ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/412/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - помічника судді Зуєвої А.О.
за участю : ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова О.В., представника ПАТ "Ексім банк"- адвоката Фурсова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018
та ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 щодо відхилення грошових вимог Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області
у справі № 913/412/16
за заявою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено провадження у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі №913/412/16 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатора банкрута.
На офіційному веб-сайті ВГСУ в мережі Інтернет, 18.10.2017 за №46513, оприлюдненно повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій".
У грудні 2017, кредитор - Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою від 13.12.2017 про визнання кредиторських вимог до боржника 122 576,30 грн. основного боргу орендної плати за землю юридичних осіб нарахованої за період з 01.11.2014 по 31.10.2017, пені у сумі 1 186,87 грн. та 3 200 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 у справі № 913/412/16 (суддя : Ковалінас М.Ю.) визнано поточні грошові вимоги Первомайської ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області до боржника на суму 64 953,85 грн. - 4 черга задоволення та 3 200 грн. судового збору - 1 черга задоволення, а решту кредиторських вимог у розмірі 58 809,32 грн. відхилено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 913/412/16 (судді : Склярук О.І., Чернота Л.Ф., Стойка О.В.) ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 залишено без змін.
В касаційній скарзі Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 щодо відхилення грошових вимог Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області до боржника визнати в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині відхилення кредиторських вимог, Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області посилається на незастосування судами положень ст. 4 Податкового кодексу України, зокрема, те, що кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу та при цьому, усі платники рівні перед законом.
Крім того, скаржник посилається на неврахування судами при вирішенні даного спору положень п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме те, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та того, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, згідно ст. 16 Податкового кодексу України. Також, судами залишено без врахування і вимоги ст. ст. 57, 269, 286, 288 Податкового кодексу України.
Так, на думку ДПІ, оскільки боржником, у відповідності до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, самостійно задекларовано та обчислено суму грошового зобов`язання, а саме в поданих ним податкових деклараціях з плати за землю за кожен рік окремо, тому боржник зобов`язаний був оплатити цей борг незважаючи на свій фінансовий стан.
Також, Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області у своїй касаційній скарзі посилається на безпідставність застосування судами положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VІІ (в редакції, що діяла до 08.06.2016), як на підставу для відхилення вимог кредитора, оскільки цим законом не передбачений порядок звільнення від сплати податків за використання земельних ділянок.
Отже, на думку скаржника, неврахування судами попередніх інстанцій зазначених ним у касаційній скарзі положень Податкового кодексу України, положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та всіх обставин справи, призвело до винесення ними рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.
У відзиві ліквідатор ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" арбітражний керуючий Віскунов О.В. просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийняті з урахуванні вимог чинного законодавства.
Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.10.2018 для розгляду касаційної скарги Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоус В.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 у справі № 913/412/16 та призначено до розгляду на 07.11.2018 о 10:45 год.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 на підставі п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України касаційне провадження у справі №913/412/16 за касаційною скаргою Первомайської ОДПЇ ГУ ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 щодо грошових вимог Первомайської ОДПЇ ГУ ДФС у Луганській області зупинено до розгляду Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/14827/16.
Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи 12.03.2019 ухвалено постанову у справі № 910/14827/16, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 27.03.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 913/412/16 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області та призначено до розгляду на 29.05.2019 на 14:45 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ліквідатора банкрута та представника ПАТ "Ексім банк", які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відхиляючи частково кредиторські вимоги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області до банкрута в розмірі 58 809,32 грн. , виходили з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2016 ухвалою Господарського суду Луганської області порушено провадження про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника, а постановою суду першої інстанції від 03.10.2017 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Оприлюднення повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснено 18.10.2017 № 46513 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, при цьому 2-х місячний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до банкрута ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" становить до 18.12.2017.
Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судами попередніх інстанцій, Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області звернулась із заявою до суду першої інстанції про визнання грошових вимог до банкрута, зокрема, 122 576,30 грн. основного боргу орендної плати за землю юридичних осіб нарахованої за період з 01.11.2014 по 31.10.2017, пені у сумі 1 186,87 грн. та 3 200 грн. судового збору.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що кредиторські вимоги бо банкрута в розмірі 4 265,44 грн. є боргом з орендної плати за землю юридичних осіб за 2017 рік за період з 01.10.2017 по 31.10.2017, які Первомайською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області нараховані 30.11.2017, тобто після визнання боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суди обох інстанцій дійшли висновку, що ці грошові вимоги задоволенню не підлягають, з урахуванням положень ст. 38 Закону про банкрутство, за якою визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Щодо відхилення грошових вимог Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" у сумі 45 768,03 грн. та 1 186,87 грн. пені, виходили з наступного.
Так, суди обох інстанцій встановили, що грошові вимоги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" у сумі 45 768,03 грн., нараховані за період з 01.11.2014 по 31.03.2016 як заборгованість з орендної плати за землю юридичних осіб, зазначені вимоги є конкурсними вимогами, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство боржника та незважаючи на те, що заявлені кредитором після закінчення встановлено Законом строку, мали б погашатись у ліквідаційній процедурі в 6 чергу, проте судами обох інстанцій встановлено, що в даному випадку слід враховувати положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
За рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.
Згідно з затвердженим Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р, переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (п.8 розділу Луганська область), у т.ч. й м. Лисичанськ є місцем проведення АТО, при цьому, як встановлено судами, боржник - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", зареєстрований за адресою: вул . Мічуріна, буд . 1, здійснює основну господарську діяльність на території м. Лисичанська Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено, зокрема, м. Лисичанськ Луганської області. 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі № 826/18327/14, визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014. Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014, разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (недійсним).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р визначені місцем проведення антитерористичної операції населені пункти Луганської області (п. 8 розділу «Луганська область») серед яких є й м. Лисичанськ, та смт. Мирна Долина, с. Біла Гора Попаснянського району Луганської області, цей Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є скасованим або недійсним.
Проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
При цьому, дії норм Податкового кодексу України в обґрунтування нарахування боргу з орендної плати за землю, у даному випадку пріоритетному застосуванню підлягають спеціальні норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" , а саме норми статті 1 та статті 6 цього Закону. Спеціальність означених законодавчих приписів по відношенню до норм Податкового кодексу України випливає зі змісту п. 3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що кредиторські вимоги Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" у сумі 45 768,03 грн., борг з орендної плати за землю юридичних осіб нарахований за період з 01.11.2014 по 31.03.2016 та пеня у сумі 1 186,87 грн., обрахована на зазначений борг за період з 31.07.2014 по 26.04.2015 не можуть бути задоволені, у зв`язку з тим, що нараховані без врахування Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а тому в цій частині підлягають відхиленню.
Провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19 січня 2013.
Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Пунктом 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України та ч. 1 ст. 7 , ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якими передбачено, що у справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та враховуючи вимоги ст. 38 Закону про банкрутство, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За п.п. 37.3. ст. 37 Податкового Кодексу України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.
З огляду на вище наведене та враховуючи те, що Податковим Кодексом України не врегульовано питання щодо погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство та з урахуванням наслідків визнання боржника банкрутом передбачених ст. 38 цього Закону, а саме того, що у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), суд, на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України, дійшов висновку, що приписами ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до пункту 33.1. статі 33 Податкового Кодексу України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Отже, виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, буде нести за собою порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.
Підпунктом 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не передбачено виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав самостійного визначення таким боржником обов`язку щодо обчислення та декларування плати за землю та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки термін сплати за якими настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положення підпункту 1.3. ст.1 та підпункту 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України, подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
При цьому, боржник визнаний судом банкрутом, з урахуванням вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційно норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачена законом (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.
Аналогічні висновки викладені у постанові, прийнятої у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.
Згідно ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
З огляду на зазначене, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.
З огляду на встановлене судами обох інстанцій та з урахування вище зазначеного, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що грошові вимоги Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі 58 809,32 грн. підлягають відхиленню, враховуючи положення ст. 38 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вимоги ст.6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 щодо відхилення грошових вимог Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.03.2018 щодо відхилення грошових вимог Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.
Судді - Білоус В.В.
Жуков С.В.