ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2017 року
Справа № 913/412/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
суддів:
Коваленка В.М., Полякова Б.М.
розглянувши касаційні скарги
публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 року
у справі Господарського суду
№ 913/412/16 Луганської області
за заявою до
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
про
банкрутство,
в судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"- Швець Н.О.,
ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"- Пистогова С.В., Фурсов В.В.
Арбітражний керуючий Віскунов О.В.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06 жовтня 2016 року у справі № 913/412/16 (суддя - Ковалінас М.Ю.), з поміж іншого, визнано вимоги ДПІ у м. Лисичанську Луганської області до боржника ПАТ "Лисичанський склозавод" "Пролетарій" в загальному розмірі 5 387 723,13 грн. та вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України Луганської області в загальному розмірі 15 125 120,23 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року у справі № 913/412/16 (судді: Мартюхіна Н.О. - головуючий, Агапов О.Л., М'ясищев А.М.) ухвалу Господарського суду Луганської області від 06 жовтня 2016 року в частині визнання кредиторських вимог Державної податкової інспекції у м. Лисичанську скасовано частково та прийнято нове рішення, яким ДПІ у місті Лисичанську визнано кредитором на загальну суму 4 860 807,47 грн. В частині розгляду кредиторських вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України Луганської області ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судами процесуальними актами, скаржники публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.
Так, боржник публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 06 жовтня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року у справі № 913/412/16 в частині визнання кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську Луганської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України Луганської області та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ДПІ у м. Лисичанську Луганської області в загальному розмірі 4 860 807,47 грн. та Регіонального відділення Фонду державного майна України Луганської області в загальному розмірі 8 841 685,98 грн.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, зокрема, ст.ст. 42-43 Господарського процесуального кодексу України.
Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 06 жовтня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимог кредитора та визнати вимоги податкової інспекції в загальному розмірі 9 028 210,34 грн.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на невірному застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 6, 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 року за заявою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство)
В межах тридцятиденного строку на подання заяв кредиторів, встановленого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство до місцевого господарського суду звернулись, зокрема, ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області із заявою про визнання кредиторських вимог в розмірі 9 028 210,34 грн. та РВ ФДМУ по Луганській області із заявою в розмірі 44 463 379,28 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Як регламентує частина 3 статті 24 Закону про банкрутство, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.
Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (ліквідатором боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.
Так, судами встановлено, що кредитор - ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ГУ ДФС у Луганській області у своїй заяві просив визнати його грошові вимоги до боржника в загальному розмірі 9 028 210,34 грн.
Зокрема, суди встановили, що грошові вимоги, а саме 24 858,81 грн. - рентної плата зі збору за спеціальне використання води, 1 224,50 грн. - екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 23 822,79 грн. - екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, 1 450,81 грн. - екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, є безспірними та документально обґрунтованими, а саме податковими деклараціями боржника з рентної плати за 2 - 4 квартали 2015 року, податковою декларацією з екологічного податку за 4 квартал 2015 року, податковими деклараціями з екологічного податку за 3-4 квартали 2014 року, за 1-4 квартали 2015 року, уточнюючими податковими деклараціями з екологічного податку за 1 та 4 квартали 2015 року тощо.
При цьому, суди правомірно визнали суми несплаченої пені за цими зобов'язаннями обґрунтованими та беззаперечними, 6 861,10 грн. - з рентної плати зі збору за спеціальне використання води; 6 669,14 грн. - з екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; 131,91 грн. - пеня з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів та вважає правомірним визнання кредиторських вимог податкової інспекції у цій частині.
Щодо вимог кредитора з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 8 707 816,33 грн. та пені 255 374,95 грн., судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Задовольняючи зазначені кредиторські вимоги з орендної плати, місцевий господарський суд виходив з того, що зазначені вимоги складаються з податкового боргу в розмірі 1 421 329,25 грн., згідно з декларацією боржника з плати за землю за 2013 рік № 9007487372 від 18.02.2013 року та згідно з рішенням № 1 від 30.01.2014 року про розстрочення податкового боргу й договором № 3 від 30.01.2014 року про розстрочення податкового боргу на строк з 28.02.2014 року по 31.12.2014 року; боргу з орендної плати за землю: за податковою декларацією боржника з плати за землю за 2014 рік № 9008458346 від 19.02.2014 року в розмірі 219 018,10 грн. (залишок несплаченої суми), період виникнення боргу з 01.02.2014 року, дата нарахування 30.03.2014 року, та з орендної плати за землю за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року - 255 128,89 грн., за період з 01.04.2014 року до 14.04.2014 року (за станом на дату початку АТО - 14.04.2014 року) 110 555,77 грн.; податкового боргу в розмірі 765 383,16 грн., відповідно до податкових декларацій відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі № 812/2115/14 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 року № 812/2115/14; податкового боргу з плати за землю в розмірі 2 551 288,90 грн., відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року у справі № 820/1724/15 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року № 820/1724/15.
При цьому місцевим господарським судом зазначено, що оскільки вказані судові рішення набрали законної сили, відповідно до ст. 1291 Конституції України є обов'язковими до виконання та у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справу, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитором безпідставно не враховано той факт, що за період з 30.01.2014 року по 04.04.2016 року ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснило часткове погашення заборгованості з орендної плати за землю та сплатило до місцевого бюджету суму у розмірі 526 915,66 грн., що не було взято до уваги місцевим судом.
Відтак, в силу приписів ст. 101 ГПК України судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до платіжних доручень та банківських виписок з рахунку ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на загальну суму 526 915,66 грн. було частково сплачено, примусово списано з рахунків заборгованість з орендної плати за землю з призначеннями платежу, як плата за оренду землі, а також з призначенням згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі № 812/2115/14; згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року у справі 820/1724/15; згідно виконавчих листів виданими за цими рішеннями.
В зв'язку з чим, зазначене стало підставою для часткового скасування ухвали Господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі № 913/412/16 в частині визнання вимог кредитора - ДПІ у м. Лисичанську до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 526 915,66 грн.
Що стосується решти вимог кредитора з орендної плати за землю в частині основного боргу колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі за текстом - Закон № 1365) від 17.05.2016 року № 1365-VIII, яким внесено зміни до ст.ст. 4, 6 та 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669 (далі по тексту Закон № 1669), набрав чинності з 08.06.2016 року.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього наведено у Рішенні Конституційного Суд України від 09.02.1999 року за № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно - правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669, періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 6 Закону № 1669 визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону № 1669 на КМУ покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, у період з 14.04.2014 року й до її закінчення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Згідно рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при СБУ видано наказ від 07.10.2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 року.
Згідно з п. 8 розділу Луганська область затвердженого Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р, Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у тому числі й м. Лисичанськ є місцем проведення АТО.
Боржник - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", зареєстрований за адресою: вул. Мічуріна, буд. 1, м. Лисичанськ Луганської області, здійснює основну господарську діяльність на території м. Лисичанська Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року за № 1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено й м. Лисичанськ Луганської області.
05.11.2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі № 826/18327/14, визнано не чинним розпорядження КМУ №1079-р від 05.11.2014 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/19383/15 від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 року, разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (недійсним).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р визначені місцем проведення антитерористичної операції населені пункти Луганської області (п. 8 розділу "Луганська область") серед яких є й м. Лисичанськ. Цей Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є скасованим або недійсним.
Проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 року визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Закон № 1669 є спеціальним, його дія поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, сертифікат Торгово-промислової палати України засвідчує існування форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання певного зобов'язання, а в силу ст. 6 Закону № 1699 у боржника в період дії антитерористичної операції зобов'язання зі сплати за користування земельною ділянкою як таке відсутнє, підстави для видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин в даному випадку відсутні.
Колегія суддів погоджується, що у даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 6 Закону № 1669, яка є нормою прямої дії й звільняє суб'єкти господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та не передбачає отримання сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення решти грошових вимог, як необґрунтованих відповідно Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". При цьому, правомірно відхиляються у повному обсязі вимоги ДПІ у м. Лисичанську в частині пені з орендної плати за землю в розмірі 239 562,80 грн. за його уточненнями (вих.№8660/12-09-17 від 28.09.2016р.), у якому зазначено період затримки сплати грошового зобов'язання - з 31.01.2014 року по 28.02.2016 року, у зв'язку з дією Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", як такі, що необґрунтовано нараховані кредитором.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, взявши до уваги часткове погашення боржником заборгованості з орендної плати за землю юридичних осіб, щодо визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 4 860 807,47 грн.
Щодо кредиторських вимог РВ ФДМУ по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, кредитор РВ ФДМУ по Луганській області у своїй заяві просив визнати його грошові вимоги до боржника, в загальному розмірі 44 463 379,28 грн., з яких 15 228 082,96 грн. заборгованість стягнута з боржника за судовими рішеннями, 16 954 618,92 грн. - заборгованість боржника по орендній платі за договором оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001 року цілісного майнового комплексу ДП "Ордену Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій" та додатковими угодами до цього договору, за договором № 7 від 05.04.2012 року про внесення змін до договору оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001 року за період з березня 2015 року по квітень 2016 року та нараховані на цю заборгованість 3% річних - 39 601,61 грн., пені - 3 087 316,90 грн., а також невикористаний залишок амортизаційних відрахувань (з урахуванням уточнень) - 8 999 920,00 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції визнано підтвердженими та обґрунтованими вимоги кредитора в розмірі 15 125 120,23 грн., з яких основний борг з орендної плати - 14 547 492,67 грн., 3 % річних - 36 215,25 грн., пеня - 541 475,31 грн., які підлягають визнанню на підставі судових рішень Господарського суду Луганської області від 21.02.2013 року у справі № 29/5014/3302/2012, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року № 29/5014/3302/2012, Господарського суду Луганської області від 16.05.2013 року у справі № 913/829/13, Господарського суду Луганської області від 22.10.2013 року у справі № 913/2496/13, Господарського суду Луганської області від 06.03.2014 року у справі № 913/186/14, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року у справі № 913/32/15, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про обґрунтованість грошових вимог кредитора РВ ФДМУ по Луганській області до боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі 15 125 120,23 грн.
Що стосується вимог кредитора в частині заборгованості з орендної плати за договором оренди № 001036/09 від 17.08.2001 року - 16 954 618,92 грн. та нарахованих на цю заборгованість 3% річних в сумі 37 936,71 грн., пені в сумі 2814519,23 грн., за період з 14.04.2014 року по квітень 2016 року згідно наданих кредитором розрахунків, колегія суддів враховує наступне.
Зокрема, судами встановлено, що відповідно до постанови Донецького апеляційного суду від 08.09.2015 у справі № 913/32/15 було прийнято рішення, яким було відмовлено у стягненні з боржника заборгованості з орендної плати 9 386 616,27 грн., нарахованої за період з 14.04.2014 року по квітень 2015 року включно, а також нарахованих на цю заборгованість пеню в розмірі 1 014 957,69 грн. та 3% річних в розмірі 21 394,15 грн., а також судового збору в сумі 57 267,5 грн., в силу ст. 7 Закону № 1669.
Решта заборгованості з орендної плати за період з травня 2015 року по квітень 2016 року також заявленої фондом в межах періоду дії антитерористичної операції правомірно відхилена судами з наступних підстав.
Укладений між кредитором та боржником договір № 001036/09 від 17.08.2001 року, в розумінні ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР (діяв на момент укладання договору) належною підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов'язків, зокрема, права орендодавця - кредитора на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено і в ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України та ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", проте, суди дійшли вірного висновку щодо пріоритетного застосування спеціальних норм Закону № 1669 (ст.ст. 1, 7).
Спеціальність зазначених законодавчих приписів по відношенню до приведених вище норм відносно обов'язку сплати орендної плати за користування комунальним та державним майном, що зумовлено п. 3 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, визначає гарантії підприємництва в умовах запровадженого особливого режиму антитерористичної операції встановлено і надано безпосередньо спеціальним Законом.
Відсутність суб'єктивного права та кореспондуючого йому обов'язку відносно сплати означеної суми орендної плати унеможливлює наявність порушення відповідного грошового зобов'язання з боку боржника в розумінні ст. 610 ЦК України, та застосування наслідків такого порушення, визначених ст.ст. 611, 625 ЦК України.
Дія спеціальної норми ст. 7 Закону № 1669-VI в силу ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України не може примушувати боржника до виконання необов'язкових для нього дій і застосовувати негативні наслідки невиконання цих дій. Зважаючи на це нарахування і стягнення на означену суму скасованої орендної плати 3% річних та пені є безпідставним.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірною відмову у визнанні кредиторських вимог з орендної плати, що нарахована РВ ФДМУ по Луганській області в період з 14.04.2014 по квітень 2016, в межах строку проведення антитерористичної операції із застосуванням ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Що стосується вимог РВ ФДМУ по Луганській області в сумі 8 999 920,00 грн., що складаються із залишку невикористаних амортизаційних відрахувань, колегія суддів виходить з наступного.
В обґрунтування заявлених кредитором вимог в частині невикористаного залишку амортизаційних нарахувань, кредитор послався на затверджений наказом ФДМУ від 07.08.1997 року за № 847 Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України за № 446/2250 від 25.09.1997 року (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку він забезпечує реалізацію положень ст.ст. 26 - 29 Закону України "Про оренду державного майна", регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна, інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні тощо.
В п. 3 зазначено, що цей Порядок поширюється на випадки повернення орендодавцю цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення договору оренди (внаслідок закінчення строку), розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передаточним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди.
Відповідно до наказу ФДМУ від 24.05.2005 року № 1358 "Щодо контролю за використанням амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно", та з метою контролю виконання договору оренди № 001036/09 від 17.08.2001 року, ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було надано розрахунок нарахування і використання амортизаційних відрахувань на переданий в оренду цілісний майновий комплекс ДП "Ордена Трудового Червоного Прапору державний скляний завод "Пролетарій" станом на 31.03.2016 року, відповідно до якого невикористаний залишок амортизаційних відрахувань становить 8 999 920,00 грн.
Судами встановлено, що станом на 04.04.2016 року - дату порушення провадження у справі про банкрутство боржника, договір оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001 року не є припиненим (внаслідок закінчення строку) та його не розірвано за погодженням сторін або за рішенням суду.
Спір у справі № 913/1025/16 по суті позовних вимог про розірвання договору оренди державного майна судом на даний час не вирішений, провадження у справі зупинено.
Проте, відповідно до п. 4.1. Договору оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001 року, який було укладено між РВ ФДМУ по Луганській області (орендодавець) та ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (орендар), амортизаційні відрахування на майно, що орендується, залишаються в розпорядженні ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та використовуються ним на повне відновлення орендованих основних фондів.
Станом на 04.04.2016 року невикористаний залишок амортизаційних відрахувань становить 8 999 923,06 грн.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, на виконання п. 4.1. договору оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001 року ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було здійснено поліпшення державного майна за рахунок амортизаційних відрахувань на загальну суму 3 649 825,03 грн., на підтвердження чого боржником надано докази виконання ним приписів п. 4.1 договору оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001 року в частині здійснення використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно на повне відновлення орендованих основних фондів, їх реновацію та капітальний ремонт: супровідний лист "Щодо надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованого майна", кошторисна документація та документація щодо виконаних робіт (довідка про вартість виконаних робіт, виробів, послуг, відомості, акти приймання-здачі робіт, платіжні доручення, переліки тощо).
Згідно висновку оціночної фірми "Полінформ", який погоджено РВ ФДМУ по Луганській області, справедлива вартість орендованого майна ЦМК державного підприємства станом на 31.12.2011 року - 92 197 242,07 грн.
Дана вартість державного майна складається з вартості невід'ємних поліпшень орендованих основних засобів, що підлягають компенсації ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з боку РВ ФДМУ по Луганській області, у розмірі 17 491 865,65 грн. та вартості орендованого майна державного підприємства у розмірі 74 705 376,42 грн.
Таким чином, вартість невід'ємних поліпшень орендованих основних засобів, що підлягають компенсації ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з боку РВ ФДМУ по Луганській області складає - 17 491 865,65 грн., що значно перевищує розмір вимог кредитора в частині невикористаного залишку амортизаційних відрахувань - 8 999 920,00 грн.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із частковим задоволенням вимог кредитора РВ ФДМУ по Луганській області по відношенню до боржника ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в загальному розмірі 15 125 120,23 грн.
У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційних скарг, а тому постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року у справі № 913/412/16 в частині розгляду кредиторських вимог Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області та Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року у справі № 913/412/16 в частині розгляду кредиторських вимог Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області та Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області залишити без змін.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді В.М. Коваленко
Б.М. Поляков
