УХВАЛА
13 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2665/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Стойка О.В.; судді: Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.)
від 24.02.2020
у справі № 922/2665/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм"
про стягнення 3 231 202, 10 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30.05.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 у справі №922/2665/17 скасовано. Справу №922/2665/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" неустойку у розмірі 3 231 202, 10 грн за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017.
Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2018 у справі №922/2665/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2020 закрито касаційне провадження у справі № 922/2665/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2665/17 - без змін.
Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №922/2665/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" подало касаційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій також клопоче про поновлення строків на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №922/2665/17 залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до неї не додано доказів сплати судового збору за її подання у встановлених законом розмірі і порядку, касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання та підстави, наведені скаржником щодо поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними та не надано докази надіслання копій касаційної скарги на адреси учасників справи. Надано скаржнику строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.11.2020 надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами надсилання копій касаційної скарги на адреси учасників справи, квитанцією №30124123 від 24.12.2020 про сплату судового збору та заявою про поновлення строків на подання касаційної скарги.
Заяву про поновлення строків на подання касаційної скарги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" не приймало участі при розгляді даної справи, у зв`язку з чим дізналося про оскаржуване судове рішення лише з ЄДРСР, тому з огляду на об`єктивні та поважні причини пропуску процесуального строку, просить суд поновити строк на подання касаційної скарги.
Розглянувши заяву про поновлення строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Оскаржувану постанову Східним апеляційним господарським судом прийнято 24.02.2020, повний текст її складено та підписано 02.03.2020. Отже, у даному випадку двадцятиденний строк на оскарження постанови обчислюється з дня складення її повного тексту, а саме з 02.03.2020. Тому останнім днем строку для подання касаційної скарги на зазначену постанову було 23.03.2020 (перший робочий день після вихідного 22.03.2020).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" касаційну скаргу подано 22.10.2020, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю канцелярії Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2020 про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" без руху було надано можливість скаржнику навести суду касаційної інстанції інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням таких підстав та наданням доказів на їх підтвердження.
Разом з тим, заявник не усунув недоліки касаційної скарги, оскільки у поданій заяві про поновлення строків на касаційне оскарження не зазначив інших поважних причин пропуску такого строку та послався у ній на ті самі обставини, які вже було визнано неповажними судом касаційної інстанції. Також не надав жодних доказів в обґрунтування наведених у заяві причин пропуску такого строку.
За приписами частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи "Устименко проти України", дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
З урахуванням того, що справа розглядається вже тривалий час з 2017 року та з огляду на те, що у заяві про поновлення строку скаржником не наведено достатнього обґрунтування та не зазначено об`єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження, а також зазначені ті самі підстави для поновлення строку, які вже визнано колегією суддів неповажними, суд касаційної інстанції визнає наведені в заяві підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними та відмовляє у її задоволенні.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №922/2665/17 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівській комбікормовий завод" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №922/2665/17.
2. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі квитанцію №30124123 від 24.12.2020 про сплату 96 936, 10 грн судового збору) повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Мамалуй
