ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/412/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - помічника судді : Зуєвої А.О.
за участю : ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова О.В., представника ПАТ "Ексім банк"- адвоката Фурсова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018
та ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області
у справі № 913/412/16
за заявою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено провадження у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі № 913/412/16 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатора банкрута.
На офіційному веб-сайті ВГСУ в мережі Інтернет, 18.10.2017 за №46513, оприлюдненно повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій".
У лютому 2018, кредитор - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою, з урахуванням уточнень до цієї заяви від 01.02.2018, про визнання кредиторських вимог до боржника, на загальну суму 133 022 849,66 грн., з яких орендна плата за землю юридичних осіб у сумі 732 151,66 грн. за період з 01.11.2017 по 31.12.2017, враховуючи податкові декларації боржника та податок на додану вартість у сумі 132 290 698 грн., згідно податкової декларації поданої боржником, а також судовий збір за подання цієї заяви у сумі 3 524 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 у справі № 913/412/16 (суддя Ковалінас М.Ю.), зокрема, грошові вимоги кредитора - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на загальну суму 133 022 849,66 грн. відхилено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 913/412/16 (судді : Склярук О.І., Чернота Л.Ф., Стойка О.В.) ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до боржника на зазначену суму.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо відхилення грошових вимог до боржника, скаржник посилається на неврахування судами положень ст. 4 Податкового кодексу України, зокрема, те, що кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу та при цьому, усі платники рівні перед законом.
Крым того, ДПІ у своїй касаційній скарзі посилається на неврахування судами вимоги ст.16, ст. 46, ст. 49 Податкового кодексу України, внаслідок чого вирішуючи даний спір та відхиляючи кредиторські вимоги ДПІ, судом безпідставно залишено поза увагою те, що сума основного боргу, складається із самостійно угоджених сум податкового боргу боржника, відповідно до наданих до контролюючого органу ним податкових декларацій із земельного податку та податку на додану вартість.
Таким чином, на думку скаржника, неврахування судами попередніх інстанцій зазначених ним у касаційній скарзі положень Податкового кодексу України та всіх обставин справи, призвело до винесення судового рішення, яке не відповідає вимогам закону.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 09.08.2018 для розгляду касаційної скарги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоус В.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 та справу призначено до розгляду на 17.10.2018 о 10:15 год.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 на підставі п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України провадження у справі № 913/412/16 за касаційною скаргою ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області зупинено до розгляду Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/14827/16.
Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи 12.03.2019 ухвалено постанову у справі № 910/14827/16, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 27.03.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 913/412/16 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області та призначено до розгляду на 29.05.2019 на 14:30 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ліквідатора банкрута та представника ПАТ "Ексім банк", які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відхиляючи кредиторські вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута в розмірі 133 022 849,66 грн., виходили з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2016 ухвалою Господарського суду Луганської області порушено провадження про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника, а постановою суду першої інстанції від 03.10.2017 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Оприлюднення повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснено 18.10.2017 № 46513 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, при цьому 2-х місячний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до банкрута ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"становить до 18.12.2017.
Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області звернулось до суду першої інстанції із заявою від 01.02.2018, з урахуванням уточнень від 07.03.2018, та просила визнати грошові вимоги до банкрута в розмірі 133 022 849,66 грн., що складаються із заборгованості з орендної плати за землю юридичних осіб - 732 151,66 грн., ці вимоги як поточні, за період з 01.11.2017 по 31.12.2017 згідно податкових декларацій поданих боржником та боргу з податку на додану вартість у сумі 132 290 698 грн., як конкурсні вимоги, враховуючи податкову декларацію за листопад 2017 подану боржником, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 524 грн.
З огляду на встановлене вище та враховуючи вимоги ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку щодо відсутності законних підстав для визнання кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на загальну суму 133 022 849,66 грн., як такі, що нараховані після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19 січня 2013.
Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Пунктом 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України та ч. 1 ст. 7 , ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якими передбачено, що у справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та враховуючи вимоги ст. 38 Закону про банкрутство, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За п.п. 37.3. ст. 37 Податкового Кодексу України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.
З огляду на вище наведене та враховуючи те, що Податковим Кодексом України не врегульовано питання щодо погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство та з урахуванням наслідків визнання боржника банкрутом передбачених ст. 38 цього Закону, а саме того, що у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), суд, на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України, дійшов висновку, що приписами ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до пункту 33.1. статі 33 Податкового Кодексу України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Отже, виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, буде нести за собою порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.
Підпунктом 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не передбачено виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав самостійного визначення таким боржником обов`язку щодо обчислення та декларування плати за землю та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки термін сплати за якими настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положення підпункту 1.3. ст.1 та підпункту 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України, подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
При цьому, боржник визнаний судом банкрутом, з урахуванням вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційно норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачена законом (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.
Аналогічні висновки викладені у постанові, прийнятої у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.
З огляду на зазначене, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.
Відтак, враховуючи встановлене судами обох інстанцій та з урахування вище зазначеного, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заява ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про визнання грошових вимог на загальну суму 133 022 849,66 грн. задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що ці вимоги нараховані за період після визнання ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвала Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий,суддя- Ткаченко Н.Г.
Судді- Білоус В.В.
Жуков С.В.
