Справа № 1-106/10
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Івахненко О.Г.
при секретарі Жошкіній І.В.,
за участю прокурора Кривенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тирниауз, Кабардино-Балкарська АРСР, проживаючого АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого
у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України, -
в с т а н о в и в :
Підсудний ОСОБА_1, 29 квітня 2010 року о 15 годині на подвір’ї домоволодіння ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс останньому один удар ножем в черевну порожнину, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рани передньої черевної стінки справа, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням сальника та внутрішньочеревною кровотечею, які згідно висновку судово-медичної експертизи №118-120 м/д від 08.07.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя та один удар ножем в ділянку спини ОСОБА_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої рани м’яких тканини грудної клітки по задній поверхні, що згідно акту судово-медичного дослідження №118 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Своїми умисними діями, ОСОБА_1, вчинив злочин передбачений ч.1 ст.121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Допитаний у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 вину свою у скоєнні злочину визнав повністю та пояснив, що 28 квітня 2010 року у вечірній час ОСОБА_3, його співмешканка пішла до його сусіда ОСОБА_2 і на ніч додому не повернулась. Вранці 29.04.2010 року він пішов додому до ОСОБА_2, щоб сказати ОСОБА_3, щоб вона забрала свої речі, які він вчора викинув з будинку, але там нікого не було вдома. Пізніше, коли він зайшов на подвір’я ОСОБА_2, останній та ОСОБА_3 теж поверталися додому. Коли ОСОБА_2 побачив, що він знаходиться на його подвір’ї, то зайшов до приміщення сараю, де взяв дерев’яну палицю та вийшовши з сараю наніс йому один удар в область голови, від якого він впав на землю. Володимир підійшов до нього та сів зверху на нього і почав його душити обома руками. Він вирішив оборонятися від ОСОБА_2, тому із задньої кишені своїх штанів правою рукою дістав розкладний ніж, що був у нього та розіклавши його наніс один удар даним ножем в черево ОСОБА_2. Від нанесеного удару останній впав з нього на землю і він наніс ще один удар ножем по спині в ділянці грудної клітини. Після цього ОСОБА_2 пішов до сусідів викликати міліцію та швидку, а він пішов додому.
Крім повного визнання своєї вини підсудним, його винуватість повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні зібраними по справі доказами:
допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що проживає в АДРЕСА_1, та 29.04.2010 року допомагаючи садити город своєму знайомому ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_3, яку в той день запросив до себе додому, щоб вона допомогла йому по господарству. Близько 18 години до його будинку прийшов ОСОБА_1, та запитав де ОСОБА_3. На що він відповів, що вона перебуває в його будинку та робить роботу, за яку він їй віддасть гроші і вона піде. В цей час ОСОБА_4 звідкись дістав розкладного ножа, який розіклавши взяв в ліву руку і наніс йому один удар в черевну порожнину з правої сторони. Від різкого болю він нагнувся та почав триматися за рану, яку спричинив йому ОСОБА_4 ножем. В цей час підсудний наніс йому ще один удар ножем по спині в ділянці грудної клітки, що відбулося далі, він не пам’ятає, оскільки від нанесених йому ударів він втратив свідомість. До тями прийшов на подвір’ї своїх сусідів ОСОБА_6, які викликали йому швидку та міліцію;
Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_3, яка пояснила, що вкінці березня місяця 2010 року вона вирішила піти від свого співмешканця – підсудного ОСОБА_1, оскільки вони часто сварилися та останній зловживав спиртними напоями. У кінці квітня місяця 2010 року вона зустріла ОСОБА_2, з яким вони домовились, що вона допоможе зробити йому ремонтні роботи. Після чого вони почали проживати разом. 29.04.2010 року повернувшись додому від ОСОБА_4 вони помітили, що по подвір’ї йшов підсудний, який підійшов до неї та почав говорити, щоб вона забрала з його будинку свої речі. В той час, коли ОСОБА_2 пішов до приміщення сараю, щоб взяти ключі від будинку, підсудний з кишені піджака дістав розкладного ножа і кинувся з ним на неї, вона злякалася та почала кричати. В цей час ОСОБА_2 почув її крик та підбіг до ОСОБА_1 та відштовхнув його від неї. ОСОБА_5 наніс ОСОБА_2 один удар ножем в черевну порожнину. Після цього вони впали на землю, та ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_2 ще один раз ножем по спині в ділянці грудної клітки. Після цього вона взяла алюмінієву жерстину та нанесла ОСОБА_5 удар, щоб той відпустив ОСОБА_2, але він цього не зробив. Після цього ОСОБА_2 залишив ОСОБА_5 і пішов до сусідів викликати швидку допомогу та міліцію, а підсудний в цей час піднявся та пішов додому. Таким чином свідок підтвердила покази потерпілого щодо механізму нанесення останньому тілесних ушкоджень останньому підсудним;
протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_2
(а.с.37-40);
протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого гр. ОСОБА_2 від 25.05.2010 року
(а.с.41-43);
протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_3 від 25.05.2010 року.
(а.с.44-46);
протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2
(а.с.47-49);
протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 26.05.2010 року.
(а.с.50-53);
висновком судово-медичної експертизи №118/120 м/д від 8 липня 2010 року, який встановлює ступінь тяжкості та механізм тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2
(а.с.79-80);
висновком судово-цитологічної експертизи №109 від 17.06.2010 року, де встановлено, що на ножеві, яким обвинувачений ОСОБА_1 в.І. наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 є кров, що належить останньому.
(а.с.72-73);
протоколом огляду в якості речового доказу по даній кримінальній справі ножа, яким обвинувачений ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2
(а.с.85-86);
протоколом огляду в якості речових доказів одягу потерпілого ОСОБА_2, а саме світера та майки в які був одягнений останній під час нанесення йому тілесних ушкоджень.
(а.с.99)
Відповідно до п.2 с. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об’єктивного та всебічного їх розгляду в судовому засіданні суд, приходить до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_1 у скоєнні злочину за ч.1 ст. 121 КК України повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином та особу підсудного ОСОБА_1, який раніше судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, не працює, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.
Обставини, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд не вбачає.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів так як підсудний вчинив новий умисний злочин судимість за минулий якого ще не погашена.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України, при призначенні міри покарання підсудному, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
Як зазначено в ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Таким чином, суд приходить висновку, що його виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 повинно відбуватися в умовах ізоляції від суспільства, призначає покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованому йому злочину.
У цивільному позові позивача - потерпілого ОСОБА_2 до відповідача – підсудного ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1100 гривень, слід відмовити за відсутності доказів по справі, не наданні їх потерпілим, а тому позов не знайшов свого підтвердження.
Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_1 слід змінити з підписки на невиїзд на – взяття під варту.
Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 28, 81, 323, 324, КПК України, суд,-
з а с у д и в:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді п»яти років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 змінити – взяти під варту із зали судового засідання.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначати з дня винесення вироку – 31 серпня 2010 року.
У цивільному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Речові докази по справі: ніж, чоловічий світкр сірого кольору, чоловіча майка сірого кольору – знищити.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області на протязі 15 діб з моменту проголошення.
Головуюча
