ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4470/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіна О.В., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Абісов А.В., довіреність №14-268 від 26.12.2018 р., адвокат;
від відповідача: Астраханцева Л.Т., довіреність № 007ю.1Др-331-1218 від 26.12.2018, адвокат;
від відповідача: Рудницька Ю.О., довіреність №007.1Др-330-1218 від 26.12.2018, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 року, постановлену суддею Бондарєвим Е.М.., повний текст якої підписаний 01.03.2019, у справі №904/4470/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
про стягнення 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 51 305 898,24 грн. пені, 3 583 797,82 грн. 3% річних та 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 у справі №904/4470/16 (суддя Бондарєв Е.М.) частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі № 904/4470/16; відстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі № 904/4470/16 на вісім місяців до 29.09.2019.
Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст.86, 331 ГПК України, неповне з`ясування та недоведеність обставин справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 про відстрочення виконання постанови.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, незважаючи на ч. 5 ст. 331 ГПК України, ухвалив відстрочити виконання рішення суду (постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.16 у справі №904/4470/16) до 29.09.2019, тобто на строк, що перевищує один рік з дня ухвалення такого рішення.
Господарським судом не взято до уваги заперечення стягувача, що звіт про фінансовий стан відображає дані лише на конкретну дату і не показує проміжні дані щодо ведення господарської діяльності на сьогоднішній день, а також на відповідну судову практику з цього питання.
Також, суд не дослідив питання наявності або відсутності у боржника майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості, та при оцінці доказів не взяв до уваги, що на підтвердження свого реального фінансового стану ПАТ "Дніпропетровськгаз" взагалі не надало довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, а також підтверджуючих документів щодо відсутності коштів на усіх банківських рахунках (а не лише з одного банку "Кліринговий Дім").
Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Крапивницький та інші проти України", на яке послався господарський суду в оскаржуваній ухвалі, не може бути застосоване до розгляду питання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін. Зазначає, що відповідач звернувся до суду з відповідною заявою про відстрочку у межах одного року з дня прийняття постанови Верховного суду від 11.04.2018, якою з ПАТ "Дніпропетровськгаз" було остаточно стягнуто 362 159 166,57 грн.
При цьому, з аналізу ч. 5 ст. 331 ГПК України ("розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови") випливає наступне:
- господарським процесуальним законодавством не встановлено, що із заявою про відстрочення виконання рішення можна звернутися до суду лише один раз;
- на момент повторного звернення ПАТ "Дніпропетровськгаз" до суду із відповідною заявою один рік з моменту винесення Верховним судом постанови від 11.04.2018 по справі №904/4470/16 не минув;
- не минув один рік і з моменту винесення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 05.07.2018 про відстрочення виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, ПАТ "Дніпропетровськгаз" вважає, що судом не було порушено строків надання відстрочення.
Позивачем у справі не надано жодного доказу на підтвердження викладених у запереченнях та апеляційній скарзі обставин, які б стали підставою для оцінки судом можливих негативних наслідків та дотримання балансу сторін.
Зазначає, що особливості господарської діяльності ПАТ "Дніпропетровськгаз" не дозволяють йому впливати на цінову політику в сфері надання послуг з розподілу природного газу та на стан розрахунків споживачів за надані послуги; його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства, обумовлений, в першу чергу, вкрай низьким рівнем розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу, обумовлюють складність та неможливість виконання рішення суду в даній справі без його відстрочення на термін, достатній для виплати присудженої суми без тяжких економічних наслідків для оператора ГРМ.
ПАТ "Дніпропетровськгаз" також просить суд звернути увагу на ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Дармін М.О., Широбокова Л.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 у справі №904/4470/16; судове засідання призначено на 23.04.2019.
22.04.2019 відповідачем подані суду додаткові пояснення по справі та клопотання про залучення до справи копії резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі № 826/6713/18.
23.04.2019 представником відповідача ПАТ "Дніпропетровськгаз" адвокатом Рудницькою Ю.О. до Центрального апеляційного господарського суду подано заяву про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г., Дармін М.О., Широбокова Л.П.
Заява мотивована сумнівами заявника в об`єктивності та неупередженості вказаної колегії суддів, з огляду на попередній розгляд вказаною колегією суддів заяви ПАТ "Дніпропетровськгаз" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у цій справі та постановлення за її результатами ухвали від 22.12.2018, за якою дійшла висновку, що встановлені по справі №826/6713/18 обставини жодним чином не могли вплинути на висновки Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо предмета та обґрунтованості підстав позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
За результатами розгляду поданої заяви про відвід, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, в зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 провадження у справі № 904/4470/16 зупинила на підставі п.5 ч.1 ст.228 ГПК України до вирішення питання про відвід колегії суддів, суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.04.2019 для вирішення питання обґрунтованості заявленої заяви про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г., Дармін М.О., Широбокова Л.П., обрано суддю Подобєда І.М.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.04.2019 суддею Подобєдом І.М. заяву про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою та відмовлено в її задоволенні.
Ухвалою суду від 25.04.2019 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений на 14.05.2019.
13.05.2019 року розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4470/16 у зв`язку з відпусткою судді члена колегії суддів Широбокової Л.П.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019, справу №904/4470/16 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.
Ухвалою від 14.05.2019 справу прийнято до провадження вище вказаною колегією суддів.
В процесі розгляду апеляційної скарги відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (з клопотанням про відновлення строку на вчинення відповідної процесуальної дії), яке мотивовано необхідністю отримання виконавчого листа за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі №826/6713/18 щоб розпочати процедуру виконання даного судового рішення.
Колегія суддів не задовольняє дане клопотання з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави необхідності витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
В той же час, відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України під час апеляційного провадження не передбачає такої підстави для відкладення розгляду справи як необхідність витребування нових доказів або отримання виконавчих документів у інших справах.
До того ж, зі змісту клопотання відповідача слідує, що останній мотивує своє клопотання необхідністю отримання додаткового часу для того, щоб розпочати процедуру виконання судового рішення у іншій справі, а не наголошує на необхідності витребування нових доказів.
Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.
Також, в процесі розгляду апеляційної скарги відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до розгляду заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у цій справі (з клопотанням про відновлення строку на вчинення відповідної процесуальної дії).
Клопотання мотивоване тим, що у разі задоволення заяви ПАТ "Дніпропетровськгаз" про перегляд справи за нововиявленими обставинами, питання щодо надання відстрочки розгляду не підлягатиме, а тому такий перегляд невід`ємно пов`язаний з розглядом заяви про відстрочення виконання рішення.
Колегія суддів не задовольняє дане клопотання з наступних підстав.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В той же час, колегія суддів вважає, що відсутня об`єктивна неможливість розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду від 28.02.2019 року про відстрочку виконання рішення суду до вирішення заяви ПАТ "Дніпропетровськгаз" про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 за нововиявленими обставинами, оскільки зібрані докази, якими відповідач підтверджує наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.
У разі задоволення заяви ПАТ "Дніпропетровськгаз" про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 за нововиявленими обставинами та прийняття рішення про відмову в задоволення позовних вимог, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу, виданого на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, таким що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні в процесі розгляду апеляційної скарги через незадоволення клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі, відповідачем заявлено усне клопотання про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Іванова О.Г., суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2019 усну заяву представника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відвід судової колегії у складі: головуючого судді, доповідача - Іванова О.Г., суддів - Дарміна М.О., Березкіної О.В. у справі №904/4470/16 визнано зловживанням процесуальними правами та залишено без розгляду.
В судовому засіданні 14.05.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" заборгованості у сумі 413 084 907,10 грн., з яких:
- 348 222 726,62 грн. заборгованість за природний газ поставлений в період з січня 2013 року по грудень 2015 року;
- 51 305 898,24 грн. пеня за загальний період з 21.01.2016 по 13.05.2016 ;
- 3 583 797,82 грн. 3% річних за загальний період з 21.01.2016 по 13.05.2016;
- 9 972 484,42 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2016 року по квітень 2016 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.
07.10.2016 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 видані накази про:
- стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору;
- стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199 130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Поставною Вищого господарського суду України від 07.12.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі.
25.06.2018 справа № 904/4470/16 повернута до Господарського суду Дніпропетровської області.
19.04.2018 від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на один рік до 11.04.2019.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 відстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі № 904/4470/16 на один рік до 11.04.2019.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 вищезазначена ухвала господарського суду залишена без змін.
30.01.2019 до господарського суду надійшла повторна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, залишеної в силі постановою Верхового Суду від 11.04.2018, у справі №904/4470/16 на один рік до 29.01.2020.
В обґрунтування поданої заяви, боржник зазначив, що можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. НКРЕКП, незважаючи на всі звернення не встановила компенсації невідповідності обсягів затверджених тарифом витрат на природний газ для потреб ВТВ у зв`язку з їх затвердженням Міненерго вугілля у заниженому розмірі. Даний факт є визначальним для забезпечення джерела повного фінансування витрат на ВТВ. Також заявник зазначив, що тривала криза неплатежів за спожитий природний газ вимушено призвела до порушення дисципліни розрахунків зі сторони ПАТ "Дніпропетровськгаз" по всім категоріям споживачів.
Також боржник звернув увагу суду на обставини, які свідчать про можливість виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 у майбутньому, а саме 02.03.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято Наказ №122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік". Зазначеним наказом було затверджено нормативні втрати і виробничо-технологічні витрати природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік для газопостачальних та газорозподільних підприємств, в тому числі і для споживачів, у заниженому розмірі.
ПАТ "Дніпропетровськгаз", разом з іншими операторами ГРМ, звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міненерговугілля про скасування наказу № 122 від 02.03.2015, зобов`язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 було скасовано наказ №122 від 02.03.2015, а Міненерговугілля зобов`язано затвердити на 2015 рік розміри ВТВ та Втр в газорозподільних мережах, що розрахований ПАТ "Дніпропетровськгаз" відповідно до Методики №264 та Методики №595. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 у відкритті провадження за касаційною скаргою Міненерговугілля було відмовлено.
Оскільки Міненерговугілля рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 досі не виконано, 26.04.2018 ПАТ "Дніпропетровськгаз" подана позовна заява до НКРЕКП про зобов`язання встановити для ПАТ "Дніпропетровськгаз" економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, включивши до нього витрати на придбання та оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.
Рішенням Окружного адміністративного суму міста Києва від 16.11.2018 по справі №826/6713/18 позов ПАТ "Дніпропетровськгаз" задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо розгляду по суті з прийняттям рішення в порядку ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 №1540-VIII заяв про встановлення (перегляд) тарифу суб`єкта господарювання ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 05.12.2017 № Dp05.2-CUI-18952-1217, від 14.03.2018 №Эр05.2-СЛ- 4868-0318;
- зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг поновити розгляд заяв про встановлення (перегляд) тарифу суб`єкта господарювання ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 05.12.2017 № Dp05.2-CJI- 18952-1217, від 14.03.2018 № Dp05.2-CJI-4868-0318 та розглянути їх по суті з винесенням рішення та врахуванням висновків суду щодо дотримання принципу економічної обґрунтованості тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами.
На час звернення із заявою про відстрочення ПАТ "Дніпропетровськгаз" подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення, оскільки адміністративним судом не вказано конкретні суми компенсації, які НКРЕКП зобов`язано включити до складу тарифу конкретний розмір компенсації.
Таким чином, на думку заявника, після встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу, ПАТ "Дніпропетровськгаз" отримає змогу виконати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 без завдання істотної шкоди майновому стану відповідача та без створення загрози його банкрутству.
Стягувач заперечував проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду оскільки вважав, що подана заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Повторно звертаючись з заявою про відстрочення виконання одного і того ж рішення суду (посилаючись на ті ж доводи), ПАТ "Дніпропетровськгаз" фактично зловживає своїми процесуальними правами, оскільки відстрочка вже надана судом згідно з ухвалою суду від 05.07.2018 у справі№904/4470/16, яка закінчується 11.04.2019. Боржником не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставною для відстрочення викання рішення суду: відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. На підтвердження свого реального фінансового стану боржником взагалі не надано довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, а також підтверджуючих документів щодо відсутності коштів на усіх банківських рахунках (а не лише з одного банку "Кліринговий Дім"), не надано суду доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Також стягувач звернув увагу суду на те, що боржник має фінансову можливість здійснювати щомісячне погашення заборгованості перед іншими юридичними особами (ДК "Газ України", ДК "Укргазвидобування") та державою (в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів), а вчасне виконання рішення суду у справі №904/4470/16 на користь НАК "Нафтогаз України" намагається уникнути шляхом подання повторної заяви про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16.
Крім того, відстрочення призводить до порушення прав стягувача на виконання судового рішення. Задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення на один рік призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та є невиправданими для досягнення мети - виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, стягувач вважав, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі №904/4470/16.
Частково задовольняючи клопотання про відстрочення виконання рішення суду, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськагаз" надані достатні докази, які свідчать про те, що його фінансовий стан і зазначені в заяві обставини роблять неможливим та ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають можливість його виконання в майбутньому.
Оцінивши як доводи боржника, так і доводи стягувача, враховуючи фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку, що надання розстрочки виконання рішення на вісім місяців, тобто до 29.09.2019, не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.
Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, на відміну від ст. 121 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) ст. 321 ГПК України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.
Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі з огляду на наступне.
Основним видом діяльності ПАТ "Дніпропетровськгаз" є розподіл природного газу для бюджетних установ, підприємств і організацій, населення.
ПАТ "Дніпропетровськгаз" діє на підставі ліцензії, оформленої постановою НКРЕКП від 29.06.2017 №844 "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу "ПАТ "Дніпропетровськгаз".
До 01.07.2015 серед основних видів діяльності була ще й поставка природного газу. Тривала криза неплатежів за спожитий природний газ вимушено призвела до порушення дисципліни розрахунків з боку ПАТ "Дніпропетровськгаз" по всім категоріям споживачів.
Станом на 28.02.2019 борг підприємств, установ, організацій, населення перед Товариством за постачання природного газу становить 6 146 531,34 грн., в т. ч. населення 717 157,09 грн., бюджетні установи 2 935 684,84 грн., підприємства теплоенергетики 1 339 141,44 грн. Заборгованість підприємств, установ, організацій, населення за послуги з розподілу природного газу складає 72 410 693,44 грн., в т. ч. бюджетні установи 3 680 080,52 грн., підприємства теплоенергетики 18 116 815,47 грн.
Відповідно до Консолідованого звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік року (форма 2) діяльність ПАТ "Дніпропетровськгаз" є збитковою, а сума збитку складає 1 905 878 тис. грн.
Додатковою обставиною, що свідчить про скрутний майновий стан Відповідача, є обставина щомісячно сплати Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськагаз" суми в розмірі 1 млн. грн. по договорам про реструктуризацію заборгованості, укладеним з дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Між ПАТ "Дніпропетровськгаз" та ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було укладено 4 договори про реструктуризацію заборгованості:
- Договір від 28.05.2012 №14/12-176 на суму боргу 94 543 124,20 грн. з обов`язковою сплатою суми в розмірі 393 929,68 грн.;
- Договір від 28.05.2012 №14/12-177 на суму 8 803 988,71 грн. з обов`язковою сплатою суми в розмірі 36 683,29 грн.;
- Договір від 28.05.2012 №14/12-178 на суму 13 556 084,28 грн. з обов`язковою сплатою суми в розмірі 56 483,68 грн. в термін до 2032 року;
- Договір від 28.05.2012 №14/12-179 на суму боргу 13 212 081,28 грн. з обов`язковою сплатою суми в розмірі 55 050,34 грн. в термін до 2032 року.
Також ПАТ "Дніпропетровськгаз" на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.09.2016 по справі №201/13111/16-ц щомісяця до березня 2021 року сплачує 136 279,00 грн. по виконавчому провадженню №8130761 та 174 587,35 грн. по виконавчому провадженню №8130888.
Крім наведеного, щомісяця Відповідач сплачує суму в розмірі 339 612,25 грн. по постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2013 по справі №29/5005/16170/2011; суму в розмірі 681 859,75 грн. за договорами розстрочення від 17.06.2016 №1 та №2 (договори, оборотно-сальдова відомість по рахунку 55 наявна в матеріалах справи (т. 5 а.с. 103).
Враховуючи зазначене, Відповідач одночасно не має змоги виконати всі вищевикладені виконавчі документи та наказ суду по цій справі, який є на найбільшу суму.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що боржником не надано належних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, станом на різні дати впродовж 2018-2019 років на поточних рахунках ПАТ "Дніпропетровськгаз" не обліковуються кошти в достатній сумі для погашення заборгованості, що підтверджуються відповідними довідками про залишок коштів на рахунках:
-станом на 19.04.2018 - 735 748,07 грн.;
- станом на 23.04.2018 - 654 007,33 грн.;
- станом на 24.04.2018 - 826 877,67 грн.;
- станом на 28.01.2019 - 653 665,43 грн.;
Станом на дату подання відзиву на апеляційну скаргу ситуація не змінилася: на поточних рахунках ПАТ "Дніпропетровськгаз" не обліковуються кошти в достатній сумі для погашення заборгованості, що підтверджуються відповідними довідками про залишок коштів на рахунках:
-станом на 18.03.2019-2 828 167,88 грн.;
- станом на 26.03.2019 - 1 425 557,78 грн.;
- станом на 08.04.2019 - 677 748,04 грн.
При цьому, відповідачем надано до суду довідки, які формувалися протягом 2018-2019 років та підтверджують відсутність коштів в достатній сумі протягом всього року. Довідки сформовані по рахункам, на яких відбувається рух коштів.
З вищевказаного вбачається скрутний майновий стан ПАТ "Дніпропетровськгаз".
На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність тих обставин, які є підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду: відсутність коштів на рахунках; наявність реальної загрози банкрутства.
Доводи апеляційної скарги про те, що Відповідачем на підтвердження свого тяжкого фінансового стану не було надано довідок з усіх банківських установ, у яких відкриті рахунки боржника, а також не надано інформації про рух коштів за період з часу укладення договору до теперішнього часу, з метою дослідження загального обсягу обігу коштів Відповідача, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, пунктом 7.2. Постанови пленуму ВГС України № 9 від 17.10.2012 року, не передбачено того, що для підтвердження відсутності грошових коштів на банківських рахунках необхідно надавати суду довідки (документи) про рух грошових коштів за весь час з моменту укладення договорів або з моменту ухвалення рішень про стягнення заборгованості за такими договорами, до моменту розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Відсутність на рахунках Відповідача грошових коштів, необхідних для погашення заборгованості за рішенням суду по даній справі, підтверджується довідками філії АБ "Клірінговий дім".
Доказів того, що у Відповідача наявні інші рахунки, на які можливо звернути стягнення (за виключенням рахунків зі спеціальним режимом використання для отримання плати від споживачів за послуги теплопостачання, цільових бюджетних рахунків, на які заборонено накладати арешт), Скаржником не надано.
Тобто, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначив, що відповідно до наданих боржником довідок АБ "Клірінговий дім" у боржника на рахунках відсутні грошові кошти, необхідні для погашення існуючої заборгованості за рішенням суду у даній справі.
Відповідач є оператором газорозподільної системи, діє на підставі ліцензії, оформленої постановою НКРЕКП від 29.06.2017 №844 "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ "Дніпропетровськгаз", та відповідно до п. 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Майно, яке знаходиться на балансі відповідача, використовується ПАТ "Дніпропетровськгаз" з метою обслуговування газопроводів та здійснення безперебійного розподілу природного газу.
Крім того, переважна більшість об`єктів нерухомого майна не належить ПАТ "Дніпропетровськгаз" на праві власності, а перебуває в експлуатації на підставі Договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/04-ДН- ГРМ.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що звернення стягнення на таке майно ПАТ "Дніпропетровськгаз" несе загрозу технічному стану і безпечній експлуатації газових мереж, які знаходяться у власності держави, виникненню аварійних ситуацій в процесі забезпечення населення природним газом, а тому не є ефективним заходом виконання судового рішення.
Також, ПАТ "Дніпропетровськгаз" не може використовувати кошти, одержані в межах певного елементу витрат структури тарифу на фінансування інших, затверджених у тарифі витрат, оскільки у випадку встановлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою встановленого тарифу, НКРЕКП має право відмовити суб`єкту господарювання у встановленні або перегляді тарифу або знизити його рівень.
Оскільки ПАТ "Дніпропетровськгаз", як суб`єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, зважаючи, що діяльність з розподілу природного газу здійснюється відповідачем в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст. 4 Закону "Про ринок природного газу", ст.ст. 4, 8-10 Закону "Про природні монополії"), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності ПАТ "Дніпропетровськгаз".
Цільове використання коштів, передбачених чинною структурою тарифу, є одним з визначальних показників, які приймаються НКРЕКП при вирішенні питання щодо затвердження тарифу у розмірі, розрахованому ліцензіатом (п.п. 3.3.1 п. З Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженій постановою НКРЕ від 03.04.2013 № 369).
Таким чином, нормативно обумовленим завдання ПАТ "Дніпропетровськгаз" є використання тарифної виручки виключно за елементами витрат, що передбачені встановленою структурою тарифу, тобто за цільовим призначенням кожної складової тарифу.
Крім того, особливості господарської діяльності ПАТ "Дніпропетровськгаз" не дозволяють йому впливати на цінову політику в сфері надання послуг з розподілу природного газу та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства, обумовлений, в першу чергу, вкрай низьким рівнем розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу, обумовлюють складність та неможливість виконання рішення суду в даній справі без його відстрочення на термін, достатній для виплати присудженої суми без тяжких економічних наслідків для оператора ГРМ.
Слід зазначити також, що несвоєчасні розрахунки з ПАТ "Дніпропетровськгаз" та, як наслідок, його неспроможність негайно виконати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16, створюють реальну загрозу цивільним правам та інтересам держави, відповідача, споживачів природного газу Дніпропетровської області і можуть призвести до:
- повного зупинення виробничої діяльності підприємства, до загрози безаварійного газопостачання через дефіцит обігових коштів;
- неспроможності виконання відповідачем поточних фінансових зобов`язань перед постачальником природного газу, і, як наслідок - відключення від газопостачання області і залишення без тепла та гарячого водопостачання, припинення виробничого процесу промислових підприємств - споживачів природного газу, виникнення аварійних ситуацій в процесі забезпечення населення природним газом, і як наслідок нещасних випадків.
- загрози технічному стану і безпечній експлуатації газових мереж, які знаходяться у власності держави.
Отже, особливості господарської діяльності ПАТ "Дніпропетровськгаз", які не дозволяють йому впливати на цінову політику в сфері надання послуг з розподілу природного газу та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства, обумовлений, в першу чергу, вкрай низьким рівнем розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу, обумовлюють складність та неможливість виконання рішення суду в даній справі без його відстрочення на термін, достатній для виплати присудженої суми без тяжких економічних наслідків для оператора ГРМ.
Таким чином, Відповідачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду. Через що, колегія суддів не погоджується з відповідними доводами апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ПАТ "Дніпропетровськгаз" поряд з розподілом природного газу здійснює інші види господарської діяльності. Дане твердження відповідає дійсності, однак, фінансова звітність ПАТ "Дніпропетровськгаз" за 2017 рік, 2018 рік свідчать про збитковість господарської діяльності ПАТ "Дніпропетровськгаз" в цілому.
Посилання апелянта на ст. 96 ЦК України та ст. 42 ГК України (господарська діяльність здійснюється на свій власний ризик, а тому суб`єкт господарювання повинен відповідати за порушення господарського зобов`язання) є недоречним, оскільки ГПК України передбачена можливість надання відстрочки виконання судового рішення задля дотримання балансу всіх учасників господарських відносин, оскільки відповідно до тієї ж ст. 42 ГК України господарська діяльність здійснюється з метою досягнення економічних та соціальних результатів.
Посилання заявника апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 12.02.2018 по справі №906/434/17 є недоречним, оскільки ПАТ "Дніпропетровськгаз" надано до суду фінансову звітність не на одну конкретну дату, а на кінець 2017 року, на 30.09.2018 року та на 31.12.2018 року.
Посилання на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №813/8842/13-а не може братися до уваги, оскільки ПАТ "Дніпропетровськгаз" поряд з фінансовою звітністю надано до суду ряд інших доказів, а саме:
-оборотно-сальдова відомість по рахунку 55;
-оборотно-сальдова відомість по рахунку 361;
-ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2016 по справі №201/13111/16-ц;
- договір від 28.05.2012 року №14/12-176 на суму боргу 94 543 124,20 грн.;
- договір від 28.05.2012 року №14/12-177 на суму 8 803 988,71 грн.;
- договір від 28.05.2012 року №14/12-178 на суму 13 556 084,28 грн.;
- договір від 28.05.2012 року №14/12-179 на суму боргу 13 212 081,28 грн.,
- договори розстрочення від 17.06.2016 №1 та №2;
- довідки про залишок коштів на рахунках;
- постанова Вищого господарського суду України від 29.01.2013 року по справі №29/5005/16170/2011;
- ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 року по справі №804/9684/14;
- рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2018 по справі №826/6713/18 та апеляційна скарга на нього.
Посилання заявника апеляційної скарги на постанову Верховного суду від 30.10.2018 по справі № 910/6713/18 є недоречним, оскільки спір у даній справі стосується звільнення від відповідальності на підставі ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, а не щодо відстрочення виконання судового рішення.
В той же час, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України в частині відстрочення виконання рішення суду (постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.16 у справі № 904/4470/16) на строк, що перевищує один рік з дня ухвалення такого рішення, з огляду на наступне.
В оскаржуваній ухвалі від 28.02.2019 господарський суд зазначив, що: "Оскільки згадана стаття (ст. 331 ГПК України) не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред`явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом... Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення... Аналогічна правова позиція висвітлена у п. 7.1., п. 7.1.2. та п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Тобто, суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву боржника про відстрочення виконання рішення суду, фактично процитував постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова № 9).
Однак, в преамбулі Постанови № 9 зазначено, що метою даної постанови є надання роз`яснень щодо порядку виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів з метою правильного і однакового застосування розділу XIV Господарського процесуального кодексу України.
Постанова № 9 постановлена Пленумом Вищого господарського суду України 17.10.2012, тобто з метою роз`яснення положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діяла на той час.
Так, стаття 121 редакції ГПК України, чинна станом на 2012 рік, дійсно не містила обмежень щодо термінів надання відстрочення/розстрочення виконання рішення суду.
Однак, відповідно до Закону України від 03.10.17 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Наразі, частиною 5 ст. 331 чинної редакції Господарського процесуального кодексу України чітко передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Кодекс, як нормативно-правовий акт, має вищу юридичну силу, ніж постанова Пленуму Вищого господарського суду України, яка має рекомендаційний характер.
Також у постанові від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 Верховний Суд зробив наступний висновок: "Так, ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення... Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п`ята статті 331)."
Однак, суд першої інстанції, незважаючи на ст. 331 ГПК України, частково задовольнив заяву боржника про відстрочення виконання рішення суду та ухвалив відстрочити виконання рішення суду (постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.16 у справі № 904/4470/16) до 29.09.2019, що перевищує один рік з дня ухвалення такого рішення.
Більше того, Господарський суд Дніпропетровської області відстрочив виконання рішення, яке наразі вже відстрочено на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 у справі № 904/4470/16 (залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.18 у справі №904/4470/16) на один рік до 11.04.2019.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що господарським процесуальним законодавством не встановлено, що із заявою про відстрочення виконання рішення можна звернутися до суду лише один раз; а також з висновком господарського суду, що законом не обмежено кількість випадків відстрочення/розстрочення виконання рішення суду.
В той же час, імперативна норма частини 5 ст. 331 ГПК України законодавчо обмежує граничний термін відстрочення виконання судового рішення, яке не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. В даному випадку до 11.04.2019.
Тобто, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали від 28.02.2019, не враховано, що звертаючись вперше з заявою про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, боржник однорічний відлік строку відраховував саме з дня ухвалення постанови Верховного Суду, тобто з 11.04.2018.
А вже, звертаючись вдруге до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, тобто із заявою від 29.01.2019, однорічний термін, всупереч вимогам законодавства, боржник відраховував з моменту звернення із заявою до суду та просив відстрочити виконання постанови на один рік до 29.01.2020 року.
Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ч.5 ст. 331 ГПК України передбачає можливість дії (тривалості) самого розстрочення/відстрочення протягом одного року з моменту ухвалення рішення, а не можливість звернення до суду із заявою про розстрочення/відстрочення протягом одного року.
Господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі від 28.02.2019 послався на практику Європейського суду з прав людини, зазначивши, що «короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст.6 Конвенції (справа "Крапивнииький та інші проти України", заява N60858/00).
Фактично, суд першої інстанції вказав на судову практику, зазначену у заяві боржника про відстрочення виконання рішення.
Однак, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Крапивницький та інші проти України" не може бути застосоване до розгляду питання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, оскільки стосувалось саме отримання громадянином Кропивницьким компенсації за речове право після звільнення з військової служби як офіцера службової частини. Затримка виплати відбулась у зв`язку зі зверненням у 1998 році Крапивницького до суду про стягнення компенсації з військової частини, яка не мала власних коштів. У зв`язку з цим, відповідна компенсація була виплачена у 2001 році після звернення Крапивницького до суду з позовом до Міністерства оборони України. Європейський суд з прав людини зазначив у вказаному рішенні, що: «рішення Житомирського районного суду від 19.11.1998 року було повністю виконано і сума, визначена вищезгаданим судовим рішенням, була виплачена заявнику 8 червня 2001 року. Крім того, стосовно скарження заявника на надмірну тривалість виконання вищезгаданого рішення, Суд вважає, що приймаючи до уваги факти справи та загальну тривалість процедури загалом, два роки та сім місяців, ця тривалість не розглядатиметься як така, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 § 1 Конвенції».
Отже, вказане рішення Європейського суду з прав людини стосувалось тривалості процедури загалом шляхом звернення до різних судів (з позовом до військової частини, до органу державної виконавчої служби, до Міністерства оборони України) з метою отримання відповідної компенсації.
А у даній справі розглядається спір між двома суб`єктами господарювання - ПАТ "Дніпропетровськгаз" та ПАТ "Нафтогаз України".
Слід констатувати, що практика Європейського суду з прав людини є прецедентною та і кожен прецедент має відмінності, в залежності від конкретних обставин справи.
При застосуванні положень, що містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини, слід враховувати їх прецедентний характер та принципову відмінність від писаного права, яке за своєю суттю є абстрактним. Тому цитування фраз із судового рішення ЄСПЛ безвідносно до обставин справи є невірним і призводить до спекуляцій і маніпуляцій фактами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Статтями 2, 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості судового рішення. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.
Одночасно, сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011.
На даний час рішення суду у справі № 904/4470/16 не виконано.
З врахуванням встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а відповідно до п. 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України ухвала Господарського суду Дніпропетровської області, як прийнята з порушенням норм процесуального права, - скасуванню. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 слід відмовити.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то відповідно до ст. 129 ГПК України з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід стягнути 1921 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 року у справі № 904/4470/16 - скасувати.
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 1921 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.05.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін
