УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в межах кримінального провадження № 12020150030003389 від 11.12.2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2022 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, українця, освіта повна загальна середня, не працюючий, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , раніше судимий: - 04.10.1999 року Заводським районним судом м. Миколаєва за частиною 1 статті 101, частиною 3 статті 206 та статтею 42 КК України, засуджений до семи років позбавлення волі з додатковим заходом у вигляді лікування від наркоманії; - 07.12.2006 року Миколаївським апеляційним судом за частиною 4 статті 152, частиною 3 статті 153, пунктом 10 частини 2 статті 115 та статтею 70 КК України, засуджений до 15 років позбавлення волі;
-якою ОСОБА_5 та його захиснику адвокату ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, та задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 08 квітня 2022 року включно.
Учасники судового провадження:
Прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
встановив:
Обставини встановлені судом першої інстанції
В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за № 12020150030003389від 11.12.2020року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування заявленого клопотання, прокурор посилався на те, що судовийрозгляд усправі триває,єнеобхідність дослідитище значнукількістьдоказівта допитатиобвинуваченого,добутіпідчас досудовогорозслідуваннядоказиє достатньопереконливимидля того,щобстверджувати,щосаме ОСОБА_5 обґрунтованообвинувачується увчиненнітяжкогокримінального правопорушення,санкціяякого передбачаєпокараннявід5до8роківпозбавленняволі.Також посилавсяна існування ризиків,передбачених пунктів1,2,3,5частини 1статті 177КПК України, якіне зменшились,а саме: переховуватисявід суду,з метоюуникнення покарання,враховуючи відсутністьутриманців тамісця постійногопроживання тареєстрації,які могли б стримуватиобвинуваченого; дотеперішнього часумісце знаходження засобувчинення злочину(ножа)не встановлено,тому перебуваючи насвободі обвинувачений може знищити,сховати абоспотворити вказанийречовий доказ, незаконновпливати на учасниківкримінального провадження,анкетні данихякі йомувідомі,умовляннямиабо погрозамизмушувати їхзміни своїпокази, також перебуваючи насвободі може довестисвій злочиннийумисел відноснопотерпілого докінця,зокрема продовжити нанесенняпотерпілому тілесних ушкодженьабо позбавитийого життя. Враховуючи,що обвинуваченийофіційно не працює, не має стабільного джереладоходу,лише 13.11.2020звільнився змісць позбавленняволі,де відбувавпокарання завчинення злочинівпроти життя,здоров`я,статевої свободита недоторканості,може вчинитиінші кримінальніправопорушення,у томучислі майнові.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, подав клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт або особисте зобов`язання. Посилався на необґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, вказував на те, що він захищав своє життя від неправомірних дій самого потерпілого, обвинувальний акт складено лише на припущеннях, зловживаннях та з перевищенням службових повноважень стороною обвинувачення прокурором ОСОБА_7 . Вважав зазначені прокурором ризики не доведеними та неіснуючими, оскільки він не переховувався від слідства та не має наміру переховуватися від суду. Він має постійне місце реєстрації, місце, де він викинув ніж він вказував слідчому, чому його не знайшли йому не відомо, та свідки обвинувачення на цей час допитані.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та заявив клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходуз триманняпід вартоюна домашній
арешт заадресою АДРЕСА_2 .Вважав,що заявленіпрокурором ризикивідсутні тавірогідністьїхіснування занадтонизька,отжевідсутні підставидляпродовженнятерміну діїнайсуворішогозапобіжного заходу,враховуючитривалийчас перебуванняобвинуваченогопідвартою.Також вказувавна відсутністьданих проте,що ОСОБА_5 ухилявсявідорганів досудовогорозслідуваннячисуду абооголошувавсяурозшук.Зазначав,що ОСОБА_5 вціломупосередньо характеризується,дообраннязапобіжного заходупрацювавнеофіційно,маєтісніта прямізв`язкиздержавою якоюпереслідується,оскількиєгромадянином України.Посилався нате,що підчасдосудового розслідуваннястороноюобвинуваченняне вчинялосяжоднихспробдля встановленнямісцязнаходженняножа,прицьому ОСОБА_5 незмінювавсвоїх показаньвідноснотого,щобуввимушений захищатисявідпотерпілогота застосуватиніж,томувідсутністьножа,якийнеє речовимдоказом,жоднимчиномне впливаєнарозглядкримінального провадження. На теперішній час всі свідки та потерпілий допитані. На підтвердження ризику, передбачено п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України прокурор посилається на вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення та на те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Проте, потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Щодо ризику продовжити нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, то частина 1 статті 121 КК України передбачає закінчений матеріальний склад злочину, будь-яких доказів намагання позбавлення потерпілого життя не здобуто, та спричинення тяжких тілесних ушкоджень стало наслідком неправомірних дій самого потерпілого, а саме початком бійки та нанесенням останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, що вказує на можливість належного контролю поведінки обвинуваченого працівниками поліції за місцем його проживання. Також обвинувачений має батьків похилого віку, які потребують його допомоги.
Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника щодо зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м`який ніж тримання під вартою заперечувала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Заводськогорайонного судум.Миколаєва від 08лютого 2022року клопотанняпрокурора задоволено,строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 08 квітня 2022 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, не видається за можливе. Доводи обвинуваченого та його захисника про можливість застосувати інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не спростовує існування ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу та продовжують існувати на даний час.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та задовольнити клопотання про обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Узагальнені доводи апелянта
Обвинувачений вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на необґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, на складання обвинувального акту на підставі припущень, на зловживання та перевищення службових повноважень стороною обвинувачення. Вважає зазначені прокурором ризики не доведеними та необгрунтованими, оскільки він має постійне місце реєстрації, не переховувався від слідства, відповідав на усі дзвінки працівників поліції, та не має наміру переховуватися від суду.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , які висловились на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно з положеннями статті 24 КПК України, які узгоджуються з приписами статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно частиною 3статті 331КПК України,незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказаних вимог закону судом дотримано в повному обсязі.
Відповідно доматеріалів судовогопровадження впровадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за № 12020150030003389від 11.12.2020року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкогокримінального правопорушення,санкціяякого передбачаєпокараннявід5до8роківпозбавленняволі, судовийрозгляд усправі триває,єнеобхідність дослідитизначнукількість доказівтадопитатиобвинуваченого,адобуті підчасдосудового розслідуваннядоказиє достатньопереконливими.Також посилавсяна існування передбачених пунктами1,2,3,5частини 1статті 177КПК України ризиків.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_5 раніше судимийза злочини,пов`язані зпосяганням наособу, у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає.
Доводи апелянта про необгрунтованість висновку суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів кримінального провадження та встановлених обставин справи вбачається реальна можливість втечі обвинуваченого та переховування від суду, можливість вчинення ним тиску на свідків та потерпілого, та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Доводи апелянта та його захисника про те, що він має зареєстроване місце проживання та не ухилявся від слідства висновків суду першої інстанції не спростовують.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки тяжкість покарання, яке передбачене санкцією частини 1 статті 121 КК України, те, що раніше він засуджувався за вчинення тяжких злочинів, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КК України.
Також необхідно зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Беручи до уваги доведеність обґрунтованості ризиків, передбачених статтею177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт або особисте зобов`язання, про що просить апелянт.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які б були бе зумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходуу виглядітримання підвартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________ ______________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
