Номер провадження: 11-кп/813/284/24
Справа № 487/1428/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні в режимі відеоконференції клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу в рамках розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020150030003389 від 11 грудня 2020 року,
встановив:
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту затримання 11 грудня 2020 року.
Вирішено питання щодо долі речових доказами, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
Не погодившись із зазначеним вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок незаконним та необґрунтованим.
Просить скасувати вирок та перекваліфікувати його дії у відповідності до статей 36-46 КК України, з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України.
Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи клопотання, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд бере до уваги, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Оскаржуваним вироком Заводського районногосуду м.Миколаєва від20вересня 2022року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчинені тяжкого злочину проти здоров`я людини, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
До обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції був залишений запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні, всупереч твердженням обвинуваченого про необхідність зміни запобіжного заходу беззаперечно існує, та під час апеляційного розгляду продовжує існувати ризик того, що з метою уникнення відбування терміну призначеного покарання обвинувачений ОСОБА_8 може вдатись до спроб переховуватись від апеляційного суду, змінити місце проживання, або взагалі залишити територію України (п. 1. ч. 1. ст. 177 КПК).
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
З урахуванням тяжкості призначеного ОСОБА_8 покарання жодні більш м`які запобіжні заходи у даному випадку не дадуть змогу контролювати місце знаходження обвинуваченого.
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, тому у задоволенні його клопотання про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 194, 376, 405, 407, 418, 419, КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4