ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" лютого 2018 р. Справа № 922/2665/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.
за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.
за участю представників сторін:
позивача - Шамраєва М.Є. (договір про надання юридичних послуг від 05.07.2017),
першого відповідача - Ульянова Р.А. (довіреність від 17.05.2017),
другого відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (вх. №3290 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у справі №922/2665/17 (суддя Погорелова О.В., повне рішення складено 13.10.2017)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп", м. Харків,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм", м. Харків,
про стягнення 1 388 457,14 грн,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2017 року ТОВ "Інпайп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВ "Кремікс" та ТОВ "Новакорм" заборгованості за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 у розмірі 834 051,88 грн.
В жовтні 2017 позивачем надана до суду заява (вх.№32715 від 05.10.2017) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути солідарно з ТОВ "Кремікс" та ТОВ "Новакорм" заборгованості за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 у розмірі 1 388 457,14 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Кремікс" та ТОВ "Новакорм" на користь ТОВ "Інпайп" неустойку за період з 01.03.2017 по 03.10.2017 у розмірі 1 388 457,14 грн. Стягнуто з ТОВ "Кремікс" на користь ТОВ "Інпайп" витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 413,44 грн. Стягнуто з ТОВ "Новакорм" на користь ТОВ "Інпайп" витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 413,44 грн.
ТОВ "Кремікс" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просило рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скарга обґрунтована тим, що ТОВ «Кремікс» вживав усіх залежних від нього заходів для оформлення факту повернення майна. В свою чергу, ТОВ «Інпайп» жодного разу після 28.02.2017 офіційно не зверталось до ТОВ «Кремікс» з вимогою повернути відповідне майно.
Крім того, як зазначає апелянт, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт продовження користування майном станом на 03.10.2017 (дату подання заяви про збільшення позовних вимог). Так само, як і дата по яку здійснювався первинний розрахунок (01.07.2017) ніякими доказами не підтверджена.
Також, як зазначає перший відповідач, оригінал договору, на наявність якого посилається позивач, у нього відсутній. Вважає, що оригінал цього договору відсутній також і у позивача. Між сторонами було досягнуто усну домовленість про користування майном ТОВ «Любимівський комбікормовий завод», а скласти письмовий договір про це сторони домовились пізніше. Активні перемовини з приводу укладення договору відбувались в лютому 2017 року, сторони в електронній переписці узгоджували умови договору, але до підписання відповідного документу сторонами справа так і не дійшла. З боку ТОВ «Кремікс» уповноважена особа відповідний правочин не підписувала. Тому, на думку апелянта, договір є неукладеним.
У письмових поясненнях (вх. № 11873 від 21.11.2017) представник першого відповідача посилався, зокрема, на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, залишено поза увагою, що директор позивача - ТОВ "Інпайп", який є також директором ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський", був повідомлений та обізнаний про вчинення ТОВ "Кремікс" дій, спрямованих на повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. При цьому, вказує на те, що направлення ТОВ "Кремікс" акту приймання-передачі на юридичну адресу ТОВ "Інпайп" підтверджується належним чином оформленим описом вкладення у цінний лист, а також розрахунковим документом встановленого зразка, який свідчить про оплату поштового відправлення. Крім того, зазначає, що зі змісту доповідної записки від 09.03.2017 вбачається, що на виконання наказу директора про припинення виробництва на відповідних потужностях, було припинено використання орендованого майна.
11.12.2017 від ТОВ "Кремікс" надішли письмові пояснення щодо припинення користування майном ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський" по вул. Мелітопольська,95, смт. Любимівка (вх. № 12752) та додаткові документи.
03.01.2018 від ТОВ "Кремікс" надішли письмові пояснення (вх.№33), в яких перший відповідач зазначив, зокрема, що надані позивачем роздруківки документів не підписані ні електронним цифровим підписом голови ТОВ "Кремікс", ні електронним підписом директора підприємства "Інпайп" та "Любимівський комбікормовий завод". Крім того, позивачем не надано доказів того, що електронна адреса, з якої він нібито отримав відповідний текст договору, використовується ТОВ "Кремікс" і є його офіційною електронною адресою. Така адреса не фігурує в жодних офіційних документах підприємства ТОВ "Кремікс".
У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11846 від 20.11.2017) позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, вважає рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у справі №922/2665/17 законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу ТОВ "Кремікс" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
21.11.2017 позивачем надано документи в підтвердження права власності ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський" на комплекс нежитлових будівель виробничої бази, що розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська,95, а також права ТОВ "Інпайп" на надання в оренду зазначеного комплексу нежитлових будівель виробничої бази (вх. № 12751 від 08.12.2017).
11.12.2017 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення (вх.№12830) та додаткові документи щодо укладення договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 та складання акту приймання-передачі вказаного майна, відповідно до яких між ТОВ "Інпайп" та ТОВ "Кремікс" внаслідок проведених переговорів шляхом обміну електронними листами досягнуто домовленість про передачу першому відповідачу в строкове платне користування комплексу нежитлових будівель виробничої бази, що розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95. Вважає, що дії ТОВ "Кремікс" щодо сплати орендної плати в обумовленій договором сумі та складання акту приймання-передачі об'єкту оренди свідчить про прийняття ним умов договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017.
29.01.2018 до суду від позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№1007), в якому позивач посилався на те, що заперечуючи проти позову в суді першої інстанції, відповідач визнавав факт укладення договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017, посилаючись при цьому на його умови, натомість заперечував щодо наявності правових підстав для стягнення з нього пені у вигляді подвійної орендної плати. Відтак, на думку позивача, будь-які доводи, які стосуються укладення або не укладення договору оренди жодним чином не можуть вплинути на перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
21.11.2017 від ТОВ "Новакорм" до суду надійшло клопотання (вх. № 11907) про розгляд справи за відсутності його повноважного представника. Також другий відповідач зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги ТОВ "Кремікс".
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України (в редакції чинній станом на день подання апеляційної скарги) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147 від 03.10.2017. Вказаним законом Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на наведені норми процесуального законодавства сторонами не надано доказів неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від них, в зв'язку з чим надані в суді апеляційної інстанції докази не приймаються судом до розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017) суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про виклик у судове засідання в якості свідка ОСОБА_3
Представник першого відповідача у судовому засіданні проти клопотання позивача заперечував.
За таких обставин, колегія суддів, розглянувши клопотання позивача, вважає, що воно підлягає залишенню без розгляду, з огляду на те, що у судовому засіданні 11.01.2018 судом було роз'яснено представникам сторін положення ч.2 ст.207 ГПК України, однак в строк наданий судом дане клопотання представником позивача заявлено не було. Крім того, у представника позивача було достатньо часу для заявлення даного клопотання в суді першої та апеляційної інстанцій.
Представник першого відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи ухвалою суду від 23.01.2018.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
Як встановлено місцевим господарським судом, 21.02.2017 між ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський", балансоутримувачем, ТОВ "Інпайп", орендодавцем, та ТОВ "Кремікс", орендарем, укладено договір оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази, згідно з яким цей договір регулює цивільно-правові відносини орендодавця, балансоутримувача і орендаря, пов'язані з передачею в оренду комплексу нежитлових будівель виробничої бази, що перебуває у власності балансоутримувача на підставі свідоцтва від 20.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №1578 та використовується з правом надання в оренду (суборенду) орендодавцем на підставі договору №01/12/16 від 01.12.2016.
Відповідно до п.1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (без права передання в суборенди чи в користування в інший спосіб третім особам) комплекс нежитлових будівель виробничої бази, який розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95, та складається з: А - адмінбудівля, під А - підвал, а - вхід в підвал, а1, а2 - ганки, площею 467,4 кв. м; Б - виробничий цех площею 870,1 кв. м; В - туалет; Г - бокс площею 467,4 кв. м; Д - бокс площею 264,4 кв. м; Є - заправка площею 6,9 кв. м; З - прохідна площею 16,8 кв. м; М - токарний цех площею 16,2 кв. м; О - трансформаторна площею 49,9 кв. м; П - насосна площею 16,6 кв. м; Р - прохідна площею 6,8 кв. м; С - вагова з навісом; № 1-9, 12-14 - огорожа; № І-ХІІ - споруди, а також майно для виробництва комбікорму.
Відповідно до п.1.4. договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості з узгодженням сторін.
Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна з урахуванням викладеного у п. 2.2. даного договору.
Відповідно до п. 2.2. договору враховуючи обставини фактичного користування орендарем майном протягом періоду з 23.12.2016 по 20.02.2017 з метою унормування і приведення у відповідність законодавству взаємних правових і фінансових відносин, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони (орендар, балансоутримувач та орендодавець) встановили, що умови даного договору застосовуються і до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме - у період з 23.12.2016 по 20.02.2017.
Відповідно до п.3.1. договору розмір орендної плати за період з 23.12.2016 по 28.02.2017 становить 217 546,50 грн та підлягає сплаті орендарем орендодавцю протягом 7 днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна з оренди.
Згідно з п.3.2. договору у разі закінчення строку дії цього договору та фактичного продовження користування майном, застосовуються норми ст. 785 ч. 2 ЦК України. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.
Відповідно до пп. д) п.4.1. договору орендодавець зобов'язується в день закінчення договору надіслати уповноваженого представника для складання акту приймання-передачі майна та підписати відповідний акт.
Згідно з пп. д) п.5.2. договору орендар зобов'язується у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору здати орендадавцю орендоване майно по акту прийому-передачі у стані, в якому його було отримано, з врахуванням його нормального зносу та провести кінцевий розрахунок по орендній платі та інших випадках за весь час оренди.
Згідно розділу 7 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 28.02.2017 з врахуванням викладеного у п. 2.2. даного договору. Умови договору в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати діють до повного виконання зобов'язань. Термін дії договору продовженню не підлягає. У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю на 7 календарний день з моменту припинення дії договору оренди. Повернення майна, зокрема, передбачає забезпечення орендарем відсутності на території комплексу своїх працівників та їх особистих речей (п.7.4.).
Факт передачі та приймання майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 21.02.2017.
Як зазначено в позові, в порушення умов договору відповідач не повернув орендоване майно та продовжує користуватись їм по сьогоднішній день.
28.07.2017 позивачем на адресу першого відповідача була направлена вимога кредитора, в якій позивач, у зв'язку з порушенням строку повернення об'єкту оренди, вимагав сплати неустойки у сумі 774 208,82 грн на протязі 7 днів з дня отримання цієї вимоги.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вже зазначалось, 21.02.2017 між ТОВ "Комбікормовий завод "Любимівський", ТОВ "Інпайп" та ТОВ "Кремікс" укладено договір оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази, згідно з умовами якого передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості з узгодженням сторін.
Умовами договору передбачено обов'язок орендодавеця в день закінчення договору надіслати уповноваженого представника для складання акту приймання-передачі майна та підписання відповідного акту ((п.п.д) п.4.1).
Підпунктом д) п. 5.2. договору узгоджено обов'язок орендаря у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору здати орендодавцю орендоване майно по акту прийому-передачі у стані, в якому його було отримано, з врахуванням його нормального зносу та провести кінцевий розрахунок по орендній платі та інших випадках за весь час оренди.
Термін дії договору встановлено до 28.02.2017 (п.7.1.).
Згідно з п.7.3. договору термін дії договору продовженню не підлягає.
Відповідно до п.7.4. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю на 7 календарний день з моменту припинення дії договору оренди. Повернення майна, зокрема, передбачає забезпечення орендарем відсутності на території комплексу своїх працівників та їх особистих речей.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що відповідачем до цього часу орендовані приміщення не повернуті.
Відповідач, заперечуючи проти позову посилався на те, що в порушення умов договору (п.4.1. договору), позивачем не був направлений уповноважений представник для складання акту приймання-передачі.
23.03.2017 відповідачем було направлено ТОВ «Комбікормовий завод «Любимівський» лист з вимогою підписати акт приймання-передачі майна від 28.02.2017, оскільки з 01.03.2017 ТОВ «Кремікс» не використовує комплекс нежитлових будівель виробничої бази, а директор ТОВ «Комбікормовий завод «Любимівський», який одночасно є директором ТОВ «Інпайп», ухиляється від підписання акту приймання-передачі майна (а.с.35-36 т.1).
На підтвердження обставин звільнення орендованих будівель першим відповідачем надана копія доповідної записки від 09.03.2017 від директора по виробництву директору ТОВ "Кремікс", в якій зазначено, що з 01.03.2017 було припинено використання зазначеного майна (а.с.74-75 т.1).
06.07.2017 відповідачем направлено ТОВ «Комбікормовий завод «Любимівський» та ТОВ «Інпайп» акт приймання-передачі з оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази до договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 28.02.2017 (а.с.37-38 т.1).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги визнав доведеним факт виконання позивачем своїх зобов'язань відповідно до пп. д) п. 4.2. договору оренди щодо направлення свого уповноваженого представника в день закінчення договору для складання та підписання акту приймання-передачі майна.
Такого висновку місцевий господарський суд дійшов на підставі наданих позивачем документів: договору доручення від 23.02.2017, підписаного між ТОВ "Інпайп" (довірителем) та гр. ОСОБА_4 (повіреного), згідно з яким повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя скласти акт приймання-передачі майна, що було передане в оренду за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 (а.с.57-58 т.1). За здійснення дій, визначених у п. 1.1 цього договору, довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду у розмірі 100 грн; довіреності від 23.02.2017, наданої позивачем гр. ОСОБА_4, відповідно до якої останній були надані наступні права: перевіряти наявність, стан, напрями та ефективність цільового використання майна відповідно до договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017, підписувати акти приймання-передачі майна, а також виконувати всі інші юридично значимі дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень (а.с.56 т.1); звіту повіреного від 28.02.2017, згідно з яким повірений прибув для складання та підписання акту приймання-передачі комплексу нежитлових будівель виробничої бази, розташованих за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95, однак доступ до зазначеного майна повіреному наданий не був, у зв'язку з чим акт приймання-передачі не був складений та підписаний (а.с.55 т.1).
Надаючи оцінку наведеним документам, які надані позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки будівля є нерухомою річчю, її передання не може бути здійснено шляхом простого вручення. Передання та повернення будівлі являє собою певну процедуру. Перевірка стану будівлі повинна відбуватися у присутності наймодавця, як і було встановлено п.п.д) п.5.2. договору. Єдиним обов'язковим етапом, яким завершується процедура передання (повернення) об'єкта найму, є її документальне оформлення у вигляді акту приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Умовами договору було передбачено, що в день закінчення договору орендодавець зобов'язується надіслати уповноваженого представника для складання акту приймання-передачі майна та підписати відповідний акт.
Відповідно до п.п.1 ч.1 ст.532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.
Як вже зазначалось, комплекс нежитлових приміщень виробничої бази, який був наданий позивачем в оренду першому відповідачу, розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95.
Відповідно до матеріалів справи, місцезнаходженням ТОВ «Інпайп» є м.Харків.
Громадянка ОСОБА_4 мешкає у м.Харкові. За договором доручення ОСОБА_4 отримує винагороду у розмірі 100,00 грн.
Як вбачається зі звіту повіреного, його складено 28.02.2017 у м.Харків. При цьому колегія суддів зазначає, що відстань з м.Харкова до місця знаходження орендованого відповідачем майна (Херсонська область) дуже значна, що потребує використання транспортних послуг або особистого транспорту. Жодних доказів на підтвердження проїзду ОСОБА_4 з м.Харкова в Херсонську область, Каховський район, смт. Любимівка, та у зворотньому напрямку 28.02.2017, до матеріалів справи не надано. Так само відсутні жодні докази перебування ОСОБА_4 в Херсонській області в смт. Любимівка, 28.02.2017.
За таких обставин висновок місцевого господарського суду про підтвердження належними та допустимими доказами, обставин направлення позивачем свого повноважного представника для підписання акту приймання-передачі майна є помилковим.
Крім того, колегія суддів зазначає, що жодних доказів направлення свого представника або направлення відповідачеві вимог щодо необхідності повернення орендованого майна позивачем за весь період з 28.02.2017 до матеріалів справи не надано.
В зв'язку з чим також не підтверджено належними та допустимими доказами факт невиконання першим відповідачем умов п.7.4. договору щодо необхідності забезпечення орендарем відсутності його представників та їх особистих речей в орендованих будівлях, на підтвердження виконання якого першим відповідачем була надана копія доповідної записки від 09.03.2017 щодо звільнення орендованих будівель з 01.03.2017 та листи, направлені на адресу директора ТОВ "Інпайп" від 23.03.2017 та від 06.07.2017.
Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що перший відповідач продовжував користуватися орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди, а позивач намагався повернути це майно, в зв'язку з чим не доведено, що права позивача порушені, тоді як першим відповідачем до матеріалів справи надано докази намагання повернути позивачу орендовані приміщення.
Щодо посилання першого відповідача на те, що договір є неукладеним, оскільки між сторонами було досягнуто лише усну домовленість про користування майном, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.
Відповідно до п.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до п.8.6. договору електронні та/або факсимільні копії договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, є дійсними до моменту обміну оригіналами.
Відповідно до п.3 акту приймання-передачі від 21.02.2017, підписаного між сторонами, електронні копії даного акту є дійсними до моменту обміну оригіналами.
Відповідач в листі, який направлявся на адресу ТОВ «Комбікормовий завод «Любимівський» 23.03.2017 зазначав, що договір оренди від 21.02.2017 закінчився 28.02.2017. На виконання п.3.1. договору ТОВ «Кремікс» сплатило орендну плату у розмірі 217546,50 грн. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи свої заперечення, посилався на деякі пункти договору. Тобто, відповідач був обізнаний з умовами договору оренди достеменно та здійснив оплату згідно з умовами договору.
Крім того, колегія суддів зазначає, що визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами.
З урахуванням наведеного рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову до першого відповідача підлягає скасуванню як таке, що прийняте при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення його прав першим відповідачем, рішення місцевого господарського суду в частині солідарного стягнення коштів з другого відповідача на підставі укладеного між позивачем та другим відповідачем договору поруки від 21.02.2017, підлягає скасуванню з цих же підстав, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у справі №922/2665/17 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати у вигляді судового збору сплаченого першим відповідачем за подання апеляційної скарги відповідно до положень ст.129, п.п. в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, покласти на позивача.
Керуючись статтями 254, 273, п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у справі №922/2665/17 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 183, код ЄДРПОУ 39431410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий Стан, 1, код ЄДРПОУ 30748505) 22909,53 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 12.02.2018
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Шутенко І.А.
