донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.12.2016 справа №913/412/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участі представників сторін: від апелянта 1: від апелянта 2: від апелянта 3: від кредитора ПАТ "НАК "Нафтогаз України": від кредитора ПАТ "Укрексімбанк": від інших кредиторів: розпорядник майна: розглянувши апеляційні скарги
не з’явились; ОСОБА_4 – за довіреністю №1 від 04.01.2016р.; не з’явились; ОСОБА_5 – за довіреністю №14-137 від 13.05.2014р.; ОСОБА_6 – за довіреністю №010-01/4132 від 21.09.2016р.; не з’явились; Арбітражний керуючий ОСОБА_7 – на підставі ухвали ГСЛО від 04.04.2016р.; 1.Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області, м. Лисичанськ Луганської області 2.Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області 3.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
на ухвалу господарського суду
Луганської області
від
06 жовтня 2016 року
у справі
№ 913/412/16 (суддя Ковалінас М.Ю.)
за заявою
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до боржника
Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області
про
банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 визнано обґрунтованими вимоги кредиторів:
- Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ (далі за текстом – ПАТ "Укрексімбанк") до боржника – Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом – ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"), в загальному розмірі 1573931466,65 грн., у тому числі 1115982521,18 грн. - заборгованість за кредитом (основний борг), з яких: 576431000,00 грн. (основне зобов’язання), що є забезпеченими майном боржника, решта основного боргу за кредитом – 539551521,18 грн., 318734460,84 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 38395422,95 грн. – заборгованість за комісією за управління, 30132127,75 грн. – 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 6745034,89 грн. - 3% річних за процентами, 1046919,56 грн. – 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління, 43790566,65 грн. – інфляційні втрати за основним боргом (несплаченим кредитом), 9088164,26 грн. – інфляційні втрати за несвоєчасно сплачені проценти, 8640618,64 грн. – інфляційні втрати за несвоєчасно сплачену комісію за управління, 71632,19 грн. – судові витрати за рішеннями суду, визнано вимогами 4 черги згідно ст. 45 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI (далі за текстом – Закон №4212), а також пеня (за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісією за управління) – 1303997,74 грн., визнано вимогами 6 черги згідно ст. 45 Закону №4212.
- Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі за текстом – ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області) до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в загальному розмірі 5387723,13 грн., з яких 5374060,98 грн. основний борг у тому числі: 24858,81 грн. – рентна плата зі збору за спеціальне використання води, 1224,50 грн. – екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 23822,79 грн. - екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, 1450,81 грн. – екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, орендна плата за землю з юридичних осіб – 5322704,07 грн. – визнано вимогами 3 черги згідно ст. 45 Закону №4212 та 13662,15 грн. – пеня з рентної плати та екологічного податку – визнано вимогами 6 черги згідно ст. 45 Закону №4212; решту вимог кредитора з основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб та з пені, нарахованої за цим боргом відхилено.
- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі за текстом – РВ ФДМУ по Луганській області) в загальному розмірі 15125120,23 грн., з яких основний борг з орендної плати - 14547492,67 грн., 3 % річних - 36215,25 грн. – визнано вимогами 4 черги згідно ст. 45 Закону №4212, пеня - 541475,31 грн. – визнано вимогами 6 черги згідно ст. 45 Закону №4212, решту вимог кредитора відхилено. Інше.
Не погодившись з ухвалою прийнятою місцевим господарським судом, кредитор - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№9074/12-09-10 від 10.10.2016р.), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині невизнання грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області з орендної плати за землю юридичних осіб податкового боргу у розмірі 1421329,25 грн. та нарахованої пені у розмірі 29474,30 грн., прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ГУ ДФС у Луганській області в якості конкурсного кредитора у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" у загальному розмірі 9028210,34 грн., та зобов’язати господарський суд внести суму грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у розмірі 9028210,34 грн. до реєстру кредиторів.
ДПІ у м. Лисичанську Луганської області вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області зазначає, що судом першої інстанції проігноровані вимоги п.п. 100.1, ст. 100 Податкового кодексу України та визнано частково борг боржника з орендної плати за землю, котра підтверджується у наданих до пояснень ДПІ у м. Лисичанську ухвал судів у справах №812/115/14, №812/1724/15, що не враховано місцевим господарським судом при винесенні спірної ухвали від 06.10.2016 рорку у справі №913/412/16.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2016р. для розгляду апеляційної скарги у справі №913/412/16 визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. – головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року прийнято апеляційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.11.2016 року о 12 год. 05 хв.
07.11.2016 року через канцелярію суду від ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" надійшов відзив на апеляційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ГУ ДФС у Луганській області (вих.№2/16 від 04.11.16р.) в якому боржник просить залишити апеляційну скаргу ДПІ на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 без задоволення.
09.11.2016 року через канцелярію суду від ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" надійшло клопотання (вих.№2/16 від 09.11.16р.) в якому боржник просить долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень та банківських виписок з рахунків від ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" щодо сплати орендної плати за землю до бюджету в загальному розмірі 526915,66 грн., як доказ який має значення для правильного вирішення господарського спору.
09.11.2016 року через канцелярію суду від ДПІ у м. Лисичанську надійшли уточнення до апеляційної скарги (вих.10249/12-09-10 від 07.11.16р.) в яких апелянт-1 просить суд врахувати при розгляді справи вказані уточнення згідно з викладеними мотивами.
09.11.2016 року через канцелярію суду від ДПІ у м. Лисичанську надійшло клопотання (вих.№10229/12-09-10 від 07.11.16р.) в якому апелянт-1 просить суд повернути надмірно сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16.
09.11.2016 року через канцелярію суду від розпорядника майна ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" – ОСОБА_7 надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги ДПІ на 15 днів.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, відкладено розгляд апеляційної скарги на 23.11.2016 року о 14 год. 15 хв.
Разом з тим, не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, боржник - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№2/16 від 04.11.2016р.), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині визнання вимог ПАТ "Укрексімбанк", ДПІ у м. Лисичанську, РВ ФДМ України по Луганській області та прийняти нове рішення, яким:
- визнати вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у загальній сумі 1573931463,65 грн., з яких: 1572555833,72 грн. – вимоги забезпечені майном боржника; 71632,19 грн. (судові витрати за рішенням суду) - четверта черга задоволення; 1303997,74 грн. (пеня) – шоста черга задоволення;
- визнати вимоги ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ГУ ДФС у Луганській області в загальному розмірі 4860807,47 грн.;
- визнати вимоги РВ ФДМУ по Луганській області в загальному розмірі 8841685,98 грн.
ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" зазначає:
1.Щодо визначення суми кредиторських та забезпечених вимог ПАТ "Укрексімбанк":
- законодавство про банкрутство не передбачає включення до реєстру вимог забезпечених заставою майна боржника із встановленням договірної вартості предмета іпотеки як єдиного критерія;
- умовами договору іпотеки передбачено не право, а обов’язок сторін щодо зміни договірної вартості предмета іпотеки з настанням певних обставин, та як наслідок невиконання сторонами такого обов'язку з перегляду договірної вартості предмету іпотеки, свідчить, що розмір забезпечених вимог має визначатись з урахуванням інших критеріїв та обставин справи;
- строк дії кредитного договору закінчився 10.07.2013 року, проте, договірна вартість предмета іпотеки не переглядалась сторонами з 29.10.2010 року. Тобто, заставна вартість предмета іпотеки 576431000,00 грн. станом на 29.10.2010 року, яка мала тенденцію до збільшення з моменту укладання договору іпотеки (саме з 390000000,00 грн. збільшилась до 576431000,00 грн.), не може вважатись актуальною, дійсною вартістю на час розгляду кредиторських вимог та повинна бути встановлена за реальною оцінкою;
- слід враховувати, що у забезпечення вимог банку боржником було передано все майно ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" як єдиний майновий комплекс, тобто, можливості задоволення вимог інших кредиторів відсутні. На переконання боржника всі вимоги банку в розмірі 1573931466,65 грн. є забезпеченими, при цьому банк не звертався до суду із заявою про відмову від такого забезпечення.
2.Щодо визнання кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області в загальному розмірі 5387723,13 грн. місцевий господарський суд не врахував, що боржником за період з 30.01.2014 року по 04.04.2016 року в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за землю сплачено до бюджету 526915,66 грн., отже кредиторські вимоги податкового органу повинні бути зменшені на цю суму сплати;
3.Щодо визнання кредиторських вимог РВ ФДМУ по Луганській області в розмірі 15125120,23 грн., з яких основний борг з орендної плати - 14547492,67 грн., 3% річних – 36215,25 грн., пеня – 541475,31 грн. суд не врахував, що у справах за позовом РВ ФДМУ по Луганській області до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" щодо стягнення сум орендної плати за користування державни майном, з усіх цих спорів ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було надано господарським судом відстрочення виконання судового рішення строком на п’ять років (60 місяців). Тобто, строк погашення боргу який виник на підставі судових рішень (виконання яких відстрочено) не настав та грошові зобов'язання у справі про банкрутство не підлягають визнанню.
Також, РВ ФДМУ по Луганській області не погодилось з ухвалою прийнятою місцевим господарським судом та звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№05-05-02058 від 11.10.2016р.), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині невизнання грошових вимог за невикористаний залишок амортизаційних відрахувань у сумі 8999920,00 грн. і прийняти нове рішення, яким визнати відхилені грошові вимоги.
Кредитор - РВ ФДМУ по Луганській області вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права оскільки за боржником обліковується заборгованість у розмірі 8999920,00 грн. - невикористаний залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних фондів. Зазначену заборгованість розраховано на підставі наказу ФДМУ від 07.08.1997 року №847 "Про порядок проведення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди", ст. 26 - 29 Закону України "Про оренду державного майна" та на виконання умов договору оренди від 17.08.2001 року. У зв'язку з цим апелянт посилається на ті обставини, що кошти амортизаційного фонду розраховані та підлягають сплаті у випадку припинення оренди цілісного майнового комплексу на підтвердження чого в провадженні господарського суду Луганської області розглядаються справи щодо розірвання договору оренди. Тобто, настали підстави для погашення заборгованості в сумі 8999920,00 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду України від 11.11.2016 року відновлено ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та РВ ФДМУ по Луганській області пропущений процесуальний строк процесуальний строку, прийнято апеляційні скарги ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та РВ ФДМУ по Луганській області до провадження, об’єднано апеляційній скарги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та РВ ФДМ України по Луганській області в одне провадження, розгляд апеляційних скарги призначено на 23.11.2016 року о 14 год. 15 хв.
23.11.2016 року через канцелярію суду від ПАТ "Укрексімбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", в якому кредитор просив суд залишити апеляційну скаргу боржника без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції просив залишити без змін.
23.11.2016 року через канцелярію суду від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", в якому кредитор просив скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у загальній сумі 1573931463,65 грн. з яких: 1572555833,72 грн. – вимоги забезпечені майном боржника, 71632,19 грн. (судові витрати за рішенням суду) – четверта черга задоволення, 1303997,47 грн. (пеня) – шоста черга задоволення. В частині вимог апеляційної скарги щодо визнання вимог ДПІ у м. Лисичанську та вимог РВ ФДМУ по Луганській області просив покласти на розсуд суду
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року відкладено розгляд апеляційних скарг на 07.12.2016 року о 14 год. 00 хв.
07.12.2016 року у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник боржника та розпорядник майна – ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили суд скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині визнання визнання вимог ПАТ "Укрексімбанк", ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ГУ ДФС у Луганській області, РВ ФДМ України по Луганській області та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у загальній сумі 1573931463,65 грн., з яких: 1572555833,72 грн. – вимоги забезпечені майном боржника; 71632,19 грн. (судові витрати за рішенням суду) - четверта черга задоволення; 1303997,74 грн. (пеня) – шоста черга задоволення; визнати вимоги ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ГУ ДФС у Луганській області в загальному розмірі 4860807,47 грн., визнати вимоги РВ ФДМУ по Луганській області в загальному розмірі 8841685,98 грн.
07.12.2016 року в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник кредитора – ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна", який погодився із доводами викладеними в апеляційній скарзі ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", просив суд скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у загальній сумі 1573931463,65 грн. з яких: 1572555833,72 грн. – вимоги забезпечені майном боржника, 71632,19 грн. (судові витрати за рішенням суду) – четверта черга задоволення, 1303997,47 грн. (пеня) – шоста черга задоволення. В частині вимог апеляційної скарги щодо визнання вимог ДПІ у м. Лисичанську та вимог РВ ФДМУ по Луганській області просив покласти на розсуд суду.
07.12.2016 року в судовому засіданні апеляційної інстанції була присутня представник кредитора – ПАТ "Укрексімбанк", яка заперечувала проти доводів викладених в апеляційній скарзі ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", просила суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 просила залишити без змін.
Представники інших кредиторів у судове засідання апеляційної інстанції не з’явились.
Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень в матеріалах справи. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов’язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено з матеріалів справи та бази даних електронної системи "Діловодство спеціалізованого суду" (ДСС) ухвалою господарського суду Луганської області від 21.03.2016 року заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" прийнята до розгляду, підготовче засідання призначено на 31.03.2016 року.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.04.2016 року за заявою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі №913/412/16 про банкрутство боржника – ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" відповідно до ст.ст. 1, 10-11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року (далі за текстом - Закон №4212); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, до 28.07.2016 року, призначено на цей термін розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_7 (свідоцтво №115 від 07.092.2013 року видане Міністерством юстиції України), якого зобов’язано надати до суду в строк до 13.05.2016 року відомості про результати розгляду вимог кредиторів та реєстр вимог кредиторів, спільно з боржником провести інвентаризацію майна боржника у строк до 30.05.2016 року, повідомити про дату попереднього засідання суду усіх кредиторів, щодо грошових вимог яких є заперечення боржника та розпорядника майна.
Офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження справи про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_7 розміщено на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 11.04.2016 року, номер публікації №30255.
В межах тридцятиденного строку на подання заяв кредиторів, встановленого ч. 1 ст. 23 Закону №4212, який сплинув 10.05.2016 року, до господарського суду Луганської області звернулись серед інших:
- ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області із заявою (вих.№3709/12-09-10 від 28.04.2016р.), в розмірі 9028210,34 грн.;
- ПАТ "Укрексімбанк" м. Київ, в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ із заявою (вих.№061-292 від 04.05.2016р.), в розмірі 1586460287,95 грн.;
- РВ ФДМУ по Луганській області із заявою (вих.№05-05-00841 від 22.04.2016р.), в розмірі 44463379,28 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.07.2016 року у справі №913/412/16, серед іншого, продовжено строк процедури розпорядження майном боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та повноваження розпорядника майна ОСОБА_7, на 2 місяці - до 28.09.2016 року.
Як вже вище зазначалось, ухвалою господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 визнано вимоги кредиторів: ПАТ "Укрексімбанк", ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, РВ ФДМУ по Луганській області, зобов’язано розпорядника майна ОСОБА_7 включити визнані вимоги кредиторів до реєстру вимог кредиторів, інше.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає за необхідне частково погодитись з висновком суду першої інстанції та зазначити, що апеляційні скарги ДПІ у м. Лисичанську, РВ ФДМУ по Луганській області задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" підлягає частковому задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Провадження у даній справі про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року №4212-VI, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон про банкрутство) сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону про банкрутство, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.
Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (ліквідатором боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Положеннями ст. 45 Закону про банкрутство визначено черговість задоволення вимог кредиторів.
Так, зокрема, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату судового збору; у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном чи в процедурі санації; у шосту чергу задовольняються інші вимоги, зокрема, вимоги щодо сплати неустойки (штрафу, пені), що передбачено ч. 4 ст. 25 цього Закону. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Щодо кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитор - ПАТ "Укрексімбанк", м. Київ, в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, у своїй заяві (вих.№061-292 від 04.05.2016р.), просив визнати його грошові вимоги до боржника в загальному розмірі 1586460287,95 грн., які є заборгованістю боржника перед кредитором за укладеною між ними 06.07.2007 року Генеральною угодою №6107N2 та додатковими угодами, укладеними до неї, зокрема №6107N2-1 від 10.07.2007 року, №6107N2-2 від 19.07.2007 року, №6107N2-3 від 09.08.2007 року, №6107N2-4 від 05.12.2007 року, №6107N2-5 від 06.12.2007 року, №6107N2-6 від 10.12.2007 року, №6107N2-7 від 15.02.2008 року, №6107N2-8 від 21.02.2008 року, №6107N2-9 від 14.05.2008 року, №6107N2-10 від 26.06.2008 року, 6107N2-11 від 13.01.2009, 6107N2-12 від 09.02.2009 року, 6107N2-13 від 27.08.2009 року, 6107N2-14 від 29.01.2010 року, 6107N2-15 від 09.03.2010 року, 6107N2-16 від 31.03.2011 року, 6107N2-17 від 01.07.2011 року, 6107N2-18 від 06.09.2011 року, 6107N2-19 від 02.07.2012 року, 6107N2-20 від 28.09.2012 року, 6107N2-21 від 11.06.2013 року, 6107N2-22 від 10.07.2013 року, які є невід’ємними частинами генеральної угоди (п. 10.8).
В п. 8.1., п. 8.2. Генеральної угоди в редакції від 11.06.2013 року за №6107N2-21 сторони передбачили, що у разі порушення строків сплати основного боргу по кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов’язань за Генеральною угодою №6107N2 від 06.07.2007 року позичальник (боржник) сплачує банкові (кредитору) пеню та інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством та кредитним договором.
У зв’язку з порушенням строків погашення заборгованості за кредитами, несплатою процентів за користування кредитами та комісії. У строки, встановлені кредитними договорами, боржнику нараховано 3% річних за весь період прострочення погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитором та комісії, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з додатком №1 до додаткової угоди №6107N2-12 від 09.02.2009 року до Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007 року, визначено перелік кредитних договорів, укладених між боржником та кредитором, які є діючими у рамках цієї угоди, зокрема: кредитна угода №18105К від 30.09.2005 року, кредитні договори за №6107К9 від 18.05.2007 року, №6107К14 від 06.07.2007 року, №6107К15 від 10.07.2007 року, №6108К1 від 15.02.2008 року, №6108К7 від 14.05.2008 року, №6109К4 від 09.02.2009 року.
Згідно судових рішень, а саме рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2014 року у справі №913/224/14, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року у справі №913/224/14 з боржника на користь кредитора було стягнуто заборгованість за кредитами 52797945,11 грн., 32381756,77 доларів США, 8600000,00 євро, заборгованість за процентами 3522766,38 грн., 1413940,25 доларів США, 365500,02 євро, заборгованість за комісією – 1093313,59 грн., пеню за прострочення основного боргу (по кредиту) – 1203503,85 грн., пеню за прострочення процентів – 87484,92 грн., пеню за прострочення комісії – 13008,97 грн., судовий збір – 71632,19 грн.
Станом на 25.04.2016 року розмір заборгованості боржника перед кредитором за Генеральною угодою №6107N2 від 06.07.2007 року та кредитними договорами, укладеними в рамках цієї Генеральної угоди, а також з урахуванням нарахованих станом на 25.04.2016 року пені, інфляційних втрат та 3% річних, згідно з наведеними кредитором зведеним розрахунком, складає 216261554,46 грн., 41931361,94 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 04.05.2016р.) – 1056708352,72 грн. та 10909100,11 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 04.05.2016р.) – 313490380,77 грн., всього – 1586460287,95 грн., а також кредитор просив включити до реєстру вимог кредиторів його вимоги зі сплати судового збору в сумі 2765,00 грн.
ПАТ "Укрексімбанк" вважає, що його вимоги є забезпеченими, згідно з іпотечним Договором від 06.07.2007 року №6107Z23, з подальшими договорами про внесення змін, предметом іпотеки є єдиний майновий комплекс ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", заставна вартість предмету іпотеки – 576431000,00 грн. (п. 1.3. Договору).
Остаточно кредитором ПАТ "Укрексімбанк" надано до суду першої інстанції заяву (вих.№010-5/956 від 15.07.2016р.) за з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", з додатком, у якій зазначено, що вимоги кредитора до боржника складають загалом 1573931466,65 грн., у т.ч. 1115982521,18 грн. – заборгованість за кредитом (основний борг), 318734460,84 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 38395422,95 грн. – заборгованість за комісією за управління, 1303997,74 грн. – пеня за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісією за управління, 30132127,75 грн. – 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 6745034,98 грн. - 3% річних за процентами, 1046919,56 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління, 43790566,65 грн. – інфляційні втрати за основним боргом (несплаченим кредитом), 9088164,26 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасно сплачені проценти, 8640618,64 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасно сплачену комісію за управління, 71632,19 грн. – судові витрати за рішеннями суду.
ПАТ "Укрексімбанк" вважає, що розмір його вимог до боржника, які є забезпеченими заставою майна складає 576431000,00 грн. та визначається заставною вартістю предмету іпотеки згідно іпотечного договору від 06.07.2007 року №107Z23, посилаючись при цьому на приписи ч. 3 п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року за №01-06/606/2013.
При розгляді вищевказаних кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 ЦК України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
За приписами ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Як зазначено в ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше (ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ст. 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку (ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство).
Суд першої інстанції, визнаючи вимоги ПАТ "Укрексімбанк" в загальному розмірі 1573931466,65 грн., у т.ч. 1115982521,18 грн. - заборгованість за кредитом (основний борг), з яких 576431000,00 грн. (основне зобов’язання) є забезпеченими майном боржника, решта заборгованості за кредитом – 539551521,18 грн., 318734460,84 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 38395422,95 грн. – заборгованість за комісією за управління, 30132127,75 грн. – 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 6745034,89 грн.- 3% річних за процентами, 1046919,56 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління, 43790566,65 грн. – інфляційні втрати за основним боргом (несплаченим кредитом), 9088164,26 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасно сплачені проценти, 8640618,64 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасно сплачену комісію за управління, 71632,19 грн. – судові витрати за рішеннями суду, є вимогами 4 черги згідно ст. 45 Закону №4212, а також 1303997,74 грн. (пеня за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісією за управління), є вимогами 6 черги згідно ст. 45 Закону №4212, виходив з того, що у визначенні розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги береться оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі іпотеки, що обумовлена сторонами у сумі 576431000,00 грн.
Колегією суддів апеляційної інстанції перевірено вказаний ПАТ "Укрексімбанк" розрахунок та встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому суд першої інстанції правомірно визнав вказані вимоги.
Так, у відповідності до п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2012 року № 4212-VI) від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в пункті 1.3 Договору іпотеки від 06.07.2007 року за №6107Z23, з подальшими договорами про внесення змін, сторонам погоджена оціночна вартість майна предмета іпотеки, а саме єдиного майнового комплексу ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі:
- 390000000,00 грн. - на дату укладання Договору іпотеки від 06.07.2007 року;
- 515100000,00 грн. - на дату внесення змін до Договору іпотеки від 05.12.2007 року;
- 576431000,00 грн. - на дату внесення змін до Договору іпотеки від 29.10.2010 року;
Враховуючи наведене, саме цією вартістю майна (предмета іпотеки), тобто визначеною за згодою сторін, слід керуватися при встановленні розміру грошових вимог кредитора - заставодержателя.
Зазначені аналогічні правові висновки викладені в постановах Вищого господарського суду України від 05.11.2015 року у справі №918/1751/14, від 09.12.2015 року у справі №922/2371/15, від 21.01.01.2016 року у справі №924/159/14, від 09.02.2016 року у справі №911/3848/15, від 15.03.2016 року у справі №926/767-б/15, від 27.04.2016 року у справі №904/9246/14, від 08.11.2016 року у справі №905/3594/15.
Не приймаються до уваги доводи апелянта 2 - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" щодо віднесення до забезпечених вимог всієї суми кредиторської заборгованості в розмірі 1573931466,65 грн., оскільки ні Законом України "Про іпотеку", ні Договором іпотеки укладеним між сторонами, ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено обов’язку сторін здійснити будь-які спеціальні дії чи застосувати будь-які оціночні критерії до оцінки іпотечного майна під час затвердження реєстру кредиторів та встановлення розміру кредиторських вимог, як конкурсних так і заставних.
Затвердження реєстру кредиторів, визначення розміру та черговості кредиторських вимог, що забезпечені майном боржника не має своїм наслідком звернення стягнення на майно. Необхідність оцінки іпотечного майна не має відношення до процедури визначення розміру та черговості вимог у провадженні про банкрутство, оскільки в ліквідаційній процедурі банкрутства застосовується інший порядок оцінки та продажу заставного майна боржника у відповідності до Закону про банкрутство, а не порядку звернення стягнення на майно, який визначений для задоволення вимог іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі Закону України "Про іпотеку". При затвердженні реєстру кредиторів не передбачена окрема оцінка чи перегляд майна боржника.
Також не приймаються до уваги позиція апелянта 2 - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" щодо необхідності віднесення всієї суми кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк", а саме - 1573931466,65 грн. до заставних вимог та внесення їх в реєстр окремо, оскільки за рахунок предмета іпотеки банк має задовольнити всю суму заборгованості в повному обсязі, а не лише в межах вартості майна встановленої в договорі 576431000,00 грн.
Пунктом 1.3 Договору іпотеки встановлена вартість єдиного майнового комплексу ПАТ "Лисичанський склозаво "Пролетарій" на загальну суму: 576431000,00 грн.
Майновий комплекс вартістю 576431000,00 грн., який було передано в іпотеку, й забезпечує вимоги до яких входить основний борг, проценти, неустойка та інше, які в разі порушення та невиконання цих зобов’язань з оплати боржником можуть бути задоволені за рахунок предмета іпотеки.
Тобто, за рахунок переданого майна в іпотеку можливо задовольнити вимоги ПАТ "Укрексімбанк" з основного боргу, процентів, неустойки та іншого саме в розмірі 576431000,00 грн., а не 1573931466,65 грн., як помилково вважає апелянт-2.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням положень п. 1.3 Договору іпотеки від 06.07.2007 року за №6107Z23, з подальшими договорами про внесення змін, доводи апеляційної скарги ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про неправильне визначення розміру забезпечених вимог ПАТ "Укрексімбанк" не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, що саме вартість предмета іпотеки, яка визначена сторонами у п. 1.3 вказаного Договору іпотеки, з подальшими договорами про внесення змін, має братися до уваги при визначенні розміру вимог кредитора, які забезпечені заставою майна боржника.
Врахувавши факт подання кредитором у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника, а також вартість переданого в іпотеку майна боржника, визначену за згодою сторін у договорі іпотеки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такими, що забезпечені заставою, грошових вимог кредитора саме в межах погодженої сторонами вартості іпотечного майна, а решту вимог правомірно включено в реєстр вимог кредиторів до першої, четвертої та шостої черги відповідно.
Також не приймаються до уваги доводи ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" щодо безпідставності визначення судом розміру заставних вимог за останньою договірною вартістю іпотечного майна станом на 29.10.2010 року та за відсутності її перегляду та зміни на протязі більш ніж шести років, що є порушенням п. 2.1.8 Договору іпотеки.
Апелянт вважає, що оцінка цілісного майнового комплексу ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі - 576431000,00 грн. не може вважатись актуальною, дійсною вартістю на час розгляду кредиторських вимог, оскільки сторони мали обов'язок, а не право за договором переглядати договірну вартість предмета іпотеки та вносити відповідні зміни.
Проте, внесення змін до договору іпотеки здійснюється за згодою сторін та залежать від взаємного волевиявлення, ніхто не позбавляв боржника можливості здійснення дій з перегляду заставної вартості предмету іпотеки.
Докази щодо звернення боржника до кредитора з ініціативою щодо перегляду заставної вартості предмету іпотеки після 29.10.2010 року в матеріалах справи відсутні.
Зокрема, судом апеляційної інстанції не встановлено тих обставин, що невиконання обов'язку сторін визначеному в договорі іпотеки щодо перегляду, зміни договірної вартості предмета іпотеки є наслідком автоматичної зміни або збільшення вартості майнового комплексу, в тому числі невиконання (несвоєчасне виконання) такого обов'язку тягне визначення договірної вартості предмету іпотеки за будь-якими іншими критеріями.
Умовами договору іпотеки не передбачено, що вартість єдиного майнового комплексу автоматично складає не 576431000,00 грн., а наприклад 1573931466,65 грн. або іншу вартість.
Закінчення дії договору кредиту також не є тією обставиною, яка змінює або збільшує вартість предмета іпотеки.
Апелянт не надав будь-яких доказів, що вартість майнового комлексу, яке знаходиться в іпотеці банку об'єктивно збільшилось або існує різниця між визначеною вартістю іпотечного майна станом на 29.10.2010 року та на теперішній час. Зокрема, згідно довідки самого боржника про балансову вартість єдиного майнового комплексу від 04.04.2016 року, яке міститься в матеріалах справи, майновий комплекс боржника обліковується саме за вартістю 576431000,00 грн.
При цьому, у реєстр вимог кредиторів у справі правомірно внесена у 1 чергу згідно ст. 45 Закону про банкрутство сума судового збору 2756,00 грн., яка сплачена за подання заяви ПАТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта-2, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків господарського суду першої інстанції наведених в цій частині оскаржуваної ухвали, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали господарського Луганської області від 06.10.2016 у справі №913/412/16 в частині визначення розміру та віднесення кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк".
Щодо кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС України у Луганській області колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитор - ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ГУ ДФС у Луганській області у своїй заяві (вих. №3709/12-09-10 від 28.04.2016р.), просив визнати його грошові вимоги до боржника, в загальному розмірі 9028210,34 грн., з яких 8759173,24 грн. основний податковий борг, у тому числі: 8707816,33 грн. – орендна плата за землю юридичних осіб за період з 01.02.2014 року по 29.02.2016 року (на підставі податкових декларацій з плати за землю, поданих боржником за 2014 – 2016 року та рішення й договору про розстрочення податкового боргу від 30.01.2014 року); 24858,81 грн. - рентна плата зі збору за спеціальне використання води; - 1224,50 грн. – екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 23822,79 грн. - екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; 1450,81 грн. екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях. Крім того, 269037,10 грн. – сума несплаченої пені, нарахованої боржнику відповідно до ст. 129 ПК України, а саме: 255374,95 грн. – пеня з орендної плати за землю юридичних осіб; 6861,10 грн. – пеня з рентної плати зі збору за спеціальне використання води; 6669,14 грн. – пеня з екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; 131,91 грн. – пеня з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.
У листі (вих.№7588/12-09-10 від 02.09.2016р.) кредитором ДПІ у м. Лисичанську, надано уточнення до його заяви, в якому розмір вимог кредитора залишився незмінним – 9028210,34 грн., з яких 8759173,24 грн. – основний борг, 269037,10 грн. – пеня, у тому числі 8707816,33 грн. – борг з орендної плати за землю за період з 01.02.2014 року по 29.02.2016 року та нарахована на цей борг пеня - 255374,95 грн.
При розгляді вищевказаних кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що грошові вимоги кредитора ДПІ у м. Лисичанську до боржника в частині 24858,81 грн. – рентної плата зі збору за спеціальне використання води, 1224,50 грн. – екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 23822,79 грн. - екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, 1450,81 грн. - екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, є безспірними та документально обґрунтованими, у т.ч. податковими деклараціями боржника з рентної плати за 2 - 4 квартали 2015 року: №9154755685 від 21.07.2015 року, №9215412485 від 20.10.2015 року, №9274653017 від 01.02.2016 року, податковою декларацією з екологічного податку за 4 квартал 2015 року №9274637962 від 01.02.2016 року, податковими деклараціями з екологічного податку за 3-4 квартали 2014 року: №9063367464 від 03.11.2014 року, №9080360236 від 09.02.2015 року, за 1-4 квартали 2015 року: №9082797867 від 30.04.2015 року, №9160382893 від 29.07.2015 року, №9225783452 від 05.11.2015 року, №9274637970 від 01.02.2016 року уточнюючими податковими деклараціями з екологічного податку за 1 та 4 квартали 2015 року №9275700985 від 15.02.2016 року, №275658317 від 12.02.2016 року, розрахунками податкового боргу тощо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає, що вимоги кредитора у цій частині підлягають визнанню у повному обсязі й включенню до реєстру вимог кредиторів у 3 чергу згідно ст. 45 Закону №4212.
При цьому, суми несплаченої пені за цими зобов’язаннями є обґрунтованими та беззаперечними, 6861,10 грн. – з рентної плати зі збору за спеціальне використання води; 6669,14 грн. – з екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; 131,91 грн. – пеня з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, суми пені нараховані боржнику відповідно до п.п. 129.1.1, 129.1.2 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України, та підтверджуються копіями інтегрованих карток платника податків (ІКПП), згідно з Інструкцією про порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 05.12.2013 року №7654, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2013 року за №217/24994.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає, що вимоги кредитора у цій частині підлягають визнанню у повному обсязі й включенню до реєстру вимог кредиторів у 6 чергу згідно ст. 45 Закону №4212.
Щодо вимог кредитора з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 8707816,33 грн. та пені 255374,95 грн., то ці вимоги суд першої інстанції визнав частково в розмірі 5322704,07 грн. та пені 13662,15 грн., а в решті кредиторських вимог відмовив. Проте, суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Зокрема, сума задоволених кредиторських вимог судом першої інстанції складається:
- з податкового боргу в розмірі 1421329,25 грн., згідно з декларацією боржника з плати за землю за 2013 рік №9007487372 від 18.02.2013 року та згідно з рішенням №1 від 30.01.2014 року про розстрочення податкового боргу й договором №3 від 30.01.2014 року про розстрочення податкового боргу на строк з 28.02.2014 року по 31.12.2014 року, на підставі п.п. 100.2 ст. 100 ПК України ця сума вважається узгодженою, оскільки боржником добровільно було укладено відповідний договір.
- з боргу з орендної плати за землю: за податковою декларацією боржника з плати за землю за 2014 рік №9008458346 від 19.02.2014 року в розмірі 219018,10 грн. (залишок несплаченої суми), період виникнення боргу з 01.02.2014 року, дата нарахування 30.03.2014 року, та з орендної плати за землю за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року – 255128,89 грн., за період з 01.04.2014 року до 14.04.2014 року (за станом на дату початку АТО - 14.04.2014 року) 110555, 77 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у 3 чергу згідно ст. 45 Закону №4212;
- з податкового боргу в розмірі 765383,16 грн., відповідно до податкових декларацій відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.4.2014 року у справі №812/2115/14 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 року №812/2115/14;
- податковий борг з плати а землю в розмірі 2551288,90 грн., відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року у справі №820/1724/15 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року №820/1724/15.
При цьому місцевим господарським судом зазначено, що оскільки вказані судові рішеня набрали законної сили, відповідно до ст. 1291 Конституції України є обов’язковими до виконання та у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справу, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Проте, під час апеляційного провадження ПАТ "Лисичанськіий склозавод "Пролетарій" надано клопотання про долучення доказів (вих.№2/16 від 09.11.2016р.) в якому зазначено, що боржник повідомляв суд першої інстанції про існування часткового погашення боргу з орендної плати за землю юридичних осіб, вказував, що наданий до суду першої інстанції розрахунок ДПІ у м. Лисичанську не відповідає дійсності, оскільки кредитором безпідставно не враховано той факт, що за період з 30.01.2014 року по 04.04.2016 року ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснило часткове погашення заборгованості з орендної плати за землю та сплатило до місцевого бюджету суму у розмірі 526915,66 грн. Проте, доводи ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" судом першої інстанції не були взяті до уваги, докази погашення боргу ДПІ не надані та в розрахунку кредиторських вимог не відображені. У зв'язку з цим з посиланням на ст. 101 ГПК України ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" просить прийняти до уваги докази, що підтверджують часткове погашення заборгованості в сумі 526915,66 грн. та зменшити розмір визнаних судом першої інстанції кредиторських вимог ДПІ в м. Лисичанську на сплачену суму.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до платіжних доручень та банківських виписок з рахунку ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", які надані розпорядником майна та містяться в матеріалах справи на загальну суму 526915,66 грн. було частково сплачено, примусово списано з рахунків заборгованість з орендної плати за землю з призначеннями платежу, як плата за оренду землі, а також з призначенням:
- згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі №812/2115/14;
- згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року у спрві 820/1724/15;
- згідно виконавчих листів виданими за цими рішеннями.
Виходячи із змісту призначень платежів цих платіжних документів вбачається, що часткове погашення заборгованості з орендної плати за землю відбулось за період: грудень 2013 року - березень 2014 року. Тобто, за період, який судом першої інстанції визнані грошові вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується часткове погашення боргу станом на час розгляду кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську в суді першої інстанції, проте, жодна із сторін не повідомила суд про настання таких обставин та не надала відповідних доказів.
Крім того, ДПІ у м. Лисичанську звертаючись із кредиторськими вимогами не відобразила у своїх розрахунках вказані факти часткового погашення та не надала достовірні облікові відомості платника податку із орендної плати за землю юридичних осіб обмежившись лише наданням до суду доказів на підставі яких виник податковий борг без доказів його погашення.
Зазначені обставини є підставою для часткового скасування ухвали господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині визнаня вимог кредитора - ДПІ у м. Лисичанську до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 526915,66 грн.
Що стосується решти вимоги кредитора з орендної плати за землю в частині основного боргу колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступних підстав.
У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі за текстом - Закон №1365) від 17.05.2016 року №1365-VIII, яким внесено зміни до ст.ст. 4, 6 та 7 Закону №1669, набрав чинності з 08.06.2016 року.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу,закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього наведено у Рішені Конституційного Суд України від 09.02.1999 року за №1 -рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно - правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Відповідно до ст. 1 Закону №1669, періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 6 Закону №1669 визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону №1669 на КМУ покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, у період з 14.04.2014 року й до її закінчення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Згідно рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при СБУ видано наказ від 07.10.2014 року №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 року.
Згідно з п. 8 розділу Луганська область затвердженого Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р, Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”, у тому числі й м. Лисичанськ є місцем проведення АТО.
Боржник - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює основну господарську діяльність на території м. Лисичанська Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року за №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено й м. Лисичанськ Луганської області.
05.11.2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі №826/18327/14, визнано не чинним розпорядження КМУ №1079-р від 05.11.2014 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 року, разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (недійсним).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р визначені місцем проведення антитерористичної операції населені пункти Луганської області (п. 8 розділу "Луганська область") серед яких є й м. Лисичанськ, цей Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є скасованим або недійсним.
Проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 року визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Закон №1669 є спеціальним, його дія поширюється лише на визначене коло суб’єктів, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, сертифікат Торгово-промислової палати України засвідчує існування форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання певного зобов'язання, а в силу ст. 6 Закону №1699 у боржника в період дії антитерористичної операції зобов'язання зі сплати за користування земельною ділянкою як таке відсутнє, підстави для видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин в даному випадку відсутні.
У даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 6 Закону №1669, яка є нормою прямої дії й звільняє суб’єкти господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та не передбачає отримання сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 року у справі №913/978/15.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відхилення решти грошових вимог, як необґрунтованих відповідно Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
При цьому, правомірно відхиляються у повному обсязі вимоги ДПІ у м. Лисичанську в частині пені з орендної плати за землю в розмірі 239562,80 грн. за його уточненнями (вих.№8660/12-09-17 від 28.09.2016р.), у якому зазначено період затримки сплати грошового зобов’язання – з 31.01.2014 року по 28.02.2016 року, у зв’язку з дією Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", як такі, що необґрунтовано нараховані кредитором.
Враховуючи, що грошові вимоги ДПІ у м. Лисичанську підтверджено матеріалами справи, взявши до уваги часткове погашення боржником заборгованості з орендної плати за землю юридичних осіб у сумі 526915,66 грн., кредиторські вимоги підлягають задоволенню в загальному розмірі 4860807,47 грн. із розрахунку:
- 24858,81 грн. – рентна плата зі збору за спеціальне використання води;
- 1224,50 грн. екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
- 23822,79 грн. - екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
- 1450,81 грн. – екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях;
- 4795788,41 грн. - орендна плата за землю з юридичних осіб (5322704,07 грн. - 526915,66 грн.) – 3 черга згідно ст. 45 Закону №4212;
Та 13662,15 грн. – пеня (з рентної плати та екологічного податку) – 6 черга згідно ст. 45 Закону №4212.
Решта вимог кредитора з основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб та пеня за орендною платою за землю, що нарахована в період проведення АТО, судом першої інстанції правомірно відхилена.
Поряд з цим, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів у справі сума сплаченого судового збору за подання заяви ДПІ у м. Лисичанську з грошовими вимогами до в розмірі 2756,00 грн. до 1 черги згідно ст. 45 Закону №4212.
Не приймаються до уваги доводи ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області щодо недоведеності ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" обставин непереборної сили, оскільки, як вже зазначалось, Закон №1669 є спеціальним в даному випадку на відміну від Податкового кодексу України, його дія поширюється лише на визначене коло суб’єктів, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, сертифікат Торгово-промислової палати України засвідчує існування форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання певного зобов'язання, а в силу ст. 6 Закону №1699 у боржника в період дії антитерористичної операції зобов'язання зі сплати за користування земельною ділянкою як таке відсутнє, підстави для видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин в даному випадку також відсутні.
У даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 6 Закону №1669, яка є нормою прямої дії й звільняє ПАТ "Лисичанскьий склозавод "Пролетарій" від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та не передбачає отримання сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин.
Дії норм Податкового кодексу України в обґрунтування нарахування боргу з орендної плати за землю, у даному випадку пріоритетному застосуванню підлягають спеціальні норми Закону №1669, а саме норми ст. 1 та ст. 6 цього Закону.
Спеціальнсть означених законодавчих приписів по відношенню до норм Податкового кодексу України випливає зі змісту п. З ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669.
Щодо кредиторських вимог РВ ФДМУ по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитор – РВ ФДМУ по Луганській області у своїй заяві (вих.№05-05-00841 від 22.04.2016р.), просив визнати його грошові вимоги до боржника, в загальному розмірі 44463379,28 грн., з яких 15228082,96 грн. заборгованість стягнута з боржника за судовими рішеннями, 16954618,92 грн. – заборгованість боржника по орендній платі за договором оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001 року - цілісного майнового комплексу ДП "Ордену Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій" та додатковими угодами №1-259 від 30.09.2002 року, №2-021 від 30.12.2003 року, №3/1201 від 07.07.2004 року, №4 від 14.03.2008 року, №5 від 25.04.2008 року, №6/1120504 від 25.07.2011 року до цього договору, за договором №7 від 05.04.2012 року про внесення змін до договору оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001 року за період з березня 2015 року по квітень 2016 року та нараховані на цю заборгованість 3% річних – 39601,61 грн., пеня – 3087316,90 грн., а також невикористаний залишок амортизаційних відрахувань – 8900016,00 грн., й кредитором заявлено у складі його грошових вимог 2756,00 грн. судових витрат за подання його заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство боржника.
В обґрунтування заявлених кредитором вимог в частині невикористаного залишку амортизаційних нарахувань, кредитор уточнив їх розмір – 8999920,00 грн. та послався на затверджений наказом ФДМУ від 07.08.1997 року за №847 Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України за №446/2250 від 25.09.1997 року (далі за текстом – Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядоку він забезпечує реалізацію положень ст.ст. 26 - 29 Закону України "Про оренду державного майна", регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов’язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна, інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні тощо.
В п. 3 зазначено, що цей Порядок поширюється н випадки повернення орендодавцю цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення договору оренди (внаслідок закінчення строку), розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передаточним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди.
Відповідно до наказу ФДМУ від 24.05.2005 року №1358 боржником було надано розрахунок нарахування і використання амортизаційних відрахувань на орендований ним цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Ордену Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій", станом на 31.03.2016 року, згідно якого невикористаний залишок амортизаційних відрахувань становить 8999920,00 грн.
Апелянт-3 зазначає, що за позовом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" до РВ ФДМУ по Луганській області про визнання недійсним умов договору оренди державного майна господарським судом Луганської області було порушено справу №913/1025/15, провадження у якій зупинено згідно ухвали суду від 06.04.2016 року, а також на розгляді господарського суду знаходиться справа №913/458/16, сторонами у яких є кредитор та боржник щодо розірвання договору оренди державного майна, остаточне рішення по якій не прийнято.
Таким чином, кредитор остаточно просив визнати загальну заборгованість ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" перед РВ ФДМУ по Луганській області в розмірі 43934934,09 грн., а саме:
- заборгованість за рішеннями суду – 15125120,23 грн., з якої основний борг з орендної плати - 14547492,67 грн., 3 % річних - 36215,25 грн., пеня - 541475,31 грн.;
- заборгованість з орендної плати за договором оренди – 16954618,92 грн., 3% річних в сумі 37936,71 грн., пеня – 2814519,23 грн.;
- невикористаний залишок амортизаційних відрахувань в сумі 8999920,00 грн.;
- судовий збір 2756,00 грн.
При розгляді вищевказаних кредиторських вимог РВ ФДМУ по Луганській області колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Вимоги кредитора за судовими рішеннями в розмірі 15125120,23 грн., з яких основний борг з орендної плати - 14547492,67 грн., 3 % річних - 36215,25 грн., пеня - 541475,31 грн. є підтвердженими та обгрунтованими й підлягають визнанню, по що свідчать додані до заяви кредитора копії судових рішень Луганської області від 21.02.2013 року у справі №29/5014/3302/2012, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року №29/5014/3302/2012, господарського суду Луганської області від 16.05.2013 року у справі №913/829/13, господарського суду Луганської області від 22.10.2013 року у справі №913/2496/13, господарського суду Луганської області від 06.03.2014 року у справі №913/186/14, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року у справі № 913/32/15, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського про обґрунтованість грошових вимог кредитора - РВ ФДМУ по Луганській області, до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі 15125120,23 грн., з яких основний борг з орендної плати - 14547492,67 грн., 3 % річних - 36215,25 грн. - 4 черга згідно ст. 45 Закону №4212, пеня - 541475,31 грн. - 6 черга згідно ст. 45 Закону №4212.
При цьому, є вірним висновок господарського суду першої інстанції щодо відхилення решти заявлених кредитором грошових вимог з наступних підстав.
Вимоги кредитора в частині заборгованості з орендної плати за договором оренди №001036/09 від 17.08.2001 року – 16954618,92 грн. та нарахованих на цю заборгованість 3% річних в сумі 37936,71 грн., пені в сумі 2814519,23 грн., за період з 14.04.2014 року року по квітень 2016 року згідно наданих кредитором розрахунків, є нарахованими безпідставно.
Зокрема, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до постанови Донецького апеляційного суду від 08.09.2015 у справі №913/32/15 було прийнято рішення, яким було відмовлено у стягненні з боржника заборгованості з орендної плати 9386616,27 грн., нарахованої за період з 14.04.2014 року по квітень 2015 року включно, а також – нарахованих на цю заборгованість пеню в розмірі 1014957,69 грн. та 3% річних в розмірі 21394,15 грн., а також судового збору в сумі 57267,5 грн., в силу ст. 7 Закону №1669.
Решта заборгованості з орендної плати за період з травня 2015 року по квітень 2016 року також заявленої фондом в межах періоду дії антитерористичної операції та судом першої інстанції правомірно відмовлено з наступних підстав.
Укладений між кредитором та боржником договір №001036/09 від 17.08.2001 року, в розумінні ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР (діяв на момент укладання договору) належною підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов’язків, зокрема, права Орендодавця - кредитора на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено і в ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України та ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", проте, у даному випадку пріоритетному застосуванню підлягає спеціальні норми Закону №1669 (ст. ст. 1, 7).
Спеціальність зазначених законодавчіх приписів по відношенню до приведених вище норм відносно обов’язку сплати орендної плати за користування комунальним та державним майном, що зумовлено п. 3 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, визначає гарантії підприємництва в умовах запровадженого особливого режиму антитерористичної операції встановлено і надано безпосередньо спеціальним Законом.
Відсутність суб’єктивного права та кореспондуючого йому обов’язку відносно сплати означеної суми орендної плати унеможливлює наявність порушення відповідного грошового зобов’язання з боку боржника в розумінні ст. 610 ЦК України, та застосування наслідків такого порушення, визначених ст.ст. 611, 625 ЦК.
Дія спеціальної норми ст. 7 Закону №1669-VI в силу ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України не може примушувати боржника до виконання необов’язкових для нього дій і застосовувати негативні наслідки невиконання цих дій. Зважаючи на це нарахування і стягнення на означену суму скасованої орендної плати 3% річних та пені є безпідставним.
Закон України від 17.05.2016 року №1365-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі за текстом - Закон №1365), яким внесено зміни до ст.ст. 4, 6 та 7 Закону №1669, набрав чинності з 08.06.2016 року.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього наведено у Рішені Конституційного Суд України від 09.02.0999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно - правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Відповідно до ст. 1 Закону №1669, періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону №1669 на КМУ покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради націоналіної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014, у період з 14.04.2014 року й до її закінчення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при СБУ видано наказ від 07.10.2014 року№33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 року.
Згідно п. 8 розділу Луганська область затвердженого Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р, Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”, у м. Лисичанськ є місцем проведення АТО, боржник ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснює основну господарську діяльність на території м. Лисичанська Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено й м. Лисичанськ Луганської області.
05.11.2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі №826/18327/14, визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 року, разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (недійсним).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р визначені місцем проведення антитерористичної операції населені пункти Луганської області (п. 8 розділу "Луганська область") серед яких є й м. Лисичанськ, цей Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є скасованим або недійсним.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Закон №1669 є спеціальним, його дія поширюється лише на визначене коло суб’єктів, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, сертифікат Торгово-промислової палати України засвідчує існування форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання певного зобов'язання, а в силу ст. 7 Закону№1699, яка скасовує орендну плату за користування держаним та комунальним майном на вказаний період проведення антитерористичної операції для суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО, підстави для видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин в даному випадку відсутні.
У даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 7 Закону №1669, яка є нормою прямої дії та не передбачає отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 року у справі №913/978/15.
Таким чином заборгованість з орендної плати, що нарахована РВ ФДМУ по Луганській області в період з 14.04.2014 по квітень 2016, в межах строку проведення антитерористичної операції правомірно відхилена судом першої інстанції із застосуванням ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Що стосується вимог РВ ФДМУ по Луганській області в сумі 8999920,00 грн., що скдаються із залишку невикористаних амортизаційних відрахувань, які відхилені судом першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як зазначає апелянт та вбачається з матеріалів справи, Наказом ФДМУ від 07.08.1997 року №847 затверджено Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 року за №446/2250 (далі за текстом – Порядок).
Відповідно до зазначеного Порядку, він забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України "Про оренду державного майна" і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна.
Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства (п. 15 Порядку) та належних доказів припинення орендних правовідносин.
Відповідно до наказу ФДМУ від 24.05.2005 року №1358 "Щодо контролю за використанням амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно", та з метою контролю виконання Договору оренди №001036/09 від 17.08.2001 року, ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було надано розрахунок нарахування і використання амортизаційних відрахувань на переданий в оренду цілісний майновий комплекс ДП "Ордена Трудового Червоного Прапору державний скляний завод "Пролетарій" станом на 31.03.2016 року, відповідно до якого невикористаний залишок амортизаційних відрахувань становить 8999920,00 грн.
Станом на 04.04.2016 року - дату порушення провадження у справі про банкрутство боржника, договір оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001 року не є припиненим (внаслідок закінчення строку) та його не розірвано за погодженням сторін або за рішенням суду, що підтверджено копіями ухвали господарського суду Луганської області від 06.04.2016 року у справі №913/1025/16 про зупинення провадження у цій справі та рішення господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі №913/458/16.
Спір у справі №913/1025/16 по суті позовних вимог про розірвання договору оренди державного майна судом на даний час не прийнято, провадження у справі зупинено.
Проте, відповідно до п. 4.1. Договору оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001 року, який було укладено між РВ ФДМУ по Луганській області (Орендодавець) та ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (Орендар), амортизаційні відрахування на майно, що орендується, залишаються в розпорядженні ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" використовуються ним на повне відновлення орендованих основних фондів.
Станом на 04.04.2016 року невикористаний залишок амортизаційних відрахувань становить 8999923,06 грн.
На виконання п. 4.1. Договору оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001 року ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було здійснено поліпшення державного майна за рахунок амортизаційних відрахувань на загальну суму 3649825,03 грн., на підтвердження боржником надано докази виконання ним приписів п. 4.1 Договору оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001 року в частині здійснення використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно на повне відновлення орендованих основних фондів, їх реновацію та капітальний ремонт - копії відповідних документів: супровідний лист (вих.№2907 від 01.07.2013р.) "Щодо надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованого майна" та кошторисна документація та документація щодо виконаних робіт (довідка про вартість виконаних робіт, виробів, послуг, відомості, акти приймання-здачі робіт, платіжні доручення, переліки тощо).
Згідно висновку оціночної фірми "Полінформ", який погоджено РВ ФДМУ по Луганській області, справедлива вартість орендованого майна ЦМК державного підприємства станом на 31.12.2011 року - 92197242,07 грн.
Дана вартість державного майна складається з вартості невід’ємних поліпшень орендованих основних засобів, що підлягають компенсації ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з боку РВ ФДМУ по Луганській області, у розмірі 17491865,65 грн. та вартості орендованого майна державного підприємства у розмірі 74705376,42 грн.
Таким чином, вартість невід’ємних поліпшень орендованих основних засобів, що підлягають компенсації ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з боку РВ ФДМУ по Луганській області складає - 17491865,65 грн., що значно перевищує розмір вимог кредитора в частині невикористаного залишку амортизаційних відрахувань – 8999920,00 грн.
РВ ФДМУ по Луганській області не надано належного документального обґрунтування своїх вимог зокрема не надано відповідного розрахунку по цих вимогах, передаточного балансу, як це встановлено відповідним Порядком (п.15).
Крім того, відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі №913/458/16, повністю відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" до РВ ФДМУ по Луганській області, про визнання недійсною умови договору оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001 року.
Вимоги кредитора в частині 2756,00 грн. – сплаченого ним судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство боржника підлягають задоволенню у 1 чергу згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №4212.
Не приймаються до уваги доводи ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" що у справах за позовом РВ ФДМУ по Луганській області до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" щодо стягнення сум орендної плати за користування державни майном, з усіх цих спорів ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було надано господарським судом відстрочення виконання судового рішення строком на 60 місяців з огляду на неправильне тлумачення апелянтом-2 поняття моменту виникнення зобов’язання та поняття строку виконання рішення.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що саме виконання вищезазначених рішень суду було відстрочено, а не виконання зобов’язання з оплати боржника. Відстрочка – це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. При цьому, строк виконання грошового зобов’язання боржника перед кредитором та обов?язок його виконання жодним чином не змінюється. Тобто, відстрочка виконання рішення суду не впливає на сам момент виникнення грошового зобов’язання боржника, а є самостійним процесуальним інструментом на стадії виконання рішення суду.У зв?язку з чим, борг ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" перед РВ ФДМУ по Луганській області є грошовим боргом боржника перед кредитором, строк виконання якого настав внаслідок невиконання певних договорів до порушення справи про банкрутство та є конкурсними, а РВ ФДМУ по Луганській області має статус конкурсного кредитора та правомірно визнаний таким. Враховуючи наявні в матеріалах докази колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вимоги кредитора РВ ФДМУ по Луганській області у вказаній частині є обґрунтованими та документально підтвердженими.
До того ж, ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Віднесення кредитора до конкурсного чи поточного пов’язане із строком виникнення вимог, який встановлений за цивільно-правовим договором між кредитором та боржником.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вимоги РВ ФДМУ по Луганській області виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство боржника (набранням рішень законної сили), а отже, виходячи із системного аналізу норм законодавства вимоги заявлені кредитором є конкурсними.
Твердження заявників апеляційних скарг про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали в частині визнання грошових вимог ПАТ "Укрексімбанк" та РВ ФДМУ по Луганській області не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 у вказаній частині суд апеляційної інстанції не вбачає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС України у Луганській області, м. Лисичанськ Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині невизнання грошових вимог з орендної плати за землю юридичних осіб податкового боргу у розмірі 1421329,25 грн. та пені у розмірі 29474,30 грн. - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Регіонального відділення ФДМ України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині визначення розміру і черговості розподілу кредиторських вимог Регіонального відділення ФДМ України по Луганській області до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 – задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 в частині визначення кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС України у Луганській області, м. Лисичанськ Луганської області до боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області, в загальному розмірі 5387723,13 грн. – скасувати частково.
Визнати вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС України у Луганській області, м. Лисичанськ Луганської області ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС України у Луганській області, м. Лисичанськ Луганської області до боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області, в загальному розмірі 4860807,47 грн., з яких 4847145,32 грн. основний борг (24858,81 грн. – рентна плата зі збору за спеціальне використання води, 1224,50 грн. – екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 23822,79 грн. - екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, 1450,81 грн. – екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, орендна плата за землю з юридичних осіб – 4795788,41 грн.) – 3 черга згідно ст.45 Закону №4212 та 13662,15 грн. – пеня (з рентної плати та екологічного податку) – 6 черга згідно ст. 45 Закону №4212.
В іншій частині ухвалу господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 - залишити без змін.
Зобов'язати розпорядника майна ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" - арбітражного керуючого ОСОБА_7, м. Київ, внести змінений розмір вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів у справі №913/412/16.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.О. Мартюхіна
Судді О.Л. Агапов
ОСОБА_3
