Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2022 р. Справа№ 15/81
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Копитової О.С.
за участю секретаря судового засідання: Сивак М.С.
у присутності представників сторін:
від ТОВ "Стінком Плюс": Снісаренко Д.І. - ордер серії АА №1151480 від 27.10.21
від Мінекономіки України: Пантус В.В. - в порядку самопредставництва
від Мінекономіки України: Коваленко О.М. - в порядку самопредставництва
від ДП "ВО "Київський радіозавод" - ліквідатор Севастьянов С.В.
від прокуратури міста Києва: Шевченко О.В. - посвідчення 058149 від 01.12.20
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінком Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року
у справі №15/81 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Міністерства економіки України та Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінком плюс"
про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом №6 від 21.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 року
та зобов`язання повернути майно
поданої в межах справи №15/81
за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку
до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод"
за участю Прокуратури міста Києва
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року по справі №15/81 заяву Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Міністерства економіки України та ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом №6 від 21.10.2016 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 року та зобов`язання повернути майно задоволено; визнано недійсними результати відкритих публічних торгів (аукціону) з продажу у ліквідаційній процедурі державного майна, закріпленого на праві господарського відання за ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" оформлені протоколом №6 від 21.10.2016 року, щодо визнання переможцем ТОВ "Стінком Плюс" з ціною продажу 40 798,99 грн.; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 року укладений між ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" та ТОВ "Стінком Плюс" зареєстрований в реєстрі за №897; зобов`язано ТОВ "Стінком Плюс" повернути у державну власність ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" нежилі приміщення в літ. 17 (групи приміщень №1) загальною площею 238,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9; стягнуто з ТОВ "Стінком Плюс" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 7684,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Стінком Плюс" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №15/81 про банкрутство ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" щодо розгляду позовної заяви Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про визнання аукціону, який проведений 21.10.2016 року та оформлений протоколом №6 недійсним; позовну заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про визнання аукціону, який проведений 21.10.2016 року та оформлений протоколом №6 недійсним залишити без розгляду.
Згідно протоколу передачі судової справи від 30.07.2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Стінком Плюс" передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Пашкіної С.А., Хрипуна О.О.
Ухвалою суду від 04.08.2021 року вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стінком Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №15/81, в яких знаходиться оригінал ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року за заявою Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі 1) Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; 2) ДП Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" до ТОВ "Стінком Плюс" про визнання недійсними результатів публічних відкритих торгів (аукціону) недійсними, оформлених протоколом №6 від 21.10.2016, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 року та зобов`язання повернути майно поданої в межах справи №15/81 за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку до ДП Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" за участю Прокуратури міста Києва про визнання банкрутом.
22.09.2021 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №15/81/7747/2021 від 21.09.2021 витребувані матеріали справи №15/81 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.09.2021 для розгляду справи №15/81 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Копитова О.С., судді: Сотніков С.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Стінком Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ліквідатору ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" арбітражному керуючому Севастьянову С.В. та доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
07.10.2021 року через відділ документального забезпечення суду на виконання ухвали від 29.09.2021 року надано квитанцію про сплату судового та докази відправлення копії апеляційної скарги з доданими до неї документами арбітражному керуючому Севастьянову С.В.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стінком Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду.
У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу Міністерство економіки України просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року - без змін.
В подальшому склад суду неодноразово змінювався, а розгляд справи перепризначався. Останній раз ухвалою суду від 13.01.2022 року судове засідання у справі №15/81 призначено на 16.03.2022 року.
Через військову агресію Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з чим для запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану судове засідання з розгляду справи №15/81, призначене на 16.03.2022 року, не відбулось.
13.04.2022 року через відділ документального забезпечення суду від ТОВ "Стінком Плюс" надійшло клопотання про призначення судового розгляду справи якнайшвидше, а у разі неможливості - сформувати новий склад суду.
У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 для розгляду справи №15/81 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пантелієнко В.О., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.
03.05.2022 року головуючим суддею Пантелієнко В.О. заявлено самовідвід у справі №15/81, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 03.05.2022 вказану заяву про самовідвід у справі №15/81 задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2022 року справу №15/81 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Остапенко О.М.
17.05.2022 року суддями Отрюхом Б.В. та Греком Б.М. заявлено самовідвід у справі №15/81, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 17.05.2022 вказану заяву про самовідвід у справі №15/81 задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2022 року справу №15/81 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Поляков Б.М., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою суду від 24.05.2022 року задоволено заяву судді Полякова Б.М. про самовідвід у справі №15/81, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Стінком Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.
Ухвалою суду від 07.06.2022 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №15/81 за апеляційною скаргою ТОВ "Стінком Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81 року та призначено її до розгляду на 05.07.2022 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 05.07.2022 року заслухано пояснення представників учасників провадження у справі та протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 12.07.2022 року.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 12.07.2022 року заслухано пояснення представників учасників провадження у справі та протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 21.07.2022 року.
До початку судового засідання прокурором подано промову в судових дебатах у письмовому вигляді.
Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81 про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 21.10.2016 року та оформленого протоколом №6, та прийняти нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Представники Мінекономіки, прокурор та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Севастьянов С.В. проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
21.07.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Стінком Плюс" підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення без розгляду заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури №4, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадій ліквідаційної процедури, введеної постановою арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997, знаходиться справа №15/81 про банкрутство ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод".
Під час ліквідаційної процедури ліквідатором організовано та проведено аукціон з продажу державного майна.
Зокрема, 04.04.2016 року між ДП "ВО "Київський радіозавод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. та Міжнародною універсальною товарно-сировинною біржею "Епсілон" укладено договір про організацію та проведення відкритих публічних торгів (аукціону).
У подальшому 21.10.2016 року проведено відкриті публічні торги (аукціон) з продажу майна боржника, зокрема, нежилі приміщення в літ. 17 (групи приміщень№1) загальною площею 238,7 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
За результатами проведення відкритих публічних торгів (аукціону) з продажу майна Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", оформлених протоколом № 6 від 21.10.2016 року, переможцем аукціону визнано ТОВ "Стінком Плюс" з ціною продажу 40 798,99 грн.
21.10.2016 року між ДП "ВО "Київський радіозавод" в особі ліквідатора Агафонова О.Ю. та ТОВ "Стінком Плюс" укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень в літ. 17 (групи приміщень№1) загальною площею 238,7 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
У березні 2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява заступника керівника Київської міської прокуратури №4 в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвиту і торгівлі України (в подальшому змінене на Міністерство економіки України) та ДП "ВО "Київський радіозавод" про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом №6 від 21.10.2016 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 року та зобов`язання повернути майно.
В обґрунтування заявленого позову заявник посилається на проведення вказаного вище аукціону з порушенням вимог чинного законодавства України.
За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року по справі №15/81 заяву Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Міністерства економіки України та ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом №6 від 21.10.2016 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 року та зобов`язання повернути майно задоволено; визнано недійсними результати відкритих публічних торгів (аукціону) з продажу у ліквідаційній процедурі державного майна, закріпленого на праві господарського відання за ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" оформлені протоколом №6 від 21.10.2016 року, щодо визнання переможцем ТОВ "Стінком Плюс" з ціною продажу 40 798,99 грн.; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 року укладений між ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" та ТОВ "Стінком Плюс" зареєстрований в реєстрі за №897; зобов`язано ТОВ "Стінком Плюс" повернути у державну власність ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" нежилі приміщення в літ. 17 (групи приміщень №1) загальною площею 238,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9; стягнуто з ТОВ "Стінком Плюс" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 7684,00 грн.
Судове рішення місцевого господарський суду про задоволення заяви заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 мотивовано тим, що ліквідатор банкрута Агафонов О.Ю., в порушення норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 року та Порядку, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 №1483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2014 року №320/25097, зокрема, без погодження з Мінекономрозвитку кандидатури організатора проведення аукціону, без дотримання процедури продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу, що у свою чергу призвело до суттєвого зменшення ціни, та без дотримання порядку оголошення про проведення аукціону, здійснив через МУТСБ "Епсілон" продаж належного державі майна банкрута (ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод") третій особі на аукціоні за ціною, що у десять разів менша за початкову.
Оскільки судом встановлено факт недійсності результатів аукціону, що відбувся 21.10.2016 року та оформлений протоколом №6, то судом також визнано недійсним правочин, укладений за результатом проведеного аукціону 21.10.2016 року та зобов`язано ТОВ "Стінком Плюс" повернути у державну власність ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" нежилі приміщення в літ. 17 (групи приміщень №1) загальною площею 238,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9.
ТОВ "Стінком Плюс" з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону про банкрутство в редакції, чинній після 19.01.2013 року.
За твердженням скаржника, спірний аукціон було проведено у повній відповідності до Закону про банкрутство в попередній редакції, чинній до 19.01.2013 року, а відтак відсутні підстави для визнання його результатів недійсними.
Крім того, як зазначає апелянт, господарським судом міста Києва в порушення вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України залишено поза увагою та не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 (щодо участі прокурора в господарському процесі) та від 06.07.2021 року у справі №911/2169/20 (щодо представництва прокурором інтересів державного підприємства).
Оскільки одним з доводів апеляційної скарги є відсутність у прокурора підстав звертатись до суду з даною заявою, для належного апеляційного перегляду спірної ухвали слід перш за все дослідити відповідне питання.
Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, заявлені прокуратурою вимоги подано до суду в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвиту і торгівлі України (в подальшому змінене на Міністерство економіки України) та ДП "ВО "Київський радіозавод".
Стосовно представництва прокуратурою інтересів держави в особі Мінекономрозвитку, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Одночасно згідно з положеннями ч.ч. 3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та в подальшому знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 року у справі №916/1283/20).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.
При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі № 926/14/19).
Судова колегія звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.
До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. (Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі № 913/124/20, від 08.04.2021 року у справі № 925/11/19).
Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що на виконання положень ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до Мінекономрозвитку (Міністерства економіки України, з урахуванням здійсненого перейменування), як органу, до сфери управління якого належить боржник, з повідомленнями про порушення закону. Міністерство, в свою чергу, повинно було розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цих органів, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 15.03.2019 року прокурором відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" складено повідомлення про намір звернення до суду, яке було адресовано, зокрема, Мінекономрозвитку. Проте розумних строків, які дають можливість відповідному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, прокурором дотримано не було, оскільки зазначене повідомлення в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", датоване 15.03.2019 року, тоді як заява прокурора складена і підписана 20.03.2019 року та зареєстрована судом першої інстанції 22.03.2019 року.
При цьому, зі змісту наявного у справі листа вбачається, що прокурором за наслідком його складання вже прийнято рішення звернутися із відповідним позовом до суду. Натомість, доказів того, що перед цим листом прокурор звертався до міністерства для з`ясування питань, чи вбачає воно підстави для того, щоб самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, чи будуть такі позови подані, та у який строк, до матеріалів справи не надано та судом не встановлено.
Водночас, в обґрунтування наявності у нього права на звернення до суду в інтересах держави в особі міністерства, Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 у своїй заяві посилається на неналежне вжиття міністерством заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки заявлені цим органом позовні вимоги у справі №15/18 про визнання недійсними торгів реально не поновлюють порушене право. Зокрема, на думку прокуратури, достовірно знаючи про укладення внаслідок аукціону договору купівлі-продажу, міністерством не було заявлено ані вимог про визнання його недійсним, ані про витребування майна на користь держави, що свідчить про пасивну поведінку міністерства в частині належного захисту порушених прав та неналежне здійснення державних інтересів.
Досліджуючи наведені доводи, судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, які в подальшому знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 року у справі №916/1283/20, згідно яких захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Так, апеляційним судом встановлено та сторонами не заперечується, що починаючи з 2016 року у провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №15/81 за заявою Міністерства економіки України про визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" проведених 21.10.2016 року.
В подальшому у березні 2017 року міністерством доповнено подану заяву шляхом визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016 року, 17.10.2016 року, 21.10.2016 року.
Тобто в даному випадку Мінекономрозвитку (Міністерством економіки України, з урахуванням здійсненого перейменування), як органом, до сфери управління якого належить боржник, було самостійно обрано спосіб захисту, зокрема визначено предмет і підстави своїх вимог, та вжито відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом подання заяви про визнання недійсними результатів аукціону, в тому числі і того, про визнання якого також звернувся Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 у справі, що переглядається.
Посилання прокуратури на те, що заявлені цим органом позовні вимоги у справі №15/18 про визнання недійсними торгів реально не поновлюють порушене право, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки по-перше, міністерство мало можливість до прийняття рішення по суті заявлених вимог доповнити свої позовні вимоги, а по-друге, у разі прийняття позитивного для міністерства судового рішення про визнання результатів аукціонів недійсними, останнє також не позбавлене права та можливості в подальшому звернутись до суду з окремим позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна на таких аукціонах та про витребування відповідного майна на користь держави.
Більш того, прокуратурою до заяви не надано суду жодних доказів на підтвердження неналежності обраного міністерством способу захисту, не доведено пасивної поведінки міністерства зі спірного питання з огляду на подання міністерством власної позовної заяви, а також не подано доказів досудового з`ясування прокуратурою обставин порушення інтересів держави, в тому числі будь-яких перевірок дотримання державним органом законодавства, встановлення факту порушення такого законодавства або листування з міністерством, на яке останнє не відреагувало або відреагувало повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів.
Отже, посилання прокуратури на неналежне вжиття міністерством заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що виявилось у пасивній поведінці міністерства, безпідставні, належними та допустимими доказами суду не доведені, а отже, є припущенням заявника.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Міністерства економіки України, який повністю узгоджується з вищезазначеними правовими позиціями Верховного Суду.
Стосовно представництва прокуратурою інтересів держави в особі ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 06.07.2021 року у справі №911/2169/20, згідно яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст.23 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 ч. 3 ст. 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №909/83/19 вказано, що на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі №923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 71)).
З наведених вище мотивів відхиляються посилання прокурора у заяві на невжиття також і самим боржником відповідних заходів у якості обґрунтування права на звернення до суду і інтересах держави в особі ДП "ВО "Київський радіозавод".
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи викладені висновки Верховного Суду про те, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, а також заборону здійснення прокурором представництва в суді державних підприємств, з огляду на відсутність у ДП "ВО "Київський радіозавод" статусу суб`єкта владних повноважень, що апріорі виключає можливість його визначення як належного позивача за позовом прокурора в інтересах держави, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі ДП "ВО "Київський радіозавод" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
На вказані вище обставини, які були встановлені апеляційним судом, суд першої інстанції уваги не звернув, дійсних обставин, що мають значення для справи, не з`ясував, не дотримався вимог ГПК України, Конституції України та Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про розгляд заяви Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 по суті заявлених ним вимог.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Названий Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на. кожен довід (рішення Європейського суду з прав, людини у справі "Трофимчук проти України").
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Оскільки встановлені судом в даній постанові обставини є самостійною та достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги та залишення заяви прокурора без розгляду, апеляційний господарський суд не вважає за необхідне здійснювати правову оцінку інших обставин справи та доводів скаржника стосовно відповідності проведеного аукціону з продажу майна боржника вимогам законодавства, оскільки це, з рештою, не впливає на результат розгляду даної справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
В силу положень ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення, скасування оскаржуваної ухвали з прийняттям нового рішення про залишення заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури №4 без розгляду.
Керуючись статтями 255, 264, 269, 270, 271, 273, 275, 278, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінком Плюс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81 задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №15/81 скасувати.
3.Прийняти нове рішення, яким заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури №4 залишити без розгляду.
4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
5.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 22.07.2022 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
О.С. Копитова
