ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2017 року
Справа № 913/412/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
суддів:
Коваленка В.М., Полякова Б.М.,
розглянувши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
на ухвалу та постанову
Господарського суду Луганської області від 29.06.2017 Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017
у справі Господарського суду
№ 913/412/16 Луганської області
за заявою до
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
про
визнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники:
НАК "Нафтогаз України" - Дузь-Крятченко Ю.О.
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Юзвенко В.Г.
ТОВ ВКФ "Старк" - Кучеренко Т.І.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29 червня 2017 року у справі № 913/412/16 (суддя Ковалінас М.Ю.), з поміж іншого, визнано кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Старк" (далі по тексту - ТОВ ВКФ "Старк") в розмірі 339 380,60 грн. з включенням останніх до реєстру вимог кредиторів в 6 чергу. Разом з тим, судом відмовлено у задоволенні вимог в частині сплати судового збору в сумі 3 200,00 грн. за подання заяви в межах справи про банкрутство.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 року у справі № 913/412/16 (головуючий суддя: Геза Т.Д., судді: Дучал Н.М., Склярук О.І.), за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" ухвалу місцевого суду змінено та вирішено питання щодо визнання витрат по сплаті судового збору за подання до суду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Старк" з грошовими вимогами до боржника в сумі 3 200,00 грн. з погашенням в першу чергу в ліквідаційній процедурі як витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді. Крім того, постановою суду апеляційної інстанції, змінено абзац 10 пункту 2 резолютивної частини ухвали місцевого суду в частині затвердження реєстру вимог кредиторів та зазначено про включення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Старк" в розмірі 339 380,60 грн. в шосту чергу, а витрати по сплаті судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами у сумі 3 200,00 грн. у першу чергу.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, скаржник публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 року та ухвалу Господарського суду Луганської області від 29 червня 2017 року у справі № 913/412/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Старк" в розмірі 339 380,60 грн. з погашенням у шосту чергу в ліквідаційній процедурі відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство.
Касаційну скаргу боржник мотивує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство).
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено провадження у справі № 913/412/16 про банкрутство боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до боржника; введено процедуру розпорядження майна боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Віскунова О.В.
З метою виявлення усіх кредиторів, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 11.04.2016 здійснено оприлюднення оголошення про порушення справи № 913/412/16 про банкрутство боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій".
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №4212).
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, поза межами встановленого Законом про банкрутство 30-денного строку, а саме 20.06.2017р. до Господарського суду Луганської області з кредиторськими вимогами звернулося ТОВ "ВКФ "Старк", якою заявник просив визнати його грошові вимоги до боржника в розмірі 342 580,60 грн., з яких основний борг - 313 898,74 грн., 3% річних - 17 552,83 грн., витрати зі сплати судового збору - 7 929,03 грн., підтверджене рішенням Господарського суду Луганської області від 03.10.2013 у справі № 913/2093/13 на загальну суму 339 380,60 грн. та судовий збір у сумі 3 200,00 грн., сплачений ТОВ "ВКФ "Старк" за подання до суду першої інстанції заяви у справі про банкрутство № 913/412/16 про грошові вимоги до боржника.
Заявлені вимоги ТОВ "ВКФ "Старк" обґрунтовує наявністю заборгованості у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за договором поставки продукції № 1 від 08.12.2010р., що підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області від 03.10.2013 у справі № 913/2093/13, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, яким позовні вимоги ТОВ ВКФ "Старк" задоволено та вирішено стягнути з ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" основний борг у сумі 378 898,75 грн., 3% річних - 17 552,83 грн., витрати зі сплати судового збору - 7 929,03 грн.
Судами встановлено, що боржником було частково сплачено основний борг в сумі 45 000 грн. за платіжними дорученнями від 26.02.2015 № 1402198, від 23.03.2015 № 1402346, від 20.05.2015 № 14202910, від 21.05.2015 № 14202911.
Таким чином, станом на дату звернення із заявою до суду першої інстанції у боржника залишилась непогашена заборгованість перед кредитором з основного боргу - 313 898,74 грн., 3% річних - 17 552,83 грн., витрати зі сплати судового збору - 7 929,03 грн., всього - 339 380,60 грн. та є документально обґрунтованою.
Разом з тим, пропуск особою встановленого строку для звернення з вимогами не має наслідком втрати такою особою статусу кредитора боржника. У цьому випадку змінюється лише статус таких грошових вимог, які не є конкурсними, а у відповідності до вимог п. 4 ст. 23 Закону про банкрутство погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
До того ж, згідно до пункту 1.4. Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 2 липня 2010 року N 788 та відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 25 Закону про банкрутство реєстр повинен включати всі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо - розмір неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими та законними висновки судів попередніх інстанцій про необхідність включення вимог ТОВ ВКФ "Старк" до реєстру вимог кредиторів в сумі 339 380,60 грн. як такі, що погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Крім того, ТОВ ВКФ "Старк" просив визнати грошові вимоги кредитора, в тому числі, 3 200,00грн. судових витрат, сплачених за звернення до суду із заявою про грошові вимоги до боржника.
Відхиляючи зазначені вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога зі сплати судового збору не включається до складу грошових вимог, оскільки не є грошовими в розумінні Закону про банкрутство.
Колегія суддів апеляційної інстанції з зазначеним твердженням не погодилася, та змінивши в цій частині ухвалу місцевого суду дійшла висновку, що заявлена кредитором частина вимог зі сплати судового збору в сумі 3 200,00 грн. за подання заяви про грошові вимоги до боржника до Господарського суду Луганської області підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, як витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, з погашенням у першу чергу в ліквідаційній процедурі.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду, вважає його законним та правомірним.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 року у справі № 913/412/16 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2017 року у справі № 913/412/16 залишити без змін.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді В.М. Коваленко
Б.М. Поляков
