджених сум податкового боргу боржника, відповідно до наданих до контролюючого органу ним податкових декларацій зі сплати податку за землю.
Також у касаційній скарзі Головне управління ДФС у Луганській області вказує на те, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано вимоги ст. 30 Податкового кодексу України щодо надання податкових пільг, так як, на думку скаржника, законодавцем чітко визначено виключний перелік органів, яким надано право установлювати та скасовувати податки і збори, а також спосіб, яким надається податкова пільга.
А відтак, на думку скаржника, неврахування судами обох інстанцій зазначених ним у касаційній скарзі положень Податкового кодексу України та всіх обставин справи, призвело до винесення судового рішення, яке не відповідає вимогам закону.
У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор банкрута Віскунов О.В. просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.06.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16, справу призначено до розгляду на 24.07.2019 на 09:45 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Головного управління ДФС у Луганській області та ліквідатора банкрута, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відхиляючи кредиторські вимоги Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі 8 530,89 грн. та 3 524 грн. судового збору, виходили з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2016 ухвалою Господарського суду Луганської області порушено провадження у справі № 913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника і постановою Господарського суду Луганської області суду від 03.10.2017 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Оприлюднення повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснено 18.10.2017 за № 46513 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, встановлено 2-х місячний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до банкрута ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в ліквідаційній процедурі до 18.12.2017.
Як також вбачається із матеріалів справи та як встановлено судами обох інстанцій, Головне управління ДФС у Луганській області (правонаступник Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення)) звернулось до суду першої інстанції із заявою від 16.03.2018 про визнання поточних грошових вимог до банкрута, а саме 8 530,89 грн. основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб, що виник відповідно до поданої самостійно боржником, податкової декларації з плати за землю за 2017 рік № 9009707304 від 03.02.2017, за період нарахування 30.12.2017 - 30.01.2018 та витрат на сплату судового збору у сумі 3 524 грн., на підтвердження чого кредитором надано податкову декларацію боржника з плати за землю за 2017 рік, розрахунок суми земельного податку, зокрема, за листопад-грудень 2017, витяги з інтегрованої карти платника податків, розрахунок боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб.
З урахуванням положень Податкового кодексу України, ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку щодо відсутності законних підстав для визнання поточних вимог Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" у розмірі 8 530,89 грн. основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб, згідно податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, нарахованого за період 30.12.2017 - 30.01.2018 та 3 524 грн. судового збору, як такі, що нараховані після визнання боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19 січня 2013.
Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Пунктом 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України та ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якими передбачено, що у справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та враховуючи вимоги ст. 38 Закону про банкрутство, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За п. п. 37.3. ст. 37 Податкового Кодексу України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.
З огляду на вище наведене та враховуючи те, що Податковим Кодексом України не врегульовано питання щодо погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство та з урахуванням наслідків визнання боржника банкрутом передбачених ст. 38 цього Закону, а саме того, що у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), суд, на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України, дійшов висновку, що приписами ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до пункту 33.1. статі 33 Податкового Кодексу України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Отже, виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, буде нести за собою порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.
Підпунктом 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не передбачено виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав самостійного визначення таким боржником обов`язку щодо обчислення та декларування плати за землю та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки термін сплати за якими настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положення підпункту 1.3. ст.1 та підпункту 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України, подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
При цьому, боржник визнаний судом банкрутом, з урахуванням вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційно норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачена законом (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові, яка прийнята у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.
З огляду на зазначене вище, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.
Відтак, враховуючи встановлене судами обох інстанцій та з урахування вище зазначених вимог закону, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про визнання поточних грошових вимог на загальну суму 12 054,89 грн., із яких 8 530,89 грн. сума основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб, згідно податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, нарахованої за період 30.12.2017 - 30.01.2018 та 3 524 грн. судового збору , оскільки ці вимоги нараховані за період, після визнання ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвала Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/412/16 щодо відхилення грошових вимог Головного управління ДФС у Луганській області постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/412/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий,суддя Ткаченко Н.Г.
Судді Білоус В.В.
Жуков С.В.
