ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 15/81
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,
учасники справи:
заявник касаційної скарги (позивач) - перший заступник керівника Київської міської прокуратури,
представник прокуратури - Штін Д.С., прокурор (Офіс Генерального прокурора)
заявник касаційної скарги (позивач) - Міністерство економіки України,
представники позивача - Коваленко О.М., (в порядку самопредставництва), Пантус В.В., (в порядку самопредставництва),
боржник (позивач) - Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"
представник позивача - не з'явився,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінком плюс",
представник відповідача - Снісаренко Д.І., адвокат (ордер № 1151480 від 21.11.2022),
третя особа - Фонд державного майна України,
представник третьої особи - Ковтяга О.В. (в порядку самопредставництва),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Першого заступника керівника Київської міської прокуратури
Міністерства економіки України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 (щодо визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом № 1 від 21.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 та зобов'язання повернути майно)
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Копитової О.С., Сотнікова С.В.,
у справі за позовом
Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі
Міністерства економіки України
Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінком плюс",
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України
про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом № 1 від 21.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 та зобов'язання повернути майно
у межах справи № 15/81
за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"
за участю Прокуратури міста Києва
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 12.07.1996 за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку порушено провадження у справі № 15/81 про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" (далі - ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод").
2. Постановою Арбітражного суду м. Києва № 15/81 від 01.10.1997 боржника ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" визнано банкрутом, призначено ліквідаційну комісію.
3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2015 у справі № 15/81 призначено ліквідатором ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Агафонова Олега Юрійовича.
4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017 у справі № 15/81 усунуто арбітражного керуючого Агафонова Олега Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"; призначено ліквідатором ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Ковезу Андрія Івановича.
5. За час провадження у справі ліквідатор ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" неодноразово змінювався.
6. У грудні 2016 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (згодом змінене на Міністерство економіки України) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою у справі № 15/81 про визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016.
7. Надалі у березні 2017 Міністерством економіки України доповнено подану заяву, заявлено вимоги про визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016.
8. В обґрунтування заявлених вимог заявник послався на те, що:
8.1. під час продажу майна боржника на аукціоні ліквідатором порушено пункти 3-6 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16.12.2013 № 1483, статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону з 19.01.2013);
8.2. ліквідатором порушено порядок продажу майна банкрута врегульований частиною 18 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтями 25, 44, 50, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
8.3. ліквідатором порушено частину 2 статті 50, пункт 2 частини 1 статті 55, статтю 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
9. У грудні 2018 до Господарського суду міста Києва надійшов позов заступника керівника Київської міської прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвиту і торгівлі України (надалі назву змінено на Міністерство економіки України) та ДП "ВО "Київський радіозавод" про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом № 1 від 21.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 та зобов'язання повернути майно.
9.1. В обґрунтування заявленого позову заступник керівника Київської міської прокуратури № 4 посилається на проведення вказаного вище аукціону з порушенням вимог чинного законодавства України.
9.2. В обґрунтування наявності права на звернення до суду в інтересах держави в особі міністерства, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 у своїй заяві посилається на неналежне вжиття міністерством заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки заявлені цим органом позовні вимоги у справі № 15/18 про визнання недійсними торгів реально не поновлюють порушене право.
9.3. На думку прокуратури, достовірно знаючи про укладення внаслідок аукціону договору купівлі-продажу, міністерством не було заявлено ані вимог про визнання його недійсним, ані про витребування майна на користь держави, що свідчить про пасивну поведінку міністерства в частині належного захисту порушених прав та неналежне здійснення державних інтересів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 по справі № 15/81 заяву Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Міністерства економіки України та ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом № 1 від 21.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 та зобов`язання повернути майно задоволено;
визнано недійсними результати відкритих публічних торгів (аукціону) з продажу у ліквідаційній процедурі державного майна, закріпленого на праві господарського відання за ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" оформлені протоколом №1 від 21.10.2016, щодо визнання переможцем ТОВ "Стінком Плюс" з ціною продажу 153 555,94 грн.;
визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 укладений між ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" та ТОВ "Стінком Плюс" зареєстрований в реєстрі за № 896;
зобов`язано ТОВ "Стінком Плюс" повернути у державну власність ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" нежилі приміщення в літері " 31-а" (групи приміщень №№ 1,2,3,4), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, загальною площею 898,4 кв. м.;
стягнуто з ТОВ "Стінком Плюс" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 827,32 грн.
11. Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що ліквідатор Агафонов О.Ю. в порушення вищевказаних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону з 19.01.2013) та Порядку, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 № 1483 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2014 № 320/25097), зокрема, без погодження кандидатури організатора проведення аукціону з Мінекономрозвитку, без дотримання процедури продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу, що у свою чергу призвело до суттєвого зменшення ціни, без дотримання порядку оголошення про проведення аукціону, з порушенням вимог пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з порушенням вимог пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснив продаж третій особі на аукціоні за ціною, що у десять разів менша за початкову, через МУТСБ "Епсілон", належного державі майна банкрута (ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод").
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Стінком плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 15/81 задоволено.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 15/81 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким заяву заступника керівника Київської міської прокуратури № 4 з посиланням на пункт 2) частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залишено без розгляду.
13. Постанова мотивована тим, що заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 4 не дотримано порядок визначений приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції на час звернення до суду).
14. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що:
14.1. прокуратурою до заяви не надано суду жодних доказів на підтвердження неналежності обраного міністерством способу захисту, не доведено пасивної поведінки міністерства зі спірного питання з огляду на подання міністерством власної позовної заяви, а також не подано доказів досудового з'ясування прокуратурою обставин порушення інтересів держави, в тому числі будь-яких перевірок дотримання державним органом законодавства, встановлення факту порушення такого законодавства або листування з міністерством, на яке останнє не відреагувало або відреагувало повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів;
14.2. Мінекономрозвитку (Міністерством економіки України, з урахуванням здійсненого перейменування), як органом, до сфери управління якого належить боржник, було самостійно обрано спосіб захисту, зокрема визначено предмет і підстави своїх вимог, та вжито відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом подання заяви про визнання недійсними результатів аукціону (заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016), в тому числі і того, про визнання якого також звернувся заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 у справі, що переглядається;
14.3. Міністерство мало можливість до прийняття рішення по суті заявлених вимог доповнити свої позовні вимоги, у разі прийняття позитивного для міністерства судового рішення про визнання результатів аукціонів недійсними, останнє також не позбавлене права та можливості в подальшому звернутись до суду з окремим позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна на таких аукціонах та про витребування відповідного майна на користь держави;
14.4. заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 частини 3 статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи;
14.5. у ДП "ВО "Київський радіозавод" відсутній статус суб'єкта владних повноважень, що апріорі виключає можливість його визначення як належного позивача за позовом прокурора в інтересах держави.
15. Під час апеляційного провадження, судом, зокрема, встановлено:
15.1. 20.11.2018 прокурором відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" складено повідомлення про намір звернення до суду, яке було адресовано, зокрема, Мінекономрозвитку. Водночас, жодних доказів реагування відповідного органу на стверджуване порушення інтересів держави прокурором не надано.
15.2. В подальшому заява прокурора складена і підписана 26.12.2018 та зареєстрована судом першої інстанції 29.12.2018.
15.3. Зі змісту наявного у справі листа вбачається, що прокурором за наслідком його складання вже прийнято рішення звернутися із відповідним позовом до суду.
15.4. Натомість, доказів того, що перед цим листом прокурор звертався до міністерства для з'ясування питань, чи вбачає воно підстави для того, щоб самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, чи будуть такі позови подані, та у який строк, до матеріалів справи не надано та судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
16. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
17. Міністерство економіки України не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
18. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 15/81 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.08.2022.
19. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 15/81.
20. 19.09.2022 на запит до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 15/81.
21. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 15/81 за касаційними скаргами Міністерства економіки України та першого заступника керівника Київської міської прокуратури та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022.
Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Міністерства економіки України.
Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг відбудеться 15.11.2022.
22. У зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 15/81 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя -Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.11.2022.
23. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 розгляд касаційних скарг Міністерства економіки України та першого заступника керівника Київської міської прокуратури відкладено, судове засідання призначено на 30.11.2022, про що повідомлено всіх учасників судової справи.
24. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), Верховний Суд розглядає справу № 15/81 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
25. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (30.11.2022) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 30.11.2022.
26. Представники скаржників в судовому засіданні 30.11.2022 повністю підтримали вимоги касаційних скарг за доводами наведеними в них, просили Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 скасувати, справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду (Офіс Генерального прокурора), ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 залишити в силі (Міністерство економіки України).
27. Представник відповідача (ТОВ "Стінком плюс") в судовому засіданні 30.11.2022 проти вимог та доводів скаржників заперечив, просив Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі №15/81залишити без змін.
28. Представник Фонду державного майна України в засіданні суду 30.11.2022 повністю підтримав вимоги касаційних скарг за доводами викладеними в них, просив касаційні скарги задовольнити.
29. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржників
(Перший заступника керівника Київської міської прокуратури)
30. Прокурором підставою касаційного оскарження визначено:
неправильне застосування судом норм матеріального права (стаття 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону України "Про прокуратуру");
порушення норм процесуального права (статті 4, 13, 53, 73, 86, 226, 278 ГПК України);
застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 15.07.2021 у справі № 910/7916/20, від 17.12.2020 у справі № 905/120/19, від 25.02.2021 у справі № 910/261/20).
(Міністерство економіки України)
31. Міністерство економіки України в обґрунтування заявлених у касаційній скарги вимог послалося на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема неврахування вимог частини 2 статті 50 ГПК України.
Скаржник також вказує на неврахування судом абзаців 4-8 аркуша 2 "Промови у судових дебатах у порядку статті 218 ГПК України" від 19.07.2022 №15/3-159-18.
Міністерство доводить, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про банкрутство"
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
33. Предметом цього судового розгляду є позовна заява (подана у грудні 2018) заступника керівника Київської міської прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвиту і торгівлі України (надалі назву змінено на Міністерство економіки України) та ДП "ВО "Київський радіозавод" про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом № 1 від 21.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 та зобов'язання повернути майно (пункт 9 цієї Постанови). Позовна заява подана в межах справи про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод".
34. На момент звернення прокурора з вказаною вище позовною заявою був чинний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ в редакції Закону від 13.03.2018 № 2320-VIII (далі - Закон про банкрутство).
34.1. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
34.2. За приписами частини 4 статті 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
34.3. Згідно частини 3 статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
35. При цьому, на момент звернення прокурора з позовною заявою, відповідно, діяли: ГПК України в редакції Закону від 03.07.2018 № 2475-VIII та Закон України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 03.07.2018 № 2475-VIII.
36. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
37. Згідно із частинами 3, 4, 5 статті 53 ГПК України (у вказаній редакції) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
38. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 (в редакції Закону від 03.07.2018 № 2475-VIII).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (частина 3 статті 23 Закону).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону).
39. На підставі системного тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у вказаних редакціях, судами господарської юрисдикції усіх інстанцій було сформовано відповідну судову практику, яка полягала у наступному:
39.1. Прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).
39.2. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
39.3. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
39.4. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
39.5. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
39.6. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
39.7. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави (або не виправив визначені прокурором недоліки), то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
40. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
41. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
42. За період розгляду позовної заяви заступника керівника Київської міської прокуратури № 4 з грудня 2018 (подання позовної заяви) до 21.07.2021 (ухвала Господарського суду міста Києва) зазнали змін як законодавство, яким врегульовані відповідні правовідносини (щодо представництва у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави), так і судова практика.
42.1. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018 (далі - КУзПБ).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі № 904/4928/17, від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.
42.2. Відповідно до частини 2 статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
42.3. За приписами частини 4 статті 236 ГПК України (в редакції Закону від 19.06.2020 № 738-IX) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У контексті наведеного правового регулювання помилковим буде звуження розуміння того, що застосовувати можливо лише норми матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції формує висновки щодо застосування не лише норм матеріального права, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій, а й вказує на особливості та правильність застосування норм процесуального права. У протилежному випадку на суди з урахуванням приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України не поширювався б обов`язок керуватися правовими висновками Верховного Суду, в яких би йшлося про положення процесуального права.
В силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.
43. Колегія суддів звертається до правових позицій щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 55 ГПК України Великої Палати Верховного Суду, які було оприлюднені у період з часу подання і розгляду позовної заяви прокурора до моменту прийняття ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2021:
43.1. Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
43.2. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;
2) у разі відсутності такого органу.
При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
43.3. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
43.4. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
43.5. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
43.6. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства."
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
43.7 У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала на дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру":
"Разом із цим відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.
8.34. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
8.35. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
8.36. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
8.37. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
8.38. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
8.39. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
8.40. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно".
44. Втім, суд першої інстанції вказаного вище не врахував, як і не врахував правових висновків Верховного Суду, які були актуальні на момент прийняття ухвали від 21.07.2021, та не дослідив дотримання прокурором порядку встановленому приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та доведеність підстав звернення прокурора з відповідним позовом, враховуючи всі обставини справи.
45. У цьому випадку, прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва, вказує на бездіяльність Міністерства економіки України, а саме обрання позивачем в попередній заяві від грудня 2016 неефективного способу захисту прав позивача, а відтак і держави.
45.1. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у грудні 2016 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (назву змінено на Міністерство економіки України) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою у справі № 15/81 про визнання незаконними дій замовника аукціону ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" - ліквідатора Агафонова О.Ю. та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", з урахуванням доповнень зроблених у березні 2017, проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016.
45.2. Відповідно до частини 8 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на момент подання Мінекономіки вказаної заяви) спори, які виникають при проведенні і виконанні результатів аукціонів, в тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадженні у справі про банкрутство.
45.3. Відповідно до частини 3 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на момент подання Мінекономіки вказаної заяви) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
45.4. Постановою Верховного Суду від 29.11.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 (за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 за заявою Мінекономіки про визнання недійсними результатів аукціонів, проведених 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016) у справі № 15/81 - скасовано частково, справу, у скасованій частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
В цій частині, також, є необхідним зауважити на тому, що до складу оскаржених аукціонів входить й аукціон з продажу майна банкрута оформлений протоколом № 1 від 21.10.2016.
46. Водночас, суд апеляційної інстанції вірно зауважив на тому, що міністерство мало можливість до прийняття рішення по суті заявлених вимог доповнити свої позовні вимоги, у разі прийняття позитивного для міністерства судового рішення про визнання результатів аукціонів недійсними, останнє також не позбавлене права та можливості в подальшому звернутись до суду з окремим позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна на таких аукціонах та про витребування відповідного майна на користь держави.
47. Поряд з цим, слід зауважити на тому, що прокуратура є і залишається учасником провадження у справі № 15/81 про банкрутство ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", представники прокуратури приймали активну участь у розгляді цієї справи в судах усіх інстанцій, відтак, мали всі процесуальні права учасника справи та у разі визначення обраного Міністерством економіки способу захисту інтересів держави як «неефективного», прокурор мав можливість звернутися своєчасно до зазначеного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (до прийняття судового рішення) в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою приведення вимог заявника у відповідність до розуміння прокуратурою значення "ефективного способу захисту інтересів держави", а в разі не реагування - в порядку статті 53 ГПК України обрати інший процесуально можливий варіант реагування.
48. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (назву змінено на Міністерство економіки України) у заяві від грудня 2016 про визнання результатів аукціонів недійсними (пункт 6-8 цієї Постанови) Прокуратуру міста Києва було визначено як особу, що бере участь у справі.
49. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недотримання прокурором порядку звернення встановленому приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
50. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" слід вказати наступне:
50.1. Абзац третій частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
50.2. У цій справі колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 на розгляд якої було винесено питання щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства.
50.3. У справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
50.4. За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб'єкт господарських відносин.
50.5. З урахуванням наведеного, оскільки ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" є безпідставним.
51. Враховуючи встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у цьому випадку у прокурора відсутні законні підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
52. З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
53. Залишення позову без розгляду - це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.
54. Отже, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про залишення без розгляду позовної заяви прокурора в інтересах держави в особі на підставі 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів касаційної скарги
55. Посилання скаржників на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 15.07.2021 у справі № 910/7916/20, від 17.12.2020 у справі № 905/120/19, від 25.02.2021 у справі № 910/261/20, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі висновки сформовані за інших обставин справи.
56. Враховуючи обрану скаржником у цій частині підставу касаційного оскарження, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
57. Відтак, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин.
58. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскаржених судових рішень (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
61. Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури та касаційної скарги Міністерства економіки України, необхідність залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Міністерства економіки України залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 15/81 (щодо визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом № 1 від 21.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2016 та зобов'язання повернути майно) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський
