ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
20 березня 2018 року Справа № 913/412/16
Провадження №22б/913/412/16
Розглянувши матеріали за заявою
кредитора - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна
компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до боржника - Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод
«Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області
Про банкрутство
Суддя М.Ю. Ковалінас
Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.
У засіданні брали участь:
від кредиторів - не прибули;
від кредитора Управління ВД Фонду соціального страхування України у Луганській області – не прибули (заява від 20.03.2018 №806/06-1);
ліквідатор банкрута ОСОБА_1 - не прибув.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: банкрутство, ліквідаційна процедура за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 №4212-VI (далі за текстом - Закон №4212), розгляд заяв кредиторів з поточними грошовими вимогами до банкрута.
Сторони у справі своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи у даному засіданні ( ухвали суду від 20.02.2018, 27.02.2018).
Розглянувши матеріали справи, заяв кредиторів та додатково надані, суд
в с т а н о в и в :
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено провадження у справі №913/412/16 про банкрутство боржника ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою господарського суду Луганської області від 03.10.2017 боржника - Публічне акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій», ідентифікаційний код 31380846, вул. Мічуріна, буд.1, м. Лисичанськ Луганської області, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво МЮУ №115 від 07.09.2013, адреса для листування 03022, м. Київ а/с 64), на якого покладено обов’язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені Законом №4212.
Оприлюднення повідомлення про визнання банкрутом ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», здійснено 18.10.2017 за №46513 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону №4212 вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Встановлений ч. 1 ст. 38 Закону №4212 2-х місячний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до банкрута ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» сплинув 18.12.2017.
В межах зазначеного строку до господарського суду Луганської області надійшла заява з грошовими вимогами до банкрута від кредитора - ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) від 13.12.2017 б/н, про визнання поточних грошових вимог до банкрута в розмірі 123763грн. 17коп. за період з 01.11.2014 по 31.10.2017, з яких основний борг з орендної плати за землю юридичних осіб -122576грн. 30коп., пеня - 1186грн. 87коп., а також кредитором заявлено 3200грн. витрат на оплату судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону №4212 вищезазначену заяву кредитора було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні (ухвала суду від 19.12.2017).
З пропуском строку встановленого ч.1 ст.38 Закону №4212 до господарського суду Луганської області 23.01.2018 надійшла заява кредитора - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, від 29.12.2017 №07/1700, про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю працівникам, шляхом капіталізації відповідних платежів у зв’язку з ліквідацією підприємства, в сумі 6657867грн. 76коп., у цій заяві кредитор просить визнати його грошові вимоги до ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» та про зобов’язання ліквідатора включити їх до реєстру вимог кредиторів у 2 чергу.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону №4212 вищезазначену заяву кредитора було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні (ухвала суду від 23.01.2018).
Розгляд вищезазначених кредиторів судом було відкладено (ухвали від 20.02.2018, 27.02.2018).
Представники кредиторів не прибули у минулі та у дане судові засідання.
У даному судовому засіданні з’ясовано наступне
І. Кредитор - ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення), м. Попасна Луганської області, звернувся до суду із заявою від 13.12.2017 б/н, про визнання поточних грошових вимог до банкрута в розмірі 123763грн. 17коп., з яких основний борг з орендної плати за землю юридичних осіб -122576грн. 30коп. за період з 01.11.2014 по 31.10.2017, пеня - 1186грн. 87коп., а також кредитором заявлено 3200грн. витрат на оплату судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на норми Податкового кодексу України (ст.ст. 46, 54, 287), а також податкові декларації з плати за землю подані боржником за 2014-2017р.р.
Кредитором також надано до суду пояснення від 25.01.2018 б/н (а.с. 34-50 т. 11, з додатком щодо заявлених до боржника грошових вимог, у якому зазначено період виникнення заборгованості з орендної плати за землю 02.03.2015-30.10.2017, при цьому сума заявлених вимог залишається незмінною - основний борг з орендної плати за землю юридичних осіб -122576грн. 30коп., пеня - 1186грн. 87коп. та 3200грн. витрат на оплату судового збору. У цьому поясненні зазначено, що вимоги кредитора є конкурсними, а також про те, що боржником самостійно визначені грошові зобов’язання та направлено їх до контролюючого органу засобами електронного зв’язку.
Ліквідатором ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» ОСОБА_1 до суду подано заперечення проти вимог кредитора від 31.01.2018 вих.№31/01-18.2, з доказами його надіслання на адресу кредитора, у якому зазначено про невизнання заявлених кредитором поточних грошових вимог з орендної плати за землю юридичних осіб в розмірі 53357грн. 77коп. за період з 14.04.2014 по 08.06.2016 з посиланням на таке.
Відповідно до договору оренди землі від 18.05.2006 №62040Г/окс ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» є орендатором земельної ділянки комунальної форми власності для розміщення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Восход». Земельна ділянка знаходиться на території Мирнодолинської селищної ради за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с. Біла Гора, вул. Лівобережний масив, 1, загальною площею 5,05 га, строк дії договору - 25 років. Відповідно до умов договору оренди ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» повинен сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.
Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; згідно з п. 285.1. статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.п. 286.2, 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. статті 288 Податкового кодексу України).
Статтею 1 Конституції України встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно статті 107 Конституції України ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, ОСОБА_3 Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.
У засіданнях ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України може брати участь ОСОБА_3 Верховної ОСОБА_3 України. Рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України визначаються законом.
Преамбулою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (визначення термінів) встановлено наступне.
Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Статтею 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014 року), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. З Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні Офіційний вісник Президента України від 14.04.2014 року. Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014 року.
Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Згідно Додатку в розділі Луганська область 1. Міста обласного значення: під номером 8 зазначене, зокрема: м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада), під номером 12 зазначене, зокрема, Попаснянський район: смт. Мирна Долина, с. Біла Гора, с-ще Лоскутівка, с-ще Підлісне, с. Рай- Олександрівка, с. Устинівка (Мирнодолинська селищна рада).
Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053», зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.
Згідно Додатку в розділі Луганська область 1. Міста обласного значення: під номером 8 зазначене м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада): м. Новодружеськ (Новодружеська міська рада); м. Привілля (Привільська міська рада); 2 Райони: під номером 12 зазначене Попаснянський район: м. Гірське (Гірська міська рада); м. Золоте (Золотівська міська рада); м. Попасна (Попаснянська міська рада); смт Білогорівка, с. Верхньокамянка, с. Золотарівка, с. Шипилівка (Білогорівська селищна рада); смт Вовчоярівка (Вовчоярівська селищна рада); смт Врубівка, с-ще Миколаївка, с. Новоіванівка (Врубівська селищна рада)' смт Калинове, с. Калинове-Борщувате, с. Новоолександрівка (Калинівська селищна рада); смт Комишуваха, с. Вискрива, с. Вікторівка, с-ще Глинокарєр, с-ще Дружба, с-ще Ниркове, с. Олександропілля (Комишуваська селищна рада); смт Малорязанцеве, с-ще Лисичанський, с-ще Тополівка (Малорязанцівська селищна рада); смт Мирна Долина, с. Біла Гора, с-ще Лоскутівка, с-ще Підлісне, с. Рай-Олександрівка, с. Устинівка (Мирнодолинська селищна рада); смт Нижнє, с. Жолобок (Нижненська селищна рада); смт Новотошківське (Новотошківська селищна рада); смт Тошківка (Тошківська селищна рада); смт Чорнухине, с-ще Круглих, с-ще Міус (Чорнухинська селищна рада); с. Березівське, с. Катеринівка, с-ще Молодіжне (Березівська сільська рада); с-ще Голубівське, с. Оріхове (Голубівська сільська рада); с. Троїцьке, с. Новозванівка (Троїцька сільська рада).
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, серед яких діє принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно- правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Статтею 5 Податкового кодексу України визначено співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами.
Згідно пунктів 5.1.-5-3. вказаної статті визначені наступні положення.
Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Закон №1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.
Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014 року, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1669 року можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався з 14.04.2014 року.
Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене, зокрема, м. Лисичанськ та Попаснянський район: с. Біла Гора. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5статті 11 Закону №1669.
Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р. Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 №1079 та знову затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене, зокрема, місто Лисичанськ та с. Біла Гора Попаснянського району. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону №1669.
Розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність.
Статтею 6 Закону №1669 (в редакції, що діяла до 08.06.2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому, на думку ліквідатора, ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» було звільнено від виконання своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за землю у період з 14 квітня 2014 року до 08 червня 2016 року.
Крім того, ліквідатор ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» не визнає поточні грошові вимоги ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) в частині орендної плати за землю юридичних осіб у розмірі 4265грн. 44 коп., з наступних підстав.
03.10.2017 Господарським судом Луганської області прийнято постанову у справі №913/412/16, відповідно до якої боржника ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Частина 1 ст.38 Закону №4212 визначає наслідки визнання боржника банкрутом, й з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже, у ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» після 03.10.2017 не виникає зобов’язань зі сплати орендної плати за землю юридичних осіб.
Також, ліквідатор ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» не визнає грошові вимоги ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення) в частині нарахування пені у розмірі 1186грн.87 коп., з посиланням на ч.ч.1-3 ст.19 Закону №4212, як вважає ліквідатор протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
У зв’язку з цим ліквідатор просить суд про відхилення вимог кредитора з орендної плати за землю юридичних осіб в розмірі 57623грн. 21коп. та нарахованої пені 1186грн. 87коп., як таких, що заявлені необгрунтовано.
Кредитор ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення), подав до суду пояснення щодо заявлених до боржника грошових вимог від 13.03.2018 б/н, у якому зазначив про таке.
Податковий борг ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» станом на 04.12.2017 складає 123763грн.17коп. в тому числі: сума основного боргу - 122576грн. 30коп., сума несплаченої пені - 1186грн. 87коп. Сума основного податкового боргу з орендної плати за землю юридичних осіб - 122576грн. 30грн.
В межах визначеного Законом №4212 (ч.1 ст.38 Закону №4212) строку кредитором подано до суду заяву від 13.12.2017 про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника щодо податкового боргу з орендної плати за землю юридичних осіб за період їх виникнення з 01.11.2014 по 30.11.2017 включно, у загальному розмірі 123763грн.17коп., з яких основний борг - 122 576грн. 30коп. та пеня - 1186грн. 87коп., витрати на сплату судового збору - 3200грн.00коп., кредитор вважає заявлені ним кредиторські вимоги до боржника ПАТ«Лисичанський склозавод «Пролетарій» конкурсними.
Кредитор не погоджується з посиланням ліквідатора на норми ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VІІ (в редакції, що діяла до 08.06.2016 року), як на підставу для відхилення вимог ДПІ в частині орендної плати за землю юридичних осіб за період з 14.04.2014 по 08.06.2016 в сумі 53357грн. 77 коп., натомість кредитор посилається на ст.67 Конституції України, ст. 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-111, норми Податкового кодексу України (п.2.1 ст.2, п.7.3 ст.7, п/п 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п/п 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.п.3.6.1 та 36.3 ст.36, п.37.3.1 ст.37, ст.46, п.54.1 ст.54, п.56.11 ст. 56, п.57.1 ст.57, п. 269.1 ст. 269, п.286.2 ст.286, ст.ст.285-287, п. 288.1, п.288.4, п. 288.7 ст.288).
ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПКУ, платник податків самостійно задекларував та обчислив суму грошового зобов'язання, яку зазначав у податковій декларації з плати за землю за кожен рік окремо, з платою помісячно рівнозначними частинами, та повинен був сплачувати її не беручи до уваги банкрутство, а саме:
- податкова декларація з плати за землю за 2014рік №9008395979 від 19.02.2014;
- податкова декларація з плати за землю за 2015рік №9018299578 від 19.02.2015;
- податкова декларація з плати за землю за 2016рік № НОМЕР_1 від 17.02.2016;
- податкова декларація з плати за землю за 2017 рік №9009707304 від 03.02.2017.
Проаналізувавши норми ст. ст. 6-7, 10 Закону №1669, зокрема ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор вважає, що у даній нормі відсутні посилання про внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, тому кредитор вважає заявлені кредиторські вимоги до боржника щодо податкового боргу з орендної плати за землю юридичних осіб, за весь період їх виникнення з 01.11.2014 по 30.11.2017 включно, у сумі 122576 грн. 30 коп. (основний борг) законодавчо обґрунтованими.
Стосовно періоду в межах якого банкруту нараховано пеню та методики її нарахування кредитор посилається на норми статті 129 ПКУ та зазначає про автоматичне нарахування пені з допомогою програмного забезпечення ITC «Податковий блок» та за відповідною формулою.
Боржнику нараховано пеню з орендної плати за землю в розмірі 1186грн. 87коп., у т.ч.: 315грн. 98коп. - за період з 31.07.2014р. по 27.01.2015р.; 237грн. 02коп. - за період з 01.10.2014р. по 25.02.2015р.; 321грн.66 коп. - за період з 31.10.2014р. по 17.03.2015р.; 321грн. 21коп. - за період з 01.12.2014р. по 26.04.2015р.
Суд, дослідивши матеріали наявні у справі та за заявою кредитора, приймаючи до уваги доводи й заперечення сторін, дійшов до висновку про таке.
Відповідно до абз.8 ч.1 ст.1 Закону №4212, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
У абз. 9 ч. 1 ст.38 Закону №4212, встановлено, що вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області до банкрута за заявою від 13.12.2017 б/н, є й конкурсними й поточними у розумінні абзацу 8 ч.1 ст.1 Закону №4212, зокрема поточними є грошові вимоги кредитора з орендної плати за землю юридичних осіб за період з 01.06.2016 по 30.09.2017 включно, що становить 64953грн. 85коп., ці вимоги є документально обґрунтованими, у т.ч. податковими деклараціями боржника з плати за землю за 2016 рік №9018384170 від 17.02.2016, №9009707304 від 03.02.2017, розрахунками податкового боргу тощо (а.с. 22-29 т.11).
Тому, поточні вимоги кредитора у цій частині підлягають визнанню й включенню до реєстру вимог кредиторів у 4 чергу згідно ст.45 Закону №4212.
Решта вимог кредитора в частині основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб за 2017 рік в сумі 4265грн. 44коп. (період виникнення 01.10.2017-31.10.2017, дата нарахування 30.11.2017) відхиляються, як необґрунтовані оскільки заявлені кредитором всупереч нормам Закону №4212, зокрема ч.1 ст.38, яким встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Решта вимог кредитора в частині основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб за період з 01.11.2014 по 31.03.2016 включно, в сумі 45768грн. 03коп. є конкурсними вимогами, оскільки виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство боржника (04.04.2016).
Зазначені вимоги мали бути заявлені кредитором в порядку та у строк, передбачені ч.ч.1-2 ст.23 Закону №4212. Наслідки пропуску строку для заявлення вимог конкурсних кредиторів передбачені ч.4 ст.23 та абз.9 ч.1 ст.38 Закону №4212, зокрема це позбавлення кредитора статусу конкурсного та включення його вимог з погашенням у ліквідаційній процедурі в 6 чергу.
Вимоги кредитора в частині основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб за період з 01.11.2014 по 31.03.2016 включно, в сумі 45768грн. 03коп. (конкурсні), а також в частині основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб за період з 01.04.2016 по 31.05.2016 включно, в сумі 7589грн. 74коп., які є поточними, та вимоги з пені в сумі 1186грн. 87коп. за період з 31.07.2014 по 26.04.2015 (нарахованої на конкурсний борг) підлягають відхиленню, як заявлені необґрунтовано, без врахування приписів Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669), виходячи з наступного.
Закон України від 17.05.2016 N 1365-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1365), яким внесено зміни до ст.ст. 4, 6 та 7 Закону №1669, набрав чинності з 08.06.2016.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу,закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього наведено у Рішені Конституційного Суд України від 09.02.0999 N 1 -рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно - правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Відповідно до ст.1 Закону №1669, періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 6 Закону №1669 визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону №1669 на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 й до її закінчення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Згідно рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 року.
Згідно з затвердженим Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р, Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (п.8 розділу Луганська область), у т.ч. й м. Лисичанськ є місцем проведення АТО, боржник ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює основну господарську діяльність на території м. Лисичанська Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено й м. Лисичанськ Луганської області. 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі № 826/18327/14, визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014. Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014, разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (недійсним).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р визначені місцем проведення антитерористичної операції населені пункти Луганської області (п. 8 розділу «Луганська область») серед яких є й м. Лисичанськ, та смт. Мирна Долина, с. Біла Гора Попаснянського району Луганської області, цей Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є скасованим або недійсним.
Проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Закон №1669 є спеціальним, його дія поширюється лише на визначене коло суб’єктів, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, сертифікат Торгово-промислової палати України засвідчує існування форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання певного зобов'язання, а в силу ст.6 Закону№1699 у боржника в період дії антитерористичної операції зобов'язання зі сплати за користування земельною ділянкою як таке відсутнє, підстави для видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин в даному випадку відсутні. У даному випадку підлягають застосуванню норми ст.6 Закону №1669, яка є нормою прямої дії й звільняє суб’єкти господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та не передбачає отримання сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин (аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 №913/978/15).
Щодо дії норм Податкового кодексу України в обґрунтування нарахування боргу з орендної плати за землю, у даному випадку пріоритетному застосуванню підлягають спеціальні норми Закону № 1669, а саме норми статті 1 та статті 6 цього Закону. Спеціальність означених законодавчих приписів по відношенню до норм Податкового кодексу України випливає зі змісту п.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669.
Зазначені обставини вже були встановлені судом в ухвалі господарського суду Луганської області від 06.10.2016 №913/412/16, яка залишена в силі у цій частині постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 №913/412/16 та постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2017 № 913/412/16.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст.75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 ГПК України).
Згідно з нормами ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на зазначене, суд визнає частково поточні вимоги кредитора до банкрута в розмірі 64953грн. 85коп. (4 черга згідно ст.45 Закону №4212).
Крім того, підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі сума сплаченого судового збору за подання заяви кредитора з грошовими вимогами до суду в розмірі 3200грн. 00коп. (1 черга згідно ст.45 Закону №4212).
Решта вимог кредитора з основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб та з пені за орендною платою за землю, всього - 58809грн. 32коп., судом відхиляється.
ІІ. З пропуском строку встановленого ч.1 ст. 38 Закону №4212 до господарського суду Луганської області 23.01.2018 надійшла заява кредитора - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, від 29.12.2017 №07/1700, про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю працівникам, шляхом капіталізації відповідних платежів у зв’язку з ліквідацією підприємства, в сумі 6657867грн. 76коп., у цій заяві кредитор просить визнати його грошові вимоги до ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» та зобов’язати ліквідатора включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів у 2 чергу.
Свої вимоги кредитор обґрунтовує приписами ст.ст. 1200, 1205 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та п.4 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 про реалізацію статей 45 і 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» прийняло на себе зобов’язання страхувальника по сплаті страхових внесків до Фонду і є платником цих внесків .
Станом на 18.10.2017 у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області знаходиться 36 справ потерпілих, які отримали трудове каліцтво на ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» і по ним зроблений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації, загальна сума відповідного платежу складає 6657867грн. 76коп.
Кредитором надано до суду пояснення від 26.02.2018 б/н, щодо заявлених до боржника грошових вимог, у якому зазначено про таке.
Заяву з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю працівникам, шляхом капіталізації на суму 6075689грн.59коп. №07/1226 від 14.11.2017 кредитором спочатку було направлено ліквідатору 15.11.2017 (копія квитанції додається). Розрахунок капіталізованих платежів був зроблений по 34 потерпілим на виробництві, які мешкають в м. Лисичанськ. Ліквідатор отримав заяву 21 листопада 2017 року.
Згідно даних Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування було виявлено ще 2 потерпілих на виробництві, які отримали травму на заводі «Пролетарій», а мешкають в других областях України, у зв’язку з цим, кредитором було направлено уточнену заяву від 29.12.2017 №07/1700 на суму 6657867грн. 76коп. по 36 потерпілим ліквідатору ОСОБА_1 і до Господарського суду Луганської області.
Задоволення вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, здійснюється в тому числі і шляхом капіталізації їх вкладів на майбутнє: обчислення розміру капіталізації здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765; отримувачем коштів відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» є Фонд соціального страхування України.
Кредитор зазначив, що у даному випадку він виступає як привілейований кредитор й звертає увагу суду на те, що капіталізація виплат майбутніх періодів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, повинна проводитися саме в період ліквідаційної процедури, оскільки саме після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність останнього завершується і строк виконання всіх його зобов'язань вважається таким, що настав. Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2005 №Б-19/105/05 на вимоги привілейованих кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів та правові наслідки граничного строку, таким чином, на думку кредитора, вказані вимоги можуть заявлятися протягом усього строку ліквідаційної процедури.
Ліквідатором банкрута ОСОБА_1 до суду надано заперечення проти вимог кредитора від 26.06.2018 вих.№2/16, з доказами його надіслання на адресу кредитора, у якому зазначено про невизнання заявлених кредитором грошових вимог з капіталізації в платежів у зв’язку з ліквідацією підприємства в сумі 6657867грн. 76коп., у зв’язку з пропуском кредитором граничного строку для пред’явлення вимог, встановленого ч.1 ст.38 Закону №4212, а також у зв’язку з порушенням кредитором норм п.3 Порядку капіталізації платежів при проведенні розрахунку платежів, що підлягають капіталізації. З цих підстав ліквідатор просить суд відхилити вимоги кредитора у повному обсязі.
Кредитор надав до суду лист від 12.03.2018 №745/06-1, у якому повідомив про таке.
Обчислення розміру капіталізації здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 та розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації. Розрахунок середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні у 2016 році Фонду надає Державна служба статистики України, до цього листа кредитором додано відповідні таблиці (а.с.36-42 т.12), а також кредитор послався на постанову Вищого господарського суду України від 07.09.2005 №Б-19/105/05, згідно якої на вимоги привілейованих кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів та правові наслідки граничного строку.
Дослідивши матеріали справи та заяви кредитора, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора є обґрунтованими та підлягають задоволенню у другу чергу з наступних підстав.
За вимогами частини 1 статті 2 Закону №4212 провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до статті 9 Закону №4212 справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок виявлення кредиторів та осіб, які бажають взяти участь в санації боржника встановлено ст.ст. 23, 38 Закону №4212.
В пункті 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013 (з наступними змінами і доповненнями) зазначено, що розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.
В обгрунтування заявлених вимог кредитор посилається на норми ст.ст. 1200, 1205 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та п.4 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 про реалізацію статей 45 і 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» прийняло на себе зобов’язання страхувальника по сплаті страхових внесків до Фонду і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» фінансування Фонду соціального страхування України здійснюється, зокрема, за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Закон №4212, за яким здійснюється провадження у цій справі, визначає три види кредиторів, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника: конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону №4212 вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Проте, відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на соціальне страхування.
Згідно з пунктом 4 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов'язаних з його зобов'язаннями відшкодовувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат по листам непрацездатності; зазначені вимоги не можуть бути заявлені раніше, ніж розпочнеться процедура ліквідації банкрута.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вимоги по капіталізації соціальних платежів не відносяться ні до поточних, ні до конкурсних, а є окремим видом вимог, що виникають саме в процедурі ліквідації, та мають бути включені до другої черги задоволення вимог кредиторів не залежно від дотримання уповноваженим органом (кредитором) зазначеного в статті 38 Закону №4212 строку.
Згідно п.2 ч.1 ст. 45 Закону №4212, в другу чергу задовольняються вимоги із зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов’язань із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян – довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
Станом момент визнання боржника банкрутом та на цей час у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області знаходиться 36 справ потерпілих, які отримали трудове каліцтво на ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» і по ним зроблений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації, загальна сума відповідного платежу складає 6657867грн. 76коп., щодо суми капіталізованих платежів ліквідатор не заперечує.
Оскільки вимоги кредитора виникли внаслідок заподіяння боржником шкоди життю і здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, суд визнає їх у повному обсязі, в розмірі 6657867грн. 76коп. та зобов'язує ліквідатора включити їх до реєстру вимог кредиторів у другу чергу задоволення вимог кредиторів, згідно ст.45 Закону №4212.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» кредитор звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 1, 37-76, 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 №4212-VI, ст.ст. 74, 80-81, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в :
1.Визнати поточні грошові вимоги кредитора - ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське відділення), м. Попасна Луганської області, до банкрута - ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області, в розмірі 64953грн. 85коп. (4 черга згідно ст.45 Закону №4212).
Визнати 3200грн. 00коп. судового збору, сплаченого за подання заяви кредитора з грошовими вимогами, витратами, які пов’язані з провадженням у справі про банкрутство та підлягають погашенню у 1 чергу в ліквідаційній процедурі, відповідно до ст. 45 Закону №4212.
Решту грошових вимог в розмірі 58809грн. 32коп. - відхилити.
2.Визнати поточні грошові вимоги кредитора - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, до банкрута - ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області, в розмірі 6657867грн. 76коп. (2 черга згідно ст. 45 Закону №4212), які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю працівникам, шляхом капіталізації відповідних платежів у зв’язку з ліквідацією підприємства.
3.Ліквідатору банкрута ОСОБА_1 - включити до реєстру вимог кредиторів у справі №913/412/16 визнані судом поточні вимоги кредиторів, докази вчинення цих дій спрямувати до суду не пізніше 05.04.2018.
4.Дану ухвалу надіслати: кредиторам; банкруту ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (за юридичною та поштовою адресами); ліквідатору ОСОБА_1, Відділу з питань банкрутства ГТУЮ в Луганській області.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено і підписано 26.03.2018.
Дана ухвала вступає в законну силу з моменту її оголошення, її може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку та у строк визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя М.Ю. Ковалінас
Надр . 20 прим.
1- до справи
2- ПАТ “ НАК “Нафтагаз України” ( 01003 вул. ОСОБА_4,6.м. Київ);
3-4-банкруту - ПАТ “Лисичанський склозавод “Пролетарій”(вул. Мічуріна, буд. 1, м. Лисичанськ Луганської області та вул. Жовтнева, 318, м. Лисичанськ-8, Луганська область);
5- ліквідатору- Віскунову О. В. ( а/с 64, м. Київ, 03022)
6- ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" ( 03150, вул. Горького, буд. 127, м. Київ);
7-ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (вул. О.Довженка, 11, м. Лисичанськ, Луганської області)
8- УПФУ в м. Лисичанську Луганської області (93113, вул. Свердлова, 347 м. Лисичанськ Луганської області);
9- Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області (93040, бульвар Др. Народів, 32а, м. Сєвєродонецьк Луганської області);
10-ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ( 03150, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ);
11-ТОВ "Торговий Дім "Пролетарій" (01001, вул. Лютеранська 3, 22, а/с В379)
12- ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області (93113, вул. Сосюри 347 м. Лисичанськ Луганської області) - ;
13 - Відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Луганській області ( вул. Єгорова, б. 22, м. Сєвєродонецьк Луганської обалсті).
16-ТОВ ВКФ "СТАРК" (63631, вул. Кар'єрна, 1-б, с. Старовірівка, Шевченківський район Харківської області)
17- ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Попаснянське ввідділення), (вул. Менжинського, буд. 2-6, м. Попасна Луганської області);
18-Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, (вул. ім. В. Сосюри, 347, м. Лисичанськ Луганської області);
Вих .
19
