Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Шеремет А.М., Шимківа С.С.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю відповідачів та представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „АЕС Рівнеобленерго" на рішення Гощанського районного суду від 2 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „АЕС Рівнеобленерго" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Гощанського районного суду від 2 березня 2012 року Публічному акціонерному товариству „АЕС Рівнеобленерго" (далі -„"Рівнеобленерго") відмовлено у задоволенні зазначеного позову до ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подав апеляційну скаргу, де фактично покликався на незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
На її обґрунтування зазначалося про те, що після відчуження в 1997 році квартири на користь ОСОБА_2 ОСОБА_1 передав їй свої права і обов'язки щодо постачання позивачем електроенергії. Тому заборгованість, яка виникла у 2007 році, повинна бути відшкодована на користь „Рівнеобленерго" саме новим споживачем.
Вважав, що ці обставини достатньо підтверджені наданими місцевому суду доказами.
Просить скасувати рішення Гощанського районного суду від 2 березня 2012 року, ухваливши нове про задоволення позову.
У судовому засіданні представник позивача, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення скарги, посилалася на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
ОСОБА_1 визнав апеляційну скаргу, про що пояснив суду.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи „Рівнеобленерго", колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з
Справа№22-866-12 Головуючий у 1 інстанції:Рудик Л.М.
Суддя-доповідач: Хилевич С.В.
того, що „Рівнобленерго" не мав права в односторонньому порядку продовжувати дію договору на користування електроенергією, оскільки споживач електроенергії змінився і про цю обставину було відомо позивачу.
Проте з такими висновками не погоджується колегія суддів.
Матеріалами справи встановлено, що 23 травня 1997 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_2 купила в них однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 29, 5 кв.м., жилою -16, 2 кв.м. (а.с. 25). Разом з квартирою у власність ОСОБА_2 перейшов і сарай, який у відносинах між сторонами умовно називається квартирою №3А, що ними не заперечується. У цьому сараї, як і в самій квартирі, постановлено окремий лічильник електроенергії.
ОСОБА_1 з часу відчуження цієї нерухомості проживає за іншою адресою - у квартирі АДРЕСА_2, що сторонами визнається і підтверджується матеріалами справи, зокрема укладеним ним із „Рівнеобленерго" договором на користування електроенергією якраз за останньою адресою (33-33, зв.).
З часу придбання квартири там проживає ОСОБА_2, яка і користується електричною енергією.
Як убачається з особової картки споживача електроенергії в АДРЕСА_3, заведеної на ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1, відкритий 01.05.2007 року) станом на 8 серпня 2009 року позивачем зафіксовано показники лічильника №040337665 у 1 771 кВт\год.. Оскільки станом на 7 жовтня 2007 року за цим лічильником обліковано 0009 кВт/год., тобто різниця між цими двома показниками є 1 762 кВт/год., тому сума заборгованості становить 429, 30 гривень (1 762 Вт\год. Х 0, 2436 грн.).
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України -цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" -споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Убачається, що договір на користування електричною енергією в квартирі АДРЕСА_1 в смт. Гоща укладений відповідачем з ОСОБА_1, проте власником і споживачем електроенергії є ОСОБА_2, яка раніше виконувала свої цивільно-правові обов'язки за ним у повному обсязі.
Частина перша ст. 509 ЦК України вказує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 520 цього Кодексу -зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин ОСОБА_2 слід вважати стороною у зобов'язанні з надавачем електроенергії, а тому її безумовним обов'язком виявляється оплатити суму вартості прийнятої електроенергії. Оскільки вона не сплатила кошти за використану нею енергію і на вимоги „Рівнеобленерго" оплатити борг заперечує, тому 429, 30 гривень заборгованості слід стягнути на користь відповідача саме із ОСОБА_2 як із споживача наданих послуг.
Її доводи про те, що станом на момент проведення повірки 7 жовтня 2007 року ця заборгованість вже існувала, тобто виникла внаслідок дій ОСОБА_1, не заслуговують на увагу і спростовуються матеріалами справи.
Очевидним є те, що суд першої інстанції уваги на викладені обставини не звернув, ухваливши оскаржуване рішення, яке не може залишатися чинним і підлягає скасуванню.
Понесені судові витрати відповідно до правил ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.
Ураховуючи наведене, апеляційну скаргу слід частково задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „АЕС Рівнеобленерго" задовольнити частково.
Рішення Гощанського районного суду від 2 березня 2012 року скасувати.
Вимоги позивача задовольнити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Рівнеобленерго" 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 30 копійок заборгованості за надані послуги та 171 (сто сімдесят одна) гривню понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
