ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2665/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс"
на ухвалу Господарського суду Харківської області
(суддя - Лаврова Л.С.)
від 09.02.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Стойка О.В.; судді: Попков Д.О., Пушай В.І.)
від 21.07.2021
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс"
на дії та бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича
у справі № 922/2665/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм"
про стягнення 3 231 202, 10 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Історія справи
До Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" надійшла скарга (вх. № 17692) на дії та бездіяльність приватного виконавця, в якій скаржник просив суд:
- визнати незаконними дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича, що полягають у відкритті виконавчих проваджень № 59482299 та № 59482378 поза межами його виконавчого округу без належних на те підстав;
- визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича, що полягає у ненаправлені у встановлений законом строк постанов про відкриття виконавчих проваджень № 59482299 та № 59482378 з примусового виконання наказів Господарського суду Харківської області у справі № 922/2665/17 виданого 05.12.2018.
2. Зміст рішення судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, відмовлено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" на дії та бездіяльність приватного виконавця (вх. 17692 від 22.07.2019).
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки місцезнаходженням майна боржника, зокрема, грошових коштів, розміщених в AT "Укрсімбанк" і ПАТ КБ "ПриватБанк", та з урахуванням вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", вимог глави ХІІІ Цивільного кодексу України, зокрема статей 190, 192 Цивільного кодексу України, в розумінні якої грошові кошти є майном, та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович мав право приймати до виконання накази суду за місцезнаходженням майна боржника, а саме грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах міста Києва, а отже, приватний виконавець не порушив вимог щодо територіальності з відкриття ним виконавчого провадження.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та визнати неправомірними дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича з відкриття виконавчих проваджень № 59482299 та № 59482378, а також його бездіяльність, яка полягала у ненаправлені на адресу товариства постанов про відкриття виконавчих проваджень № 59482299 та № 59482378 з примусового виконання наказів Господарського суду Харківської області у справі № 922/2665/17 виданого 05.12.2018.
3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" посилається на порушення судами попередніх інстанцій пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5. Так, на думку скаржника, щоби відкрити виконавче провадження за тією ознакою, що в межах округу діяльності виконавця є майно боржника, в розпорядженні виконавця на момент відкриття виконавчого провадження має бути не лише інформація про те, що в певному банку у підприємства відкритий рахунок, але й документальне підтвердження того факту, що на цьому рахунку є кошти підприємства, тобто, що він не є порожнім. При цьому товариство посилається на постанову Касаційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 460/3537/20.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" вказує на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхили його скаргу в частині визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця щодо ненаправлення на адресу товариства постанов про відкриття виконавчих проваджень.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про відмову в задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця.
При цьому на вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо наявності чи відсутності у приватного виконавця підстав для відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, а саме: грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах міста Києва; та дотримання вимоги про направлення боржнику у встановлений законом строк постанов про відкриття виконавчих проваджень.
4.3. Як встановили суди попередніх інстанцій, приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович здійснює діяльність в межах міста Києва.
Постанови про відкриття виконавчих проваджень, приватним виконавцем Телявським А.М. були винесені на підставі заяв стягувача про відкриття виконавчого провадження. Так, в заяві № 1 за вх. № 4388/19 від 05.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" повідомило приватного виконавця Телявського А.М. про те, що у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", наявне майно, а саме: грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в AT "Укрсімбанк", адреса реєстрації якого: 03150. м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127. В заяві № 2 за вх. № 4389/19 від 05.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" повідомило приватного виконавця Телявського А.М. про те, що у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", наявне майно, а саме: грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в AT "Укрсімбанк", адреса реєстрації якого: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127.
4.4. Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 зазначено, що аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника .
Отже, зі змісту наведених норм закону, зокрема частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", вбачається, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:
- для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;
- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 зробив такі правові висновки.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій - четвертій статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі по тексту - Інструкція).
Зокрема в абзаці 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом на 13 серпня 2020 року, якою регулювалися спірні правовідносини у справі № 905/64/15) визначені вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення, що подається до приватного виконавця за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника. (Примітка: до 24 грудня 2019 року в пункті 3 розділу ІІІ цієї Інструкції були відсутні такі положення. Зазначений 12-й абзац першочергово після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ цієї Інструкції за наказом Міністерства юстиції України № 3940/5 від 09 грудня 2019 року був абзацом 11 (одинадцятим). Згодом після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції за наказом Міністерства юстиції України № 1825/5 від 01 червня 2020 року абзац 11 (одинадцятий) став абзацом 12 (дванадцятим), а у подальшому після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції за наказом Міністерства юстиції України № 3208/5 від 16 вересня 2020 року став абзацом 28 (двадцять восьмим). Станом на дату ухвалення Верховний Судом цієї постанови діє редакція Інструкції, за якою зазначений абзац пункту 3 розділу ІІІ є 28 (двадцять восьмим)).
Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції (у редакції, чинній станом на 13 серпня 2020 року) у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документу, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині перші статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
Отже, наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що для того щоби відкрити виконавче провадження за тією ознакою, що в межах округу діяльності виконавця є майно боржника, в розпорядженні виконавця на момент відкриття виконавчого провадження має бути не лише інформація про те, що в певному банку у підприємства відкритий рахунок, але й документальне підтвердження того факту, що на цьому рахунку є кошти підприємства.
При цьому колегія суддів враховує, що правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/64/15 зроблені з урахуванням положень пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, в редакції чинній станом на 13 серпня 2020 року. Разом з тим на момент подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інпайп" приватному виконавцю заяв про відкриття виконавчого провадження у цій справі (05.07.2019) в пункті 3 розділу ІІІ цієї Інструкції були відсутні положення про те, що до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документу, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку приватний виконавець Телявський А.М. мав право приймати до виконання накази суду за місцезнаходженням майна боржника, а саме грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах міста Києва, а тому приватний виконавець не порушив вимог щодо територіальності при відкритті ним виконавчого провадження.
4.5. Інші доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхили його скаргу в частині визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця щодо ненаправлення на адресу товариства постанов про відкриття виконавчих проваджень, колегією суддів відхиляються оскільки, як встановили господарські суди, матеріали справи містять докази на підтвердження факту відправлення матеріалів виконавчого провадження на адреси сторін у справі №922/2665/17.
Крім того, такі доводи зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.2. Виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які були ухвалені з дотриманням норм процесуального права.
6. Судові витрати
6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 922/2665/17 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Мамалуй
