ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2018 р.
м. Харків
Справа № 922/2665/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом
ТОВ "Інпайп", м.Харків
до
ТОВ "Новакорм", м. Харків , ТОВ "КреМікс", с. Піщане
про
стягнення коштів
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
першого відповідача - ОСОБА_3
другого відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (далі – позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (далі – відповідач 2) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про солідарне стягнення заборгованості у вигляді неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України в сумі 3231202,10 грн. за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем-1 умов договору оренди щодо обов’язку повернення орендованого майна від 21.02.2017 та невиконання відповідачем-2 умов договору поруки від 21.02.2017 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2017 позов було задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд постановою від 30.05.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" задовольнив частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2017 у справі №922/2665/17 скасував, справу за № 922/2665/17 направив на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Ухвалою господарського суду Харківської області було прийнято справу до нового розгляду, призначено підготовче засідання у справі, встановлено сторонам строк для надання заяв по суті справи.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою виконання завдання підготовчого провадження та забезпечення процесуальних прав сторін.
Протокольною ухвалою від 19.09.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018 о 11:00.
У судовому засіданні 16.10.2018 відкрито розгляд справи по суті та заслухано вступне слово учасників справи.
Повноважний представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги обґрунтовуючи їх тим, що 21.02.2017 між ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський", балансоутримувачем, ТОВ "Інпайп", орендодавцем, та ТОВ "Кремікс", орендарем, укладено договір оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази, згідно з яким цей договір регулює цивільно-правові відносини орендодавця, балансоутримувача і орендаря, пов'язані з передачею в оренду комплексу нежитлових будівель виробничої бази, що перебуває у власності балансоутримувача на підставі свідоцтва від 20.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №1578 та використовується з правом надання в оренду (суборенду) орендодавцем на підставі договору №01/12/16 від 01.12.2016. Відповідно до акту приймання-передачі від 21.02.2017 позивач передав, а відповідача прийняв комплекс нежитлових будівель виробничої бази, який розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95, та складається з: А - адмінбудівля, під А - підвал, а - вхід в підвал, а1, а2 - ганки, площею 467,4 кв. м; Б - виробничий цех площею 870,1 кв. м; В - туалет; Г - бокс площею 467,4 кв. м; Д - бокс площею 264,4 кв. м; Є - заправка площею 6,9 кв. м; З - прохідна площею 16,8 кв. м; М - токарний цех площею 16,2 кв. м; О - трансформаторна площею 49,9 кв. м; П - насосна площею 16,6 кв. м; Р - прохідна площею 6,8 кв. м; С - вагова з навісом; № 1-9, 12-14 - огорожа; № І-ХІІ - споруди, а також майно для виробництва комбікорму. Вказаний договір було укладено строком до 28.02.2017, разом з цим, умови договору в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати діють до повного виконання зобов'язань. Окрім цього, умовами договору визначено, що термін дії договору продовженню не підлягає, а у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю на 7 календарний день з моменту припинення дії договору оренди. Водночас, як стверджує позивач, всупереч вимогам законодавства та умовам договору, відповідач не здійснив передачу орендованого майна позивачу, у порядку визначеному ст. 785 ЦК України, що призвело до порушень відповідачем прав позивача, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідач 1 декілька разів звертався до позивача з пропозицією підписання акта приймання-передачі орендованого майна, на підтвердження чого, відповідачем 1, надано описи поштових відправлень разом з чеками (арк. справи 37 І том, арк. справи 184-189 І том), що, як вважає відповідач 1, свідчить про вчинення всіх необхідних дій з боку відповідача 1 щодо виконання свого обов’язку по поверненню майна позивачу згідно умов договору, але, як зазначає відповідач 1, позивач ухилявся від отримання вказаних пропозицій, про що, на думку відповідача 1 свідчать інформаційні довідки з сайту Укрпошта, у зв’язку з чим ТОВ «КРЕМІКС» вчинені всі необхідні дії щодо виконання обов’язку з повернення орендованого майна з підстав припинення договору №01/12/16 від 01.12.2016, а тому відповідач 1 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Протокольною ухвалою від 16.10.2018 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні по суті до 05.11.2018 о 12:00.
У судовому засіданні 05.11.2018 представник відповідача 1 наголошував на тому, що ним виконано обов’язок щодо повернення орендованого майна, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову. Окрім цього відповідач 1 наголошував на тому, що позивач всіляко ухилявся від прийняття орендованого майна, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме описами поштових відправлень разом з чеками (арк. справи 37 І том, арк. справи 184-189 І том) та інформаційними довідками з сайту «Укрпошта».
Повноважний представник позивача заперечував проти доводів відповідача 1 та вказував на те, що докази на які посилається відповідач 1 в обґрунтування своєї позиції є неналежними, недостовірними та недостатніми для підтвердження обставин щодо намагань відповідача 1 повернути орендоване майно після спливу строку дії договору оренди та звертає увагу суду на те, що дати та зазначений номер поштового відправлення, які вказані в описі та чеці не співпадають (арк. справи 37 І том), а тому дані докази позивач вважає неналежними. Що стосується листа №1040 від 10.04.2017 то вказаний лист був надісланий 10.04.2017 та не був отриманий позивачем, а отже, як вважає позивач є недостатнім доказом для підтвердження обставин щодо вчинення відповідачем 1 дій щодо повернення майна.
Водночас представник відповідача 1 зазначив про те, що ним на адресу господарського суду Харківської області надіслано додаткові докази, а саме постанова про закриття кримінального провадження від 09.10.2018 та оформлені відповідно до вимог ГПК України заяви свідків, які як вважає відповідач 1 підлягають дослідженні у судовому засіданні, у зв’язку з чим, просив оголосити перерву у судовому засіданні.
Представник позивача заперечував проти оголошення перерви вказуючи на те, що в матеріалах справи містяться всі необхідні для розгляду справи докази, а відповідач 1 намагається затягнути розгляд справи.
Протокольною ухвалою від 05.11.2018 на підставі ст. 216 ГПК України, за для необхідності отримання доказів поданих відповідачем 1, оголошено перерву у судовому засіданні до 08.11.2018 о 10:00.
У судовому засіданні 08.11.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів неустойку за період прострочення з 01.07.2017 по 19.07.2018 в розмірі 3 231 202,10грн..
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, справа неодноразово розглядалась господарськими судами.
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 у даній справі позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Кремікс" та ТОВ "Новакорм" на користь ТОВ "Інпайп" неустойку за період з 01.03.2017 по 03.10.2017 у розмірі 1 388 457,14 грн. Стягнуто з ТОВ "Кремікс" на користь ТОВ "Інпайп" витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 413,44 грн. Стягнуто з ТОВ "Новакорм" на користь ТОВ "Інпайп" витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 413,44 грн..
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Разом з цим, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 у справі №922/2665/17 скасовано, а справу №922/2665/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 21.02.2017 між ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський", балансоутримувачем, ТОВ "Інпайп", орендодавцем, та ТОВ "Кремікс", орендарем, укладено договір оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази, згідно з яким цей договір регулює цивільно-правові відносини орендодавця, балансоутримувача і орендаря, пов'язані з передачею в оренду комплексу нежитлових будівель виробничої бази, що перебуває у власності балансоутримувача на підставі свідоцтва від 20.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №1578 та використовується з правом надання в оренду (суборенду) орендодавцем на підставі договору №01/12/16 від 01.12.2016.
Відповідно до п.1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (без права передання в суборенди чи в користування в інший спосіб третім особам) комплекс нежитлових будівель виробничої бази, який розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95, та складається з: А - адмінбудівля, під А - підвал, а - вхід в підвал, а1, а2 - ганки, площею 467,4 кв. м; Б - виробничий цех площею 870,1 кв. м; В - туалет; Г - бокс площею 467,4 кв. м; Д - бокс площею 264,4 кв. м; Є - заправка площею 6,9 кв. м; З - прохідна площею 16,8 кв. м; М - токарний цех площею 16,2 кв. м; О - трансформаторна площею 49,9 кв. м; П - насосна площею 16,6 кв. м; Р - прохідна площею 6,8 кв. м; С - вагова з навісом; № 1-9, 12-14 - огорожа; № І-ХІІ - споруди, а також майно для виробництва комбікорму.
Відповідно до п.1.4. договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості з узгодженням сторін.
Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна з урахуванням викладеного у п. 2.2. даного договору.
Відповідно до п. 2.2. договору враховуючи обставини фактичного користування орендарем майном протягом періоду з 23.12.2016 по 20.02.2017 з метою унормування і приведення у відповідність законодавству взаємних правових і фінансових відносин, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони (орендар, балансоутримувач та орендодавець) встановили, що умови даного договору застосовуються і до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме - у період з 23.12.2016 по 20.02.2017.
Відповідно до п.3.1. договору розмір орендної плати за період з 23.12.2016 по 28.02.2017 становить 217 546,50 грн та підлягає сплаті орендарем орендодавцю протягом 7 днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна з оренди.
Згідно з п.3.2. договору у разі закінчення строку дії цього договору та фактичного продовження користування майном, застосовуються норми ст. 785 ч. 2 ЦК України. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.
Відповідно до пп. д) п.4.1. договору орендодавець зобов'язується в день закінчення договору надіслати уповноваженого представника для складання акту приймання-передачі майна та підписати відповідний акт.
Згідно з пп. д) п.5.2. договору орендар зобов'язується у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору здати орендадавцю орендоване майно по акту прийому-передачі у стані, в якому його було отримано, з врахуванням його нормального зносу та провести кінцевий розрахунок по орендній платі та інших випадках за весь час оренди.
Згідно розділу 7 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 28.02.2017 з врахуванням викладеного у п. 2.2. даного договору. Умови договору в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати діють до повного виконання зобов'язань. Термін дії договору продовженню не підлягає. У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю на 7 календарний день з моменту припинення дії договору оренди. Повернення майна, зокрема, передбачає забезпечення орендарем відсутності на території комплексу своїх працівників та їх особистих речей (п.7.4.).
Факт передачі та приймання майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 21.02.2017.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди в період з 01.07.2017 по 19.07.2018 в розмірі 3 231 202,10грн..
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) нерухомого майна. Таким чином, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст 283 ГК України, До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як зазначалося вище, згідно розділу 7 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 28.02.2017, з врахуванням викладеного у п. 2.2 даного договору. Термін дії договору продовженню не підлягає.
Таким чином, укладений між сторонами договір припинив свою дію з 28.02.2017, у зв’язку з чим, відповідно до пп. д) п.5.2. договору у ТОВ «КреМікс» виник обов’язок щодо повернення об’єкта оренди позивачу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, об’єкт оренди не переданий позивачу в порядку визначеному умовами договору та нормами чинного законодавства. У зв’язку з чим, як зазначає позивач, відповідачем 1 порушено умови договору та вимоги законодавства щодо своєчасного повернення об’єкту оренди, на підставі чого позивач звернувся до суду за для солідарного стягнення неустойки з відповідачів
Водночас, постановою від 30.05.2018 Верховний Суд України зазначив, що при розгляді справи попередніми судами не враховано, що законом і підпунктом "д" пункту 5.2 договору обов'язок здачі (повернення) орендованого майна по акту покладено на Орендаря, однак, суди не перевірили, чи доводить Відповідач-1 належними і допустимими доказами, що вживав всіх залежних від нього заходів для своєчасного повернення майна з оренди. Суд першої інстанції, відхиливши доводи Орендаря про надіслання 06.07.2017 на адресу Орендодавця акта приймання-передачі майна, не перевірив, чи отримав Орендодавець такий акт, а також які правові наслідки в залежності від встановлених обставин. В свою чергу, апеляційний господарський суд під час перегляду рішення суду першої інстанції, фактично переклав обов'язок щодо повернення майна з оренди, в тому числі й оформлення документа з повернення майна, з Орендаря на Орендодавця, тоді як з пункту 4.2 договору не вбачається, що саме Орендодавець несе обов'язок повернення майна та має скласти акт прийому-передачі майна з оренди. Зазначений пункт договору зобов'язує Орендодавця лише направити уповноваженого представника для складання акту та його підписання. До того ж, на стадії апеляційного перегляду рішення до матеріалів справи долучено лист Відповідача-1 №1040 від 10.04.2017, в якому викладено текст акту приймання-передачі спірного майна, а також надано докази його направлення Позивачу, проте суд апеляційної інстанції не надав оцінки поданню в суді апеляційної інстанції додаткових доказів. Отже, суди мали б дослідити обставини вжиття Орендарем всіх залежних від нього заходів щодо повернення об'єкта оренди, у зв'язку з закінченням строку оренди, оскільки вина Орендаря у разі несвоєчасного повернення орендованого майна, в силу вимог статті 614 ЦК України, презюмується.
Виходячи з чого, суд дійшов висновку про те, що при повторному розгляді справи, судом необхідно дослідити обставини вжиття відповідачем 1 всіх залежних від нього заходів щодо повернення об’єкту оренди позивачу, у зв’язку з чим, додатковому дослідженню підлягають доводи відповідача 1 про надіслання 06.07.2017 на адресу позивача акта приймання-передачі майна, а також доводи відповідача 1 щодо надіслання позивачу листа №1040 від 10.04.2017.
Разом з цим, суд зазначає про те, що відповідно до ст. 614 ЦК України, обов’язок доведення відсутності у діях відповідача 1 вини щодо порушення умов договору оренди з повернення об’єкта оренди позивачу покладається на ТОВ "КреМікс".
Таким чином, виконуючи вказівку Верховного Суду України, суд зазначає про те, що як вбачається з матеріалів справи, основними доказами відповідача 1, які, підлягають додатковому дослідженню та на думку відповідача свідчать про вчинення останнім всіх необхідних дій щодо повернення майна є докази поштового відправлення від 06.07.2017 та лист №1040 від 10.04.2017 з доказами його надіслання позивачу.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтями 78 та 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. В свою чергу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо доказів поштового відправлення від 06.07.2017, а саме опису вкладення до поштового відправлення та чеку, як встановлено судом при огляді оригіналів вказаних документів, трек-номер вказаний у описі не співпадає з трек-номером вказаним у чеку, який подано ТОВ «КреМікс» в якості доказів надіслання листа з визначеним описом вмістом, окрім цього дата відбитку штемпеля на описі поштового вкладення та дата зазначена в чеці є різними, що на думку суду свідчить про неналежність та не допустимість вказаного доказу.
Що стосується листа №1040 від 10.04.2017 з доказами його надіслання позивачу, суд виконуючи вказівку Верховного Суду України, зазначає про те, що так, дійсно в матеріалах справи наявні докази направлення вказаного листа на адресу позивача, однак, як вбачається з опису поштового вкладення в ньому відсутній трек-номер поштового відправлення описом якого є вказаний доказ, крім цього, як вбачається з чеку від 10.04.2017, відповідач 1 дійсно здійснював надсилання поштової кориспонденції на адресу позивача, однак, враховуючи відсутність належного опису вкладення у відповідне поштове відправлення, суд не взмозі дослідити, які саме документи були надіслані позивачу. Водночас, перевіряючи за трек-номером вказаному у чеці від 10.04.2017 рух поштового відправлення, вбачається, що вказане поштове відправлення не було отримано позивачем з відміткою «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини», що свідчить про неотримання позивачем вказаного листа, у зв’язку з чим, суд зазначає про те, що наявність листа №1040 від 10.04.2017 та доказів його надіслання не достатнім доказом з підстав якого позов не може бути задоволено.
Окрім цього, суд зазначає про те, що лист №1040 від 10.04.2017 був надісланий на адресу ТОВ «Комбікормовий завод «Любимівський», однак у разі припинення договору оренди, здати орендоване майно орендар зобов'язаний саме орендодавцю, тобто позивачу по справі - ТОВ "Інпайп", у зв’язку з чим, докази направлення листа на ім'я та адресу балансоутримувача - ТОВ "Комбікормовий завод "Любиміський" не можуть слугувати належними доказами виконання першим відповідачем умов договору оренди щодо повернення майна.
Разом з цим, суд відхиляє твердження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи достовірних доказів направлення позивачем повіреного для прийняття об’єкта оренди, оскільки обов’язок щодо повернення об’єкта оренди згідно пп. д) п. 5.2. договору покладається безпосередньо на відповідача 1, а тому відповідно до ст. 614 ЦК України та ст. 74 ГПК України, обов’язок доказування обставин щодо ухилення позивача від прийняття виконання зобов’язання з повернення об’єкту оренди позивачу, покладається на відповідача 1, окрім цього вказаний обов’язок ніяким чином не залежить від дій(бездіяльності) позивача щодо направлення повіреного уповноваженого на прийняття об’єкту оренди та складання відповідного акту.
Що стосується опису вкладення поштового відправлення у лист адресований ТОВ «Комбікормовий завод «Любимівський», суд оцінює даний доказ критично та зазначає про те, що по-перше: вказаний лист адресований балансоутримувачу майна, а не позивачу, як орендодавцю за договором оренди, а по-друге: вказані докази підтверджують факт надіслання балансоутримувачу пропозицій щодо укладання договору оренди та вимоги підписати акт приймання-передачі, що в своїй сукупності не може прийматись судом в якості доказів вчинення відповідачем 1 дій направлених на повернення, безпосередньо позивачу орендованого майна.
Окремо суд зазначає, що відповідач 1 не був обмежений у захисті своїх прав як орендаря, оскільки мав можливість звернутись з позовом до суду з вимогами до позивача щодо зобов’язання останнього прийняти об’єкт оренди, однак відповідачем не наведено, які саме дії крім надіслання поштових повідомлень здійснював відповідач за для виконання свого обов’язку з повернення об’єкту оренди. ОСОБА_1 того, відповідачем 1 не наведено обставин, за яких воно не мало можливість передати майно позивачу, що свідчить про наявність вини відповідача 1 у неповерненні майна. Водночас в матеріалах відсутні докази, а відповідачем 1 недоведено обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку позивача щодо ухилення останнього від прийняття виконання зобов’язання з повернення майна ТОВ «КреМікс», у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не вчинено всіх можливих та необхідних за для виконання обов’язку з повернення майна з оренди.
Водночас, щодо долучених відповідачем доказів, а саме заяв свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд зазначає про те, що дані заяви подано відповідачем 1 з порушенням строку на подання доказів без обґрунтування поважності причин пропуску необхідного процесуального строку, разом з цим, дослідивши відомості вказані у цих заявах, суд зазначає про те, що жодної інформації щодо здійснення відповідачем 1 дій направлених на повернення орендованого майна позивачу у них не міститься, окрім цього, відомості, які вказані в заявах свідків стосуються виключно інформації щодо припинення використання орендованого майна відповідачем, однак вказані обставини не входять до предмету доказування, оскільки предметом даної справи є стягнення неустойки за порушення відповідачем 1 умов договору щодо своєчасного повернення орендованого майна.
Щодо постанови про закриття кримінального провадження від 09.10.2018, суд зазначає про те, що відповідно до ст. 75 ГПК України, обставинами, які звільняються від доказування є обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, водночас вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, таким чином, виходячи з аналізу вказаної норми, обставини встановлені постановою про закриття кримінального провадження не мають обов’язкового значення при розгляді даної справи, а тому відхиляються судом.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем 1 не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, щодо вчинення всіх можливих та необхідних дій за для повернення орендованого об’єкта позивачу, враховуючи, що наведенні позивачем докази підтверджуються матеріалами справи та не спростовані належним чином відповідачами, суд дійшов висновку щодо порушення ТОВ «КреМікс» умов договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 та ч. 1 ст. 785 ЦК України щодо повернення орендованого майна орендодавцю за актом приймання-передачі.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно п. 3.2 договору, у разі закінчення строку дії цього договору та фактичного продовження користування майном, застосовуються норми ст. 785 ч. 2 ЦК України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки з врахуванням збільшених позовних вимог, господарський суд зазначає, що його здійснено вірно, у зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 231 202,10грн.грн. за період з 01.07.2017 по 19.07.2018 підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
ОСОБА_1 того, як встановлено матеріалами справи, в якості забезпечення виконання ТОВ "КреМікс" своїх зобовязань за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017, між позивачем, в якості кредитора та другим відповідачем (ТОВ "Новакорм"), в якості поручителя, 21.02.2017 був укладений договір поруки.
Відповідно до п. 1. договору поруки, другий відповідач зобовязався відповідати перед позивачем за виконання першим відповідачем у повному обсязі зобовязань, що виникли з договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017.
Згідно п. 3 договору поруки, другий відповідач відповідає перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов'язань за основним договором у повному обсязі, включаючи сплату орендної плати, пені за користування обєктом оренди понад строки, визначені договором, інфляційні нарахування, та 3 проценти річних від простроченої суми боргу.
Пункт 6 договору поруки встановлює обов'язок другого відповідача при порушенні першим відповідачем зобовязання за основним договором, виконати частково за нього зобов'язання у 3-триденний строк з дня отримання вимоги від кредитора (позивача) в обсязі визначеному у п. 3 цього договору.
Враховуючи, що відбулось порушення основного зобовязання з боку відповідача 1, позивач направив на адресу відповідача 2 вимогу про сплату грошових коштів, втім будь-яких дій щодо погашення існуючої заборгованості відповідачем 2 вчинено не було.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами.
ОСОБА_1 того, суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується українськими судами як джерело права.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. ОСОБА_1 того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги повністю підтверджені поданими доказами, водночас заперечення відповідача проти позову є необгрунтованими, а відтак, суд задовольняє позов повністю.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення виключно судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору у розмірі 24234,01 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідачів.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (39701, Полтавська обл., Кременчуцький район, село Піщане, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВИЙ СТАН, будинок 1, ідентифікаційний код особи 30748505) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (вул. Чернишевська 66, Харків, 61002, ідентифікаційний код особи 40557266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПАЙП" (61052, Харківська обл., місто Харків, Ленінський район, ВУЛИЦЯ КОТЛОВА, будинок 183, ідентифікаційний код особи 39431410) неустойку в сумі 3231202,10 грн. за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий Стан, 1, код ЄДРПОУ 30748505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 183, код ЄДРПОУ 39431410) - 24234,01 грн. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66, код ЄДРПОУ 40557266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 183, код ЄДРПОУ 39431410) - 24234,01 грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.11.2018 р.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя
ОСОБА_7
