ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2017 р.
Справа № 922/2665/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши справу
за позовом
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інпайп", м. Харків
до
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кремікс", с. Піщане (перший відповідач) , ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Новакорм", м. Харків (другий відповідач)
про
стягнення 1388457,14 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
першого відповідача - ОСОБА_3
другого відповідача - ОСОБА_4,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (далі - перший відповідач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (далі - другий відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 в сумі 834051,88 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на не виконання першим відповідачем умов договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 щодо обов'язку повернення орендного майна та не виконання другим відповідачем умов договору поруки від 21.02.2017, укладеного між позивачем та другим відповідачем.
Ухвалою господарського суду від 10.08.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.09.2017 о 10:30.
12.09.2017 до суду від першого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд направити матеріали справи №922/2665/17 за підсудністю до Господарського суду Херсонської області. В обґрунтування клопотання посилається на те, що спір у даній справи вник з приводу користування нерухомим майном, та в силу приписів ст. 16 ГПК України справа повинна розглядатися за місцем знаходження майна.
Розглянувши вказане клопотання першого відповідача у судовому засіданні 12.09.2017 суд відхилив його, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Згідно ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Відповідно до ст. 16 ГПК України, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній справі є стягнення у солідарному порядку неустойки, нарахованої в порядку ст. 785 ЦК України, за неналежне виконання першим відповідачем умов договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 щодо обов'язку повернення орендного майна орендодавцю.
Отже, суд вважає помилковим посилання представника першого відповідача на ст. 16 ГПК України, оскільки у даній справі спір виник не про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, а з приводу неналежного виконання першим відповідачем умов договору оренди та другим відповідачем умов договору поруки. Викладене дає підстави суду дійти висновку, що позивачем при зверненні до Господарського суду Харківської області не було порушено правил підсудності, а тому суд відхилив вказане клопотання.
12.09.2017 до суду від першого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Любимівський". В обґрунтування клопотання посилається на те, що розгляд даної справи напряму може зачіпати права та обов'язки ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський" як власника нерухомого майна. Надане клопотання досліджене судом та долучене до матеріалів справи.
12.09.2017 до суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, вказує на те, що позивачем суду не подано доказів користування першим відповідачем спірним майном після 28.02.2017, а в порушення умов п. 4.2 договору оренди позивач не направляв свого представника для підписання акту приймання-передачі орендованого майна. 23.03.2017 перший відповідач направляв на адресу ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський" лист з вимогою підписати акт приймання-передачі майна від 28.02.2017, проте вказаний лист власником майна залишився без відповіді та реагування. При цьому керівником ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський" та ТОВ "Інпайп" є одна й та сама особа - ОСОБА_5. Повторно акт приймання-передачі майна перший відповідач направляв вже ТОВ "Інпайп" листом від 06.07.2017, проте вказаний лист також залишений без відповіді та задоволення. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.09.2017 до 25.09.2017 до 10:10.
У судовому засіданні 25.09.2017 представник позивача проти клопотання першого відповідача від 12.09.2017 про залучення до участі у справі третьої особи заперечував. Зазначав, що вказана особа хоча і є стороною договору, проте не є стороною спору у даній справі та рішення з цієї справи ніяким чином не вплине на її права та обов'язки.
Представник першого відповідача наполягав на задоволенні клопотання.
Представник другого відповідача поклав вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.
Розглянувши у судовому засіданні 25.09.2017 клопотання першого відповідача від 12.09.2017 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Любимівський", суд відхилив клопотання виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що першим відповідачем суду не доведено, яким чином рішення по цій справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Любимівський" як на особу, яка є балансоутримувачем комплексу нежитлових будівель виробничої бази за договором оренди від 21.02.2017.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.09.2017 до 02.10.2017 до 11:00.
02.10.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням відзиву першого відповідача, в яких позивач, зокрема, вказує на те, що заперечуючи проти задоволення позову перший відповідач посилається на листи, направлені на адресу іншого підприємства - ТОВ “Комбікормовий завод “Любимівський”; відзив на позовну заяву містить посилання на лист направлений на адресу позивача, натомість не містить копії самого листа; позивач також стверджує, що ніяких листів від першого відповідача не отримував, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти.
Крім того, у спростування тверджень першого відповідача про те, що позивач не виконав п. 4.2 спірного договору, позивач надав суду для долучення до матеріалів справи пояснення директора ТОВ "Інпайп" ОСОБА_5 з приводу направлення представника позивача для підписання акту приймання-передачі орендованого майна; копію звіту повіреного на виконання договору доручення від 23.02.2017 від 28.02.2017; копію довіреності від 23.02.2017 на ім'я ОСОБА_6 та копію договору доручення від 23.02.2017, укладеного між ТОВ "Інпайп" та гр. ОСОБА_6 Надані пояснення та додані до них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.10.2017 до 09.10.2017 до 10:30.
05.10.2017 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 в сумі 1388457,14 грн.
У судовому засіданні 09.10.2017 представник позивача пояснив суду, що через не повернення першим відповідачем об'єкту оренди до цього часу він просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1388457,14 грн. неустойки, нарахованої в порядку ст. 785 ЦК України, за період з 01.03.2017 по 03.10.2017.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
У судовому засіданні 09.10.2017 представник першого відповідача подав суду клопотання, в якому просить суд:
- витребувати у позивача копії документів, які свідчать про виплату ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, винагороди згідно договору доручення від 23 лютого 2017 року та витрат, пов'язаних з цим договором, а також документів, які подала ОСОБА_6 на підтвердження своїх витрат за цим договором; копії документів, які свідчать про утримання з суми винагороди, виплаченій ОСОБА_6 податку на доходи фізичних осіб та копію податкового розрахунку форми 1 ДФ, що подавався про виплачені доходи у відповідності до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4; також витребувати для огляду судом оригінал договору оренди, текст якого було додано позивачем до матеріалів позовної заяви, письмові пояснення щодо обставин його укладення та місця підписання сторонами, а також докази отримання відповідачем підписаного позивачем примірнику договору із чітким зазначенням часу, коли позивач отримав такий підписаний примірник договору;
- витребувати від ОСОБА_6 договори з операторами мобільного зв'язку, які діяли у неї станом на 28 лютого 2017 року та відомості про номери телефонів мобільного зв'язку, які вона використовувала 28 лютого 2017 року, копії документів про отримання нею доходу від ТОВ “Інпайп” за договором доручення від 23 лютого 2017 року та відшкодування витрат, копії документів про витрати, які вона понесла при виконанні договору доручення від 23 лютого 2017 року;
- витребувати від ПрАТ “Київстар”, 03113, М. Київ, вул. Дегтярівська, 53 копії договорів на надання послуг мобільного зв'язку, що укладені з ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та діяли станом на 28 лютого 2017 року, роздруківку номерів телефонів, з якими номери ОСОБА_6 мали з'єднання 28 лютого 2017 року з даними інтернет - трафіку, а також дані геолокації за 27-28 лютого та 01 березня 2017 року мобільних пристроїв, на яких були встановлені номери (SIМ- картки), щодо яких укладено з ОСОБА_6 договори на надання послуг зв'язку; витребувати від ПрАТ “Київстар” інформацію про те, з ким ним було станом на 28 лютого 2017 року укладено договори на надання послуг зв'язку щодо обслуговування номерів +380 68 368-01-62; +380-95- 540-94-69, копії цих договорів, а також роздруківку номерів телефонів, з якими ці номери мали з'єднання 28 лютого 2017 року з даними інтернет - трафіку, а також дані геолокації за 27-28 лютого та 01 березня 2017 року мобільних пристроїв, на яких були встановлені ці номери (SIМ- картки);
- долучити до матеріалів справи копію доповідної записки ОСОБА_7 від 09 березня 2017 року.
Присутній у судовому засіданні 09.10.2017 представник позивача проти задоволення клопотання заперечував та вказував на те, що доповідна записка це внутрішній документ підприємства першого відповідача та не є належним доказом; укладання договору доручення передбачено умовами діючого законодавства та директор має право на його укладання; щодо виплати винагороди ОСОБА_6 представнику позивача не відомо та це взагалі не має відношення до предмету спору. Щодо витребування договорів та інформації по мобільним зв'язкам ОСОБА_6 представник позивача зазначив що предметом спору у даній справі є стягнення неустойки за неналежне виконання першим відповідачем умов договору оренди від 21.02.2017, а докази які просить витребувати перший відповідач ніяким чином не можуть підтвердити або спростувати належне виконання першим відповідачем умов договору оренди.
Присутній у судовому засіданні 09.10.2017 представник першого відповідача підтримав клопотання та просив суд його задовольнити. В обґрунтування клопотання посилався на те, що договір доручення, укладений з гр. ОСОБА_6 викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності, а витребування доказів, зазначених у клопотанні, зможе підтвердити або спростувати ці сумніви.
Суд , вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, відхиляє вказане клопотання, виходячи з наступного.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Предметом позову у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів неустойки, нарахованої позивачем за неналежне виконання першим відповідачем умов договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017, а не належне чи неналежене виконання гр. ОСОБА_6 умов договору доручення від 23.02.2017 укладеного між нею та ТОВ "Інпайп".
Першим відповідачем суду не доведено яким саме чином витребувані докази можуть підтвердити належне виконання ним умов договору оренди та спростувати твердження позивача, не надано також доказів про визнання договору доручення від 23.02.2017 недійсним у встановленому законом порядку, а тому суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання першого відповідача.
У судовому засіданні 09.10.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
Присутній у судовому засіданні представник другого відповідача проти позову не заперечував.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
21.02.2017 між ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський" (балансоутримувач), ТОВ “Інпайп” (орендодавець) та ТОВ “Кремікс” (орендар) був укладений договір оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір регулює цивільно-правові відносини орендодавця, балансоутримувача і орендаря, пов'язані з передачею в оренду комплексу нежитлових будівель виробничої бази, що перебуває у власності балансоутримувача на підставі свідоцтва від 20.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №1578 та використовується з правом надання в оренду (суборенду) орендодавцем на підставі договору №01/12/16 від 01.12.2016.
Згідно п. 1.2 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (без права передання в суборенди чи в користування в інший спосіб третім особам) комплекс нежитлових будівель виробничої бази, який розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95, та складається з: А - адмінбудівля, під А - підвал, а - вхід в підвал, а1, а2 - ганки, площею 467,4 кв. м; Б - виробничий цех площею 870,1 кв. м; В - туалет; Г - бокс площею 467,4 кв. м; Д - бокс площею 264,4 кв. м; Є - заправка площею 6,9 кв. м; З - прохідна площею 16,8 кв. м; М - токарний цех площею 16,2 кв. м; О - трансформаторна площею 49,9 кв. м; П - насосна площею 16,6 кв. м; Р - прохідна площею 6,8 кв. м; С - вагова з навісом; № 1-9, 12-14 - огорожа; № І-ХІІ - споруди, а також майно для виробництва комбікорму.
Відповідно до п. 1.4 договору, передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості з узгодженням сторін.
Факт передачі та приймання майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 21.02.2017 (а.с. 17).
Згідно п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна з урахуванням викладеного у п. 2.2 даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, враховуючи обставини фактичного користування орендарем майном протягом періоду з 23.12.2016 по 20.02.2017 з метою унормування і приведення у відповідність законодавству взаємних правових і фінансових відносин, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони (орендар, балансоутримувач та орендодавець) встановили, що умови даного договору застосовуються і до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме - у період з 23.12.2016 по 20.02.2017.
Розмір орендної плати за період з 23.12.2016 по 28.02.2017 становить 217546,50 грн. та підлягає сплаті орендарем орендодавцю протягом 7 днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна з оренди (п. 3.1 договору).
Згідно п. 3.2 договору, у разі закінчення строку дії цього договору та фактичного продовження користування майном, застосовуються норми ст. 785 ч. 2 ЦК України. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.
Відповідно до пп. д) п. 4.2 договору, орендодавець зобов'язується в день закінчення договору надіслати уповноваженого представника для складання акту приймання-передачі майна та підписати відповідний акт.
Згідно пп. д) п. 5.2 договору орендар зобов'язується у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору здати орендадавцю орендоване майно по акту прийому-передачі у стані, в якому його було отримано, з врахуванням його нормального зносу та провести кінцевий розрахунок по орендній платі та інших випадках за весь час оренди.
Згідно розділу 7 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 28.02.2017 з врахуванням викладеного у п. 2.2 даного договору. Умови договору в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати діють до повного виконання зобов'язань. Термін дії договору продовженню не підлягає. У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю на 7 календарний день з моменту припинення дії договору оренди. Повернення майна, зокрема, передбачає забезпечення орендарем відсутності на території комплексу своїх працівників та їх особистих речей.
Як стверджує позивач, в порушення умов договору та норм діючого законодавства, відповідач не повернув орендоване майно та продовжує користуватись їм по сьогоднішній день.
28.07.2017 позивачем на адресу першого відповідача була направлена вимога кредитора, в якій позивач, у зв'язку з порушенням строку повернення об'єкту оренди, вимагав сплати неустойки у сумі 774208,82 грн. на протязі 7 днів з дня отримання цієї вимоги.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
З наведених підстав, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 1388457,14 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як зазначалося вище, згідно розділу 7 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 28.02.2017, з врахуванням викладеного у п. 2.2 даного договору. Термін дії договору продовженню не підлягає.
Таким чином, укладений між сторонами договір припинив свою дію з 28.02.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2017 між ТОВ "Інпайп" (довіритель) та гр. ОСОБА_6 (повірений) був укладений договір доручення. За цим договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити такі юридичні дії: скласти акт приймання-передачі майна, що було передане в оренду за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017. За здійснення дій, визначених у п. 1.1 цього договору довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду у розмірі 100 грн.
23.02.2017 позивачем гр. ОСОБА_6 була видана довіреність, відповідно до якої останній були надані наступні права - перевіряти наявність, стан, напрями та ефективність цільового використання майна відповідно до договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017, підписувати акти приймання-передачі майна, а також виконувати всі інші юридично значимі дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень.
В матеріалах справи також міститься Звіт повіреного від 28.02.2017, який був складений на виконання договору доручення від 23.02.2017, про наступне: згідно з договором доручення від 23.02.2017 повірений прибув для складання та підписання акту приймання-передачі майна, а саме: комплекс нежитлових приміщень виробничої бази, розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95, та складається з: А - адмінбудівля, під А - підвал, а - вхід в підвал, а1, а2 - ганки, площею 467,4 кв. м; Б - виробничий цех площею 870,1 кв. м; В - туалет; Г - бокс площею 467,4 кв. м; Д - бокс площею 264,4 кв. м; Є - заправка площею 6,9 кв. м; З - прохідна площею 16,8 кв. м; М - токарний цех площею 16,2 кв. м; О - трансформаторна площею 49,9 кв. м; П - насосна площею 16,6 кв. м; Р - прохідна площею 6,8 кв. м; С - вагова з навісом; № 1-9, 12-14 - огорожа; № І-ХІІ - споруди, а також майно для виробництва комбікорму. Доступ до зазначеного майна повіреному наданий не був, у зв'язку з чим акт приймання-передачі не був складений та підписаний.
У клопотанні від 09.10.2017 та у судовому засіданні 09.10.2017 представник першого відповідача висловив свою думку щодо неправдивості поданих позивачем доказів на тій підставі, що в тексті позовної заяви немає згадки про невдалу спробу підписати акт приймання - передачі; в додатках до позову не було додано документи про спробу такого підписання; договір доручення від 23 лютого 2017 року, довіреність від 23 лютого 2017 року та звіт повіреного від 29 лютого 2017 року з'явились у справі лише після того, як перший відповідач вказав у суді на відповідний обов'язок позивача згідно п. 4.2 того тексту договору, який він подав до суду; при цьому для підписання актів приймання - передачі зазвичай господарюючі суб'єкти ніколи не укладають подібні договори доручення, а просто направляють відповідного працівника або це робить директор підприємства, а договір укладено з особою, яка на підприємстві взагалі не працює. Крім того вартість послуг повіреного дуже мала у порівнянні навіть з вартістю проїзду.
Отже, на думку представника першого відповідача, зміст таких документів викликає обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, і, очевидно, такі документи мають бути підкріплені і іншими документами.
Суд відхиляє наведені твердження представника першого відповідача, оскільки вони будуються лише на припущеннях першого відповідача, а останнім суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження цих тверджень.
Отже, наявні у матеріалах справи докази дають підстави суду дійти висновку, що позивач (орендодавець) виконав свої зобов'язання за пп. д) п. 4.2 договору оренди, а саме: направив свого уповноваженого представника в день закінчення договору для складання акту приймання-передачі майна та підписання відповідного акту.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, першим відповідачем суду не надано акту приймання-передачі орендованого майна, який би свідчив про повернення майна орендодавцю.
В обґрунтування заперечень проти позову перший відповідач вказує на те, що ним 23.03.2017 на адресу ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський" було направлено листа з вимогою підписати акт приймання-передачі майна від 28.02.2017. Повторно акт приймання-передачі листом від 06.07.2017 першим відповідачем був направлений вже на адресу ТОВ "Інпайп".
Суд відхиляє такі твердження першого відповідача, виходячи з наступного.
Як зазначалося вище, відповідно до пп. д) п. 5.2 договору орендар зобов'язується у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору здати орендадавцю орендоване майно по акту прийому-передачі у стані, в якому його було отримано, з врахуванням його нормального зносу та провести кінцевий розрахунок по орендній платі та інших випадках за весь час оренди.
Отже, у разі припинення договору оренди, здати орендоване майно орендар зобов'язаний саме орендодавцю, тобто позивачу по справі - ТОВ "Інпайп".
Направлення листа на ім'я та адресу балансоутримувача - ТОВ "Комбікормовий завод "Любиміський" не може слугувати належним доказом виконання першим відповідачем умов договору оренди щодо повернення майна.
Суд також не приймає як доказ направлення акту приймання-передачі листом від 06.07.2017 першим відповідачем вже на адресу ТОВ "Інпайп", оскільки на підтвердження цього факту першим відповідачем суду надана лише копія Опису вкладення у цінний лист ТОВ "Кремікс" на ім'я ТОВ "Інпайп", хоча самого акту не надано.
Таким чином, викладене дає підстави суду дійти висновку, що першим відповідачем у справі були порушені умови договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 та ч. 1 ст. 785 ЦК України щодо повернення орендованого майна орендодавцю за актом приймання-передачі.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно п. 3.2 договору, у разі закінчення строку дії цього договору та фактичного продовження користування майном, застосовуються норми ст. 785 ч. 2 ЦК України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки, господарський суд зазначає, що його здійснено вірно, у зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1388457,14 грн. за період з 01.03.2017 по 03.10.2017 підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у забезпечення виконання ТОВ "Кремікс" своїх зобов’язань за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017, між позивачем, в якості кредитора та другим відповідачем (ТОВ "Новакорм"), в якості поручителя, 21.02.2017 був укладений договір поруки.
Відповідно до п. 1. договору поруки, другий відповідач зобов’язався відповідати перед позивачем за виконання першим відповідачем у повному обсязі зобов’язань, що виникли з договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017.
Згідно п. 3 договору поруки, другий відповідач відповідає перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов'язань за основним договором у повному обсязі, включаючи сплату орендної плати, пені за користування об’єктом оренди понад строки, визначені договором, інфляційні нарахування, та 3 проценти річних від простроченої суми боргу.
Пункт 6 договору поруки встановлює обов'язок другого відповідача при порушенні першим відповідачем зобов’язання за основним договором, виконати частково за нього зобов'язання у 3-триденний строк з дня отримання вимоги від кредитора (позивача) в обсязі визначеному у п. 3 цього договору.
Враховуючи, що відбулось порушення основного зобов’язання з боку першого відповідача, позивач направив на адресу другого відповідача вимогу про сплату грошових коштів (а.с.18), втім будь-яких дій щодо погашення існуючої заборгованості другим відповідачем вчинено не було.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачами не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Як роз'яснено у п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий Стан, 1, код ЄДРПОУ 30748505) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66, код ЄДРПОУ 40557266) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 183, код ЄДРПОУ 39431410) - 1388457,14 грн. неустойки за період з 01.03.2017 по 03.10.2017.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий Стан, 1, код ЄДРПОУ 30748505) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 183, код ЄДРПОУ 39431410) - 10413,44 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66, код ЄДРПОУ 40557266) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 183, код ЄДРПОУ 39431410) - 10413,44 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 13 жовтня 2017 року.
Суддя
ОСОБА_8
