Справа №487/1428/21
Провадження №1-і/487/9/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2022 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів посилаючись на те, що судовий розгляд триває, необхідно дослідити значну кількість доказів та допитати обвинуваченого, добуті під час досудового розслідування докази є переконливими для того, щоб стверджувати, що саме ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання від 5 до 8 років позбавлення волі та посилався на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме: переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, враховуючи відсутність утриманців та місця постійного проживання та реєстрації, які б могли стримувати обвинуваченого за місцем проживання, у зв`язку з тим, що до теперішнього часу місце знаходження засобу вчинення злочину (ножа) не встановлено, тому перебуваючи на свободі може знищити, сховати або спотворити вказаний речовий доказ, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, анкетні даних які йому відомі, умовляннями або погрозами змушувати їх зміни свої покази, також перебуваючи на свободі може довести свій злочинний умисел відносно потерпілого до кінця, зокрема продовжити нанесення потерпілому тілесних ушкоджень або позбавити його життя, а враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходу, лише 13.11.2020 звільнився з місць позбавлення волі, де відбував покарання за вчинення злочинів проти життя, здоров`я, статевої свободи та недоторканості, може вчинити інші кримінальні правопорушення, у тому числі майнові, вищевказане свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам та застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Захисник заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись, що ризики заявлені прокурором відсутні та вірогідність їх існування занадто низька, що не можуть слугувати для продовження терміну дії найсуворішого запобіжного заходу, враховуючи тривалий час перебування обвинуваченого під вартою. Також, відсутні дані, що ОСОБА_4 ухилявся від органів досудового розслідування чи суду або був оголошений у розшук, при цьому ОСОБА_4 в цілому посередньо характеризується, до обрання запобіжного заходу працював неофіційно, має тісні та прямі зв`язку з державою в якої переслідується, оскільки є громадянином України. Під час досудового розслідування стороною обвинувачення не робилося жодних спроб для встановлення місця знаходження ножа, при цьому ОСОБА_4 не змінює свої покази відносно того, що був вимушений захищатися від потерпілого та застосувати ніж, тому відсутність ножа , який не є речовим доказом, жодним чином не впливає на розгляд кримінального провадження. На теперішній час всі свідки та потерпіла допитані. На підтвердження ризику, передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор посилався на вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення та те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Проте, потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Щодо ризику продовжити нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, ч. 1 ст. 121 КК України передбачає закінчений матеріальний склад злочину, будь-яких доказів намагання позбавлення потерпілого життя не здобуто, та спричинення тяжких тілесних ушкоджень стало наслідком неправомірних дій самого потерпілого, а саме початком бійки та нанесенням останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_4 має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , що свідчить про можливість належного контролю поведінки обвинуваченого працівниками поліції за місцем його проживання та має батьків похилого віку, які потребують його допомоги.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника щодо зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який ніж тримання під вартою.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного:
Судом встановлено, що під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено.
Крім того, під час судового розгляду справи, ухвалами суду обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні триває, 08.04.2022 у обвинуваченого закінчується строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з положень статті 199 КПК України, яка визначає порядок продовження строку тримання під вартою, суд, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в ході судового розгляду, крім обставин зазначених у ст. 194 КПК України, повинен встановити: чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; - чи наявні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.
Відповідно до вимог ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.
В судовому засіданні встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України перевірялась під час вирішення питання слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що заявлені при обранні запобіжного заходу ризики, передбачені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують, а саме: переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, знищити, сховати або спотворити засіб вчинення злочину (ніж) місце знаходження якого не встановлено, крім того, також перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що офіційно не працює, не має стабільного джерела доходу. Судом враховується, що на теперішній час потерпілий та усі свідки обвинувачення допитані.
Відповідно до правової позиції Європейського Суд з прав людини у рішенні «В. проти Швейцарії», небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків із державою, у якій його переслідують.
Так, судом враховується особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який не одружений, дітей на утриманні немає, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків за місцем проживання, раніше судимий за вчинення злочинів проти життя, здоров`я, статевої свободи та недоторканості, 13.11.2020 звільнився з місць позбавлення волі, на теперішній час обвинувачується у вчиненні 10.12.2020 тяжкого злочину також проти життя і здоров`я потерпілого, тобто є особою схильною до вчинення злочинів.
Суд, оцінивши в сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних обов`язків, перешкодити встановленню істини у справі, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, існування ризиків, приходить до висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою, підлягає продовженню.
Зазначені захисником та обвинуваченим доводи щодо можливість застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою не є підставою для зміни запобіжного заходу та не спростовують наявність ризиків, визначених при обрані запобіжного заходу, які продовжують існувати.
За наведеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утримання в ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор» на 60 днів, а клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 331 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утримання в ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор» на 60 днів до 05.06.2022 включно.
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1
