15/81
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2008 № 15/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Теслюченко Т.Л., довіреність № 74-6-00236 від 21.01.2008р.,
від відповідача - Кручек О.О., довіреність № 40 від 29.05.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Чернігівнафтопродукт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2007
у справі № 15/81
за позовом Регіональне відділення фонду державного майна по Чернігівський області
до Відкрите акціонерне товариство "Чернігівнафтопродукт"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання права власності та вилучення з незаконного володіння
Суть рішення і скарги:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі – РВ ФДМУ по Чернігівській області, Позивач) звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” (надалі – ВАТ “Чернігівнафтопродукт”, Відповідач) про визнання права власності та вилучення з незаконного володіння.
Рішенням господарського суду Чернігівській області від 23.11.2007р. у справі №15/81 позов було задоволено повністю, а саме: визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області право власності на гараж на п”ять боксів, який розташований на території Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” по вул. Толстого, 154 у м. Чернігові, вилучено це майно з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” і передано його у володіння держави до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області. Також, вказаним рішенням було стягнуто з Відповідача в доход державного бюджету 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю рішення господарського суду Чернігівської області від 23.11.2007р. у справі № 15/81 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області відмовити.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, визнані судом встановленими, і які Позивачем не були доведені належними засобами доказування, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 397 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Відповідача надав суду свій письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду Чернігівської області від 23.11.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Відповідача апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” про визнання права власності та вилучення з незаконного володіння і рішенням господарського суду Чернігівській області від 23.11.2007р. у справі № 15/81 позов було задоволено повністю, а саме: визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області право власності на гараж на п”ять боксів, який розташований на території Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” по вул. Толстого, 154 у м. Чернігові, вилучено це майно з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” і передано його у володіння держави до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області. Також, вказаним рішенням було стягнуто з Відповідача в доход державного бюджету 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ “Чернігівнафтопродукт” не було доведено, що спірне майно – гараж на п”ять боксів, є об”єктом незавершеного будівництва, а також те, що його будівництво було здійснено за власні кошти Відповідача.
Тому, на думку суду першої інстанції, фактичне володіння Відповідачем спірним гаражем суперечить Закону України “Про управління об”єктами державної власності” та п. 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі їх приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. Наказом Фонду державного майна України № 908/68 від 19.05.1999р.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно змісту статті 387 ЦК України власник має право витребувати тільки своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, спірне майно повинне належати позивачу на праві власності чи на іншому речовому праві і в такому випадку він має право витребувати це майно у незаконного володільця. При чому, останнім визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Крім того, умовою звернення з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння є відсутність між позивачем і відповідачем зобов”язально-правових відносин щодо спірного майна.
В даному випадку, як було правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ “Чернігівнафтопродукт” було засновано відповідно до рішення зборів засновників шляхом перетворення орендного підприємства “Чернігівнафтопродукт” у Відкрите акціонерне товариство “Чернігівнафтопродукт” відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про приватизацію цілісних майнових комплексів та їх структурних підрозділів, зданих в оренду” від 20.05.1993р. № 57-93 та оформлено протоколом № 1 від 22.11.1995р.
Свідоцтво про державну реєстрацію Орендного підприємства “Чернігівнафтопродукт” № 03362710 від 25.11.1994р. було видане Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів на підставі Розпорядження останнього №255-р від 24.11.1994р.
Як видно з матеріалів справи, 01.11.1994р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області та організацією орендарів Чернігівської виробничо-комерційної фірми “Чернігівнафтогіродукт” було укладено договір оренди майна державного підприємства виробничо-комерційної фірми “Чернігівнафтопродукт”, відповідно до пункту 1.4. якого орендар набуває права юридичної особи і стає правонаступником майнових прав та обов”язків державного підприємства, майно якого орендоване, з дня державної реєстрації.
В той же час, згідно п. 5.2. статуту Державного підприємства “Обласна виробничо-комерційна фірма “Чернігівнафтопродукт” об”єднання “Укрнафтопродукт”, зареєстрованого рішенням виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів №235 від 18.10.1993р., майно фірми є державною власністю і належить йому на правах господарського відання.
Відповідно до ст. 4 вказаного вище Декрету Кабінету Міністрів України до статутного фонду Товариства вноситься державне майно, здане в оренду та майно, що є власністю орендаря і перебуває на балансі підприємства, створеного орендарем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993р. № 158 “Про затвердження Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду” визначено порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, та оформлення її результатів.
Відповідно до п. 3 вищезазначеної Постанови інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об”єкти невиробничого призначення, діючі об”єкти, об”єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи, будівництво спірного гаража було розпочато саме у 1994р.
Так, листом за підписом головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 07.07.1994р. № 04/51 на адресу Чернігівської обласної виробничо-комерційної фірми “Чернігівнафтопродукт” погоджено будівництво гаража на п”ять боксів для стоянки автомобілів.
Висновком № 23 по проекту гаража на 5 боксів від 05.07.1994р. також погоджено проект даного гаража, а 09.11.1994р. було укладено трудову угоду між фізичними особами та Чернігівською виробничо-комерційною фірмою “Чернігівнафтопродукт” на монтаж металоконструкцій воріт гаража.
Актом приймання виконаних робіт за серпень 1994 року та довідкою про вартість виконаних робіт та затрат за серпень 1994 року на суму 80 206 000 крб. підтверджено факт виконання робіт по будівництву гаража. При цьому, погодження на розміщення гаража та його будівництво здійснювалось Чернігівською виробничо-комерційною фірмою “Чернігівнафтопродукт”.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані факти свідчать про те, що будівництво спірного об”єкту здійснювалось за державні кошти.
Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до плану приватизації орендного підприємства “Чернігівнафтопродукт” спірний гараж не увійшов до переліку об”єктів незавершеного будівництва, які включені до статутного фонду ВАТ та до об”єктів, що не підлягають приватизації.
Відповідно до установчого договору про створення та діяльність ВАТ “Чернігівнафтопродукт” від 22.11.1995р. статутний фонд Товариства формується за рахунок внесків засновників: регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області на суму 81 482,00 млн. крб., переданого державного майна, що знаходиться на балансі орендного підприємства; організації орендарів “Чернігівнафтопродукт” на суму 64 855,00 млн. крб. переданого майна, що є їх власністю.
Разом з тим, спірний гараж також відсутній і у переліку нерухомого майна, яке входить у статутний фонд ВАТ “Чернігівнафтопродукт” від 14.05.1998р., та в підтвердженні права власності на будівлі ( споруди або нежилі приміщення ), переданих до статутного фонду ВАТ “Чернігівнафтопродукт” від 02.12.99р.
Судом першої інстанції також було встановлено, що представниками Відповідача при проведенні приватизації спірний гараж не було включено у відомість індексації незавершеного будівництва, що підлягає приватизації по орендному підприємству “Чернігівнафтопродукт”, у відомості перерахунку балансової вартості основних фондів та їх зносу в зв”язку з підвищенням цін по орендному підприємству “Чернігівнафтопродукт” станом на 01.04.95р. орендовані основні фонди, власні основні фонди.
Спірний об”єкт нерухомості було виявлено в ході перевірки виконання умов збереження, контролю за використанням державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “Чернігівнафтопродукт” (Чернігівська філія).
Як видно з матеріалів справи, представниками Відповідача без зауважень підписано перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але перебуває на балансі без дати в який включено гараж на 5 боксів, відповідно до листа відповідача №875 від 26.12.02 гараж на 5 боксів побудований у 1996 році за рахунок коштів капітального ремонту згідно розробленого у жовтні 1995 року проекту.
Об”єкт був прийнятий на баланс підприємства.
Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції, представниками сторін було складено акт технічного обстеження гаража на 5 боксів від 19.11.2007р., який підписано представниками Позивача та Відповідача, яким зазначено, що гараж – це одноповерхова цегляна будівля з 5 металевими воротами, дах – шиферні листи. Здійснено освітлення. Наявний громовідвід. Використовується за призначенням частково ТОВ “Альфа – Нафта” філія №17 Чернігівська. До акта прикладені фотокартки спірного гаража, які підтверджують те, що будівництво вказаного об”єкта завершено.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки акт обстеження гаража складено під час розгляду господарського спору у суді, його підписано представниками сторін, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та приймає даний акт як належний письмовий доказ по справі. Наступний відзив представником Відповідача свого підпису у вказаному акті не передбачено законом і не спростовує викладених у акті фактів.
Також, необхідно зазначити, що свідоцтво про право власності на об”єкти нерухомості видане Відповідачу 10.12.1999р. Однак, спірний гараж у ньому відсутній.
Станом на 21.09.1999р. спеціалістами Чернігівського МБТІ складено схематичний план вул. 154 м. Чернігова в якому з позначками Х-1 та Х1-1 зафіксовано наявність гаража на 5 боксів.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач не довів, що вказаний гараж є об”єктом незавершеного будівництва, а також те, що його будівництво було здійснено за власні кошти товариства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про управління об”єктами державної власності” управління об”єктами державної власності – здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб”єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об”єктів, пов”язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 7 цього ж Закону на Фонд державного майна України покладено повноваження щодо забезпечення захисту майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.
Частиною 3 ст. 397 ЦК України передбачено, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Судова колегія констатує, що в даному випадку, фактичне володіння Відповідачем спірним гаражем суперечить Закону України “Про управління об”єктами державної власності”, п. 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі їх приватизації, але перебуває на їх балансі, Затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.99 № 908/68 та п. 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 412від 15.06.1994р.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
В матеріалах справи знаходиться ухвала господарського суду Чернігівської області від 14.05.2007р. по справі, якою було призначено судову експертизу для вирішення питань про вартість спірного гаража та про те, чи є вказаний гараж об”єктом незавершеного будівництва, оплату якої було покладено на Відповідача.
Однак, у зв”язку з несплатою Відповідачем витрат по проведенню експертизи, ухвалу суду разом з матеріалами справи, експертною установою було повернуто суду листом від 07.09.2007р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 23.11.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ВАТ “Чернігівнафтопродукт”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 23.11.2007р. у справі № 15/81 за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” про визнання права власності та вилучення з незаконного володіння, – без змін.
2. Справу № 15/81 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
28.01.08 (відправлено)
