Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 16 грудня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020150030003389.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2021 року відносно ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.02.2022 р. включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Апелянт просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з істотним порушенням вимог КПК України та норм міжнародного права.
На думку апелянта, суд не об`єктивно та упереджено розглядає кримінальне провадження за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, вважає, що доказів на доведення його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення відсутні, а тому є достатні підстави для зміни йому запобіжного заходу на більш м`який.
Обвинувачений вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заявленого ним відводу судді ОСОБА_8 , а тому рішення вказаного судді про продовження запобіжного заходу є незаконним.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується, а ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Врахувавши, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений раніше судимий за вчинення злочинів проти життя, здоров`я та статевої недоторканості, не має міцних соціальних зв`язків, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, знищити сховати або спотворити засіб вчинення кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказаних вимог закону судом дотримано в повному обсязі.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який, передбачене покарання до 8 років позбавлення волі, раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти життя, здоров`я та статевої недоторканості, міцних соціальних зв`язків не має, не працює, судове провадження на даний час триває, що дає підстави припустити, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Враховуюче наведене, є безпідставними доводи апелянта стосовно необґрунтованості ухвали суду першої інстанції про наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та наявних ризиків, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення виконання ОСОБА_9 процесуальних обов`язків.
Твердження обвинуваченого про відсутність допустимих доказів на доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, апеляційним судом не розглядаються, оскільки, вирішення питання стосовно допустимості доказів та їх оцінка, доведення чи недовдення винуватості особи здійснюється судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, і, на цій стадії судового провадження, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості вирішити питання стосовно допустимості або недопустимості доказів, доведення або недоведення винуватості особи.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_9 , тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
ухвалу Заводськогорайонного судум.Миколаєва від16грудня 2021року пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
