СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2021 р. Справа № 922/2665/17
Cхідний апеляційний господарський суд у складі:
Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. Не з`явився; Ульянов Р.А. за ордером (адвокат); Не з`явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кремікс с.Піщане, Полтавська область на ухвалу господарського суду Харківської області від09.02.2021 року у справі№922/2665/17 (суддя Лаврова Л.С.)за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю Інпайп м.Харків 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Новакорм м.Харків 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Кремікс с.Піщане, Полтавська область стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2018 року задоволено позовні вимоги ТОВ "Інпайп" (далі-Позивач) до ТОВ "КреМікс" (далі-Відповідач-1) та ТОВ "Новакорм" (далі-Відповідач-2) про стягнення коштів, зокрема:
- стягнуто солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача неустойку у розмірі 3 231 202,10 грн за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 року;
- стягнуто з кожного з відповідачів на користь Позивача суму судового збору у розмірі 24 234,01 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 року рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2018 ркоу у справі №922/2665/17 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивача про солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 неустойки в сумі 3 231 202,10 грн за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 року відмовлено; судові витрати, за подання позовної заяви, а також понесені у зв`язку з переглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанції, покладено на Позивача.
До господарського суду Харківської області 24.03.2020 року Відповідача-1 надійшла заява (вх. №7495) про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2018 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року, із вимогою про видачу судом наказу на стягнення з Позивача грошових коштів у розмірі 3 696 184,90 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2021 року вищезазначену заяву Відповідача-1 задоволено частково:
- стягнуто з Позивача на користь Відповідача-1 неустойку в сумі 3 231 202,10 грн за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 року, стягнутої за рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2018 у справі №922/2665/17;
- стягнуто з Позивача на користь Відповідача-1 судовий збір у розмірі 24 234,01 грн, стягнутий за рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2018 у справі №922/2665/17;
- стягнуто з Позивача на користь Відповідача-1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн, стягнутих за постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 року у справі № 922/2665/17.
В частині задоволення вимог щодо стягнення із заявника коштів, які пов`язані із здійсненням виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу у даній справі, судом було відмовлено в силу їх невідповідності ст. ст. 27, 43 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 333 ГПК України.
Відповідач-1, не погодившись із прийнятою ухвалою, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірну ухвалу господарського суду від 09.02.2021 року - змінити, вирішити питання про поворот судових рішень в частині стягнення коштів, які пов`язані із здійсненням виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу у даній справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до невірного застосування судом першої інстанції положень ч. 7 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження та ст. 333 ГПК України, так як на думку Відповідача-1 в порядку зазначених статей поверненню підлягають всі кошти, що були стягнуті з особи в порядку примусового виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано, а не лише кошти які стягнуто с особи відповідним судовим рішенням.
Доводів на спростування висновків суду першої інстанції в частині задоволення заяви Відповідача-1 про поворот судового рішення апеляційна скарга заявника не містить.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача-1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2021 року у справі №922/2665/17 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи. Розгляд справи призначено на 21.07.2021 року.
Правом на подання відзиву, а також правом надання до суду заяв та клопотань учасники справи №922/2665/17 не скористалися.
Разом з тим, Позивачем на зазначену ухвалу суду також подана апеляційна скарга, яка ухвалою суду від 12.07.2021 року залишена без руху через її невідповідність вимогам ст. 164 ГПК України, до теперішнього часу недоліки апеляційної скарги Позивачем не виплавлено, копія ухвали повернута до суду через відсутність заявника за адресою, зазначеною ним в апеляційній скарзі.
Також, поштове відправлення повернулося на адресу суду апеляційної інстанції на виконання вимог щодо повідомлення Позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги Відповідача-1, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 242 ГПК України є належним повідомлення Позивача.
Представник Відповідача-1 в судовому засіданні підтримав заявлену ним апеляційну скаргу, просив суд спірну ухвалу від 09.02.2021 року скасувати в частині, якою було відмовлено у повороті судового рішення щодо стягнення із заявника коштів, які пов`язані із здійсненням виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу у справі №922/2665/17, та задовольнити вимоги в цій частині в повному обсязі.
Представники Позивача та Відповідача-2 в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що спірна ухвала господарського суду оскаржується Відповідачем-1 лише в частині повороту судового рішення щодо стягнення із заявника коштів, які пов`язані із здійсненням виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу у справі №922/2665/17, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарг такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Відповідно до матеріалів справи, Відповідач-1 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2018 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 року. В вищезазначеній заяві Відповідач-1 з поміж іншого, просив суд повернути кошти, які були пов`язані із здійсненням виконавчого провадження в межах даної справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч. ч. 6-10 вказаної статті, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Наказ про поворот виконання рішення видається в разі скасування (зміни у певній частині) рішення, на підставі якого було видано первісний наказ, за результатами перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 N 13-рп/2011 у справі N 1-25/2011 вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Враховуючи вищенаведене, заявлені Відповідачем-1 в заяві про поворот судових рішень вимоги поворот виконання рішення в частині стягнення із заявника коштів, які пов`язані із здійсненням виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу у даній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в цій частині, заява Відповідача-1 не підлягає задоволення, виходячи з того, що стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій з Відповідача-1 проведено виконавцем в межах здійснення примусового виконання рішення у даній справі, отже ці кошти не є такими, що отримані стягувачем на підставі вищенаведених судових рішень.
В той же час, за змістом ст. 333 ГПК України боржнику повертається все, що з нього стягнуто на користь стягувача за скасованим рішенням, отже висновки суду є обґрунтованими.
Керуючись вищенаведеними приписами чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що питання повернення Відповідачу-1 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не може бути вирішено в порядку застосування ст. 333 ГПК України і механізму повороту виконання рішення.
Вищезазначене скасовує доводи апеляційної скарги Відповдіача-2 про безпідставність відмови судом першої інстанції в задоволенні заяви в частині повороту виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Крім того судова колегія зауважує, що відповідно до вимог ст. 339 ГПК України, ч. 1, 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження господарському суду підвідомчі лише спори щодо незгоди з діями чи рішеннями приватного виконавця лише під час виконання судового рішення, що ухвалене господарським судом, але спори з приводу стягнення основної винагороди чи витрат виконавчого провадження - підвідомчі відповідному адміністративному суду.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірну ухвалу дотримався вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
За таких підстав ухвала господарського суду Харківської області від 09.02.2021 року у справі №922/2665/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кремікс с.Піщане, Полтавська область залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.02.2021 року у справі №922/2665/17 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Кремікс с.Піщане, Полтавська область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.07.2021
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.І. Пушай
