ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2016 року Справа № 904/4470/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)
суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,
при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 заступник начальника відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту, довіреність №14-127 від 13.05.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_2 начальник Управління правового супроводження проектів в Дніпропетровській області юридичного департаменту ТОВ "Регіональна газова компанія", довіреність №103 від 03.10.2016 року; ОСОБА_3 начальник відділу претензійно-позовної роботи Управління правового супроводження проектів в Дніпропетровській області юридичного департаменту ТОВ "Регіональна газова компанія", довіреність №104 від 03.10.2016 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
про стягнення 413 084 907,10 грн.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" заборгованість у сумі 413 084 907,10 грн., з яких:
- 348 222 726,62 грн. заборгованість за природний газ поставлений в період з січня 2013 року по грудень 2015 року;
- 51 305 898,24 грн. пеня за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року;
- 3 583 797,82 грн. 3% річних за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року;
- 9 972 484,42 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2016 року по квітень 2016 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 (суддя Бондарєв Е.М.) в задоволенні позовних вимог відмолено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що можливість відповідача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затверджені гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 31 682 000 куб.м. на загальну суму 310 449 300,00 грн. без ПДВ. Місцевий господарський суд зазначив, що сторони не могли передбачити вказані обставини при укладенні договору, оскільки виходили з презумпції правомірності рішень та актів органів державної влади, законності їх діяльності. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для ПАТ "Дніпропетровськгаз" повинен був враховувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-137-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини. У зв’язку з чим місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідач, отримавши від позивача природний газ, не виконав умови договору та не здійснив повну його оплату внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб/органів державної влади, на які відповідач не може вплинути, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" заборгованість у сумі 413 084 907,10 грн., з яких: 348 222 726,62 грн. заборгованість за природний газ, 51 305 898,24 грн. пеня, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційні втрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки сертифікату Торгово-промислової палати України №5839 від 16.02.2016 року. Апелянт зазначає, що в контексті вказаного сертифікату може розглядатись лише протиправність дій третіх осіб, а не дії органів державної влади, протиправність яких має бути встановлена відповідним рішення компетентного суду. Також апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що за приписами пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов’язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), а не від виконання основного зобов’язання. Також апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що стаття 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% та інфляційних втрат, які нараховані за прострочене зобов’язання, строк виконання якого настав до введення мораторію, між тим мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо відповідача введено 14.10.2005 року, а позовні вимоги стосуються зобов’язань, які виникли у січні 2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 05.10.2016 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 05.10.2016 року представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
У судовому засіданні, яке відбулося 05.10.2016 року, відповідачем подане клопотання про призначення у справі судової експертизи, в якому на розгляд судовому експерту просить поставити питання щодо відповідності придбаного обсягу нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу ПАТ "Дніпропетровськгаз" в 2015 році затвердженому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг газорозподільчому підприємству тарифу на розподіл газу, а також щодо покриття вказаних витрат встановленому тарифу;
Також 05.10.2016 року відповідачем подане клопотання про зупинення провадження у справі на період до виконання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №826/15132/15 та затвердження відповідного тарифу НКРЕКП.
У судовому засіданні 05.10.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-137-ВТВ (надалі - договір) відповідно пунктів 1.1 та 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1. договору (в редакції додаткової угоди №11 від 05.02.2015 року) передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року газ в обсязі до 173 534,749 тис. куб.м., у тому числі у 2013 році 39 508,910 тис. куб.м., у 2014 році до 56 998,899 тис. куб.м., у 2015 році до 74 858,060 тис. куб.м.
Продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС)ДК "Укртрансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1 договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Додатковими угодами №1 від 10.07.2013 року, №2 від 08.08.2013 року, №3 від 31.12.20-13 року, №4 від 28.04.2014 року, №5 від 15.05.2014 року, №6 від 10.06.2014 року, №7 від 05.09.2014 року, №8 від 10.11.2014 року, №9 від 03.12.2014 року, №10 від 22.12.2014, №11 від 05.02.2015 року, №12 від 10.03.2015 року, №13 від 03.04.2015 року, №14 від 12.05.2015 року, №15 від 03.06.2015 року, №15 від 10.07.2015 року, №17 від 12.10.2015 року, №18 від 28.10.2015 року, №19 від 27.11.2015 року сторонами вносилися зміни до пункту 5.2 договору на купівлю-продаж природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 року в частині вартості природного газу (а.с. 31-51).
Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 22.12.2014 року) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між продавцем і покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (розділ 11 договору з урахуванням додаткових угод).
Відповідно до умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято за актами прийому-передачі природного газу протягом з січня 2013 року - грудень 2015 року природний газ на загальну суму 1 036 110 883,98 грн.:
- від 31.01.2013 року за січень 2013 року - 4 437,482 тис. куб. м. на суму 19 483 989,45 грн. з ПДВ;
- від 28.02.2013 року за лютий 2013 року - 8 091,459 тис. куб. м. на суму 35 527 783,98 грн.;
- від 31.03.2013 року за березень 2013 року - 12 444,565 тис. куб. м. на суму 54 641 297,34 грн.;
- від 30.04.2013 року за квітень 2013 року - 395,668 тис. куб. м. на суму 1 737 289,56 грн.;
- від 13.05.2013 року за травень 2013 року - 92,749 тис. куб. м. на суму 407 240,08 грн.;
- від 30.06.2013 року за червень 2013 року - 92,836 тис. куб. м. на суму 407 622,07 грн.;
- від 31.07.2013 року за липень 2013 року - 92,865 тис. куб. м. на суму 400 829,13 грн.;
- від 31.08.2013 року за серпень 2013 року - 92,772 тис. куб. м. на суму 399 436,89 грн.;
- від 30.09.2013 року за вересень 2013 року - 90,468 тис. куб. м. на суму 389 516,86 грн.;
- від 31.10.2013 року за жовтень 2013 року - 3 777,056 тис. куб. м. на суму 16 262 401,67 грн.;
- від 30.11.2013 року за листопад 2013 року - 4 466,602 тис. куб. м. на суму 19 231 294,37 грн.;
- від 31.12.2013 року за грудень 2013 року - 5 434,388 тис. куб. м. на суму 23 398 170,54 грн.;
- від 31.01.2014 року за січень 2014 року - 7 558,151 тис. куб. м. на суму 29 362 146,87 грн.;
- від 28.02.2014 року за лютий 2014 року - 186,388 тис. куб. м. на суму 724 086,06 грн.;
- від 31.03.2014 року за березень 2014 року - 2 365,217 тис. куб. м. на суму 9 188 470,70 грн.;
- від 30.04.2014 року за квітень 2014 року - 1 101,286 тис. куб. м. на суму 5 500 923,56 грн.;
- від 31.05.2014 року за травень 2014 року - 95,929 тис. куб. м. на суму 565 084,74 грн.;
- від 30.06.2014 року за червень 2014 року - 92,663 тис. куб. м. на суму 547 146,84 грн.;
- від 31.07.2014 року за липень 2014 року - 994,525 тис. куб. м. на суму 5 872 367,78 грн.;
- від 31.08.2014 року за серпень 2014 року - 994,090 тис. куб. м. на суму 5 869 799,25 грн.;
- від 30.09.2014 року за вересень 2014 року - 3 053,080 тис. куб. м. на суму 18 588 054,75 грн.;
- від 31.10.2014 року за жовтень 2014 року - 9 431,000 тис. куб. м. на суму 57 418 719,58 грн.;
- від 30.11.2014 року за листопад 2014 року - 13 272,442 тис. куб. м. на суму 84 478 031,54 грн.;
- від 31.12.2014 року за грудень 2014 року - 17 854,128 тис. куб. м. на суму 131 122 858,52 грн.;
- від 31.01.2015 року за січень 2015 року - 10 805,600 тис. куб. м. на суму 79 357 623,07 грн.;
- від 28.02.2015 року за лютий 2015 року - 6 421,200 тис. куб. м. на суму 45 586 153,58 грн.;
- від 31.03.2015 року за березень 2015 року - 5 950,000 тис. куб. м. на суму 65 545 914,00 грн.;
- від 30.04.2015 року за квітень 2015 року - 2 591,900 тис. куб. м. на суму 23 522 425,58 грн.;
- від 31.05.2015 року за травень 2015 року - 2 851,801 тис. куб. м. на суму 24 519 785,00 грн.;
- від 30.06.2015 року за червень 2015 року - 1 620,500 тис. куб. м. на суму 13 516 525,68 грн.;
- від 31.07.2015 року за липень 2015 року - 1 651,300 тис. куб. м. на суму 13 754 998,74 грн.;
- від 31.08.2015 року за серпень 2015 року - 2 830,774 тис. куб. м. на суму 23 579 781,26 грн.;
- від 30.09.2015 року за вересень 2015 року - 3 059,223 тис. куб. м. на суму 25 482 715,75 грн.;
- від 30.11.2015 року за листопад 2015 року - 11 200,180 тис. куб. м. на суму 90 529 531,71 грн.;
- від 31.12.2015 року за грудень 2015 року - 13 499,994 тис. куб. м. на суму 109 190 867,48 грн. (а.с. 52-86).
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" здійснило часткову оплату отриманого природного газу на загальну суму 687 888 157,36 грн.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" умов договору №13-137-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року в частині своєчасної оплати природного газу, поставленого у період з березня 2015 року по грудень 2015 року.
Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за природний газ, поставлений у період з березня 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 348 222 726,62 грн.
З урахуванням приписів пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 22.12.2014 року) строк оплати поставленого газу настав 20.01.2016 року.
Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки (пункт 9.3 договору).
За несвоєчасну оплату природного газу поставленого у період з лютого по грудень 2015 року позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 51 305 898,24 грн. за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року (по кожному акту окремо).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року у сумі 3 583 797,82 грн. (за поставлений у період з лютого по грудень 2015 року природний газ (по кожному акту окремо) та втрати від інфляції за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року у сумі 9 972 484,42 грн. за прострочення оплати газу поставленого у період з лютого 2015 року по грудень 2015 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов до висновку, що невиконання умов договору щодо здійснення повної оплати газу відбулося внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які відповідач не може вплинути, що підтверджено Сертифікатом № 5839 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 16.02.2016 року (а.с. 126)
Між тим, з таким висновком місцевого господарського суду апеляційний господарський суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 8.2 договору).
Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства (пункт 8.3 договору).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
16.02.2016 року Торгово-промисловою палатою України виданий Сертифікат № 5839 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язання, визначеного п. 6.1. договору № 13-137-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу, а саме в розмірі 31 682 000 куб.м. на загальну суму 372 539 160,00 грн., які настали з 01 травня 2014 року та тривають досі (а.с. 126).
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" листом від 23.02.2016 року (вих. №11/3-0106) повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов'язань за договором № 13-137-ВТВ, на підтвердження надав копію сертифікату Торгово-промислової палати України від 16.02.2016 року.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання природного газу протягом 2013 – 2015 років відповідачу, а останнім цей газ споживався з призначенням згідно укладеного договору для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.
Кореспондуючим обов'язком покупця, за приписами спірного правочину, є своєчасна оплата спожитого природного газу, який належним чином відповідач не виконав.
Посилаючись на неможливість оплати природного газу відповідач, з яким погодився місцевий господарський суд, посилається на те, що Міненерго та НКРЕКП при формуванні тарифу на розподіл природного газу для ПАТ по ГГ "Дніпропетровськгаз" не було враховано більшого обсягу природно газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором №13-137-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини.
Матеріалами справи підтверджується, що протягом дії договору №13-137-ВТВ відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, в тому числі й шляхом укладення додаткових угод (19 додаткових угод) щодо ціни на природний газ, при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів, тому апеляційний господарський суд вважає, що обставини, зазначені у Сертифікаті №5839 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 16.02.2016 року не є непереборною силою (форс-мажорними обставинами) в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України щодо виконання обов’язку зі сплати заборгованості, та, відповідно є не підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов’язання щодо оплати природного газу так і від відповідальності за його невиконання.
Апеляційний господарський суд також враховує ті обставини, що укладаючи договір та додаткові угоди до нього відповідач погоджувався як щодо ціни газу так і щодо обов’язку сплатити вказану ціну газу. Крім того, позивач не може вплинути на формування тарифу на розподіл природного газу для ПАТ по ГГ "Дніпропетровськгаз", в той час як перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідача), так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду (пункт 4.1 Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 03.04.2013 року №369).
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 348 222 726,62 грн. – основного боргу, 3 583 797,82 грн. 3% річних за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року та 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютого 2016 року по квітень 2016 року, які нараховані позивачем з урахуванням приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Щодо стягнення пені у сумі 51 305 898,24 грн. за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 року порушено провадження у справі № Б24/235/05 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
За змістом статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року) мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю (пункт 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство").
Враховуючи приписи пункту 1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року №4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року), а також те, що провадження у справі про банкрутство порушено 14.10.2005 року (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство), спірні правовідносини не стосуються продажу майна та ліквідаційної процедури до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.
Таким чином, стаття 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року) встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.
У справі № Б24/235/05 мораторій на задоволення вимог кредиторів не скасовано.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки остання нарахована після порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія якого поширюється на нарахування штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2016 року у справі №904/248/16.
Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за фактично спожитий природний газ за договором на купівлю-продаж природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 року, який не містить жодних застережень щодо строків оплати залежно від встановлених для відповідача тарифів НКРЕКП, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача про призначення у справі судової експертизи та про зупинення провадження у справі на період до виконання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №826/15132/15 та затвердження відповідного тарифу НКРЕКП.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (пункт 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову та подання апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199 130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Повна постанова складена 05.10.2016 року.
Головуючий суддя Н.В. Пархоменко
Суддя І.О. Вечірко
Суддя В.О. Кузнецов
